Ухвала суду № 79662252, 06.02.2019, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/4105/18

УХВАЛА

іменем України

06 лютого 2019 рокум. ХмельницькийХмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Майстера П.М.

за участі:секретаря судового засідання Нетичай Ю.В. позивача: ОСОБА_1, представників відповідачів: Тимощук М.В., Мороз Т.М., розглянувши клопотання представника відповідача - Ліквідаційної комісії Апеляційного суду Хмельницької області про залишення позовної заяви без розгляду у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України , Державної судової адміністрації України , Ліквідаційної комісії Апеляційного суду Хмельницької області про стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся в суд з позовом до Державної казначейської служби України, Державної судової адміністрації України, Ліквідаційної комісії Апеляційного суду Хмельницької області, в якому просить стягнути з відповідачів за рахунок бюджетної програми 0501150 "Виконання рішень судів на користь суддів" заборгованість з виплати ОСОБА_1 щомісячного грошового утримання за період з 01 січня 2006 року по 31 грудня 2011 року включно в сумі 58926,71 грн. та компенсацію за порушення строків його виплати станом на жовтень 2014 року в розмірі 28422,56 грн., а всього 87349,27 грн.

Ухвалою суду від 06.12.2018 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

Представник відповідача - Ліквідаційної комісії Апеляційного суду Хмельницької області в підготовчому засіданні надав суду заяву про залишення позовної заяви без розгляду, у зв'язку із пропуском позивачем строку звернення до адміністративного суду.

Представник відповідача - Державної казначейської служби України в підготовчому засіданні заяву про залишення позовної заяви без розгляду підтримав.

Позивач в підготовчому засіданні проти заяви відповідача заперечив. Просив суд залишити її без задоволення.

Представник відповідача - Державної судової адміністрації України у підготовче засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Заслухавши думку позивача, представників відповідачів, розглянувши заяву про залишення позовної заяви без розгляду, суд вважає, що вказана заява підлягає задоволенню, а позовна заява залишенню без розгляду, виходячи з наступного.

У відповідності до частини 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України далі-КАС України), кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Згідно ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

В силу ч.1, ч.2 ст.122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Таким чином, правовий припис "в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого законом "означає, що позов має подаватися лише в тих межах часу, які встановлені законом. Крім того, можливість захисту прав та інтересів залежить від дотримання строків, встановлених на цей випадок законом.

За загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Необхідно зазначити, що процесуальним строком є проміжок часу, встановлений законом або судом, у який суд та особи, що беруть участь у справі, та інші учасники процесу вчиняють певні процесуальні дії, передбачені Кодексом адміністративного судочинства України, в результаті вчинення яких настають певні правові наслідки.

Отже, законодавством регламентовано чіткі строки звернення до суду з адміністративним позовом, перебіг яких починається з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатися про порушення свого права або законного інтересу, що обумовлено метою досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та дисциплінуванням учасників адміністративного судочинства щодо своєчасної реалізації їх права на захист.

Початок шестимісячного строку визначено альтернативно - це день, коли особа дізналася, або повинна була дізнатись про порушення. Зазвичай ці два моменти збігаються, але це не обов'язково. Тому, при визначенні початку цього строку суд з'ясовує момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльність), а не коли вона з'ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням. Аналогічна правова позиція зазначена у постанові Верховного суду від 05 липня 2018 року по справі №810/384/17.

Відтак, законодавством передбачено, що у разі, якщо особа не знала про порушення, але з певної дати повинна була про нього дізнатись, перебіг строку обчислюється саме з моменту, коли особа повинна була дізнатись про відповідне порушення її прав.

Практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" є джерелом права, також містить положення, відповідно до яких право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду за захистом порушених прав (рішення від 22.10.1996 по справі "Стаббігс та інш. проти Великобританії", рішення від 27.02.1980 по справі "Девеер проти Бельгії" ).

Отже, такі строки обмежують час, протягом якого правовідносини можуть вважатися спірними.

У ч.3 ст.122 КАС України закріплено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до частини 2 статті 233 КЗпП, у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 15.10.2013 року у справі № 1-13/2013 щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України, статей 1, 12 Закону України "Про оплату праці" у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, зокрема й за час простою, який мав місце не з вини працівника, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат.

Так, статтею 1 Закону України "Про оплату праці" від 24.03.1995 року №108/95-ВР встановлено, що заробітна плата це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Відповідно до статті 44 Закону України "Про статус суддів" від 15 грудня 1992 року № 2862-XII (чинного на час призначення позивачу щомісячного грошового утримання) заробітна плата суддів складається з посадового окладу, премій, доплат за кваліфікаційні класи, надбавок за вислугу років та інших надбавок.

У відповідності до частини 1 статті 141 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 роки, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", виплачується пенсія на умовах, передбачених статтею 37 Закону України "Про державну службу", або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання.

Особливість щомісячного грошового утримання судді полягає в тому, що воно не належить до суддівської винагороди і тому не є складовою заробітної плати судді. Це утримання є самостійною гарантією незалежності судді та складовою його правового статусу.

Щомісячне грошове утримання судді, який, маючи право на відставку, продовжує працювати на посаді судді, встановлюється у зв'язку з виконанням ним своїх обов'язків щодо здійснення незалежного, неупередженого та справедливого правосуддя, а щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці є належним утриманням цього судді після припинення виконання ним своїх професійних обов'язків та особливою формою його соціального забезпечення.

Зазначене узгоджується з правовою позицією Конституційного Суду України, за якою щомісячне довічне грошове утримання є гарантованою державою щомісячною звільненою від сплати податків грошовою виплатою, що слугує забезпеченню належного утримання судді, в тому числі після звільнення від виконання обов'язків судді (абзац п'ятий пункту 7 мотивувальної частини рішення від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005; абзац третій підпункту 3.3 пункту 3 мотивувальної частини рішення від 18 червня 2007 року № 4-рп/2007).

Не є складовою заробітної плати і компенсація, у зв'язку з порушенням строків виплати щомісячного грошового утримання, яка є предметом цього спору, що узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду України від 30 листопада 2016 року у справі № 226/168/15-ц.

Отже, щомісячне грошове утримання судді, що являється предметом даного спору, не є заробітною платою судді та не відноситься до виплат, що входять до структури заробітної плати.

Суд, звертає увагу на те, що вимога позивача щодо стягнення заборгованості з виплати щомісячного грошового утримання та компенсації за порушення строків його виплати не є вимогою про стягнення заробітної плати в розумінні Законів України "Про судовий збір", "Про судоустрій та статус суддів" та "Про оплату праці".

Таким чином, зважаючи на те, що позивач звернувся до суду з вимогами, які не пов'язані зі стягненням заробітної плати, то підстави для застосування до вказаних правовідносин ч.2 ст.233 КЗпП України відсутні, а відтак перебіг строку на звернення до адміністративного суду слід рахувати за загальним правилом, встановленим статтею 122 КАС України.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 про заборгованість із щомісячного грошового утримання та компенсації за порушення строків його виплати дізнався 14 жовтня 2014 року (розрахунок Апеляційного суду Хмельницької області), а про розмір цієї заборгованості із довідки від 02 грудня 2014 року, виданої Апеляційним судом Хмельницької області, однак з даним позовом звернувся до суду тільки 04 грудня 2018 року, що свідчить про пропущення позивачем шестимісячного строку звернення до адміністративного суду.

Судом враховано, що при зверненні до суду з даним позовом 04 грудня 2018 року, а також в підготовчому засіданні клопотання про поновлення строку звернення до суду з позовом позивач не подав.

Жодних поважних причин пропуску строку звернення до суду, позивачем в позовній заяві не наведено.

Відповідно до частини 3 статті 123 КАС України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Пунктом 8 частини 1 статті 240 КАС України встановлено, що суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу, тобто, якщо її подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до адміністративного суду і суд не знайшов підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними.

Окрім цього, суд відмічає, що ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 01 грудня 2016 року по справі №822/1645/16, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 21.11.2017 року, за позовом ОСОБА_1 до Апеляційного суду Хмельницької області про стягнення з відповідача заборгованості із щомісячного грошового утримання за період з 01 січня 2006 року по 31 грудня 2011 року включно в сумі 58926,71 гривень та компенсацію за втрату частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати щомісячного грошового утримання в сумі 28422,56 гривень, адміністративний позов ОСОБА_1 до Апеляційного суду Хмельницької області про стягнення заборгованості залишено без розгляду, у зв'язку із пропуском позивачем строку звернення до адміністративного суду.

Отже, оскільки позивачем пропущено строк звернення до суду, не надано заяву про поновлення строку звернення до суду та доказів поважності причин пропуску строку звернення до суду з цим позовом, наступає наслідок, визначений ст. 240 КАС України.

Таким чином, позовна заява ОСОБА_1 підлягає залишенню без розгляду, з огляду на пропуск шестимісячного строку звернення до суду з даним адміністративним позовом.

Керуючись п.8 ч.1 статті 240, статтями 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

клопотання представника відповідача - Ліквідаційної комісії Апеляційного суду Хмельницької області про залишення позовної заяви без розгляду - задовольнити.

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, Державної судової адміністрації України, Ліквідаційної комісії Апеляційного суду Хмельницької області про стягнення коштів залишити без розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення, а у випадку, якщо в судовому засіданні було проголошено вступну та резолютивну частини ухвали суду, - з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складене 07 лютого 2019 року

Головуючий суддя П.М. Майстер