Рішення № 79661939, 05.02.2019, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 лютого 2019 р. справа №520/10052/18

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Котеньова О.Г., за участі секретаря судового засідання Блудової А.І.,

позивача - ОСОБА_1,

представник відповідача - не прибув,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Харкові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (пров. Болгарський, буд. 5, м. Харків, 61000, код НОМЕР_1) до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ" (бульвар Тараса Шевченка, буд. 35, м. Київ, 01032, код ЄДРПОУ 38619024) про зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

До Харківського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ", в якому з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог просить суд зобов'язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб зміни та доповнення до переліку рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб стосовно ОСОБА_1 (пров. Болгарський, буд. 5, м. Харків, 61000, код НОМЕР_1), який має право на відшкодування коштів у розмірі 5000 (п'ять тисяч) грн 00 коп., які знаходяться на поточному рахунку № 26202515878201 в ПАТ «Банк Михайлівський» згідно з договором банківського рахунку «Поточний рахунок для обслуговування строкового вкладу (депозиту)» № 980-032-000000450 від 26.02.2015.

В обґрунтування позову зазначено, що відповідач протиправно не включив ОСОБА_1 до Переліку рахунків, за якими вкладник має право на відшкодування коштів за вкладом у ПАТ "Банк Михайлівський" за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Представник відповідача надав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що відповідач діяв в межах повноважень, на підставі та у спосіб, визначений чинним законодавством. Зазначив, що правомірно визначив ознаки нікчемності правочинів (транзакцій) виконання Банком платіжних документів ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» з перерахування коштів на рахунок позивача.

Позивач надав відповідь на відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що пояснення відповідача, викладені у відзиві, стосовно виявлених в результаті проведеної перевірки порушень в діях Банку у правовідносинах з ТОВ "ІРЦ" жодним чином не стосуються обставин укладення позивачем договору банківського рахунку та зарахування коштів на нього.

Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив задовольнити позов з підстав та мотивів, викладених в ньому.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений відповідно до вимог процесуального законодавства, подав клопотання про розгляд справи без його участі.

Відповідно до ч.1 ст.205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно з приписами п.1 ч.3 ст.205 КАС України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що 26.02.2015 між ОСОБА_1 та ПАТ "Банк Михайлівський" укладено договір банківського рахунку “Поточний рахунок для обслуговування строкового вкладу (депозиту) №980-032-000000450 за умовами пункту 1 якого, Банк по ініціативі Клієнта відкриває Клієнту на його ім'я поточний рахунок №26202515878201 в гривні для зберігання грошей Клієнта і здійснює його розрахунково-касове обслуговування за допомогою платіжних інструментів відповідно до вимог чинного законодавства України, умов цього Договору та розпоряджень Клієнта, а Клієнт зобов'язується оплачувати послуги Банку.

11 травня 2016 року між ОСОБА_1 та ТОВ “Інвестиційно-розрахунковий центр” (далі - ТОВ “ІРЦ”) укладено договір позики №980-032-000237177. Сума договору 5000,00 грн.

Відповідно до умов укладеного Договору ОСОБА_1В передає ТОВ “ІРЦ” у власність грошові кошти в розмірі, порядку та на строк, передбачені цим Договором, а ТОВ “ІРЦ” зобов’язується повернути кошти ОСОБА_1 та виплатити проценти, в порядку та на умовах, встановлених цим Договором (п.1.1. Договору). Днем надання суми коштів у власність (позику) ТОВ “ІРЦ” вважається день зарахування суми коштів, зазначеної у п.п.1) п.1.2 Договору, на поточний рахунок ТОВ “ІРЦ” відповідно до умов Договору (п.п. 1.3 Договору).

Відповідно до п. 8.3 Договору, Сторони підтверджують, що даний Договір є договором позики та регулює відносини Сторін, що пов’язані з наданням позики ОСОБА_1В ТОВ “ІРЦ” у сумі, на строк та у порядку, передбаченому цим Договором, в зв’язку з чим взаємовідносини сторін за цим Договором регулюється ст. ст. 1046-1053 Цивільного кодексу України та іншими нормативно-правовими актами, що встановлюють правила та вимоги до договорів позики.

На виконання умов договору №980-032-000237177 ОСОБА_1 перераховано ТОВ "ІРЦ" 5000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 1922148 від 11.05.2016.

19 травня 2016 року з рахунку ТОВ “ІРЦ” на рахунок ОСОБА_1В перераховано: 5000,00 грн з призначенням платежу "повернення коштів згідно з договором №980-032-000237177 від 11.05.2016"; 25,82 грн з призначенням платежу "оплата процентів по договору №980-032-000237177 від 11.05.2016".

На підставі рішення Національного банку України від 23.05.2016 №14/БТ “Про віднесення ПАТ “Банк Михайлівський” до категорії неплатоспроможних” виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 23.05.2016 №812 “Про затвердження тимчасової адміністрації у ПАТ “Банк Михайлівський” та делегування повноважень тимчасового адміністратора”, яким розпочато процедуру виведення ПАТ “Банк Михайлівський” з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації на один місяць з 23.05.2016 до 22.06.2016.

13 липня 2016 року Виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення № 991 "Щодо продовження строку тимчасової адміністрації у ПАТ “Банк Михайлівський”, відповідно до якого продовжено строки тимчасової адміністрації ПАТ “Банк Михайлівський” з 23.06.2016 до 22.07.2016.

Відповідно до рішення Правління Національного банку України №124-рш від 12.07.2016 “Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ “Банк Михайлівський”, виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення №1213 від 12.07.2016, згідно з яким розпочато процедуру ліквідації ПАТ “Банк Михайлівський” з 13.07.2016 по 12.07.2018 включно.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду №1702 від 01.09.2016 призначено уповноваженою особою Фонду та делеговано всі повноваження ліквідатора ПАТ “Банк Михайлівський” ОСОБА_2 з 05 вересня 2016 року.

Відповідно до листа ПАТ "Банк Михайлівський" № /11609 від 25.01.2017 ОСОБА_1 повідомлено, що переказ коштів (транзакція), здійснений ТОВ "ІНВЕСТИЦІЙНО-РОЗРАХУНКОВИЙ ЦЕНТР" (код за ЄДРПОУ 39140702) 19.05.2016 року в сумі 5000,00 грн з призначенням платежу "Повернення коштів згідно з договором №980-032-000237177 від 11.05.2016" на рахунок №226202515878201, що належить ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1) є нікчемним.

Відповідачем у відзиві зазначено, що у зв'язку з тим, що кошти отримувались Позивачем на підставі договору позики, шо не є вкладом або коштами, прирівняними до вкладу у розумінні чинного законодавства, а також те, що кошти, які обліковуються на рахунку Позивача відображені на такому рахунку внаслідок вчинення нікчемного правочину. в Уповноваженої особи відсутні підстави для включення Позивача до переліку рахунків вкладників, які мають право на отримання гарантованої суми.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керується наступними приписами норм чинного законодавства.

Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі по тексту - Фонд), порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.

Метою Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" є захист прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків.

Відповідно до п. 15 ч. 1 ст. 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", система гарантування вкладів фізичних осіб являє собою сукупність відносин, що регулюються цим Законом, суб'єктами яких є Фонд, Кабінет Міністрів України, Національний банк України, банки та вкладники.

За визначенням п. 3 ч. 1 ст. 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", вклад - це кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", вкладник - фізична особа (крім фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката.

Відповідно до ч. 1 ст. 1066 Цивільного кодексу України, за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять.

Згідно з ч. 3 ст. 1049 Цивільного кодексу України, позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

З огляду на викладене, суд зазначає, що договір позики від 11.05.2016 №980-032-000237177 між ОСОБА_1 та ТОВ “ІРЦ”, з дня повернення повної суми коштів та процентів за нею, вважається припиненими, а обов'язки ТОВ “ІРЦ” перед ОСОБА_1 - виконаними, а тому, взаємовідносини сторін по даним договорам припиняються з моменту повернення коштів ОСОБА_1

Як встановлено судом вище, повернення ТОВ “ІРЦ” коштів на рахунок ОСОБА_1 у ПАТ "Банк Михайлівський" здійснено 19.05.2016.

Отже, кошти та нараховані проценти на момент прийняття рішення про ліквідацію банку перебували на рахунку ОСОБА_1, відкритому в ПАТ "Банк Михайлівський", та у розумінні Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" віднесені законодавцем до вкладу.

Згідно з ст. 26 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.

Відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" вкладник має право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами.

Під час тимчасової адміністрації вкладник набуває право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами за договорами, строк дії яких закінчився станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, та за договорами банківського рахунку з урахуванням вимог, визначених частиною четвертою цієї статті.

Отже, вкладник набуває право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами після прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Аналізуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позивач набув право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування.

Частиною 4 статті 26 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" передбачено, що Фонд не відшкодовує кошти: 1) передані банку в довірче управління; 2) за вкладом у розмірі менше 10 гривень; 3) за вкладом, підтвердженим ощадним (депозитним) сертифікатом на пред'явника; 4) розміщені на вклад у банку особою, яка є пов'язаною з банком особою або була такою особою протягом року до дня прийняття Національним банком України рішення про віднесення такого банку до категорії неплатоспроможних (у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України “Про банки і банківську діяльність”, - протягом року до дня прийняття такого рішення); 5) розміщені на вклад у банку особою, яка надавала банку професійні послуги як аудитор, оцінювач, у разі якщо з дня припинення надання послуг до дня прийняття Національним банком України рішення про віднесення такого банку до категорії неплатоспроможних не минув один рік (у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України “Про банки і банківську діяльність”, - один рік до дня прийняття такого рішення); 6) розміщені на вклад власником істотної участі банку; 7) за вкладами у банку, за якими вкладники на індивідуальній основі отримують від банку проценти за договорами, укладеними на умовах, що не є поточними ринковими умовами відповідно до статті 52 Закону України “Про банки і банківську діяльність”, або мають інші фінансові привілеї від банку; 8) за вкладом у банку, якщо такий вклад використовується вкладником як засіб забезпечення виконання іншого зобов'язання перед цим банком, у повному обсязі вкладу до дня виконання зобов'язань; 9) за вкладами у філіях іноземних банків; 10) за вкладами у банківських металах; 11) розміщені на рахунках, що перебувають під арештом за рішенням суду.

Суд зазначає, що до матеріалів справи не надано доказів того, що кошти за вкладом ОСОБА_1 підпадають під визначений перелік підстав для відмови у відшкодуванні коштів.

За правилами ч. 1 ст. 27 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", Уповноважена особа Фонду складає перелік рахунків вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку.

Нарахування відсотків за вкладами припиняється у день початку процедури виведення Фондом банку з ринку (у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України “Про банки і банківську діяльність”, - у день прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку).

Згідно з ч. 2 ст. 27 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" уповноважена особа Фонду протягом 15 робочих днів з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку формує, зокрема: перелік рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню.

Таким чином, відповідач протягом 15 робочих днів з дня початку процедури виведення Фондом ПАТ “Банк Михайлівський” з ринку, був зобов'язаний сформувати перелік рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, включивши до нього ОСОБА_1, як вкладника ПАТ “Банк Михайлівський”, та визначити суми, що підлягають відшкодуванню.

Щодо встановлення нікчемності правочинів (транзакцій), суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" протягом дії тимчасової адміністрації Фонд зобов'язаний забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

Частина 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" визначає, що правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав:

1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог;

2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим;

3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору;

4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна;

5) банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України “Про банки і банківську діяльність”;

6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;

7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;

8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України.

9) здійснення банком, віднесеним до категорії проблемних, операцій, укладення (переоформлення) договорів, що призвело до збільшення витрат, пов'язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства.

Правилами статті 204 Цивільного кодексу України встановлена презумпція правомірності правочину, яка полягає у тому, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Загальне поняття недійсності правочину встановлено ст. 215 Цивільного кодексу України, відповідно до змісту частин 2 та 3 якої, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до приписів ч.ч. 1, 2 ст. 228 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Аналізуючи вищевикладене, суд зазначає, що Уповноважена особа Фонду наділена правом перевірки правочинів на предмет виявлення нікчемних, однак дане право не є абсолютним, а кореспондується з обов'язком встановити перед прийняттям рішення обставини, з якими закон пов'язує нікчемність правочину. Тобто, саме по собі твердження про нікчемність правочину є недостатнім для визнання його таким, оскільки у даному випадку воно нівелюється протилежним твердженням вкладника про дійсність вкладу.

Відтак, якщо Уповноважена особа Фонду вважає правочин нікчемним, вона зобов'язана навести відповідне обґрунтування з посиланням на передбачені ч. 3 ст. 38 Закону України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб” підстави визнання правочину нікчемним.

З матеріалів справи вбачається, що в обґрунтування твердження про неможливість включення рахунку ОСОБА_1 до переліку рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, відповідач посилається на нікчемність договорів відступлення прав вимоги, укладених між ПАТ “Банк Михайлівський” та ТОВ “ІРЦ, в результаті яких за рахунок коштів, відображених на рахунку юридичних осіб, були проведені операції з перерахування коштів на поточні рахунки фізичних осіб-позикодавців, в тому числі ОСОБА_1, відкриті у банку, як повернення коштів за раніше укладеним договором позики.

Суд зазначає, що статтею 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 1066 Цивільного кодексу України, за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Пунктами 1.24, 1.30 статті 1 Закону України “Про платіжні системи та переказ коштів в Україні” визначено, що переказ коштів - рух певної суми коштів з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачу йому у готівковій формі; платіжне доручення - розрахунковий документ, який містить доручення платника банку, здійснити переказ визначеної в ньому суми коштів зі свого рахунка на рахунок отримувача.

З матеріалів справи вбачається, що 19.05.2016 ТОВ “ІРЦ” зі своїх розрахункових рахунків ініціювали переказ коштів на повернення позик та сплату процентів ОСОБА_1 на підставі відповідного договору, укладеним між ними.

На підставі системного аналізу приписів статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", колегія суддів вказує, що перевірка правочинів (у тому числі договорів) на предмет виявлення таких, що є нікчемними, здійснюється Фондом відносно правочинів (у тому числі договорів), укладених/вчинених виключно між вкладником та банком, як стороною відповідного правочину.

Разом з тим, договор позики від 11.05.2016 №980-032-000237177 та укладений ОСОБА_1 із ТОВ “ІРЦ”, а транзакція вчинена 19.05.2016 саме на умовах вказаного договору.

ПАТ “Банк Михайлівський”, виконуючи розрахункові документи ТОВ “ІРЦ” на переказ коштів на користь ОСОБА_1, не набув прав на кошти, які переказувались, а тому ПАТ “Банк Михайлівський” не є стороною правочину з переказу коштів, а є лише виконувачем своїх зобов'язань за договорами банківського рахунку перед клієнтом, в даному випадку перед ОСОБА_1, забезпечуючи рух коштів від ініціатора (ТОВ “ІРЦ”) до отримувача переказу, тобто ОСОБА_1

Крім того, суд зазначає, що посилання відповідача на договір відступлення права вимоги не має відношення до укладеного ОСОБА_1 договором позики, оскільки такий договір укладений із ТОВ “ІРЦ” 11.05.2016, тобто, до моменту укладення договору відступлення права вимоги.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що відповідачем безпідставно не включено інформацію про банківський вклад ОСОБА_1 у розмірі 5000,00 грн до Переліку рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Дотримання прав вкладників банків передусім проявляється в законодавчих гарантіях повернення всієї суми вкладу та процентів на неї або доходів у іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором банківського вкладу (частина перша статті 1058 ЦК України). У разі визнання банку неплатоспроможним гарантією забезпечення прав вкладників є поетапне відшкодування, в порядку передбаченому законом, суми за вкладом: Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку; у частині, що перевищує суму, виплачену Фондом, в порядку загальних правил відшкодування за процедурами ліквідації.

Аналогічна позиція була висловлена Пленумом Верховного Суду України в постанові від 03.07.2015 року № 13.

Відповідно до позиції Конституційного Суду України, сформованої в Рішенні від 22.09.2005 року № 5-рп/2005, до обмеження прав належить звуження їх змісту й обсягу, проте сутність змісту основного права не може бути порушена.

Враховуючи вищенаведене, зміст статті 41 Конституції України поширюється на право вкладника - фізичної особи вимагати отримання відшкодування коштів за вкладом за рахунок Фонду, так як гарантований конституційний принцип непорушності (приватної власності). Фізична особа (вкладник) є власником грошових коштів на рахунку, яким він володіє, і його право власності, в силу статті 41 Конституції України та статті 321 ЦК України, є непорушним.

Відповідно до статті 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини”, суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Зокрема, відповідно до ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Крім того, як зазначив Європейський суд з прав людини в справі “Золотас проти Греції” стаття 1 Протоколу № 1, яка має за головну мету захистити особу від будь-якого посягання держави на повагу до її майна, може також вимагати позитивних зобов'язань, відповідно до яких держава має вжити певних заходів, необхідних для захисту права власності, зокрема, якщо існує прямий зв'язок між заходом, якого заявник може правомірно очікувати від влади, і ефективним користуванням ним своїм майном (Zolotas v. Greece, № 66610/09). Подібний висновок викладений у рішенні Європейського суду з прав людини в справі “Капітал Банк АД проти Болгарії” (Capital Bank AD v. Bulgaria, № 49429/99).

У справі “Суханов та Ільченко проти України” Європейський Суд з прав людини зазначив, що за певних обставин “законне сподівання” на отримання “активу” також може захищатися статтею 1 Першого протоколу. Якщо суть вимоги особи пов'язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має “законне сподівання”, якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя (пункт 35, № 68385/10 та № 71378/10).

Відповідно до частини четвертої статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Фонд, зокрема, протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.

З аналізу наведених норм вбачається, що при виявленні нікчемних правочинів Фонд, його уповноважена особа чи банк не наділені повноваженнями визнавати правочини нікчемними. Правочин є нікчемним відповідно до закону, а не на підставі рішення уповноваженої особи Фонду. Такий правочин є нікчемним з моменту укладення в силу закону (частини другої статті 215 ЦК України та частини третьої статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб") незалежно від того, чи була проведена передбачена частиною другою статті 38 цього ж Закону перевірка правочинів банку і прийняте відповідне рішення. Наслідки нікчемності правочину також настають для сторін у силу вимог закону. При цьому, перелік передбачених частиною третьою статті 38 Закону України №4452-VI підстав, за яких правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, є виключним. Положення статті 228 ЦК України не можуть бути застосовані уповноваженою особою Фонду при вирішення питання щодо віднесення правочинів до нікчемних для розширення переліку підстав нікчемності, визначених у частині третій статті 38 Закону №4452-VI.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові ОСОБА_3 Верховного Суду від 04.07.2018 року у справі № 826/1476/15, Верховного Суду постанови від 10.05.2018 р. у справі №826/20429/14, від 21.06.2018 року у справі № 802/4016 та від 21.06.2018 року у справі №821/3601/15-а.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами частинами 1, 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб’єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено наявності правових підстав вважати договори нікчемним та, відповідно, застосовувати наслідки нікчемності до даних договорів, так само, як не доведено наявність інших правових підстав, визначених Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", для невключення позивача до переліку вкладників банку, які мають право на відшкодування суми вкладу за рахунок коштів ФГВФО.

Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до приписів ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 5-10, 19, 77, 139, 241-246, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 (пров. Болгарський, буд. 5, м. Харків, 61000, код НОМЕР_1) до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ" (бульвар Тараса Шевченка, буд. 35, м. Київ, 01032, код ЄДРПОУ 38619024) про зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.

Зобов'язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб зміни та доповнення до переліку рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб стосовно ОСОБА_1 (пров. Болгарський, буд. 5, м. Харків, 61000, код НОМЕР_1), який має право на відшкодування коштів у розмірі 5000 (п'ять тисяч) грн 00 коп., які знаходяться на поточному рахунку № 26202515878201 в ПАТ «Банк Михайлівський» згідно з договором банківського рахунку «Поточний рахунок для обслуговування строкового вкладу (депозиту)» № 980-032-000000450 від 26.02.2015.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності редакцією Кодексу адміністративного судочинства України від 15.12.2017.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення у повному обсязі складено 07 лютого 2019 року.

Суддя О.Г. Котеньов