Рішення № 79661812, 07.02.2019, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 лютого 2019 р. № 520/11558/18

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Єгупенка В.В.,

за участю секретаря судового засідання - Чайкіної Н.Е.,

за участю:

представника позивача - Савченко В.С.,

представника відповідача - Гуда К.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнича компанія «Промелектро» (м. Харків, вул. Іскринська, 37) до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області ( м. Харків, вул. Пушкінська, 46) про скасування податкових повідомлень - рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробнича компанія «Промелектро» звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з вищевказаним позовом, в якому позивач просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області від 06.12.2018 N 00004741403 про нарахування податкового зобов'язання та штрафних санкцій з податку на додану вартість на загальну суму 1033732,50 гривень. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області від 06.12.2018 N 00004731403 про нарахування податкового зобов'язання та штрафних санкцій з податку на прибуток на загальну суму 158784,50 гривень.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи адміністративного позову, відзив на позовну заяву, суд дійшов наступного.

Судовим розглядом встановлено, що на підставі направлень Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області від 17.08.2018, наказу від 25.07.2018 № 5352 було проведено виїзну документальну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнича компанія «Промелектро» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2015 по 30.06.2018 валютного законодавства, за період з 01.01.2015 по 30.06.2018, з питань єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2015 по 30.06.2018 відповідно до затвердженого плану (переліку питань) документальної планової виїзної перевірки.

За результатами позапланової перевірки контролюючим органом були встановлені порушення по податку на прибуток: п. 138.2, п.п. 138.3.2 п. 138.3 ст. 138, п.п. 134.1.1 п.134.1 ст.134, п. 44.1. ст.44 , п. 24 підрозділу 4 розділу XX Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 132482 грн., в тому числі: за 2015 рік - на 27272 грн., за 2016 рік - на 53381 грн. (з них за 1 кв.2016 - на 19516 грн., за 2 кв. 2016 - на 14468 грн., за 3 кв. 2016 - на 6791грн., за 4 кв. 2016 - на 12606 грн.), за 2017 рік - на 35212 грн. (з них за 1 кв.2017 - на 9870 грн., за 2 кв. 2017 - на 8788грн.) за3 кв. 2017- на 8277грн., за 4 кв. 2017 - на 8277 рн.), за півріччя 2018 року - на 16617грн. (з них за 1кв. 2018 - на 8277грн., за 2 кв. 2018 - на 8340 грн.); з податку на додану вартість: абз. в) п. 198.5 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, шо підлягає сплаті, на загальну суму 826986 грн., в тому числі за грудень 2016 - на 802209 грн., за лютий 2017 - на 24777 грн.; по касових дисциплінах: п.2.6 глави 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 за № 40/10320) (із змінами та доповненнями) , в результаті чого неоприбутковано готівку у таких розмірах: 02.02.2016 - 114530,05 грн., 07.12.2016 року -138864,41 грн., 08.12.2016 - 11604,88 грн., 19.12.2016 - 681,56 грн.

На підставі акту контролюючим органом 06.12.2018 було прийнято податкове повідомлення-рішення N 00004741403 про нарахування податкового зобов'язання та штрафних санкцій з податку на додану вартість на загальну суму 1033732.50 гривень та податкове повідомлення - рішення від 06.12.2018 N 00004731403 про нарахування податкового зобов'язання та штрафних санкцій з податку на прибуток на загальну суму 158784,50 грн.

Не погоджуючись із податковими повідомленнями - рішеннями Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області від 06.12.2018 N00004741403 та N00004731403, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

З матеріалів справи вбачається, що 02.02.2016 ТОВ «ВК «Промелектро» було придбано нежитлову будівлю літ. «ДЕ-5», площею 6317,5 кв. м за адресою: АДРЕСА_1.

Згідно технічного паспорту від 16 березня 2016 року та експлікації, вказана будівля має п'ять поверхів та підвальні приміщення.

Згідно даних рахунку 131 «Амортизація основних засобів» ТОВ «ВК «Промлектро» здійснювалось нарахування амортизації по вказаному об'єкту нерухомості із зазначенням змінних загальновиробничих витрат, адміністративних витрат.

З наданих до матеріалів справи доказів вбачається, що у власній діяльності позивачем використовувалися виробниче приміщення корпусу літ. «ДЕ-5» на першому поверсі, який складає 937,4 кв. м (для розміщення цеху термопластавтоматів); приміщення підвалу корпусу літ «ДЕ-5», загальною площею 1603,6 кв. м (в якості складських приміщень для зберігання матеріалів та торгової продукції).

За договором оренди № 02/02/2016 від 03.02.2016 ТОВ «ВК «Промелектро» було здано в оренду ТОВ «Промелектро» (код ЄДРПОУ 23747724) нежитлове приміщення - кабінет, площею 10,9 кв. м. (№14) в літ. «ДЕ-5», розташований на другому поверсі будинку по АДРЕСА_1 строк дії договору оренди: з 03.02.2016 по 03.02.2017.

Відповідно до договору оренди нежитлового приміщення № 5 від 31.03.2017 позивачем було здано в оренду ФОП ОСОБА_4 (код НОМЕР_1) нежитлове приміщення АДРЕСА_1, строк дії договору оренди: з 03.04.2017 по 31.12.2019.

Згідно договору оренди нежитлових приміщень № 6 від 03.05.2017 року ТОВ «ВК «Промелектро» було здано в оренду ТОВ «Промелектро-Харків» (код ЄДРПОУ 38492407) нежитлові приміщення 2-ого поверху № 7-21, площею 585.7 кв. м. в літ. «ДЕ- 5», які розташовані на другому поверсі будинку по АДРЕСА_1 строк дії договору оренди: з 03.05.2017 по 31.12.2019.

Перевіркою контролюючого органу встановлено, що об'єкт основних засобів ТОВ «ВК «Промелектро» - «нежитлова будівля літ. «ДЕ-5», площею 6317,5 м з моменту придбання та станом на 01.12.2016 не використовувався в господарській діяльності підприємства в повному обсязі.

Станом на 01.12.2016 у власній діяльності використовувалось 2551,9 кв.м. виробничі приміщення 937,4 кв.м, приміщення підвалу - 1603,6кв.м., надано 5 оренду - 10,9 кв.м).

Відповідач зазначає, що оскільки вищевказані частини об'єкту основних засобів не використовувались підприємством в господарській діяльності, за результатами проведення річної інвентаризації у 2016 році станом на 01.12.2016 ТОВ «ВК «Промелектро» повинно було нарахувати додаткові зобов'язання з податку на додану вартість відповідно до абз. в) п. 198.5 ст.198 Податкового кодексу України.

Приймаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення відповідач посилався на порушенням позивачем вимог п. 138.2, п.п. 138.3.2 п. 138.3 ст. 138, п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст.134, п. 44.1 ст. 44 , п. 24 підрозділу 4 розділу XX Податкового кодексу України, що на думку контролюючого органу, призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 132482,00 грн. та заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті, на загальну суму 826986,00 грн.

Відповідно до п.44.1, 44.2 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Згідно з п.п. 134.1.1. п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п. 1, п.2 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми), дату складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно зі ст.1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію

Отже, будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Таким чином, правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування витрат виникають за наявності сукупності обставин та підстав, з якими норми податкового законодавства пов'язують можливість формування витрат та які є передумовою їх формування. Такі правові наслідки наступають у разі:

1) фактичного (реального) здійснення господарських операцій, які є об'єктом оподаткування;

2) документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду (в залежності від характеру певних операцій) та які містять інформацію про зміст та обсяг операції, підписані уповноваженими особами;

3) придбання товарів/робіт/послуг з метою їх використання у власній господарській діяльності;

4) наявності ділової мети, розумних економічних причин (причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків мас намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Факт безпосереднього зв'язку витрат з господарською діяльністю платника податків може бути встановлений із врахуванням якісних характеристик послуг, які б однозначно свідчили про призначення наданих послуг для використання в господарській діяльності платника податків, відповідали б змісту цієї діяльності.

Умовою достовірності доказів щодо придбання послуг є перш за все конкретизація змісту, обсягу та результату цих послуг.

Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку затверджене наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 року (далі по тексту Положення) встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської та іншої звітності, що ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (надалі - установи).

Згідно з п. 2.1. Положення первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Відповідно до п.2.3. Положення первинні документи, створені в електронному вигляді, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Пунктом 2.4 Положення первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Наявними в матеріалах справи доказами підтверджується, що за договором оренди № 02/02/2016 від 03.02.2016 ТОВ «ВК «Промелектро» було здано в оренду ТОВ «Промелектро» (код СДРПОУ 23747724) нежитлове приміщення - кабінет площею 10.9 кв. м. (№14) в літ. «ДЕ-5». розташований на другому поверсі будинку по АДРЕСА_1 строк дії договору оренди; з 03.02.2016 по 03.02.2017; за договором оренди нежитлового приміщення № 5 від 31.03.2017 року позивачем здано в оренду ФОП ОСОБА_4 (код НОМЕР_1) нежитлове приміщення АДРЕСА_1 за вказаною адресою; за договором оренди нежитлових приміщень № 6 від 03.05.2017 року ТОВ «ВК «Промелектро» було здано в оренду ТОВ «Промелектро-Харків» (код ЄДРПОУ 38492407) нежитлові приміщення 2-ого поверху № 7-21, площею 585.7 кв. м. в літ. «ДЕ- 5» за вказаною адресою; за договором оренди нежитлових приміщень № 8 від 18.09.2018 року ТОВ «ВК

«Промелектро» було здано в оренду ТОВ «Промелектро-Харків» (код ЄДРПОУ 38492407) нежитлові приміщення 2-ого поверху № 2-20, площею 594.0 кв. м. в літ. «ДЕ- 5», які розташовані на другому поверсі будинку по АДРЕСА_1 строку дії договору оренди: з 18.09.2018. Договір розірвано 08.11.2018 року.

З наданих позивачем суду доказів вбачається, що нежитлову будівлю літ. «ДЕ-5», загальною площею 6317.5 кв.м. по АДРЕСА_1 09.11.2018 здано в оренду ТОВ «Промелектро-Харків» за договором №9 від 09.11.2018. Строк дії договору оренди: з 09.11.2018 року по 31.10.2021 рік.

Здача в оренду власних нежитлових приміщень ТОВ «ВК «Промелектро» підпадає під код КВЕД 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна, який відповідно, є одним із зареєстрованих видах діяльності позивача.

Таким чином, наявними в матеріалах справи доказами підтверджено використання нежитлової будівлі літ. «ДЕ-5» у господарській діяльності позивача.

Крім того, ТОВ «ВК «Промлектро» включено суму ПДВ при придбанні вищевказаної будівлі в розмірі 1387420 грн. до складу податкового кредиту у лютому 2016 року, задекларовано ПДВ до відшкодування на рахунок в розмірі 826283 грн. та відшкодовано з бюджету 28.04.2016 в повному обсязі.

За визначенням підпункту 14.1.3 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України амортизація - систематичний розподіл вартості основних засобів, інших необоротних та нематеріальних активів, що амортизується, протягом строку їх корисного використання (експлуатації).

Підпунктами 138.3.1, 138.3.2 пункту 138.3 статті 138 Податкового кодексу України передбачено, що розрахунок амортизації основних засобів або нематеріальних активів здійснюється відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності з урахуванням обмежень, встановлених підпунктом 14.1.138пункту 14.1 статті 14 розділу I цього Кодексу, підпунктами 138.3.2-138.3.4 цього пункту. При такому розрахунку застосовуються методи нарахування амортизації, передбачені національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, крім "виробничого" методу.

Для розрахунку амортизації відповідно до положень цього пункту визначається вартість основних засобів та нематеріальних активів без урахування їх переоцінки (уцінки, дооцінки), проведеної відповідно до положень бухгалтерського обліку.

Не підлягають амортизації та проводяться за рахунок відповідних джерел: вартість гудвілу; витрати на придбання/самостійне виготовлення невиробничих основних засобів, невиробничих нематеріальних активів; на ремонт, реконструкцію, модернізацію або інші поліпшення невиробничих основних засобів, невиробничих нематеріальних активів.

Термін "невиробничі основні засоби", "невиробничі нематеріальні активи" означають відповідно основні засоби, нематеріальні активи, не призначені для використання в господарській діяльності платника податку".

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби" визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про основні засоби, інші необоротні матеріальні активи та незавершені капітальні інвестиції в необоротні матеріальні активи (далі - основні засоби), а також розкриття інформації про них у фінансовій звітності. Норми Положення (стандарту) 7 застосовуються підприємствами, організаціями та іншими юридичними особами (далі - підприємства) усіх форм власності (крім бюджетних установ та підприємств, які відповідно до законодавства складають фінансову звітність за міжнародними стандартами фінансової звітності) /пункти 1, 2 Положення (стандарту) 7/.

Відповідно до визначень, наведених у пункті 4 Положення (стандарту) 7, основні засоби - матеріальні активи, які підприємство/установа утримує з метою використання їх у процесі виробництва/діяльності або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік); строк корисного використання (експлуатації) - очікуваний період часу, протягом якого необоротні активи будуть використовуватися підприємством/установою або з їх використанням буде виготовлено (виконано) очікуваний підприємством/установою обсяг продукції (робіт, послуг).

Згідно з пунктами 22-23, 25 - 26, 28 -30 Положення (стандарту) 7 об'єктом амортизації є вартість, яка амортизується (окрім вартості земельних ділянок, природних ресурсів і капітальних інвестицій) /пункт 22/.

Нарахування амортизації здійснюється протягом строку корисного використання (експлуатації) об'єкта, який встановлюється підприємством/установою (у розпорядчому акті) при визнанні цього об'єкта активом (при зарахуванні на баланс), і призупиняється на період його реконструкції, модернізації, добудови, дообладнання та консервації /пункт 23/.

Строк корисного використання (експлуатації) об'єкта основних засобів переглядається в разі зміни очікуваних економічних вигод від його використання. Амортизація об'єкта основних засобів нараховується, виходячи з нового строку корисного використання, починаючи з місяця, наступного за місяцем зміни строку корисного використання /пункт 25/.

Амортизація основних засобів (крім інших необоротних матеріальних активів) нараховується із застосуванням таких методів: 1) прямолінійного, за яким річна сума амортизації визначається діленням вартості, яка амортизується, на строк корисного використання об'єкта основних засобів; 2) зменшення залишкової вартості, за яким річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об'єкта на початок звітного року або первісної вартості на дату початку нарахування амортизації та річної норми амортизації. Річна норма амортизації (у відсотках) обчислюється як різниця між одиницею та результатом кореня ступеня кількості років корисного використання об'єкта з результату від ділення ліквідаційної вартості об'єкта на його первісну вартість; 3) прискореного зменшення залишкової вартості, за яким річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об'єкта на початок звітного року або первісної вартості на дату початку нарахування амортизації та річної норми амортизації, яка обчислюється, виходячи із строку корисного використання об'єкта, і подвоюється; 4) кумулятивного, за яким річна сума амортизації визначається як добуток вартості, яка амортизується, та кумулятивного коефіцієнта. Кумулятивний коефіцієнт розраховується діленням кількості років, що залишаються до кінця строку корисного використання об'єкта основних засобів, на суму числа років його корисного використання; 5) виробничого, за яким місячна сума амортизації визначається як добуток фактичного місячного обсягу продукції (робіт, послуг) та виробничої ставки амортизації. Виробнича ставка амортизації обчислюється діленням вартості, яка амортизується, на загальний обсяг продукції (робіт, послуг), який підприємство очікує виробити (виконати) з використанням об'єкта основних засобів. Нарахування амортизації може здійснюватися з урахуванням мінімально допустимих строків корисного використання основних засобів, встановлених податковим законодавством (крім випадку застосування виробничого методу) /пункт 26/.

Метод амортизації обирається підприємством самостійно з урахуванням очікуваного способу отримання економічних вигод від його використання. Метод амортизації об'єкта основних засобів переглядається у разі зміни очікуваного способу отримання економічних вигод від його використання. Нарахування амортизації за новим методом починається з місяця, наступного за місяцем прийняття рішення про зміну методу амортизації /пункт 28/.

Нарахування амортизації проводиться щомісячно. Місячна сума амортизації при застосуванні прямолінійного методу визначається діленням річної суми амортизації на 12. Місячна сума амортизації при застосуванні методів зменшення залишкової вартості, прискореного зменшення залишкової вартості та кумулятивного визначається діленням суми амортизації за повний рік корисного використання на 12. Нарахування амортизації починається з місяця, наступного за місяцем, у якому об'єкт основних засобів став придатним для корисного використання. Нарахування амортизації при застосуванні виробничого методу починається з дати, що настає за датою, на яку об'єкт основних засобів став придатним для корисного використання. Нарахування амортизації припиняється, починаючи з місяця, наступного за місяцем вибуття об'єкта основних засобів, переведення його на реконструкцію, модернізацію, добудову, дообладнання, консервацію. Нарахування амортизації при застосуванні виробничого методу амортизації припиняється з дати, що настає за датою вибуття об'єкта основних засобів /пункт 29/.

Суму нарахованої амортизації всі підприємства/установи відображають збільшенням суми витрат підприємства/установи і зносу основних засобів /пункт 30/.

З системного аналізу наведених норм Податкового кодексу України та Положення (стандарту) 7 слідує, що амортизація нараховується щомісяця, починаючи з місяця, що настає за місяцем введення об'єкта основного засобу в експлуатацію, і зупиняється на період його реконструкції, модернізації, добудови, дообладнання, консервації. Отже, не підлягає амортизації той основний засіб, який не використовується в господарській діяльності платника податку внаслідок його виведення з експлуатації відповідно до наказу керівника, акта про тимчасове виведення основного засобу з виробничого процесу тощо.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «ВК «Промелектро» здійснювало амортизаційні відрахування основних засобів - нежитлової будівлі літ. «ДЕ-5» на 911 рахунок та на 920 рахунок відповідно до призначень вказаних рахунків.

Зокрема, з березня 2016 року по нежитловій будівлі літ. «ДЕ-5» позивачем проведено нарахування амортизації відповідно та пропоційно використаної площі нежитлової будівлі. Амортизація виробничого приміщення першого поверху № 32, загальною площею 937,4 кв.м. здійснювалась на 911 рахунок «Змінні виробничі витрати» в розмірі 4392,41 грн., на решту приміщень амортизація здійснювалась на 920 рахунок «Адміністративні витрати» в розмірі 25209,76 грн. Разом по нежитловій будівлі літ. «ДЕ-5» амортизація складає 29602,17 грн.

У вересні 2016 року були проведені роботи з поліпшення будівлі літ. «ДЕ-5» на суму 237197,75 грн., у зв'язку з чим після проведеного поліпшення з жовтня 2016 року загальна амортизація (знос) будівлі літ. «ДЕ-5» склав 30590,49 грн. З 01.10.2016 по 30.06.2018 амортизація (знос) виробничого приміщення першого поверху № 32, загальною площею 937,4 кв.м. відносився на 911 рахунок «Змінні виробничі витрати» в розмірі 4539,05грн., на решту приміщень амортизація (знос) відносився на 920 рахунок «Адміністративні витрати» в розмірі 26051,44 гри. Разом сума амортизації по нежитловій будівлі літ. «ДЕ-5» амортизація становить 30590,49 гривень.

Крім того, правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати, а також повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон України від 08.07.2010р. №2464-VІ "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".

Відповідно до ст. 4 Закону - платниками єдиного внеску є: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами, у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Згідно з ч. 1 ст. 7 Закону базою для нарахування та утримання єдиного внеску є: заробітна плата найманих працівників, оплата перших п'яти днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів роботодавця, допомога по тимчасовій непрацездатності, допомога у зв'язку з вагітністю та пологами, допомога або компенсація, що виплачується згідно із законодавством.

Згідно ч. 4 ст. 8 Закону порядок нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску визначається цим Законом, в частині адміністрування - Податковим кодексом України, та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Згідно ч.ч. 2, 3, 5, 7 ст. 9 Закону обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для його зарахування, крім єдиного внеску, який сплачується в іноземній валюті розташованими за межами України підприємствами, установами, організаціями (у тому числі міжнародними) за працюючих у них громадян України та громадянами України, які працюють або постійно проживають за межами України, відповідно до договорів про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку. Платники, зазначені в абзацах третьому та четвертому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону, які не мають банківського рахунку, сплачують внесок шляхом готівкових розрахунків через банки чи відділення зв'язку.

Приписами ч. 8, 10 ст. 9 Закону передбачено, що платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

При цьому платники, зазначені у пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону, під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок, одночасно з видачею зазначених сум зобов'язані сплачувати нарахований на ці виплати єдиний внесок у розмірі, встановленому для таких платників (авансові платежі). Винятком є випадки, якщо внесок, нарахований на ці виплати, вже сплачений у строки, встановлені абзацом першим цієї частини, або за результатами звірення платника з органом доходів і зборів за платником визнана переплата єдиного внеску, сума якої перевищує суму внеску, що підлягає сплаті, або дорівнює їй. Кошти перераховуються одночасно з отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі. При цьому фактичним отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення) вважається отримання відповідних сум готівкою, зарахування на рахунок одержувача, перерахування за дорученням одержувача на будь-які цілі, отримання товарів (послуг) або будь-яких інших матеріальних цінностей у рахунок зазначених виплат, фактичне здійснення з таких виплат відрахувань згідно із законодавством або виконавчими документами чи будь-яких інших відрахувань.

З бухгалтерської довідки та виписки інвентаризації днів відпустки, розрахунку суми резерву відпусток станом на 01.01.2015 вбачається, що станом на грудень 2015 року ТОВ «ВК «Промелектро» було сформовано резерв відпусток за 2014 рік, які не були використані працівниками підприємства станом на 01.01.2015, загальною сумою 269667,59 гривень. Сума нарахованого резерву відпусток була сформована за рахунок нерозподіленого прибутку підприємства (бухгалтерський рахунок № 44). Використання зазначених коштів відбулося вже після того, як було сформовано резерв відпусток.

У грудні 2015 року нараховано резерв відпусток за 2014 рік на загальну суму 269667,59 гривень. Частина відпускних за 2014 рік у розмірі 151511,00 гривень була виплачена з резерву відпусток у 2015 році. Зазначене відображено у податковій декларації з податку на прибуток підприємств за 2015 рік.

Частина відпускних за 2014 рік у розмірі 118 156,00 грн. була виплачена з резерву відпусток у 2016 році, що підтверджується декларацією з податку на прибуток підприємств за 2016 рік.

Враховуючи викладене, повно та всебічно дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що податкові повідомлення - рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області від 06.12.2018 N 00004741403 про нарахування податкового зобов'язання та штрафних санкцій з податку на додану вартість на загальну суму 1033732,50 гривень, N 00004731403 про нарахування податкового зобов'язання та штрафних санкцій з податку на прибуток на загальну суму 158784,50 гривень не можна визнати обґрунтованим.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на те, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено правомірності оскаржуваних рішень, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Позивачем було подано заяву про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір у сумі 17887,76 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 50000,00 грн.

Представник відповідача в судовому засіданні проти заяви заперечував.

Відповідно до ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Частиною 1 ст. 134 КАС України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до ч. 2 ст. 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано копію договору № 2/2019 про надання правової допомоги від « 25» січня 2019 року, укладеного між ТОВ «ВК «Промелектро» і Адвокатським об'єднанням «Курафєєв і партнери»; ордер серії ХВ № 1915000001 від 02 лютого 2019 року; копію додаткової угоди № 1 від 01 лютого 2019 року до договору № 2/2019 про надання правової допомоги від 25 січня 2019 року копію рахунку-фактури (рахунку на оплату) № 1 від 04.02.21019 на суму 50000,00 (п'ятдесят тисяч) гривень 00 коп.; копію платіжного доручення № 154 від 06 лютого 2019 року на суму 50000,00 (п'ятдесят тисяч) гривень 00 коп.; належним чином завірену копію акту приймання-передачі наданих послуг за договором № 2/2019 про надання правової допомоги від 25 січня 2019 року на суму 50000,00 (п'ятдесят тисяч) гривень 00 коп.

З наданих документів, вбачається, що позивачем були понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 50000,00 (п'ятдесят тисяч) гривень 00 коп. за підготовку адвоката до судових засідань суду першої інстанції, прибуття у судове засідання, безпосереднє надання правової (правничої) допомоги у судовому засіданні.

Враховуючи викладене, з урахуванням наданих позивачем доказів на підтвердження судових витрат, суд дійшов висновку, що ці витрати підлягають компенсації за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.

Керуючись ст.ст. 5-10, 72, 73, 74, 77, 139, 241, 242, 243, 244, 245, 246, 250, 255 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнича компанія «Промелектро» (м. Харків, вул. Іскринська, 37) до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області ( м. Харків, вул. Пушкінська, 46) про скасування податкових повідомлень - рішень - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області від 06.12.2018 N 00004741403 про нарахування податкового зобов'язання та штрафних санкцій з податку на додану вартість на загальну суму 1033732,50 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області від 06.12.2018 N 00004731403 про нарахування податкового зобов'язання та штрафних санкцій з податку на прибуток на загальну суму 158784,50 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області (код ЄДРПОУ 39599198) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнича компанія «Промелектро» (код ЄДРПОУ 33291528) судовий збір у розмірі 17887,76 грн. (сімнадцять тисяч вісімсот вісімдесят сім гривень 76 копійок), а також витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 50000,00 грн. (п'ятдесят тисяч гривень).

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 07.02.2019.

Суддя В.В. Єгупенко