Рішення № 79661630, 07.02.2019, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 лютого 2019 р. № 820/4770/16

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чудних С.О., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини А0501 Польова пошта В6250 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Військової частини А0501 Польова пошта В6250.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2016 року адміністративну справу №820/4770/16 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини А0501 Польова пошта В6250 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії передано до Чугуївського міського суду Харківської області за предметною підсудністю.

З урахуванням уточнень позивачем сформовано позовні вимоги наступним чином:

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини А0501 польова пошта В6250 щодо: не включення ОСОБА_1 до рапорту командира підрозділу, на підставі якого був виданий наказ по частині про виплату винагороди за участь в антитерористичної операції з березня 2015 року по червень 2015року; ненарахування та невиплати ОСОБА_1 винагороди за участь в антитерористичній операції за період із березня 2015 року по червень 2015 року включно; не нарахування та не виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку із звільненням із військової служби за станом здоров'я;

- зобов'язати Військову частину А0501 польова пошта В6250 вчинити дії, а саме: видати наказ, яким призначити ОСОБА_1 винагороду за участь в антитерористичній операції за період з березня 2015 року по червень 2015 року; нарахувати та виплатити ОСОБА_1 винагороду за участь в антитерористичній операції за період з березня 2015 року по червень 2015 року включно; нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у зв'язку із звільненням із військової служби за станом здоров'я.

Постановою Чугуївського міського суду Харківської області від 26 червня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 26 жовтня 2017 року, адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини А0501 Польова пошта В6250 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково. Визнано неправомірною бездіяльність військової частини А0501 польова пошта В6250 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 винагороди за участь в антитерористичній операції за період із березня 2015 року по червень 2015 року включно. Визнано неправомірною бездіяльність військової частини А0501 польова пошта В6250 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку із звільненням із військової служби за станом здоров'я. Зобов'язано військову частину А0501 польова пошта В6250 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 винагороду за участь в антитерористичній операції за період з березня 2015 року по червень 2015 року включно. Зобов'язано військову частину А0501 польова пошта В6250 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у зв'язку із звільненням із військової служби за станом здоров'я. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 26.10.2017 апеляційну скаргу Військової частини А0501 Польова пошта В6250 залишено без задоволення, а постанову Чугуївського міського суду Харківської області від 26.06.2017 по справі № 820/4770/16 залишено без змін.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 01.08.2018 касаційну скаргу Військової частини А0501 Польова пошта В6250 - задоволено частково. Постанову Чугуївського міського суду Харківської області від 26 червня 2017 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 26 жовтня 2017 року - скасовано, справу направлено до Харківського окружного адміністративного суду на новий розгляд.

Ухвалою суду від 27.09.2018 дану справу прийнято до провадження в порядку спрощеного провадження.

Ухвалою суду від 25.10.2018 справу призначено до розгляду в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 22.01.2019 закрито підготовче провадження та призначено судовий розгляд адміністративної справи по суті.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що 27.08.2014 він був призваний до лав Збройних Сил України. Після проходження навчання був зарахований до складу Військової частини А0501 польова пошта В6250 в 3 батарею гаубічно-самохідного артилерійського дивізіону. У складі батареї направлений для участі в Антитерористичній операції в Луганську область. Відповідно до довідки про безпосередню участь особи в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України №4/905 від 30 вересня 2015 року, молодший сержант ОСОБА_1 в період з 17.11.2014 по 31.06.2015 безпосередньо брав участь в антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей, приймаючи безпосередню участь в бойових діях у період часу, ОСОБА_1 був госпіталізований з місця дислокації батареї, після чого проходив тривале лікування. Згідно довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії АВ №0643525 від 20.03.2017 ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 встановлена третя група інвалідності з 13.03.2017, причина інвалідності: захворювання, пов'язані із захистом Батьківщини. Згідно довідки фінансово-економічної служби ВЧ 6250 від 14.03.2016, винагорода за безпосередню участь в антитерористичній операції з березня 2015 року не виплачувалась. Наказом командира військової частини ПП В6250 від 30.09.2015 №213 військовослужбовця за призовом молодшого сержанта ОСОБА_1 було звільнено у запас за пунктом "б" (за станом здоров'я - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про не придатність до військової служби в мирний час, обмежену придатність у воєнний час, якщо вони не висловили бажання продовжувати військову службу. Позивач вважає, що Військова частина А0501 польова пошта В6250 протиправно не нарахувала та не виплатила винагороду за участь в антитерористичній операції з березня 2015 року по червень 2015 року включно, а також одноразову грошову допомогу у разі звільнення з військової служби за станом здоров'я.

У судове засідання 07.02.2019 позивач не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, надав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності.

Представник відповідача у судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, надав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності. Крім того, надав до суду відзив на позов, відповідно да якого зазначив, що розмір винагороди за безпосередню участь у проведенні антитерористичної операції розраховується на підставі рапортів командира підрозділу, відповідно до кількості днів виконання обов'язків військової служби за посадою. Проте, рапорт командира гаубичного самохідно-артилерійського дивізіону із зазначення військовослужбовця ОСОБА_1 про період виконання службових обов'язків в районі проведення антитерористичної операції до командування військової частини польова пошта 136250 не надавався, у зв'язку з чим вказана винагорода за березень - червень 2015 року не нараховувалась. Вимоги позивача щодо невиплати винагороди за участь в проведенні антитерористичної операції під час перебування на лікуванні є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки захворювання позивача, відповідно до Витягу із протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань поранень, контузій, травм, каліцтв є хронічним в стадії ремісії з помірними порушеннями, із зазначенням інших хронічних захворювань, що свідчить про набуття їх до початку проходження військової служби у Збройних Силах України. Позивач не підпадає по категорію військовослужбовців, яким виплачується одноразова грошова допомога, у зв'язку з тим, що ОСОБА_1 не надав рапорт про виплати йому грошової допомоги, а також у нього відсутня вислуга років 10 років, тому позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню. Також, зазначив, що позивач до командування військової частини щодо виплати одноразової грошової допомоги у зв'язку з частковою втратою працездатності не звертався та документів, визначених діючим законодавством України не надавав, у зв'язку з чим твердження про бездіяльність військової частини польова пошта 6250 є таким, що не відповідають дійсності. Враховуючи викладене, представник відповідача просив відмовити ОСОБА_1 у повному обсязі.

Відповідно до частини 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Згідно з частиною 4 статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Враховуючи неявку сторін та заяви про розгляд справи за їх відсутності, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Згідно витягу із наказу командира Військової частину А0501 польова пошта В6250 від 29.09.2014 № 213 військовослужбовець за призовом рядовий ОСОБА_1 зарахований до списків особового складу та всіх видів забезпечення на посаду - командира гармати 2 гаубічного самохідно-артилерійського взводу 3 гаубічного самохідно-артилерійської батареї гаубичного самохідного артилерійського дивізіону.

Згідно витягу із наказу командира Військової частину А0501 польова пошта В6250 від 17.11.2014 №256 військовослужбовець за призовом рядовий ОСОБА_1, командир відділення гаубичного самохідно-артилерійського дивізіону вибув в службове відрядження до складу сил та засобів сектора "А", які залучаються та беруть участь в Антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей, з метою виконання службових (бойових) завдань з 17 листопада 2014 року .

Відповідно до довідки про безпосередню участь особи в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України №4/905 від 30 вересня 2015 року, молодший сержант ОСОБА_1 дійсно в період з 17.11.2014 по 31.06.2015 безпосередньо брав участь в антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей.

Згідно витягу із наказу командира Військової частину А0501 польова пошта В6250 від 31.03.2015 №75 військовослужбовець за призовом рядовий ОСОБА_1, командир відділення гаубичного самохідно - артилерійського дивізіону вибув з 31 березня 2015 року до Військової частини А3306 м. Харків на лікування на підставі направлення лікаря №877.

Як вбачається із витягу з протоколу Засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв №4391 від 24.11.2015 захворювання колишнього військовослужбовця ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2 пов'язані із захистом Батьківщини.

Наказом командира військової частини ПП В6250 від 30.09.2015 №213 військовослужбовця за призовом молодшого сержанта ОСОБА_1, механіка-водія-електрика 1 гаубичного самохідно - артилерійського взводу 3 гаубічної самохідно-артилерійської батареї 2 гаубіного самохідно - артилерійського дивізіону було звільнено у запас за пунктом "б" (за станом здоров'я - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про не придатність до військової служби в мирний час, обмежену придатність у воєнний час, якщо вони не висловили бажання продовжувати військову службу.

Листом Військової частини А0501 польова пошта В6250 № 8/2733 від 11.08.2016, який надійшов на адвокатський запит від 02 серпня 2016 року, повідомлено, що наказ командира військової частини польова пошта В6250 від 05.03.2015 №446 не містить відомостей про виплату грошової винагороди за безпосередню участь в проведенні антитерористичної операції військовослужбовцю ОСОБА_1. Винагорода не нараховувалась та не виплачувалась, у зв'язку з відсутністю військовослужбовця ОСОБА_1 в рапорті командира підрозділу, на підставі якого видається наказ по частині про виплату відповідної винагороди. Під час виключення зі списків особового складу військової частини польова пошта В6250 з останнім було проведено розрахунок грошового забезпечення в повному обсязі.

Згідно довідки фінансово-економічної служби ВЧ 6250, є відомості про нарахування та виплату молодшому сержанту ОСОБА_1 грошового забезпечення, що складається з: посадового окладу; окладу за військовим званням; надбавки за вислугу років; надбавки за виконання особливо важливих завдань; премії; щомісячної додаткової грошової винагороди та окремих доплат за весь період проходження військової служби з 29.09.2014 по 30.09.2015, а також винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції за листопад та грудень 2014 року, січень та лютий 2015року.

Відповідно до довідки про безпосередню участь особи в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України №4/905 від 30.09.2015, рядовий ОСОБА_1 в період з 17.11.2014 по 31.06.2015 безпосередньо брав участь в антитерористичній операції на території Донецької та Луганської області.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд зазначає на наступне.

Щодо позовних вимог в частині призначення та виплати винагороди за участь в антитерористичній операції суд зазначає наступне.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 31.01.2015 №24 "Про особливості виплати винагород військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу в особливий період та під час проведення антитерористичних операцій" установлено, що в особливий період або під час проведення антитерористичної операції військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів військових формувань, правоохоронних органів, Державної служби з надзвичайних ситуацій, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту за безпосередню участь у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду виплачується винагорода у відсотках місячного грошового забезпечення.

Розмір винагороди визначається виходячи з розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних додаткових видів місячного грошового забезпечення постійного характеру, премії та повинен становити не менш як 3 тис. гривень на місяць. У разі коли військовослужбовець, особа рядового або начальницького складу, що брали безпосередню участь у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду менше одного календарного місяця, розмір винагороди визначається пропорційно дням участі виходячи з її розміру, що становить не менш як 3 тис. гривень.

Винагорода військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу виплачується також під час безперервного перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я після отриманих під час безпосередньої участі у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду поранень (контузії, травми, каліцтва).

Пункт 1 розділу І Порядку та умов виплати винагород військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу та резервістам, механізму підтвердження виконання окремих завдань під час безпосередньої участі у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду, затверджений наказом Міністерства оборони України №49 від 02.02.2015 (далі - Порядок №49) визначає механізм та умови виплат винагород військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу та резервістам Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів військових формувань, правоохоронних органів, Державної служби з надзвичайних ситуацій України, Головного управління розвідки Міністерства оборони України, Державної прикордонної служби України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Державної спеціальної служби транспорту (далі - військовослужбовці) за безпосередню участь у воєнних конфліктах чи в антитерористичній операції (далі - АТО), інших заходах в умовах особливого періоду.

Відповідно до пункт 4 розділу І Порядку №49 виплата винагород та додаткових винагород здійснюється військовослужбовцям за місцем проходження служби на підставі наказів командирів (начальників) органів військового управління (військових частин, закладів, установ, організацій), керівництва військових формувань та органів державної влади. Командирам (начальникам) військових частин (закладів, установ, організацій) - наказами вищих командирів (начальників, керівників).

Згідно з пунктом 6 розділу І Порядку №49 виплата винагород військовослужбовцям здійснюється за безпосередню участь у воєнних конфліктах чи АТО, інших заходах в умовах особливого періоду, визначених додатком 1 до постанови Кабінету Міністрів України від 31 січня 2015 року № 24 "Про особливості виплати винагород військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу в особливий період та під час проведення антитерористичних операцій! (далі - Постанова).

Відповідно до пункту 1 розділу ІІ Порядку №49 військовослужбовцям (крім резервістів) у період мобілізації (у тому числі часткової) або з моменту введення воєнного стану та до дати завершення демобілізації або закінчення (скасування) воєнного стану, у період проведення АТО за безпосередню участь у воєнних конфліктах чи АТО, здійсненні заходів із забезпечення правопорядку на державному кордоні, відбитті збройного нападу на об'єкти, що охороняються військовослужбовцями, звільненні таких об'єктів у разі їх захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою виплачується винагорода у розмірі 100 відсотків місячного грошового забезпечення.

Згідно з пунктом 2 розділу ІІ Порядку №49 розмір винагороди визначається, виходячи з розміру посадового окладу (у тому числі посадового окладу за посадою, до тимчасового виконання обов'язків (завдань) за якою допущено військовослужбовця), окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних додаткових видів місячного грошового забезпечення постійного характеру, премії, та повинен становити не менш як 3000 гривень на місяць. У разі участі у воєнних конфліктах чи АТО, інших заходах в умовах особливого періоду менше одного календарного місяця розмір винагороди визначається пропорційно дням участі, виходячи з її розміру, що становить не менш як 3000 гривень.

Як вбачається із пункту 3 розділу ІІ Порядку №49 винагорода виплачується за час, обрахований з дня фактичного початку участі військовослужбовців (крім резервістів) у заходах, зазначених у пункті 1 цього розділу, до дня завершення такої участі, про що зазначається у відповідних наказах командирів (штабу АТО).

Пункт 4 розділу ІІ Порядку №49 передбачає, що винагорода виплачується також під час безперервного перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я після отриманих під час безпосередньої участі у воєнних конфліктах чи АТО, інших заходах в умовах особливого періоду поранень (контузії, травми, каліцтва).

Відповідно до пункту 5 розділу ІІ Порядку №49 військовослужбовці вважаються такими, що беруть безпосередню участь в АТО, у разі одночасного дотримання таких умов: залучені до проведення АТО; перебувають у підпорядкуванні (виконують завдання) керівництва штабу АТО; перебувають у районі проведення АТО.

Згідно з пунктом 7 розділу ІІ Порядку №49 безпосередня участь у відбитті збройного нападу на об'єкти, що охороняються військовослужбовцями, звільненні таких об'єктів у разі їх захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою підтверджується: журналом бойових дій (журналом ведення оперативної обстановки); бойовим донесенням (підсумковим, терміновим та позатерміновим), рапортом керівника підрозділу, який виконував завдання. Крім того, підтвердними документами є: бойовий наказ командира військової частини для виконання поставлених завдань охорони об'єктів (несення служби на блокпостах, звільнення об'єктів, які захоплені, тощо), письмовий наказ командира військової частини, який виконував завдання; запис у книзі прикордонної служби підрозділу охорони державного кордону про виконання завдань прикордонними нарядами щодо відбиття збройного нападу на об'єкти, що охороняються військовослужбовцями, звільнення таких об'єктів у разі їх захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою; постова відомість під час охорони об'єкта (блокпоста, базового табору, складу ракетно-артилерійського озброєння, польового парку тощо), де визначені особовий склад, який залучається до охорони, час, місце, порядок виконання завдань, книга служби нарядів та подій, що відбувалися.

Таким чином, зарахування особи до списку осіб, що безпосередньо беруть участь у проведенні антитерористичних операцій здійснюється на підставі відповідних наказів командирів (штабу АТО), в яких зазначається про дату початку такої участі та дату фактичного завершення такої участі. На підставі вмотивованого рапорту керівника структурного підрозділу, де проходить службу особа, Головним управлінням МВС України в області видається відповідний наказ, який, в свою чергу, є підставою для нарахування грошової винагороди особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, призначеної за безпосередню участь у проведенні АТО.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.02.2018 по справі № 805/2527/17-а.

Позивач посилається на те, що в період з 17.11.2014 по 31.06.2015 безпосередньо брав участь в антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей, приймаючи безпосередню участь в бойових діях у вказаний період часу.

Проте, на виконання Постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 01.08.2018, судом встановлено, що вказаний період часу, на який посилається є загальним періодом, що визначає участь позивача в проведенні антитерористичної операції. Безпосереднє залучення до проведення АТО здійснюється на підставі відповідних рапортів керівництва, за якими повинно проводитись нарахування та виплата винагороди позивачу за таку участь.

Однак, доказів подання таких рапортів безпосереднім керівництвом, де проходив службу ОСОБА_1 до суду не надано.

Таким чином, суд приходить до висновку, про відсутність підстав включення ОСОБА_1 до рапорту командира підрозділу, на підставі якого був виданий наказ по частині про виплату винагороди за участь в антитерористичної операції з березня 2015 року по червень 2015року, а тому і відсутні підстави для нарахування та виплати ОСОБА_1 винагороди за участь в антитерористичній операції за період із березня 2015 року по червень 2015 року.

Щодо позовних вимог в частині нарахування та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, у зв'язку із звільненням із військової служби за станом здоров'я суд зазначає наступне.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, регулює Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", який встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Положенням статті 2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" закріплено, що ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України.

Пунктом 1 статті 3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" встановлено, що дія цього Закону поширюється на військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення (далі - правоохоронних органів), Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, які проходять військову службу на території України, і військовослужбовців зазначених вище військових формувань та правоохоронних органів - громадян України, які виконують військовий обов'язок за межами України, та членів їх сімей.

Згідно з пунктом 1 статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Пунктом 2 статті 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" закріплено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Виплата військовослужбовцям зазначеної в цьому пункті одноразової грошової допомоги при звільненні їх з військової служби здійснюється Міністерством оборони України, іншими утвореними відповідно до законів України військовими формуваннями та правоохоронними органами за рахунок коштів Державного бюджету України, передбачених на їх утримання згідно з абзацом 4 пункту 2 статті 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Абзацом 7 пункту 2 статті 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" передбачено, що військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом у зв'язку з мобілізацією, виплата одноразової грошової допомоги, передбаченої цим пунктом, здійснюється за період такої служби з дня їхнього зарахування на службу без урахування періоду попередньої військової служби, на якій вони перебували у мирний час, за винятком тих осіб, які при звільненні з військової служби у мирний час не набули права на отримання такої грошової допомоги. Зазначена допомога виплачується на день демобілізації таких військовослужбовців. Умови та порядок виплати одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом у зв'язку з мобілізацією, визначаються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до Законів України "Про Національну гвардію України", "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", постанови Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року №1294 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" та з метою визначення порядку й умов виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні військовослужбовцям Національної гвардії України, наказом МВС України №638 від 04 липня 2014 року затверджена Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні військовослужбовцям Національної гвардії України та іншим особам (далі - Інструкція), яка визначає порядок, умови та розміри виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Національної гвардії України (далі - військовослужбовці), які займають посади в Головному управлінні Національної гвардії України, територіальних управліннях, з'єднаннях, військових частинах, підрозділах і загонах, вищих навчальних закладах, навчальних військових частинах (центрах), базах, установах та закладах Національної гвардії України (далі - військові частини).

Пунктом 37.10 Інструкції визначено, що особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського і старшинського складу, які були призвані на військову службу за призовом у зв'язку з мобілізацією, при звільненні зі служби після прийняття рішення про демобілізацію виплачується одноразова грошова допомога в порядку та розмірах, визначених Порядком та умовами виплати одноразової грошової допомоги у разі звільнення військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом у зв'язку з мобілізацією, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 вересня 2014 року № 460.

Відповідно до пункту 1 Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі звільнення військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом у зв'язку з мобілізацією, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.09.2014 року № 460 (далі - Порядок № 460), військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом у зв'язку з мобілізацією та звільняються із служби після прийняття рішення про демобілізацію (крім військовослужбовців строкової військової служби) (далі - військовослужбовці), виплачується одноразова грошова допомога (далі - допомога) в розмірі 4 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний місяць служби, але не менш як 25 відсотків місячного грошового забезпечення.

Згідно з пунктом 2 Порядку № 460 та умов, військовослужбовцям виплата допомоги здійснюється за період служби за призовом у зв'язку з мобілізацією з дня їх призову на службу без урахування періоду попередньої військової служби, на якій вони перебували у мирний час, за винятком тих осіб, які у разі звільнення з військової служби у мирний час не набули права на отримання грошової допомоги, передбаченої пунктом 2 статті 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Пунктами 3-4 Порядку № 460 встановлено, що розмір допомоги обчислюється з урахуванням пунктів 1 і 2 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей" та допомога виплачується з розрахунку місячного грошового забезпечення (без урахування винагород), на яке має право військовослужбовець на день звільнення.

Відповідно до пункту 5 Порядку № 460 виплата військовослужбовцям допомоги у разі звільнення з військової служби здійснюється Міноборони, іншими утвореними відповідно до законів військовими формуваннями та правоохоронними органами за рахунок коштів державного бюджету, передбачених на їх утримання.

Суд зазначає, що позивачем не надано до суду доказів того, що травма, чи інше ушкодження отримані ОСОБА_1 саме в зоні АТО.

Із витягу із протоколу засідання Центральної військової-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв від 24.11.2016 № 4391 вбачається, що захворювання колишнього військовослужбовця ОСОБА_1 пов'язані із захистом Батьківщини.

Відповідно до виписного епікризу № 4608 військово-медичного клінічного Центру Північного регіону ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні в урологічному відділенні з 31.03.2015 по 16.04.2015 з діагнозом - гіперплазія передміхурової залози другої стадії.

Таким чином, на виконання Постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 01.08.2018, судом не встановлено фактів того, що ОСОБА_1 отримав травму чи інше ушкодження саме під час участі у бойових діях у зоні АТО .

Суд зазначає, що позивачем не надано до суду доказів того, що травма, чи інше ушкодження отримані ОСОБА_1 саме в зоні АТО. Із документів, наданих до суду позивачем вбачається, що захворювання позивача пов'язані із захистом Батьківщини, поряд із тим, доказів того, що позивачем отримано травми в зоні АТО саме у період з березня 2015 року по червень 2015 року ОСОБА_1 до суду не надано.

Отже, відсутні докази наявності взаємозв'язку між отриманим позивачем ушкодженням та фактом настання цієї події саме під час його участі в проведенні АТО, стаціонарного лікування в закладі охорони здоров'я після отримання такої травми.

Відповідно до стаття 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Таким чином, вимоги позивача є необґрунтовані, а отже, такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) до Військової частини А0501 Польова пошта В6250 (смт. Клугіно-Башкіровка,Чугуївський район, Харківська область, 63505, код 24976272) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.О.Чудних