Рішення № 79661401, 07.02.2019, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 лютого 2019 р. Справа№200/130/19-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Циганенка А.І., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Великоновосілківського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

22 грудня 2018 року шляхом надіслання поштою позивач, ОСОБА_1, звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача, Великоновосілківського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, у якому просив:

- визнати неправомірними дії відповідача щодо незарахування при призначенні пенсії за віком стажу роботи позивача з 31 липня 1984 року по 28 березня 1985 року в якості старшого інженера, з 28 березня 1985 року по 25 листопада 1988 року в якості начальника автотранспортних майстерень з 25 листопада 1988 року по 17 липня 1992 року в якості начальника ПТО, з 17 червня 1992 року по 17 липня 1992 року в якості В.О. головного інженера, з 17 липня 1992 року по 14 вересня 1995 року в якості начальника ПТО, з 14 вересня 1995 року по 20 листопада 1995 року в якості в.о. головного інженера АТП, 20 листопада 1995 року по 04 січня 2000 року в якості головного інженера АТП;

- зобов’язати відповідача перерахувати пенсію за віком з урахуванням стажу роботи позивача з 31 липня 1984 року по 28 березня 1985 року в якості старшого інженера, з 28 березня 1985 року по 25 листопада 1988 року в якості начальника автотранспортних майстерень з 25 листопада 1988 року по 17 липня 1992 року в якості начальника ПТО, з 17 червня 1992 року по 17 липня 1992 року в якості В.О. головного інженера, з 17 липня 1992 року по 14 вересня 1995р в якості начальника ПТО, з 14 вересня 1995 року по 20 листопада 1995 року в якості в.о. головного інженера АТП, 20 листопада 1995 року по 04 січня 2000 року в якості головного інженера АТП.

Позовні вимоги позивача обґрунтовані тим, що відповідачем при вирішенні питання про призначення пенсії протиправно не зараховано страховий стаж у період з 31 липня 1984 року по 04 січня 2000 року, оскільки трудова книжка містить всі необхідні відомості для зарахування зазначеного періоду. Крім того, позивачем надані уточнюючі довідки, що у свою чергу додатково підтверджує зайнятість останнього у спірний період.

08 січня 2019 року відкрито провадження у справі та її розгляд призначений за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

09 січня 2019 року від відповідача витребувані докази.

01 лютого 2018 року від відповідача надійшов відзив на адміністративний позов, у якому він просить відмовити у задоволенні позову, посилається на те, що зарахування спірного періоду не є можливим через невірне формулювання запису у трудовій книжці стосовно зміни назви підприємства, на якому працював позивач, а також через наявність виправлення дати звільнення у трудовій книжці (запис №27), яке не засвічене підписом керівника підприємства. Також, відповідач вказує, що період роботи з 01 січня 1998 року по 04 січня 2000 року врахований до страхового стажу за наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування відомостями. Відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Дослідивши докази та письмові пояснення, викладені в заявах по суті справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення проти нього, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується копією паспорта громадянина України ВА 274781.

31 травня 2018 року позивачем до Управління Пенсійного фонду України в Великоновосілківському районі Донецької області подана заява №1743 про призначення пенсії за віком. До заяви позивачем були надані наступні документи:

- копія паспорта та ІПН;

- копія трудової книжки;

- військовий квиток;

- диплом (свідоцтво, атестат) про навчання;

- довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи;

- заява про спосіб виплати пенсії;

- інші документи на 2х аркушах.

Додатково позивачем долучено до пенсійної справи довідки від 29 жовтня 2004 року №08/153 та від 08 вересня 2002 року №09/37.

З роздруківки з програми ІКІС ПФУ: Підсистема призначення та виплати пенсії, наданої відповідачем, вбачається, що з 15 травня 2018 року ОСОБА_1 призначена пенсія за віком згідно статті 26 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням страхового стажу 27 років 9 місяців 24 дня. До страхового стажу не зарахований період роботи позивача з 31 липня 1984 року по 31 грудня 1997 року.

У листі відповідача від 21 червня 2018 року №36/Г-01-01-04 зазначено, що у зв’язку з відсутністю в виправленні запису в трудовій книжці підпису керівника підприємства або відповідальної особи, до страхового стажу не враховано період роботи в Єнакієвському АТП 04113. Водночас за наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування відомостями про роботу в ВАТ «Єнакієвське АТП 11408» до страхового стажу враховано період роботи з 01 січня 1998 року по 04 січня 2000 року.

В листі містяться роз’яснення, що довідки від 29 жовтня 2004 року №08/153 та від 08 вересня 2002 року №09/37, видані ВАТ «Єнакієвське АТП 11408» не можуть бути враховані, оскільки підприємство яке їх видано, розташовано на непідконтрольній українській владі території та не здійснило перереєстрацію юридичної адреси, а тому неможливо провести перевірку достовірності документів. У трудовій книжці позивача від 12 серпня 1975 року БТ-І №0454762 містяться наступні записи про роботу ОСОБА_1 у спірний період:

- 31 липня 1984 року прийнятий у відділ безпеки руху старшим інженером (наказ 139-к від 31 липня 1984 року);

- 28 березня 1985 року призначений начальником авторемонтних майстерень (наказ 54к віл 28 березня 1985 року);

- 12 червня 1986 року підприємство перейменовано у Єнакієвське АТП 31408 (наказ 472 від 12 червня 1986 року);

- 25 січня 1988 року підприємство перейменовано у АТП 11408 (наказ 17 від 25 січня 1988 року);

- 25 листопада 1988 року переведений начальником ПТО (наказ 176 від 24 листопада 1988 року);

- 17 червня 1992 року переведений в.о. головного інженера (наказ 67 від 16 червня 1992 року);

- 17 липня 1992 року переведений начальником ПТО (наказ 72к від 17 липня 1992 року);

- 14 вересня 1995 року переведений в.о. головного інженера АТП (наказ 72к від 13 вересня 1995 року);

- 20 листопада 1995 року переведений головним інженером АТП (наказ 100к від 27 грудня 1995 року);

- 06 травня 1996 року підприємство перейменовано у АТП 11408 ВАТ (наказ 171 від 06 травня 1996 року);

- 04 січня 2000 року звільнений за статтею 36 пункту 5 КЗпП України за переводом до ВАТ «ДОПАС» (наказ 1 від 04 січня 2000 року).

Довідкою ВАТ «Єнакієвське автотранспортне підприємство 11408» від 08 вересня 2002 року №09/37 підтверджена робота позивача у період з 31 липня 1984 року по 04 січня 2000 року.

При ухваленні рішення суд виходив з наступних мотивів та керувався такими положеннями законодавства.

Спірним у справі є правомірність дій відповідача щодо не включення в страховий стаж для призначення пільгової пенсії періодів роботи, які мали місце до впровадження системи персоніфікованого обліку.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України від 05 листопада 1991 року №1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» (далі – Закон №1788-ХІІ) та Законом України від 09 липня 2003 року №1058-V «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» (далі – Закону №1058-V).

Закон №1788-ХІІ був ведений в дію з 01 січня 1992 року – в частині норм, що стосуються призначення і виплати пенсій та коригування рівнів пенсій, призначених до введення цього Закону; з 01 квітня 1992 року - в повному обсязі.

01 січня 2004 року набув чинності Закон №1058-V.

Відповідно до частини 2 статі 24 Закону №1058-V страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Система персоніфікованого обліку була введена в дію 01 січня 2004 року на виконання Указу Президента України від 04 травня 1998 року № 401 «Про заходи щодо впровадження персоніфікованого обліку відомостей у системі обов'язкового державного пенсійного страхування» згідно постанов Кабінету ОСОБА_2 України від 12 грудня 2002 року №1854 та від 12 березня 2003 року №303.

При обчисленні страхового стажу позивача, до складу якого входять періоди роботи до впровадження системи персоніфікованого обліку, відповідач мав керуватися документами та порядком, визначеним законодавством, що діяло до набрання чинності Законом №1058-V, а саме трудовою книжкою та положеннями Закону №1788-ХІІ.

Згідно статті 62 Закону №1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом ОСОБА_2 України.

Судом встановлено, що підставою для не зарахування періоду роботи з 31 липня 1984 року по 31 грудня 1997 року є невірне формулювання запису у трудовій книжці стосовно зміни назви підприємства, на якому працював позивач, а також виправлення дати звільнення у трудовій книжці (запис №27), яке не засвічене підписом керівника підприємства.

Згідно з пунктом 2.3. «Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях», затвердженої постановою Державного комітету СРСР по труду і соціальним питанням від 20 червня 1974 року №162 (далі – Інструкція №162), яка діяла на час заповнення трудової книжки позивача, всі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагородження та заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого терміну, а при звільнені - в день звільнення та повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Відповідно до пункту 2.15. Інструкції №162 якщо за час роботи працівника назва підприємства змінюється, то про це окремим порядком у графі 3 трудової книжки робиться запис: «Підприємство таке-то з такого-то числа перейменоване на таке-то», а у графі 4 проставляється підстава перейменування - наказ (розпорядження), його дата і номер.

Судом встановлено, що трудова книжка ОСОБА_1 містить всю необхідну інформацію щодо зміни назви підприємства у період з 31 липня 1984 року по 31 грудня 1997 року, а тому зазначена відповідачем причина не зарахування цього періоду роботи є безпідставною та має формальний характер.

Щодо підстави незарахування спірного періоду через наявність виправлення у записі №27 у трудовій книжці, яке не підтверджено підписом керівника підприємства або відповідальною особою, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 2.6. Інструкції №162 у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов’язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу.

Виправлення – те, чим що-небудь замінене, виправлене (Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 459).

У трудовій книжці позивача у записі №27 на 12 сторінці міститься інформація про звільнення за статтею 36 пункту 5 КЗпП України за переводом до ВАТ «ДОПАС» (наказ 1 від 04 січня 2000 року) 04 січня 2000 року. Дата «04 січня 2000 року» є чіткою та, на думку суду, не містить виправлень.

Враховуючи тлумачення слова «виправлення», відсутність у записі №27 інформації, яку було виправлено, а також визначеної у Інструкції №162 вимоги щодо підпису керівника підприємства або відповідальною особою у разі внесення таких виправлень, з урахуванням обов’язку щодо доказування правомірності свого рішення, який покладається на відповідача (частина 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України), суд вважає, що відповідачем протиправно не зараховано період роботи з 31 липня 1984 року по 31 грудня 1997 року до страхового стажу позивача.

Також, позивачем на підтвердження зазначеного періоду роботи надано довідку ВАТ «Єнакієвське автотранспортне підприємство 11408» від 08 вересня 2002 року №09/37.

Відповідачем не взята до уваги зазначена довідка, оскільки підприємство, яке її видало, розташоване на непідконтрольній українській владі території та не здійснило перереєстрацію юридичної адреси, а тому неможливо провести перевірку достовірності документів.

Відповідно до пункту 3 «Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній», затвердженому постановою КМУ від 12 серпня 1993 року № 637 (далі – Порядок № 637), за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Суд зазначає, що положенням частини третьої статті 44 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено право відповідача на проведення перевірки.

Разом з цим, не проведення перевірки підприємства, яким видано довідки, не є підставою для відмови особі в зарахуванні відповідного стажу.

Враховуючи встановлене судом безпідставне не зарахування до страхового стажу позивача періодів роботи, а відповідно і порушення законодавства при призначенні пенсії, суд вважає, що позовні вимоги про визнання дій відповідача протиправними є обґрунтованими та підлягають задоволенню частково.

Період роботи з 01 січня 1998 року по 04 січня 2000 року врахований до страхового стажу за наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування відомостями, а тому позовна вимога з частині визнання дій протиправними щодо незарахування при призначенні пенсії за віком періоду роботи з 01 січня 1998 року по 04 січня 2000 року та зобов’язання перерахувати пенсію з урахуванням вищевказаного періоду не підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 13 «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод», ратифікованої Україною Законом № 475/97-ВР від 17.07.1997, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Обираючи спосіб захисту порушеного права, суд зважує на його ефективність з точки зору статті 13 «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод» та враховує положення «Рекомендації Комітету ОСОБА_2 Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень», прийняті Комітетом ОСОБА_2 11.03.1980, а саме суд не може підміняти державний орган рішення якого оскаржується, приймати замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.

Разом з тим, пунктом 4 частини 1 статті 5 КАС України передбачено, що адміністративний позов може містити вимоги про зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень - вчинити певні дії.

Відповідно до частини 3 статті 245 КАС України у разі скасування індивідуального акта суд може зобов’язати суб’єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Отже, суд наділений повноваженнями щодо зобов'язання відповідача прийняти (вчинити) певні дії, і це прямо вбачається з пункту 4 частини 1 статті 5 та частини 3 статті 245 КАС України.

Оскільки позивачу призначена пенсія, але врахований не весь страховий стаж, суд приходить до висновку, що ефективним засобом правого захисту у даній справі буде зобов’язання відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії за віком на підставі положень Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» з включенням до страхового стажу періоду роботи з 31 липня 1984 року по 31 грудня 1997 року, починаючи з 15 травня 2018 року.

Оскільки суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (частина 3 статті 139 КАС України).

Керуючись статтями 2, 5-10, 20, 22, 25, 72-76, 90, 132, 139, 143, 241-246, 250, 251, 255, 295, 297, підпунктом 15.5 пункту 15 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

адміністративний позов ОСОБА_1 (місце проживання: 85552, Донецька область, Великоновосілківський район, с. Старомлинівка, вул. Фонтанна, 26; РНОКПП НОМЕР_1) до Великоновосілківського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (місцезнаходження: 85500, Донецька область, Великоновосілківський район, смт. Велика Новосілка, вул. Центральна, буд. 103, код ЄДРПОУ 42171290) про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Великоновосілківського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо не зарахування при призначенні пенсії за віком до страхового стажу ОСОБА_1 періоду роботи з 31 липня 1984 року по 31 грудня 1997 року.

Зобов’язати Великоновосілківське об’єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області здійснити перерахунок та виплату пенсії за віком ОСОБА_1 на підставі положень Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» з включенням до страхового стажу періоду роботи з 31 липня 1984 року по 31 грудня 1997 року починаючи з 15 травня 2018 року.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в сумі 352 (триста п’ятдесят дві) гривні 80 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Великоновосілківського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області.

Повне рішення складено 07 лютого 2019 року.

Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана безпосередньо до Донецького окружного адміністративного суду у строки, встановлені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Циганенко А.І.