Рішення № 79661109, 07.02.2019, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 522/20608/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 лютого 2019 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді – Стефанова С.О.,

розглянувши у письмовому проваджені адміністративну справу за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області про визнання протиправними та скасування постанов від 29.10.2018 року ВП № 57519120 про відкриття виконавчого провадження в частині стягнення виконавчого збору та від 29.10.2018 року ВП № 57519120 про стягнення виконавчого збору, -

В С Т А Н О В И В :

Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (надалі по тексту – позивач) звернулася до суду із позовом до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області (надалі по тексту – відповідач), в якому просить суд визнати протиправним та скасувати постанови старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області ОСОБА_1 від 29.10.2018 року ВП №57519120 в частині стягнення з головного управління виконавчого збору в розмірі 14892 грн. та постанову старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області ОСОБА_1 від 29.10.2018 року ВП №57519120 про стягнення виконавчого збору в розмірі 14892 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач в цілому зазначив, що Приморським районним судом м. Одеси розглянуто справу №522/13936/17 за адміністративним позовом ОСОБА_2 до головного управління Фонду, та 08.02.2018 року винесено рішення, яким адміністративний позов задоволено частково та зобов'язано головне управління здійснювати виплату призначеної та перерахованої ОСОБА_2 пенсії без обмеження її максимальним розміром, а також провести доплату різниці в пенсії між максимально нарахованим та фактично виплаченими розмірами з 01.02.2017 року. Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 21.08.2018 року по справі №522/13936/17 апеляційну скаргу Головного управління залишено без задоволення, рішення Приморського районного суду м. Одеси від 08 лютого 2018 року без змін. Повний текст постанови суду від 31.08.2018 року по справі №522/13936/17 головним управлінням було отримано 27.08.2018 року. Як зазначає позивач, на виконання вимог постанови Приморського районного суду м. Одеси від 08.02.2018 року по справі №522/13936/17 Головним управлінням Фонду 03.09.2018 року було проведено відповідний перерахунок пенсії ОСОБА_2, а також зроблено необхідний розрахунок доплати пенсії за період з 01.02.2017 року по 30.09.2018 року. Доплата пенсії з дня набрання рішенням суду законної сили, тобто з 21.08.2018 року по 30.09.2018 року в сумі 2210,77 грн. зарахована 05.10.2018 року на картковий рахунок, відкритий у ВАТ «Державний ощадний банк України» ОСОБА_2 Доплата пенсії за період з 01.02.2017 року по 20.08.2018 року в сумі 68058,43 грн. буде виплачена згідно з «Порядком погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 року №649. Таким чином, Головним управлінням після здійснення 03.09.2018 року перерахунку пенсії ОСОБА_2 з 01.02.2017 року, та 25.09.2018 року розрахунку на доплату пенсії з 20.08.2018 року по 30.09.2018 року, було направлено відповідну відомість в електронному вигляді для її подальшого оброблення та фінансування відповідної виплати. Тобто, позивач вважає, що Головним управлінням постанову Приморського районного суду м. Одеси від 08.02.2018 року по справі №522/13936/17 було виконано 03.09.2018 року та 25.09.2018 року.

З огляду на викладене позивач вважає, що оскільки станом на дату відкриття виконавчого провадження ВП № 57519120 03.09.2018 року та 25.09.2018 року головним управлінням Фонду вже було виконано постанову Приморського районного суду м. Одеси від 08.02.2018 року по справі №522/13936/17, в даному випадку стягнення з головного управління Фонду згідно постанов старшого державного виконавця від 29.10.2018 року ВП №57519120 виконавчого збору в розмірі 14892 грн. є безпідставним.

Позивач вважає, що фактично судове рішення державним виконавцем виконане не було. Державний виконавець не вчиняв будь-яких дій, які б свідчили про реалізацію заходів примусового виконання рішення, передбачених ст. 10 Закону. Більш того, рішення може бути виконане лише боржником – Головним управлінням, державний виконавець взагалі не в змозі без участі боржника в примусовому порядку виконати дане рішення, а отже і були відсутні правові підстави для стягнення виконавчого збору.

Ухвалою судді від 01 лютого 2019 року ця позовна заява прийнята до розгляду та відкрито провадження за окремою категорією термінових адміністративних справ, та призначено розгляд справи у відкритому судовому засіданні на 07 лютого 2019 року о 11 год. 00 хв.

05 лютого 2019 року представником відповідача через канцелярію суду подано відзив на позов (вхід. № ЕП/941/19), відповідно до якого відповідач просив відмовити в задоволенні позову, посилаючись в цілому на те, що на виконанні у відділі примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області перебуває виконавчий лист № 522/13936/17 виданий Приморським районним судом м. Одеси 21.08.2018 року про зобов’язання Головного Управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснювати виплату призначеної та перерахованої ОСОБА_2 пенсії без обмеження її максимальним розміром, а також провести доплату різниці в пенсії між максимально нарахованими та фактично виплаченими розмірами з 01 лютого 2017 року. 29.10.2018 року державним виконавцем відповідно до вимог ст.ст. 3, 4, 24, 25, 26, 27, 63, 75 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, копію якої направлено до Головного управління пенсійного фонду України в Одеській області для виконання, та стягувачу до відома. Постанова отримана боржником 14.11.2018 року.

Відповідач зазначає, що державним виконавцем відповідно до вимог статей 26, 27 Закону України «Про виконавче провадження», в постанові про відкриття виконавчого провадження зазначено про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі 14892 грн. та 29.10.2018 року відповідно до вимог статті 27 Закону, одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження винесено постанову про стягнення виконавчого збору в розмірі 14892 грн. Відповідач вказує, що станом на момент відкриття виконавчого провадження та на теперішній час рішення суду не виконано у повному обсязі, а саме не проведено виплату заборгованості, як того вимагає рішення. При цьому представник відповідача зазначає, що державним виконавцем виконавчі дії проведено у чіткій відповідності до норм чинного законодавства.

У судове засідання представники сторін не з’явилися про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином. Від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи за йог відсутності.

Представник відповідача у відзиві також просив суд розглянути справу за відсутності представника Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

З урахуванням зазначених обставин, згідно ч. 9 ст. 205 КАС України, суд вирішив розглянути справу у письмовому провадженні.

Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.

Судом встановлено, що на виконанні у Відділі примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області перебуває виконавчий лист № 522/13936/17, виданий Приморським районним судом м. Одеси 21.08.2018 року про зобов’язання Головного Управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснювати виплату призначеної та перерахованої ОСОБА_2 пенсії без обмеження її максимальним розміром, а також провести доплату різниці в пенсії між максимально нарахованими та фактично виплаченими розмірами з 01 лютого 2017 року.

29.10.2018 року державним виконавцем відповідно до вимог ст.ст. 3, 4, 24, 25, 26, 27, 63, 75 Закону України «Про виконавче провадження», винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, копію якої направлено до Головного управління пенсійного фонду України в Одеській області для виконання, та стягувачу до відома.

14.11.2018 року на адресу Головного управління пенсійного фонду України в Одеській області з Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області надійшла постанова від 29.10.2018 року ВП №57519120 про відкриття виконавчого провадження з виконання виконавчого листа №522/13936/18, виданого 21.08.2018 року Одеським окружним адміністративним судом, в якій в ч. 3 резолютивної частини постановлено стягнути з головного управління Фонду виконавчий збір у розмірі 14892 грн. та про стягнення виконавчого збору у розмірі 14 892,00 грн. ВП №57519120 від 29.10.2018 року.

У відповідь на дані постанови Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області направлено листа за вихідним №19723/03 від 23.11.2018 року, яким повідомлено, що ОСОБА_2 03.09.2018 року проведено перерахунок пенсії з 01.02.2017 року без обмеження її максимального розміру. Виплата пенсії ОСОБА_2 в перерахованому згідно з рішенням суду розмірі, який становить 15671,76 грн. здійснюється з 01.10.2018 року. Доплата пенсії з дня набрання рішенням суду законної сили, тобто з 21.08.2018 року по 30.09.2018 року в сумі 2210,77 грн. зараховано на його картковий рахунок по додатковій відомості 05.10.2018 року.

Також зазначеним листом повідомлено державного виконавця, що доплата за період з 01.02.2017 року по 20.08.2018 року в сумі 68058,43 грн. буде виплачена згідно з Порядком погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 22.02.2018 року №649 та Порядком ведення обліку рішень суду у реєстрі рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою, затвердженим правлінням Пенсійного фонду України від 26.09.2018 року №20-1. До листа додано копію перерахунку від 01.10.2018 року та копію розрахунку на доплату від 03.09.2018 року.

Таким чином, з викладеного вбачається, що станом на момент відкриття виконавчого провадження та на теперішній час рішення суду не виконано у повному обсязі, а саме не проведено виплату заборгованості, як того вимагає рішення.

Вирішуючи спір по суті, суд виходив з наступного.

Спірні правовідносини врегульовані Законом України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 р. № 1404-VIII (надалі – «Закон № 1404-VIII»).

Відповідно до ст.1 Закону № 1404-VIII, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Статтею 3 Закону № 1404-VIII визначено перелік документів, що підлягають примусовому виконанню, до яких належать і виконавчі листи, що видаються судами.

Отже, правовою підставою для відкриття виконавчого провадження, зокрема є виконавчий документ, виданий на підставі та на виконання рішення суду.

Відповідно до ч.1 ст.18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно з ст.63 Закону № 1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність. Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником. У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.

Відповідно до ч.6 ст.26 Закону № 1404-VIII, за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню).

Згідно з ч.1 ст. 27 Закону України № 1404-VIII, виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Відповідно до ч.3 ст. 27 Закону України № 1404-VIII,за примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.

Згідно з ч.5 ст. 27 Закону України № 1404-VIII, виконавчий збір не стягується: 1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів, накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню; 2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини; 3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому законом України Про гарантії держави щодо виконання судових рішень; 4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону; 5) у разі виконання рішення приватним виконавцем; 6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону України Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання та водовідведення за спожиті енергоносії, а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності цим Законом.

За частиною дев'ятою статті 27 Закону України № 1404-VIII виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Відповідно до п. 9 ч.1 ст. 39 Закону України № 1404-VIII виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Таким чином, стягнення виконавчого збору (крім визначених законом випадків, коли виконавчий збір не стягується) пов'язується з початком примусового виконання, яке виконавець розпочинає на підставі виконавчого документа. Відтак одночасно з відкриттям виконавчого провадження виконавець повинен вирішити питання про стягнення виконавчого збору.

Як вже було зазначено вище по тексту, суд встановив, що станом на момент відкриття виконавчого провадження та на теперішній час рішення суду не виконано у повному обсязі, а саме не проведено виплату заборгованості, як того вимагає рішення.

Так, рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 08.02.2018 року у справі № №522/13936/17, яке набрало законної сили, зобов'язано Головне управління здійснювати виплату призначеної та перерахованої ОСОБА_2 пенсії без обмеження її максимальним розміром, а також провести доплату різниці в пенсії між максимально нарахованим та фактично виплаченими розмірами з 01.02.2017 року.

Тобто, рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 08.02.2018 року у справі № №522/13936/17, яке набрало законної сили, зокрема, зобов’язано Головне управління вчинити певні дії.

Пунктом 1 частини 5 статті 27 Закону України «Про виконавче провадження», на який посилається позивач щодо правового обґрунтування заявлених позовних вимог, передбачено, зокрема, що виконавчий збір не стягується за виконавчими документами про стягнення періодичних платежів.

З огляду на встановлені в цій справі обставини, суд дійшов висновку, що судове рішення, на виконання якого видано виконавчий лист у справі № 522/13936/17, є зобов'язального характеру, оскільки вказаний у його резолютивній частині спосіб захисту порушеного права не є тотожним такому способу як «стягнення» визначеної судом суми за певним видом платежу. Відповідно, положення пункту 1 частини п'ятої статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» у цій ситуації не застосовуються.

На виконання ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд врахував висновки щодо застосування норм права, викладені, зокрема, в постанові Верховного Суду від 08.11.2018 року по справі № 805/3133/17-а (адміністративне провадження № К/9901/5131/17).

Стосовно доводів позивача, про те, що виконання судових рішень про стягнення коштів, боржником по яких є орган державної влади, здійснюється відповідно до Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», а тому згідно з пунктом 3 частини 5 статті 27 Закону «Про виконавче провадження» з органу державної влади не стягується виконавчий збір, колегія суддів зазначає наступне.

За змістом статті 2 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» дія даного Закону поширюється на випадки виконання рішень суду про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, за умови, якщо боржником є орган державної влади.

Як встановлено судом вище, відповідно до виконавчого листа № 522/13936/17 боржником по справі є Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області, тобто орган державної влади. Разом з тим, вищезазначений виконавчий лист містить вимогу про зобов'язання вчинити певні дії, а не стягнення коштів чи майна, що виключає можливість застосування норм Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» в процесі виконання судового рішення.

Зважаючи на викладене, суд зазначає, що норми пункту 3 частини 5 статті 27 Закону «Про виконавче провадження» не поширюються на спірні правовідносини.

На виконання ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд врахував висновки щодо застосування норм права, викладені, зокрема, в постанові Верховного Суду від 23.05.2018 року по справі № 286/125/17 (адміністративне провадження № К/9901/16854/18).

Відповідно до матеріалів виконавчого провадження № 57519120, змісту заяв по суті справи та наданих сторонами документів, виконавче провадження № №57519120 не закінчено.

Відповідно, немає підстав й для застосування в даному випадку вищенаведених положень ч. 9 статті 27 Закону України «Про виконавче провадження».

При цьому слід зазначити, що, керуючись ч. 1 ст. 73, п. 2 ч. 4 ст. 246 КАС України, суд відхиляє посилання позивача на доводи та надані на їх підтвердження докази щодо часткового виконання рішення суду до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, тощо, як такі, що не містять інформацію щодо предмета доказування за змістом норм, які регулюють спірні правовідносини.

Інших суттєвих доводів та/або доказів щодо обґрунтування заявлених позовних вимог, які могли б потягнути зміну висновків суду щодо спірних правовідносин, позивач суду не навів та не надав.

З аналізу зазначених правових норм, а також на підставі встановлених обставин, суд приходить до висновку про правомірність винесених відповідачем постанов в частині стягнення виконавчого збору.

Крім того, суд не приймає до уваги доводи позивача щодо того, що витрати виконавчого провадження та виконавчий збір стягуються за постановою державного виконавця з боржника, якщо останній не виконав рішення добровільно в установлений для цього строк і воно було виконане примусово, викладені в постанові Пленуму Верховного Суду України від 26.12.2003 року № 14, оскільки у вказаній постанові надано правову оцінку спірним правовідносинам, які виникли під час дії Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року № 606-XIV, який втратив чинність 05.01.2017 року.

При цьому, зі змісту ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» вбачається, що винесення постанови про стягнення виконавчого збору з боржника під час відкриття виконавчого провадження є не правом, а обов`язком державного виконавця. При цьому, факт виконання зобов'язання по виконавчому листу до винесення державним виконавцем постанови про відкриття провадження не впливає на обов'язок державного виконавця зазначати про стягнення з боржника виконавчого збору в такій постанові за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, а також на його обов'язок винести відповідну постанову.

Вирішуючи спір, суд також враховує висловлений 07 березня 2018 року Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові по справі № 750/7624/17 правовий висновок про те, що ч. 3 ст. 27 Закону №1404-VІІІ прямо передбачає обов`язок боржника сплати виконавчого збору при примусовому виконанні рішення немайнового характеру, тобто незалежно від провадження державним виконавцем дій, спрямованих на примусове виконання рішення.

В адміністративному судочинстві принцип верховенства права зобов'язує суд надавати законам та іншим нормативно-правовим актам тлумачення у спосіб, який забезпечує пріоритет прав людини при вирішенні справи. Тлумачення законів та нормативно-правових актів не може спричиняти несправедливих обмежень прав людини.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб’єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Суд зазначає, що доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою, однак позивачем в ході судового розгляду справи не доведено неправомірність спірної постанови.

За таких підстав, суд дійшов до висновку, що відповідач приймаючи постанови про відкриття виконавчого провадження від 29.10.2018 року ВП №57519120 в частині стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області виконавчого збору в розмірі 14892 грн. та про стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області виконавчого збору у розмірі 14892,00 грн. за виконавчим провадженням №57519120 від 29.10.2018 року діяв на підставі Закону України Про виконавче провадження та у межах своїх повноважень, а доводи позивача щодо відсутності підстав для стягнення виконавчого збору є необґрунтованими та спростовують зібраними по справі доказами.

Проаналізувавши обставини справи, з урахуванням нормативного регулювання спірних правовідносин, суд дійшов висновку про те, що державним виконавцем прийнято спірні постанови в межах повноважень, у передбачений законодавством спосіб, з урахуванням всебічного дослідження всіх обставин спірних правовідносин, що мають значення для прийняття рішень, з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямовані ці рішення, у зв'язку із чим адміністративний позов не належить до задоволення.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 8, 9, 12, 14, 44, 139, 242-246, 249, 269, 271, 287 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області про визнання протиправними та скасування постанов від 29.10.2018 року ВП № 57519120 про відкриття виконавчого провадження в частині стягнення виконавчого збору та від 29.10.2018 року ВП № 57519120 про стягнення виконавчого збору – відмовити.

Рішення може бути оскаржено в порядку та в строки встановлені ст. 287 КАС України, з урахуванням особливостей, встановлених п. 15.5 Розділу VII Перехідних Положень КАС України.

Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому статтею 272 КАС України.

Суддя С.О. Cтефанов