Рішення № 79661043, 07.02.2019, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 522/21921/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2019 року о 14 год. 37 хв. м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді: Юхтенко Л.Р.,

за участю секретаря судового засідання Закуріної А.М.,

за участю

від позивача: не з’явився

від відповідача: ОСОБА_1- за довіреністю

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Одеського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_2 (місце проживання: 82100, Львівська обл., м. Дрогобич, вул. Завіжна, 62/1, код НОМЕР_1) до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області (місцезнаходження: 65107, м. Одеса, вул. Канатна, 83, код ЄДРПОУ 39765871) про визнання протиправними дій щодо відмови у задоволенні клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки 2 га у власність для ведення особистого селянського господарства, яке знаходиться на території Руськоіванівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області та зобов’язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 07 листопада 2018 року рішення Приморського районного суду міста Одеси від 26 червня 2018 року по справі №522/21921/17 скасовано та справу направлено на розгляд за встановленою підсудністю до Одеського окружного адміністративного суду.

До суду 22 листопада 2018 року надійшли матеріали адміністративної справи за позовною заявою ОСОБА_2 до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області про визнання протиправними дій щодо відмови у задоволенні клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки 2 га у власність для ведення особистого селянського господарства, яке знаходиться на території Руськоіванівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області та зобов'язання вчинити певні дії.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2018 року прийнято до розгляду та відкрито загальне позовне провадження в адміністративній справі.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що листом Головного управління Держгеокадастру в Одеській області від 02 листопада 2017 року № Т-21584/0-11008/6-17 позивачу, учаснику АТО, відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки 2 га для ведення особистого селянського господарства, яка знаходиться на території Руськоіванівської сільської ради Білгород - Дністровського району Одеської області.

Зазначену відмову позивач вважає протиправною, з огляду на те що, по-перше, позивач є учасником АТО та йому надано пріоритет у першочерговому розгляді даного клопотання.

По-друге, порядок надання дозволів на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у постійне користування земельних ділянок врегульовано Земельним кодексом України, яким встановлено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні відповідних дозволів, а тому зазначена відповідачем підстава для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою не передбачена нормами ЗК України.

У встановлений судом строк, відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти задоволення позову заперечував та просив відмовити у задоволенні позову, зазначивши що Головним управлінням відмовлено позивачу в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки 2 га для ведення особистого селянського господарства, яка знаходиться на території Руськоіванівської сільської ради Білгород - Дністровського району Одеської області з тих підстав, що відповідно до доручення Держземагенства України від 15.05.2014 року було зобов’язано Головні управління у областях та м. Києві визначити земельні масиви, з яких можливо надати військовослужбовцям – учасникам антитерористичної операції у східних та південно-східних областях України земельні ділянки у власність чи користування та беручи до уваги кількість учасників АТО, яким необхідно надати земельні ділянки у власність позивачу було запропоновано обрати іншу земельну ділянку з урахуванням місця проживання та звернутись до Головного управління Держгеокадастру у Львівській області з відповідною заявою.

Також у відзиві на позовну заяву, відповідач звернув увагу на те, що суд не може вирішувати питання, віднесені до компетенції органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, втручаюсь у їх дискреційні повноваження, з посиланням на рішення Європейського суду з прав людини: «Педерсен і Бодсгор проти Данії», «Волоха проти України» та на постанови Верховного Суду: від 08 травня 2018 року справа № 815/3799/17, від 21 серпня 2018 року № 810/3393/17.

Ухвалою суду, занесеною до протоколу судового засідання 11 січня 2019 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 29 січня 2019 року.

Позивач на відкрите судове засідання не з’явився, подавши заяву про розгляд справи за його відсутністю (а.с.123).

У заяві позивач зазначив, що позовні вимоги підтримує повністю та просить їх задовольнити.

Представник відповідача на відкритому судовому засіданні позов не визнав та просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Вивчивши матеріали справи, а також обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги та заперечення, докази, якими вони підтверджуються, заслухавши у вступному слові пояснення представника відповідача, судом у справі встановлені такі факти та обставини.

ОСОБА_3 є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням серія УБД №43135 від 19.10.2015 року (а.с. 6).

Відповідно до долученої до позовної заяви копії паспорту громадянина України вбачається, що ОСОБА_2 зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 4-5).

Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_2 звернувся до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області із клопотанням від 27 вересня 2017 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2 га з земель сільськогосподарського призначення, що розташована за адресою Руськоіванівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області (а.с.10). До клопотання додано графічні матеріали з позначенням бажаного місця розташування земельної ділянки та розмір земельної ділянки (а.с.9) та документи, які посвідчують особу позивача.

Головне управління Держгеокадастру в Одеській області листом вих. №Т-21584/0-11008/6-17 від 02.11.2017 року повідомило позивача про те, що дорученням Держземагенства України від 15.05.2014 року зобов’язано Головні управління у областях та м. Києві визначити земельні масиви, з яких можливо надати військовослужбовцям – учасникам антитерористичної операції у східних та південно-східних областях України земельні ділянки у власність чи користування, та на виконання цього доручення, було визначено земельні масиви та земельні ділянки, які можливо передати вказаним військовослужбовцям – учасникам АТО та беручи до уваги кількість учасників АТО, яким необхідно надати земельні ділянки у власність, які проживають в Одеській області, позивачу було запропоновано обрати іншу земельну ділянку з урахуванням місця проживання та звернутись до Головного управління Держгеокадастру у Львівській області з відповідною заявою та з цих підстав відмовлено у наданні дозволу. Також у відповіді відповідач зробив посилання на лист Глави адміністрації Президента України від 15.03.2016 року № 02-01/843, яким запропоновано запровадити механізм надання земельних ділянок учасникам АТО виключно за місцем їх мобілізації, а також тим учасникам АТО, які після звільнення з військової служби стали на облік у військових комісаріатах (а.с.7).

Матеріалами справи підтверджено, що позивач з порушеного питання звертався на урядову гарячу лінію 25.10.2017 року, на що отримав відповідь Головного управління Держгеокадастру в Одеській області від 08.11.2017 року № 3-15-0.3-13470/2-17 (а.с.8) аналогічного змісту.

Проаналізувавши положення чинного законодавства України, що регулює спірні правовідносини, враховуючи обставини справи, дослідивши письмові докази, що містяться в матеріалах справи, надані представником відповідача пояснення у вступному слові, суд дійшов висновку, що позовні вимоги належать частковому задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 КАС України, встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України та Земельним кодексом України.

Перевіряючи правомірність дій відповідача щодо відмови позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства, відповідно до приписів ст. 2 КАС України, суд виходить із такого.

Відповідно до статті 14 Конституції України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно з п. а) ч. 3 ст. 22 Земельного кодексу України, землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

В розумінні вимог статей 81, 116 Земельного кодексу України, громадяни України набувають права власності на земельні ділянки із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 78 Земельного кодексу України, право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

Згідно з ст. 79 Земельного кодексу України, земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами. Право власності на земельну ділянку поширюється в її межах на поверхневий (ґрунтовий) шар, а також на водні об'єкти, ліси і багаторічні насадження, які на ній знаходяться, якщо інше не встановлено законом та не порушує прав інших осіб. Право власності на земельну ділянку розповсюджується на простір, що знаходиться над та під поверхнею ділянки на висоту і на глибину, необхідні для зведення житлових, виробничих та інших будівель і споруд.

Статтею 116 Земельного кодексу України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом. Земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Згідно з п. в. ч. 1 ст. 121 Земельного кодексу України, громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення садівництва - не більше 0,12 гектара.

Згідно з частини четвертої статті 122 Земельного кодексу України, центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Відповідно до частини першої статті 123 зазначеного Кодексу, надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною ОСОБА_4 Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування..

Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами визначений ст.118 Земельного кодексу України.

Частиною 6 ст. 118 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до ОСОБА_4 міністрів Автономної Республіки Крим. ОСОБА_4 Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

При цьому частиною сьомою статті 118 Земельного кодексу України передбачено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Таким чином, виключний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо надання земельної ділянки у власність визначений частиною сьомою статті 118 Земельного кодексу України.

Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_2 звернувся до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області із клопотанням від 27 вересня 2017 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2 га з земель сільськогосподарського призначення, що розташована за адресою Руськоіванівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області (а.с.10). До клопотання додано графічні матеріали з позначенням бажаного місця розташування земельної ділянки та розмір земельної ділянки (а.с.9) та документи, які посвідчують особу позивача.

Головне управління Держгеокадастру в Одеській області листом вих. №Т-21584/0-11008/6-17 від 02.11.2017 року повідомило позивача про те, що дорученням Держземагенства України від 15.05.2014 року зобов’язано Головні управління у областях та м. Києві визначити земельні масиви, з яких можливо надати військовослужбовцям – учасникам антитерористичної операції у східних та південно-східних областях України земельні ділянки у власність чи користування, та на виконання цього доручення, було визначено земельні масиви та земельні ділянки, які можливо передати вказаним військовослужбовцям – учасникам АТО та беручи до уваги кількість учасників АТО, яким необхідно надати земельні ділянки у власність, які проживають в Одеській області, позивачу було запропоновано обрати іншу земельну ділянку з урахуванням місця проживання та звернутись до Головного управління Держгеокадастру у Львівській області з відповідною заявою, та з цих підстав відмовлено у наданні дозволу. Також у відповіді відповідач зробив посилання на лист Глави адміністрації Президента України від 15.03.2016 року № 02-01/843, яким запропоновано запровадити механізм надання земельних ділянок учасникам АТО виключно за місцем їх мобілізації, а також тим учасникам АТО, які після звільнення з військової служби стали на облік у військових комісаріатах (а.с.7).

Таким чином, зі змісту листа вих. №Т-21584/0-11008/6-17 від 02.11.2017 року вбачається, що Головне управління Держгеокадастру в Одеській області відмовило позивачу, посилаючись на доручення Держземагентва України від 15.05.2014 року щодо визначення земельні масиви, з яких можливо надати військовослужбовцям – учасникам антитерористичної операції у східних та південно-східних областях України земельні ділянки у власність чи користування, на кількість військовослужбовців – учасників антитерористичної операції, які мешкають на території Одеської області та на лист Глави адміністрації Президента України від 15.03.2016 року № 02-01/843.

Між тим, дослідивши зміст цього листа, та враховуючи проведений системний аналіз положень Земельного кодексу України та зокрема, ст. 118 цього кодексу, суд доходить висновку, що відповідач не розглянув по суті заяву позивача, а ті підстави, з яких відповідач відмовив ОСОБА_2 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не визначені в ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України.

Відповідно до п. 19, ч. 1 ст. 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», позивач відноситься до учасників бойових дій - військовослужбовці (резервісти, військовозобов'язані) Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, військовослужбовці військових прокуратур, особи рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, поліцейські, особи рядового, начальницького складу, військовослужбовці Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Державної пенітенціарної служби України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів.

Відповідно до ст. 12 п. 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», учасникам бойових дій (статті 5, 6) надаються такі пільги: першочергове забезпечення жилою площею осіб, які потребують поліпшення житлових умов, та першочергове відведення земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва, садівництва і городництва, першочерговий ремонт жилих будинків і квартир цих осіб та забезпечення їх паливом.

Таким чином, позивач, як учасник бойових дій, відповідно до ст. 12 п. 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», має право на першочергове відведення земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва, садівництва і городництва.

Однак, порядок відведення та надання земельних ділянок встановлений саме Земельним кодексом України, яким не передбачені ті підстави, які зазначені у листі відповідача.

Посилання відповідача у відповіді на доручення Держземагентва України від 15.05.2014 року щодо визначення земельного масиву, з яких можливо надати військовослужбовцям – учасникам антитерористичної операції у східних та південно-східних областях України земельні ділянки у власність чи користування, є безпідставним, оскільки стосується виключно питання щодо визначення такого земельного масиву та жодним чином не стосується підстав у відмові наданні такого дозволу безпосередньо позивачу.

Посилання на кількість військовослужбовців – учасників антитерористичної операції, які мешкають на території Одеської області також не стосується порушеного питання, оскільки Земельним кодексом України та/або іншими нормативно-правовими актами не передбачені такі обмеження у виділенні земельної ділянки.

Також є безпідставними посилання на лист Глави адміністрації Президента України від 15.03.2016 року № 02-01/843, оскільки він носить рекомендаційний характер та не є нормативно-правовим актом, що регулює порядок надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо надання земельних ділянок у власність, на відміну від Земельного Кодексу України.

Відповідно до статті 14 Конституції України, гарантоване право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Враховуючи вищевикладені та встановлені обставини, суд доходить висновку, що відповідач, відмовляючи позивачу в задоволенні його клопотання листом вих. №Т-21584/0-11008/6-17 від 02.11.2017 року, діяв протиправно, а тому позовні вимоги позивача щодо визнання протиправними дії Головного управління Держгеокадастру в Одеській області належать задоволенню шляхом визнання протиправними дії Головного управління Держгеокадастру в Одеській області щодо відмови у задоволенні клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки 2 га у власність для ведення особистого селянського господарства, яке знаходиться на території Руськоіванівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, оформленої листом від 02.11.2017 року №Т-21584/0-11008/6-17.

Однак, з огляду на те, що відповідач не розглянув по суті заяву позивача та не перевірив її на предмет наявності/відсутності підстав для відмови у задоволенні заяви, виключний перелік, яких передбачений ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України, суд вважає, що позовні вимоги позивача про зобов’язання надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки є передчасними, а тому не належать задоволенню.

У свою чергу, керуючись приписами ч. 2 ст. 9 КАС України, якими передбачено право суду вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб’єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб’єктів владних повноважень, з метою ефективного захисту прав позивача, суд вважає необхідним вийти за межі позовних вимог та зобов’язати Головне управління Держгеокадастру в Одеській області повторно розглянути клопотання ОСОБА_2 від 27.09.2017 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки 2 га у власність для ведення особистого селянського господарства, яке знаходиться на території Руськоіванівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області.

Відповідно до п. 10 ч. 2 ст.245 КАС України, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб’єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб’єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

З огляду на те, що суд дійшов висновку про необхідність зобов’язання відповідача повторно розглянути клопотання позивача, суд не вбачає втручання у дискреційні повноваження відповідача.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з ч.1 ст.6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд вважає, що відповідач, заперечуючи проти позову з посиланням на відповідні докази не довів правомірності своїх дій та прийнятого рішення, в зв’язку з чим позовні вимоги належать задоволенню частково.

Відповідно до ч. 5 ст. 139 КАС України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з іншої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Враховуючи, що відсутні докази понесення будь-яких судових витрат, жодні витрати не належать стягненню та/або компенсації.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 6, 12, 72, 77,90, 139, 246, 255,295,297 КАС України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_2 (місце проживання: 82100, Львівська обл., м. Дрогобич, вул. Завіжна, 62/1, код НОМЕР_1) до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області (місцезнаходження: 65107, м. Одеса, вул. Канатна, 83, код ЄДРПОУ 39765871) про визнання протиправними дій щодо відмови у задоволенні клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки 2 га у власність для ведення особистого селянського господарства, яке знаходиться на території Руськоіванівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області та зобов’язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Держгеокадастру в Одеській області (місцезнаходження: 65107, м. Одеса, вул. Канатна, 83, код ЄДРПОУ 39765871) щодо відмови у задоволенні клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки 2 га у власність для ведення особистого селянського господарства, яке знаходиться на території Руськоіванівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, оформленої листом від 02.11.2017 року №Т-21584/0-11008/6-17.

Зобов’язати Головне управління Держгеокадастру в Одеській області (місцезнаходження: 65107, м. Одеса, вул. Канатна, 83, код ЄДРПОУ 39765871) повторно розглянути клопотання ОСОБА_2 (місце проживання: 82100, Львівська обл., м. Дрогобич, вул. Завіжна, 62/1, код НОМЕР_1) від 27.09.2017 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки 2 га у власність для ведення особистого селянського господарства, яке знаходиться на території Руськоіванівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області.

В іншій частині позовних вимог, - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено в порядку та в строки, встановлені ст.ст. 295, 297 КАС України, з урахуванням п.15.5 п. 15 ч.1 Перехідних положень КАС України.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та в строки, встановлені ст. 255 КАС України.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний « 07» лютого 2019 року.

Суддя Л.Р. Юхтенко

.