Рішення № 79660956, 06.02.2019, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 1540/4586/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2019 року м. Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Цховребова М.Г., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради про визнання протиправними дій та рішення, скасування рішення, зобов’язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди, -

встановив:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради, в якому позивач, з урахуванням уточненої позовної заяви, просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Управління соціального захисту населення у Суворовському районі м. Одеси Департаменту праці та соціальної політики ОМР про відмову у наданні допомоги переміщеним особам на проживання від 19.09.2016 року відносно позивача за її відповідною заявою про призначення щомісячної адресної допомоги від 15.08.2016 року;

- визнати протиправними дії відповідача щодо порушення строків розгляду відповідної заяви позивача від 15.08.2016 року про призначення щомісячної адресної допомоги та надання повідомлення про прийняте рішення за вказаною заявою;

- зобов’язати відповідача призначити позивачу щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг – за відповідною заявою від 15.08.2016 року до Управління соціального захисту населення у Суворовському районі м. Одеси за період з 15.08.2016 року по 15.02.2017 року і виплатити їй належні кошти;

- стягнути з відповідача на користь позивача спричинену моральну шкоду у розмірі 960501 гривень.

Ухвалою суду від 09.10.2018 року: адміністративну справу прийнято до провадження; вирішено, що справа буде розглядатися за правилами загального позовного провадження.

В судове засідання 21 січня 2019 року сторони та/або їх представники не з’явились, належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду. (а.с.100)

21.01.2019 року до суду електронною поштою від позивача надійшла заява про розгляд справи за відсутності позивача, вхід. № ЕП/446/19, в якій останній просить розглянути справу за відсутності позивача. (а.с.101) Також 21.01.2019 року представником відповідача до суду подано заяву, вхід. № 2436/19, в якій останній просить продовжити розгляд справи без його участі в порядку письмового провадження. (а.с.102)

Виходячи з наведеного, керуючись положеннями ч. 3 ст. 194 КАС України, суд дійшов висновку про можливість розглянути справу в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Згідно змісту адміністративного позову (уточненого) (а.с.66-74), позивач обґрунтовує заявлені вимоги, із посиланням на ст.ст. 19, 58 Конституції України, п. 5, абз. 2 п. 6, п. 8 Порядку надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, Правила підготовки проектів актів Кабінету Міністрів України, пп. 6 п. 14 Порядку виплати грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення для внутрішньо переміщених осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України, п.п. 22, 23 ч. 3, п. 3 розділу ІІІ Інструкції з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, ст.ст. 23, 718, 1167 Цивільного кодексу України, із зазначенням таких фактичних обставин:

- позивач з 01.12.2014 р. перебуває на обліку в Управлінні соціального захисту населення у Суворовському районі м. Одесі Департаменту праці та соціальної політики ОМР, як особа, яка переміщується з тимчасово окупованої території України, районів проведення антитерористичної операції та населених пунктів, що розміщені на лінії зіткнення, що підтверджується довідкою від 01.12.2014 р. № НОМЕР_1. 05.03.2018 р. через свого представника позивач отримала в Управлінні соціального захисту населення у Суворовському районі м. Одесі повідомлення про відмову у наданні допомоги переміщеним особам за її відповідним зверненням. Про прийняте рішення Управління соціального захисту населення у Суворовському районі м. Одесі позивача не повідомляло, його примірника чи копії не видало і не надіслало;

- редакція Порядку надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, яка встановлює, що грошова допомога не призначається: і у разі, коли у будь-кого з членів сім’ї у власності є – житлове приміщення (тобто окремий тип об'єкту нерухомого майна); і у разі, коли у будь-кого з членів сім’ї у власності є – частина житлового приміщення (як частина такого типу нерухомого майна), набула чинності з 3 червня 2017 року після внесення певних змін до даного Порядку на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 31 травня 2017 року № 370. До 3 червня 2017 року абз. 2 п. 6 цього Порядку був у редакції згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 31.03.2015 р. № 212, а зокрема ним було визначено, що: «Грошова допомога не призначається у разі, коли: будь-хто з членів сім'ї має у власності «житлове приміщення», розташоване в регіонах, інших ніж тимчасово окупована територія України, райони проведення антитерористичної операції та населені пункти, що розташовані на лінії зіткнення». Даний нормативно-правовий акт на час існування спірних правовідносин (тобто до 03.06.2017 р.) не включав такої умови у не призначенні грошової допомоги, як наявність у будь-кого з членів сім'ї у власності «частини житлового приміщення»;

- згідно довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 19.09.2016 р., вбачається, що за позивачем зареєстровано право власності на 1/5 частину «житлового будинку» № 1 по пров. Маяковського у смт. Овідіополь, Одеської області від 15.08.2015 р. На час звернення позивача із відповідною заявою від 15.08.2016 р. про призначення щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам і до 03.06.2017 р. (до моменту набуття чинності відповідних змін), - відповідне положення даного Порядку діяло у попередній редакції, і не містило такої умови, що наявність у будь-кого з членів сім’ї у власності «частини житлового приміщення» є підставою для відмови у виплаті грошової допомоги;

- враховуючи, що Порядком надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, який регулює спірні правовідносини по справі, не застережено про застосування у ньому термінів у якомусь особливому значенні, то використаний урядом термін «житлове приміщення» має розумітися у тому значенні, в якому його вживає цей нормотворець у своїх інших нормативно-правових актах;

- при складенні гіпотези відповідної норми вказаного положення порядку шляхом проставлення похилої риски між визначеними термінами (...житлове приміщення / частину житлового приміщення...) нормотворець у прийнятих змінах до нього закріпив альтернативну можливість застосування одного з них. Цим він підтвердив, що тлумачення цих понять не є однаковим, а отже вони мають різний юридичний зміст. В іншому випадку, якщо КМУ дійсно мав би намір уточнити (а не розширити) гіпотезу даної норми, то замість проставлення між вказаними термінами розділового знаку «/», - доповнив би її словосполученням «в тому числі», як зокрема було втілено у самій назві даного Порядку.

Згідно відзиву на позовну заяву (а.с.86-89), відповідач вважає позовні вимоги позивача необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, із посиланням на п.п. 2, 6 Порядку надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, із зазначенням таких фактичних обставин:

- позивач з 01.12.2014 р. перебуває на обліку в Управлінні соціального захисту населення у Суворовському районі м. Одесі Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради, як отримувач щомісячної адресної допомоги особі, яка перемішуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг. 15.08.2016 р. позивач звернулась до управління соціального захисту населення в Суворовському районі департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради з заявою для призначення щомісячної адресної допомоги. В вище вказаній заяві позивач, зокрема, зазначила, що у будь-кого з членів сім’ї у володінні житлового приміщення, розташованого в регіонах, інших ніж тимчасово окупована територія України та райони проведення антитерористичної операції не має. Рішенням від 19.09.2016 р. управлінням було відмовлено позивачу у наданні допомоги переміщеним особам на проживання. Підставою для винесення рішення слугувало те, що відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта від 19.09.2016 року у власності позивача знаходиться 1/5 частина житлового будинку, загальною площею 106,7 кв.м, що розташована за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, смт. Овідіополь, провулок Маяковського, будинок 1. Дата реєстрації об'єкту нерухомого майна 15.08.2015 року. Даний факт підтверджує позивач в своїй позовній заяві, зазначивши, що їй належить частина житлового будинку;

- наступного разу позивач звернулася до управління 20.02.2017 року з заявою для призначення щомісячної адресної допомоги особам, які перемішуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг. Рішенням управління від 04.04.2017 року ОСОБА_1 було відмовлено у наданні допомоги переміщеним особам на проживання. Як підставу для відмови у наданні допомоги зазначено те, що сім'я володіє житловим приміщенням не на окупованій території та не в зоні АТО;

- відповідно до п. 6 Порядку «Про надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг», затвердженого Постановою Кабінету міністрів України від 01 жовтня 2014 р. № 505 (який діяв в період виникнення спірних правовідносин), грошова допомога не призначається, зокрема, у разі, коли: будь-хто з членів сім’ї має у власності житлове приміщення, розташоване в регіонах, інших ніж тимчасово окупована територія України, райони проведення антитерористичної операції та населені пункти, що розташовані на лінії зіткнення. Отже, вказана норма Порядку передбачає, що грошова допомога не призначається при наявності житлового приміщення, а не в цілому чи його частина. Проте, в позовній заяві позивач вказує, що до 03.06.2017 р. діяла редакція Порядку, якою було встановлено, що грошова допомога не призначається у разі, коли: будь-хто з членів сім’ї має у власності житлове приміщення (в цілому), розташоване в регіонах, інших ніж тимчасово окупована територія України, райони проведення антитерористичної операції на населені пункти, що розташовані на лінії зіткнення. Однак, вказане не відповідає дійсності, оскільки жодними змінами, які були внесені до Порядку не передбачалось, що грошова допомога не призначається у разі, коли житлове приміщення в цілому належить будь-кому з членів сім’ї переміщеної особи;

- позивачем не надано жодних доказів на підтвердження нібито заподіяної моральної шкоди.

Дослідивши докази у справі, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач звернувся до Управління соціального захисту населення у Суворовському районі м. Одеси Департаменту праці та соціальної політики ОМР з заявою від 15.08.2016 року для призначення щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг (а.с.20), в якій просив призначити грошову допомогу для покриття витрат на проживання та на оплату житлово-комунальних послуг, із зазначенням, зокрема, що: у будь-кого з членів сім’ї у володінні житлового приміщення, розташованого в регіонах, інших ніж тимчасово окупована територія України та райони проведення антитерористичної операції – немає, та, що на території України, поза зоною АТО житла немає.

19.09.2016 року, розглянувши заяву позивача від 15.08.2016 року, Управлінням соціального захисту населення в Суворовському районі м. Одеси Департаменту праці та соціальної політики ОМР прийнято рішення про відмову у наданні допомоги переміщеним особам на проживання, з тих підстав, що сім’я володіє житловим приміщенням не на окупованій території та не в зоні АТО.

Не погоджуючись з рішенням Управління соціального захисту населення в Суворовському районі м. Одеси Департаменту праці та соціальної політики ОМР від 19.09.2016 року та діями відповідача щодо строків розгляду заяви позивача від 15.08.2016 року та надання повідомлення про прийняте рішення за вказаною заявою, позивач звернувся до суду із вищенаведеними вимогами.

На доведення обставин, на яких ґрунтуються вимоги, позивачем суду надано копії, зокрема (а.с.10, 76):

- заяви позивача від 05.03.2018 року, в якій останній просить видати/направити йому по вказаній у заяві адресі відповідь на заяву від 15.08.2016 року про призначення щомісячної адресної допомоги як внутрішньо переміщеній особі для покриття витрат на проживання, на якій наявна розписка представника позивача про отримання ним 05.03.2018 року повідомлення про відмову в наданні допомоги ОСОБА_1 від 19.09.2016 року;

- Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна щодо суб’єкта № 68426579 від 19.09.2016 року, щодо фізичної особи – позивача, РНОКПП: НОМЕР_2, відповідно до змісту якої, зокрема:

Актуальна інформація про об’єкт нерухомого майна

- реєстраційний номер об’єкта нерухомого майна: 368613851237

- об’єкт нерухомого майна: житловий будинок, об’єкт житлової нерухомості: Так

- площа: загальна площа (кв.м): 106,7, житлова площа (кв.м): 46,4

- адреса: Одеська обл., Овідіопольський р., смт. Овідіополь, провулок Маяковського, будинок 1

Актуальна інформація про право власності

- номер запису про право власності: 10816115

- дата, час державної реєстрації: 15.08.2015 року

- підстава виникнення права власності: договір дарування, серія та номер: 370, виданий 15.08.2015 року, видавник: ОСОБА_2, приватний нотаріус Овідіопольського районного нотаріального округу Одеської області

- підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 23694393 від 15.08.2015 року, приватний нотаріус ОСОБА_2, Овідіопольський районний нотаріальний округ, Одеська обл.

- форма власності: приватна

- розмір частки: 1/5

- власники: ОСОБА_1, реєстраційний номер облікової карки платника податків: НОМЕР_2.

На доведення обставин, на яких ґрунтуються заперечення, та на виконання ухвали суду відповідачем суду також надано, зокрема, копію повідомлення про відмову у наданні допомоги переміщеним особам на проживання від 19.09.2016 року, відповідно до змісту якого позивач немає права на допомогу переміщеним особам на проживання, оскільки сім’я володіє житловим приміщенням не на окупованій території та не в зоні АТО. (а.с.21)

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб’єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Частинами 1 та 3 статті 78 КАС України встановлено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини врегульовано Порядком надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 року № 505 (далі – Порядок № 505) (чинним та у редакції станом на момент подання заяви позивачем від 15.08.2016 року та прийняття оскаржуваного рішення).

Відповідно до п. 2 Порядку № 505, зокрема, грошова допомога надається внутрішньо переміщеним особам, які стоять на обліку в структурних підрозділах з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органах з питань соціального захисту населення міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - уповноважені органи), з дня звернення за її призначенням і виплачується по місяць зняття з такого обліку включно, але не більше ніж шість місяців.

Згідно з п. 5 Порядку № 505, зокрема, для отримання грошової допомоги (у тому числі у разі призначення грошової допомоги на наступний шестимісячний строк, якщо її виплата раніше не здійснювалася через установи уповноваженого банку) уповноважений представник сім’ї звертається за фактичним місцем проживання (перебування) сім’ї до установи уповноваженого банку для відкриття в установленому порядку поточного рахунка, пред’являє паспорт громадянина України або інший документ, що посвідчує особу, та подає на адресу уповноваженого органу відповідну заяву про надання грошової допомоги (для призначення грошової допомоги вперше) або заяву, в якій повідомляє про відсутність змін, що впливають на призначення грошової допомоги (у разі призначення грошової допомоги на наступний шестимісячний строк, якщо її виплата раніше не здійснювалася через установи уповноваженого банку). З метою визначення дати, часу та адреси подання заяви уповноважений представник сім’ї звертається у контакт-центр уповноваженого банку.

У заяві зазначаються такі відомості про всіх членів сім’ї, які претендують на отримання грошової допомоги: прізвище, ім’я та по батькові; число, місяць, рік народження; серія, номер паспорта громадянина України, ким і коли виданий; реєстраційний номер облікової картки платника податків (не зазначається фізичними особами, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідному органу державної фіскальної служби і мають відмітку в паспорті); зареєстроване та фактичне місце проживання (перебування); наявність у будь-кого з членів сім’ї у власності житлового приміщення, розташованого в регіонах, інших ніж тимчасово окупована територія України, райони проведення антитерористичної операції та населені пункти, що розташовані на лінії зіткнення; наявність у будь-кого з членів сім’ї на депозитному банківському рахунку коштів у розмірі, що перевищує 10-кратний розмір прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб; місце роботи осіб працездатного віку та час, з якого особа там працює.

Відповідно до абз. 1 п. 6 Порядку № 505 грошова допомога не призначається у разі, коли будь-хто з членів сім’ї має у власності житлове приміщення, розташоване в регіонах, інших ніж тимчасово окупована територія України, райони проведення антитерористичної операції та населені пункти, що розташовані на лінії зіткнення.

Відповідно до ДБН В.2.2-15-2005 «Будинки і споруди. Житлові будинки. Основні положення» від 18 травня 2005 року № 80 житлове приміщення - опалюване приміщення, розташоване у надземному поверсі, призначене для цілорічного проживання і яке відповідає санітарно-епідеміологічним вимогам щодо мікроклімату і повітряного середовища, природного освітлення, допустимих рівнів нормованих параметрів відносно шуму, вібрації, ультразвуку та інфразвуку, електричних та електромагнітних полів та іонізуючого випромінювання.

Згідно з ч. 1 ст. 380 Цивільного кодексу України житловим будинком є будівля капітального типу, споруджена з дотриманням вимог, встановлених законом, іншими нормативно-правовими актами, і призначена для постійного у ній проживання.

Згідно з п. 8 Порядку № 505, зокрема, уповноважені органи: протягом 10 днів після подання уповноваженим представником сім’ї заяви та документів, зазначених у пункті 5 цього Порядку, призначають грошову допомогу або відмовляють у її призначенні, про що надають відповідне повідомлення уповноваженому представнику сім’ї.

В частині 2 статті 9 КАС України встановлено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб’єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Виходячи з аналізу вищенаведених вимог законодавства, які регулюють спірні правовідносини, та на підставі встановлених судом обставин, а саме:

1. Щодо позовних вимог про: визнання протиправним та скасування рішення Управління соціального захисту населення у Суворовському районі м. Одеси Департаменту праці та соціальної політики ОМР про відмову у наданні допомоги переміщеним особам на проживання від 19.09.2016 року відносно позивача за її відповідною заявою про призначення щомісячної адресної допомоги від 15.08.2016 року; зобов’язання відповідача призначити позивачу щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг – за відповідною заявою від 15.08.2016 року до Управління соціального захисту населення у Суворовському районі м. Одеси за період з 15.08.2016 року по 15.02.2017 року і виплатити їй належні кошти.

Позивач звернувся до Управління соціального захисту населення у Суворовському районі м. Одеси Департаменту праці та соціальної політики ОМР з заявою від 15.08.2016 року для призначення щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, в якій просив призначити грошову допомогу для покриття витрат на проживання та на оплату житлово-комунальних послуг, із зазначенням, зокрема, що: у будь-кого з членів сім’ї у володінні житлового приміщення, розташованого в регіонах, інших ніж тимчасово окупована територія України та райони проведення антитерористичної операції – немає, та, що на території України, поза зоною АТО житла немає.

19.09.2016 року, розглянувши заяву позивача від 15.08.2016 року, Управлінням соціального захисту населення в Суворовському районі м. Одеси Департаменту праці та соціальної політики ОМР прийнято рішення про відмову у наданні допомоги переміщеним особам на проживання, з тих підстав, що сім’я володіє житловим приміщенням не на окупованій території та не в зоні АТО.

З матеріалів справи вбачається та визнається сторонами, що позивач є власником 1/5 житлового будинку загальною площею (кв.м): 106,7, житлова площа (кв.м): 46,4, за адресою: Одеська обл., Овідіопольський р., смт. Овідіополь, провулок Маяковського, будинок 1.

Виходячи з вищенаведеного нормативного визначення понять «житловий будинок» та «житлове приміщення», вони співвідносяться, як ціле (загальне) з частковим, відповідно

суд дійшов висновків, що:

- правова позиція позивача зі спірних питань – є помилковою. Так, зокрема, правова позиція позивача, яка полягає в тому, що встановлена обставина, що позивач є власником 1/5 житлового будинку, не є обставиною, передбаченою абз. 1 п. 6 Порядку № 505, як підстава для не призначення спірної грошової допомоги, – є такою, що не відповідає змісту вищенаведених положень Порядку № 505, ЦК України та ДБН В.2.2-15-2005, які регулюють спірні відносини.

При цьому також слід зазначити, що посилання позивача в обґрунтування своєї правової позиції на Порядок ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2011 р. № 1141, як на спеціальний нормативно-правовий акт, який регулює правовідносини у сфері нерухомого майна – також є помилковим. Так, згідно пункту 1 зазначеного Порядку, він визначає лише процедуру ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно;

- підстав для визнання протиправним та скасування рішення Управління соціального захисту населення у Суворовському районі м. Одеси Департаменту праці та соціальної політики ОМР про відмову у наданні допомоги переміщеним особам на проживання від 19.09.2016 року відносно позивача за її відповідною заявою про призначення щомісячної адресної допомоги від 15.08.2016 року, – не має, відповідно, немає підстав для задоволення позовних вимог позивача про зобов’язання вчинити певні дії.

2. Щодо позовних вимог про визнання протиправними дій відповідача щодо порушення строків розгляду відповідної заяви позивача від 15.08.2016 року про призначення щомісячної адресної допомоги та надання повідомлення про прийняте рішення за вказаною заявою.

Як встановлено вище оскаржуване рішення від 19.09.2016 року про відмову у наданні допомоги переміщеним особам на проживання прийнято Управлінням соціального захисту населення у Суворовському районі м. Одеси Департаменту праці та соціальної політики ОМР прийнято за заявою позивача від 15.08.2016 року.

Повідомлення про відмову в наданні допомоги ОСОБА_1 від 19.09.2016 року отримано представником позивача 05.03.2018 року.

Жодного фактичного та правового обґрунтування щодо зазначених позовних вимог позивача відповідачем не наведено та доказів на спростування наведених позивачем обставин – не надано.

З встановленого вбачається, що заяву позивача від 15.08.2016 року про призначення щомісячної адресної допомоги порушення розглянуто Управлінням соціального захисту населення у Суворовському районі м. Одеси Департаменту праці та соціальної політики ОМР та повідомлення про прийняте рішення надано уповноваженому представнику позивача – із порушенням вимог п. 8 Порядку № 505, відповідно

суд дійшов висновків, що:

- оскаржені позивачем дії вчинені відповідачем: не на підставі та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; не обґрунтовано, тобто без урахуванням усіх обставин, що мають значення для вчинення дії; недобросовісно; без дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; непропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямована ця дія; без урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; не своєчасно, тобто не протягом розумного строку, відповідно вони є протиправними, позовні вимоги позивача у цій частині – підлягають задоволенню.

3. Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача спричиненої моральної шкоди у розмірі 960501 гривень

Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Відповідно до пункту 5 вищезазначеної Постанови Пленуму Верховного Суду України при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди з'ясуванню підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинового зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача, вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Жодних обґрунтувань та доказів на їх підтвердження, на підставі яких заявлено ці позовні вимоги, позивачем не зазначено та/або не надано, та не зазначено причини неможливості їх самостійного подання суду, відповідно

суд дійшов висновків, що:

- позовні вимоги стосовно відшкодування моральної шкоди не підлягають задоволенню з підстав їх необґрунтованості, недоведеності її спричинення саме діями відповідача, відсутності належних доказів, що підтверджують сам факт заподіяння моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру.

Дана позиція узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові по справі № 2а-11853/10/1570 від 18 липня 2018 року.

Інших суттєвих доводів та/або доказів щодо обґрунтування заявлених позовних вимог та заперечень проти них, які могли б потягнути зміну висновків суду щодо спірних правовідносин, сторонами суду не наведено та не надано.

При цьому слід зазначити, що рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (див. п. 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 р.).

Однак, ст. 6 п. 1 Конвенції не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін (див. п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 р.).

Відповідно до ч. 4 ст. 243 КАС України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Керуючись ст.ст. 9, 194, 241-246, 250, 255, 295 та Перехідними положеннями КАС України, суд -

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1, 65025; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2) до Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради (місцезнаходження: вул. Косовська, 2-Д, м. Одеса, 65017; ідентифікаційний код юридичної особи: 36290160) про визнання протиправними дій та рішення, скасування рішення, зобов’язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди – задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Управління соціального захисту населення в Суворовському районі м. Одеси Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради щодо порушення строків розгляду заяви ОСОБА_1 від 15.08.2016 року про призначення щомісячної адресної допомоги та надання повідомлення про прийняте рішення за вказаною заявою.

В задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Апеляційні скарги на рішення суду подаються учасниками справи до або через Одеський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя М.Г. Цховребова

.