Ухвала суду № 79660043, 29.01.2019, Інгульський районний суд міста Миколаєва (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Миколаєва)

справа № 489/5398/18

кримінальне провадження

№1-кп/489/274/19

УХВАЛА

Іменем України

29 січня 2019 року м. Миколаїв

Ленінський районний суд міста Миколаєва у складі колегії:

головуючого судді Коваленка І.В.

суддів Тихонової Н.С., Рум’янцевої Н.О.

секретаря судового засідання Коденко К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Миколаєва кримінальне провадження на підставі обвинувального акта відносно:

ОСОБА_1, 1991 року 06 місяця 15 дня народження, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, 188 та проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 187 КК України,

за участю:

прокурора Горячева Ю.Ю.,

обвинуваченого ОСОБА_1,

захисника ОСОБА_2

встановив:

Прокурором заявлено клопотання про продовження строку тримання обвинуваченого під вартою на 60 днів, який відповідно до ухвали Ленінського районного суду міста Миколаєва від 03.12.2018 спливає 31.01.2019, так як ризик, який був підставою для обрання і продовження запобіжного заходу – вчинення інших кримінальних правопорушень не зменшився та не змінився.

На підтвердження ризику прокурором вказано на те, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який законом передбачено покарання на строк до 12 років позбавлення волі з конфіскацією майна. Крім того, в короткий проміжок часу 23.07.2018 та 24.07.2018 вчинив два особливо тяжких кримінальних правопорушення, що свідчить про те, що обвинувачений може вчинити інше кримінальне правопорушення. Тому, спосіб і характер вчинення даних злочинів дає підстави вважати, що ОСОБА_1 перебуваючи на волі продовжить вчиняти інші кримінальні правопорушення. У зв’язку із цим зміна запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на більш м’який запобіжний захід не забезпечить належної поведінки обвинуваченого щодо виконання своїх процесуальних обов’язків та не наддасть можливості запобігти вказаному ризику.

Сторона захисту проти задоволення клопотання заперечувала та посилаючись на дослідження судом усіх доказів, наявність в обвинуваченого сім’ї і постійного місця проживання, просила застосувати більш м’який запобіжний захід не пов’язаний з триманням під вартою – домашній арешт або особисте зобов’язання.

Суд, вислухавши думку учасників кримінального провадження, дійшов висновку, що підстави для збереження відносно обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не відпали.

Європейський суд з прав людини неодноразово в своїх рішеннях підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.

Залишається ризик вчинення обвинуваченим інших кримінальних правопорушень, тобто дій, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.

Підтвердженням цьому є те, що ОСОБА_1 обвинувачується у двох епізодах особливо тяжкого корисливого злочину, вчинених протягом короткого періоду часу, що доводить наявність ризику вчинення ним інших кримінальних правопорушень.

За таких обставин, враховуючи тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання його винуватим, суд вважає доведеним наявність ризику вчинення обвинуваченим інших кримінальних правопорушень і те, що йому неможливо запобігти при вжитті більш м’яких запобіжних заходів, передбачених КПК України, а тому є необхідність у збереженні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою із визначенням нового строку.

Доводи захисника про наявність в обвинуваченого постійного місця проживання та міцних родинних зв’язків, а також дослідження судом усіх доказів, не змінюють і не зменшують вказаного вище ризику, крім того судовий розгляд триває, а тому клопотання захисту про обрання більш м’якого запобіжного заходу задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 331, 372 КПК України, суд

постановив:

Клопотання прокурора – задовольнити.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_1 у вигляді тримання під вартою продовжити на 60 днів до 29 березня 2019 року (включно).

Копію ухвали вручити обвинуваченому, захиснику, прокурору та направити до Державної установи «Миколаївський слідчий ізолятор».

У задоволенні клопотання захисту про обрання більш м’якого запобіжного заходу – відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І.В. Коваленко

судді: Н.С. Тихонова

ОСОБА_3