Ухвала суду № 79660002, 04.02.2019, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ПРО ВІДМОВУ У ВІДКРИТТІ ПРОВАДЖЕННЯ В АДМІНІСТРАТИВНІЙ СПРАВІ

04 лютого 2019 рокуСправа № 280/5585/18 м. Запоріжжя

Суддя Запорізького окружного адміністративного суду Бойченко Ю.П., перевіривши матеріали позовної заяви

за позовом ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; адреса для листування: АДРЕСА_2)

до 1. Державного агентства з питань електронного урядування України (03150, м. Київ, вул. Ділова, буд. 24)

2. Державне підприємство «Запорізький державний центр науки, інновацій та інформатизації» (69002, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 77)

3. Державне підприємство «Центр науково-технічної інформації та сприяння інноваційному розвитку України» (03680, м. Київ, вул. Антоновича, 180)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Міністерство освіти і науки України (01601, м. Київ, бул. Т. Шевченка, буд. 16)

про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

26.12.2018 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до 1. Державного агентства з питань електронного урядування України (далі - відповідач 1); 2. Міністерство освіти та науки України (далі - відповідач 2); 3. Державне підприємство «Запорізький державний центр науки, інновацій та інформатизації» (далі - відповідач 3); третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Державне підприємство «Центр науково-технічної інформації та сприяння інноваційному розвитку України» (далі - третя особа), в якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати наказ Державного агентства з питань науки, інновацій та інформатизації України від 05.03.2013 №49.

Крім того, просить поновити строк звернення до суду та звільнити його від сплати судового збору.

Ухвалою суду від 28.12.2018 позовну заяву залишено без руху. Надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви строком 10 днів від дня одержання ухвали суду про залишення позовної заяви без руху.

21.01.2019 до суду надійшов уточнений адміністративний позов, в якому позивач заявляє вимоги до 1. Державного агентства з питань електронного урядування України (далі - відповідач 1); 2. Державного підприємства «Запорізький державний центр науки, інновацій та інформатизації» (далі - відповідач 2); 3. Державного підприємства «Центр науково-технічної інформації та сприяння інноваційному розвитку України» (далі - відповідач 3), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Міністерство освіти і науки України та просить суд:

визнати протиправним та скасувати наказ відповідача 1 від 05.03.2013 №49;

зобов'язати відповідача 3 передати на баланс відповідача 2 нерухоме майно: лабораторний корпус загальною площею 6180,40 кв. м., розташований в м. Запоріжжі по пр. Соборний (Леніна), 77, автогараж, бокс.

У зв'язку з перебуванням судді Бойченко Ю.П. у відпустці з 17.01.2019 по 01.02.2019, що підтверджується довідкою від 04.02.2019 вих. №02-35/19/16, питання щодо відкриття провадження у справі вирішується у перший робочий день - 04.02.2019.

Відповідно до пункту 4 ч. 1 ст. 171 КАС України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.

Суд, дослідивши матеріали адміністративного позову, дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті провадження в адміністративній справі в частині вимог до відповідача 2 та відповідача 3, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом.

Європейський суд з прав людини у справі Zand v. Austria від 12 жовтня 1978 року вказав, що словосполучення "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття "суд, встановлений законом" у частині першій статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з (...) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (...)". З огляду на це не вважається "судом, встановленим законом" орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

У п. 24 рішення в справі "Сокуренко і Стригун проти України" від 20 липня 2006 року Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Крім того, ЄСПЛ у справі "Занд проти Австрії" від 12 жовтня 1978 року вказав, що словосполучення "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття "суд, встановлений законом" у ч. 1 ст. 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з (…) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (…)". З огляду на це не вважається "судом, встановленим законом" орган, котрий, не маючи юрисдикції, здійснює судовий розгляд на підставі практики, яка не передбачена законом.

Судовий захист є одним із найефективніших правових засобів захисту інтересів фізичних та юридичних осіб. Неправомірні рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, прийняті з порушенням прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, можуть бути оскаржені відповідно до ч. 2 ст. 55 Конституції України та ст. 5 КАС України в порядку адміністративного судочинства.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії (ч. 1 ст. 5 КАС України).

У ч. 1 ст. 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Пунктами 1, 2 частини першої статті 4 КАС визначено, що адміністративною справою є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, при цьому, публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.

За правилами частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Таким чином, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності такого суб'єкта, прийнятих або вчинених ним при здійсненні владних управлінських функцій.

Вжитий у цій процесуальній нормі термін "суб'єкт владних повноважень" означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).

Отже, розгляд справ здійснюється за правилами Кодексу адміністративного судочинства України лише у разі, якщо за предметом спору та його суб'єктним складом справа належить до юрисдикції адміністративного суду.

Як вбачається з матеріалів уточненого адміністративного позову, позивач, зокрема, просить суд зобов'язати відповідача 3 передати на баланс відповідача 2 нерухоме майно: лабораторний корпус загальною площею 6180,40 кв. м., розташований в м. Запоріжжі по пр. Соборний (Леніна), 77, автогараж, бокс.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначає, що він є кредитором відповідача 2 на підставі рішення Господарського суду Запорізької області від 21.07.2010 у справі №11/218/10, а в результаті дій щодо передачі нерухомого майна відповідача 2 на баланс відповідача 3 завдано шкоду інтересам кредиторів, зокрема позивача, шляхом безпідставного зменшення розміру активів боржника, отже відповідачами 2,3 визначено юридичних осіб, які не є суб'єктами владних повноважень та не виконують владних управлінських функцій.

Таким чином, враховуючи суб'єктний склад відповідачів 2, 3, справу в частині вимог до Державного підприємства «Запорізький державний центр науки, інновацій та інформатизації» та Державного підприємства «Центр науково-технічної інформації та сприяння інноваційному розвитку України» не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 170 КАС України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Пунктом шостим ч. 1 ст. 20 Цивільного процесуального кодексу встановлено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

За таких обставин, враховуючи, що ОСОБА_1 як фізичною особою, заявлено вимоги до юридичних осіб, спір в частині вимог до Державного підприємства «Запорізький державний центр науки, інновацій та інформатизації» та Державного підприємства «Центр науково-технічної інформації та сприяння інноваційному розвитку України», на думку суду, належить розглядати в порядку цивільного судочинства, а отже у відкритті провадження в частині вимог до відповідача 2, 3 слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 2, 19, 170, 241, 248, 256 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 в частині позовних вимог до Державного підприємства «Запорізький державний центр науки, інновацій та інформатизації» та Державного підприємства «Центр науково-технічної інформації та сприяння інноваційному розвитку України» про зобов'язання вчинити певні дії.

Роз'яснити ОСОБА_1 його право на звернення із позовом в порядку цивільного судочинства.

Копію ухвали направити позивачу.

Ухвала набирає законної сили у порядку встановленому статтею 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Ю.П. Бойченко