Рішення № 79659298, 07.02.2019, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 лютого 2019 р. Справа№200/14598/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Олішевської В.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1

до відповідача: Торецького об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області

про: визнання неправомірними дії Торецького об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області стосовно незаліку ОСОБА_1 пільгового стажу роботи при призначенні пенсії за віком, скасування рішення Торецького об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області № 468 про незалік стажу при призначенні пенсії від 22 листопада 2018 року, зобов’язання Торецьке об’єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області зарахувати до пільгового трудового стажу ОСОБА_1 період роботи з 04 лютого 1999 року по 31 березня 2002 року у “Першому воєнізованому гірничорятувальному загоні” та здійснити перерахунок призначеної пенсії за віком на пільгових умовах з урахуванням вимог ст. 8 Закону України “Про підвищення престижності шахтарської праці” з 02 листопада 2018 року.

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Торецького об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання неправомірними дії Торецького об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області стосовно незаліку ОСОБА_1 пільгового стажу роботи при призначенні пенсії за віком, скасування рішення Торецького об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області № 468 про незалік стажу при призначенні пенсії від 22 листопада 2018 року, зобов’язання Торецьке об’єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області зарахувати до пільгового трудового стажу ОСОБА_1 період роботи з 04 лютого 1999 року по 31 березня 2002 року у “Першому воєнізованому гірничорятувальному загоні” та здійснити перерахунок призначеної пенсії за віком на пільгових умовах з урахуванням вимог ст. 8 Закону України “Про підвищення престижності шахтарської праці” з 02 листопада 2018 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 02.11.2018 року він звернувся до Торецького об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до положень ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». Позивач вказує на те, що на момент звернення з заявою він мав необхідний стаж визначений статтею 114 Закону № 1058, тобто понад 30 років загального стажу та понад 17 років пільгового стажу на підземній роботі. Крім того, позивач вказував на те, що пенсія йому повинна бути призначена з урахуванням положень ст. 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці». Позивач зазначає, що після розгляду наданих ним документів до управління, відповідачем до його пільгового стажу не зараховано період роботи з 04 лютого 1999 року по 31 березня 2002 року, в зв’язку з тим, що заявник при зверненні надав довідку про пільговий стаж, яка видана більш ранньою датою, наслідком чого стало призначення ОСОБА_1 пенсії в меншому розмірі. Позивач вважає така дії Торецького ОУПФУ Донецької області неправомірними та такими, що не ґрунтуються на законі та порушують його право на отримання пенсії.

Позивач та представник позивача у судове засідання не з’явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Відповідачем через канцелярію суду надано відзив на позовну заяву, відповідно до якого останній просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування відзиву на позовну заяву відповідач посилається на те, що позивач 02.11.2018 року звернувся до управління з заявою № 3161 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, відповідно до ст. 114 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». Відповідач зазначає, що рішенням № 492 від 22.11.2018 року Торецьким ОУПФУ Донецької області відмовлено ОСОБА_1 під час призначення пенсії за віком у зарахуванні до пільгового стажу період роботи на Першому воєнізованому гірничорятувальному загоні з 04.02.1999 року по 31.03.2002 року на посаді помічника командира взводу у зв’язку з відсутністю можливості здійснення перевірки первинних документів на підтвердження достовірності наданої довідки про пільговий стаж роботи, яку видано у жовтні 2014 року та відсутності даних про сплату заробітної плати згідно даних персоніфікованого обліку. В зв’язку з чим відповідач вважає, що приймаючи рішення № 468 про незалік стажу при призначенні пенсії від 22.11.2018 року він діяв у межах та у спосіб визначений чинним пенсійним законодавством.

Представник позивача у судове засідання не з’явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Клопотань (заяв) про розгляд справи без участі представника управління не надав.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 22 грудня 2018 року про відкриття провадження в адміністративній справі, призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження у підготовче засідання на 22 січня 2019 року.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 22 січня 2019 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з’явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Згідно ч. 4 ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Приписами частини 5 статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

З огляду на те, що позивач, представник позивача та представник відповідача у судове засідання не з'явились, суд приходить до висновку про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, є громадянином України, що підтверджується копією паспорту серії ВА № 680562, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 (а.с. 10-12).

З матеріалів справи встановлено, що 02.11.2018 року ОСОБА_1 звернувся до управління з заявою № 3161 про призначення пенсії за віком, відповідно до ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» (а.с. 38).

Відповідно до протоколу про призначення пенсії, встановлено, що ОСОБА_1 з 01.11.2018 року призначено пенсію за віком в розмірі 7437,77 грн. Відповідно до зазначеного протоколу вбачається, що страховий стаж (повний) ОСОБА_1 складає 48 років 7 місяців 27 днів, з якого: страховий стаж до 01.01.2004 року складає 19 років 10 місяців 3 дні, страховий стаж після 01.01.2004 року – 14 років 9 місяців 24 дні, додаткові роки за списком 1 – 14 років 0 місяців 0 днів, в тому числі робота за списком № 1- 14 років 7 місяців 27 днів (а.с. 36).

22 листопада 2018 року Торецьким об’єднаним управлінням Пенсійного фонду України Донецької області прийнято рішення № 468 про незалік стажу при призначенні пенсії (а.с. 11).

Рішенням Торецького об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про незалік стажу при призначенні пенсії встановлено, що при призначення пенсії за віком ОСОБА_1 періоди роботи з 04.02.1999 року по 27.02.2009 року та з 20.01.2011 року по 31.102014 року в Першому воєнізованому гірничорятувальному загоні зараховано до пільгового стажу частково, а саме:

- період з 04.02.1999 року по 31.03.2002 року не зараховано до пільгового стажу, у зв’язку з тим, що заявник звернувся за призначенням пенсії у листопаді 2018 року та надав довідку про пільговий характер робіт, яка видана більш ранньою датою. Всі наведені документи підлягають розгляду та перевірці з урахуванням п. 4.2 Порядку подання та оформлення документів для признання (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року № 22-1. Провести перевірку достовірності довідок, що підтверджують пільговий характер робіт та підстав їх видачі немає можливості, у зв’язку з тим, що первинні документи знаходяться на непідконтрольній українській владі території, згідно листа Державного воєнізованого гірничорятувальної служби у вугільній промисловості від 30.05.2017 року № 02-1/284. Відомості за період з 04.02.1999 року по 31.03.2002 року в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування відсутні;

- період роботи з 01.04.2002 року по 27.02.2009 року та з 20.01.2011 року по 31.10.2014 року зараховано до пільгового стажу, згідно відомостей по спецстажу реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування.

Не погодившись з рішення Торецького об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про незалік стажу при призначенні пенсії від 03.10.2018 року в частині не зарахування до пільгового стажу період роботи в Першому воєнізованому гірничорятувальному загоні у період з 04.02.1999 року по 31.03.2002 року, в зв’язку з чим позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Спірні правовідносини регулюються Законом України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року № 1788-XII (далі по тексту – Закон № 1788), Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058 – IV (далі по тексту – Закон № 1058), Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 08 липня 2010 року № 2464 - VI, Законом України від 02 вересня 2008 року " 345-VI "Про підвищення престижності шахтарської праці", Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 08 листопада 2005 року № 383 «Про порядок застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах» (далі по тексту – Порядок № 383), Постановою Кабінетом Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 «Про затвердження порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення (перерахунку) пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» (далі по тексту – Порядок № 637).

Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян на соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв'язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки, визначені у Законі України «Про пенсійне забезпечення».

Закон України «Про пенсійне забезпечення» №1788 від 05.11.1991 року, відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій.

Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначаються періоди, з яких складається страховий стаж. Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше (ч. 4 ст. 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»).

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення».

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» на пільгових умовах пенсія за віком призначається: працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Відповідно до ст. 48 Кодексу законів про працю України, положення якої кореспондуються зі ст.62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 4, 5 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1, звернення особою за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію, але не раніше, ніж за місяць до досягнення пенсійного віку. Днем звернення за пенсією вважається день приймання органом, що призначає пенсію, заяви про призначення, перерахунок, відновлення або переведення з одного виду пенсії на інший.

Пунктом 7 цього Порядку визначений вичерпний перелік документів, що мають бути подані особою, яка звертається за призначенням пенсії. Відповідно до п. 7 параграф «б» цього Порядку до заяви про призначення пенсії за віком за відсутності трудової книжки мають бути додані у тому числі документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637.

Пункт 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 встановлює, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу органами Пенсійного фонду на місцях приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Відповідно до пункту 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (надалі - Порядок), у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5).

У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

З аналізу зазначеного суд доходить висновку, що використання норм постанови № 637 шляхом надання уточнюючих довідок про підтвердження спеціального стажу має місце лише у разі відсутності в трудовій книжці/або відповідних записах до неї відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, або за вислугу років, встановлених для окремих категорій працівників.

Також, суд звертає увагу на те, що вищевказаний Порядок, як вбачається з його назви та змісту, поширюється саме на випадки відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

Згідно копії трудової книжки серії БТ-ІІ № 3432865 ОСОБА_1 встановлено, що 04.02.1999 року останній прийнятий на роботу до Першого воєнізованого гірничорятувального загону на посаду помічника командира 2-го взводу; 02.01.2003 року переведений на контрактну основу регулювання трудових відносин; 27.02.2009 року звільнений з Першого воєнізованого гірничорятувального загону за згодою сторін (п. 1 ст. 36 КЗпП України) (а.с. 12-14).

Суд зазначає, що з метою забезпечення соціального захисту та належного пенсійного забезпечення працівників, зайнятих на підземних роботах, роботах з особливо шкідливими й особливо важкими умовами праці за Списком № 1 та на інших роботах зі шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2, наказом Міністерства праці та соціальної політики від 18.11.2005 № 383 затверджено Порядок застосування Списків №1 та №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах (далі Порядок). Цей Порядок регулює застосування Списків під час обчислення стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, відповідно до пунктів «а», «б» статті 13 та статті 100 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Відповідно до пункту 3 Порядку, при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992.

Таким чином, довідка уточнюючого характеру може бути основним доказом підтвердження пільгового стажу в період роботи на відповідних посадах або за професіями лише в тих випадках, коли відсутня трудова книжка чи відповідні записи у трудовій книжці. Крім того, після 21 серпня 1992 року основними документами, які підтверджують пільговий стаж в період роботи на відповідних посадах або за професіями, які включені до Списків, є трудова книжка та документи, що підтверджують проведення атестації робочих місць за умовами праці. При цьому, значення трудової книжки та результатів атестації як основних документів, що підтверджують пільговий стаж роботи, встановлено Законом України «Про пенсійне забезпечення» (статті 13,62), і будь-які підзаконні нормативно-правові акти, які суперечать цьому положенню, не можуть бути застосовані до спірних правовідносин.

Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України (далі – Мінпраці) від 01.09.1992 № 41 (далі – Методичні рекомендації).

Відповідно до Порядку проведення атестації робочих місць, затвердженого Постановою Кабінетом Міністрів України від 01 серпня 1992 року (який набрав чинності 21 серпня 1992 року) встановлено, що атестація робочих місць за умовами праці (надалі - атестація) проводиться на підприємствах і організаціях незалежно від форм власності й господарювання, де технологічний процес, використовуване обладнання, сировина та матеріали є потенційними джерелами шкідливих і небезпечних виробничих факторів, що можуть несприятливо впливати на стан здоров'я працюючих, а також на їхніх нащадків як тепер, так і в майбутньому.

Згідно із зазначеним нормативним актами основна мета атестації, як випливає із зазначених нормативних актів, полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.

Відповідно до положень Порядку відомості про результати атестації робочих місць заносяться до картки умов праці, форма якої затверджується Мінпраці разом з Міністерством охорони здоров'я України.

Атестація проводиться атестаційною комісією, склад і повноваження якої визначаються наказом по підприємству, організації, в строки, передбачені колективним договором, але не рідше ніж один раз на п'ять років. До складу комісії включається уповноважений представник виборного органу первинної профспілкової організації, а в разі відсутності профспілкової організації - уповноважена найманими працівниками особа.

Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників, який складається за результатами проведеної атестації робочих місць, після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку.

Документами, які підтверджують результати атестації робочого місця за умовами праці, можуть бути: картка умов праці, наказ по підприємству про затвердження переліку робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників; трудова книжка із записом про витяг із зазначеного наказу або з додатком такого витягу.

Отже, з аналізу норм Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування», Закону України «Про пенсійне забезпечння» та Порядку дає підстави дійти висновку, що необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах відповідно до статті 114 Закону є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у списку № 1, а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією за результатами атестації умов праці, яке полягає у наявності результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці. Документи, які можуть підтверджувати результати атестації робочого місця за умовами праці, є: наказ про підсумки атестації робочих місць за умовами праці, карта умов праці, наказ по підприємству про затвердження переліку робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників; трудова книжка із записом про витяг із зазначеного наказу або з додатком такого витягу.

Судом встановлено, що у період роботи позивача на посаді помічника командиру взводу в Першому воєнізованому гірничорятувальному загоні у період з 04.02.1999 року по 31.03.2002 року був чинний Список N 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 16 січня 2003 року № 36.

Відповідно до Постанови № 36 від 16.01.2016 року професія «командири взводів, їх заступники (помічники)» входять до переліку професій, які дають право на призначення пенсії на пільгових умовах, а саме віднесені Списку № 1 розділ. І підрозділ 5 Аварійно-рятувальні частини (станції) код КП «1.5б».

Крім того, протоколом засідання комісії Першого воєнізованого гірничорятувального загону від 06.05.1999 року затверджено перелік підземних професій робітників, якім надається право на пільгове пенсійне забезпечення у відповідності до Списку № 1 розділу І «Гірничі роботи», підрозділ 5 «Гірничорятувальні частини» пункти а) Робітники та б) Керівники та спеціалісти, зокрема, командири взводів, їх заступники (помічники) – 10106006-22988 (а.с. 25).

Згідно наказу Першого воєнізованого гірничорятувального загону від 07.05.1999 року № 149 «Про результати проведення атестації робочих місць з шкідливими умовами праці» наказано результати роботи комісії по атестації робочих місць затвердити (а.с. 24).

Так, пільговий характер роботи позивача підтверджується наявними матеріалами справи, а саме відповідно до копії трудової книжки серії БТ-ІІ № 3432865 ОСОБА_1.

Також, суд вважає за доцільне зазначити, що позивачем при зверненні до управління з заявою про призначення пенсії була надана довідка Першого воєнізованого гірничорятувального загону № 2/65 від 31.10.2014 року про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, відповідно до якої встановлено, що позивач у період з 04.02.1999 року по 27.02.2009 року та з 20.01.2011 року по 31.10.2014 року виконував гірничі роботи під землею за професією помічник командиру взводу, що передбачена Списком № 1 розд. 1 підрозд. 5 Постанови Кабінету Міністрів України № 36 від 16.01.2003 року (а.с. 15).

Однак, відповідно до рішенняТорецького ОУПФУ Донецької області вбачається, що відповідачем не прийнято до уваги зазначені довідки, оскільки не мав можливості провести перевірку обґрунтованості та достовірності документів, наданих Першим воєнізованим гірничорятувальним загоном.

Суд зазначає, що відповідно до п. 4, 5 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1, звернення особою за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію, але не раніше, ніж за місяць до досягнення пенсійного віку. Днем звернення за пенсією вважається день приймання органом, що призначає пенсію, заяви про призначення, перерахунок, відновлення або переведення з одного виду пенсії на інший.

При прийманні документів орган, що призначає пенсію:

1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж;

2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів;

3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).

Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі;

4) видає пам’ятку пенсіонеру (додаток 4), копія якої зберігається у пенсійній справі.

Згідно з п.п. 1 та 2 вказаного Порядку за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Приписами статті 101 Закону України «Про пенсійне забезпечення» визначено, що органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі. Підприємства та організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів, і відшкодовують її.

З аналізу вищезазначених положень, суд приходить до висновку про те, що органи, які призначають пенсію мають право перевіряти надані заявником документи, а саме вимагаючи відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряючи обґрунтованість їх видачі.

Суд звертає увагу, що відповідачем не надано суду доказів, які б підтверджували той факт, що відповідач вчиняв якісь дії для перевірки інформації зазначених у довідках Першого воєнізованого гірничорятувального загону.

Стосовно посилання відповідача на лист Державної воєнізованої гірничорятувальної служби у вугільній промисловості від 30.05.2017 року № 02-1/284 «Щодо надання довідок про підтвердження пільгового стажу роботи», відповідно до якого зазначено про неможливість надати довідки про підтвердження пільгового стажу роботи в 1 ВГРЗ, суд зазначає наступне, що у зазначеному листі зазначено про неможливість надання довідки про підтвердження пільгового стажу роботи в 1 ВГРЗ громадянину ОСОБА_2 та ОСОБА_3, а не стосовно ОСОБА_1.

Крім того, суд зазначає, у рішенні Європейського суду з прав людини «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» від 23.02.2016 року ЄСПЛ констатував, що «Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов'язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами».

Отже, державні органи повинні приймати документи, видані окупаційною владою, у тих випадках, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеженняправ громадян.

Також, Європейський Суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (п. 53 рішення у справі "Ковач проти України" від 7 лютого 2008 року, п. 59 рішення у справі "Мельниченко проти України" від 19 жовтня 2004 року, п.50 рішення у справі "Чуйкіна проти України" від 13 січня 2011 року, п.54 рішення у справі "Швидка проти України" від 30 жовтня 2014 року тощо).

Це означає, що суд має оцінювати фактичні обставини справи з урахуванням того, що права, гарантовані Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, мають залишатися ефективними та людину не можна ставити в ситуацію, коли вона завідомо не може реалізувати своїх прав.

Також, суд зазначає, що законодавством на сьогоднішній день не врегульовано порядок надання та використання інформації, яка необхідна для підтвердження позивачем права на призначення пенсії коли доступ у позивача до такої інформації відсутній з причин, що не залежать від його волі.

Тобто через законодавчу прогалину не забезпечується захист прав громадян, які, незважаючи на втрату житла та інших соціальних благ, разом з членами своєї родини переїхали на іншу територію України з метою продовжити працювати на благо України.

Фактично склалася ситуація, за якої позивач змушений нести відповідальність за бездіяльність органу законодавчої влади.

З огляду на вищевикладене, відповідач зобов’язаний прийняти спірну довідку № 2/65 від 31.10.2014 року про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, видані Першим воєнізованим гірничорятувальним загоном.

Також, відповідач у відзиві на позовну заяву посилається на те, що до пільгового стажу позивача не зараховано періоду роботи з 01.07.2000 року по 31.03.2002 року у Першому воєнізованому гірничорятувальному загоні, у зв’язку з відсутністю даних про нарахування заробітної плати підприємством в індивідуальних відомостях застрахованих осіб.

З цього приводу суд вважає за доцільне зазначити наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону № 1058 страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

У разі якщо за період з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2016 року в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування відсутні відомості, необхідні для обчислення страхового стажу військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), поліцейським, особам рядового і начальницького складу відповідно до цього Закону, страховий стаж обчислюється на підставі довідки про проходження військової служби та про сплачені суми страхових внесків.

Порядок обчислення та сплати страхових внесків визначено у статті 20 Закону № 1058-XV.

Так, абзацом 1 частини першої статті 20 Закону № 1058-XV передбачено, що страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі

Відповідно до положень частини другої зазначеної статті обчислення страхових внесків застрахованих осіб, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.

Згідно з нормами частини десятої вищенаведеної статті Закону, якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Нормами статті 106 Закону № 1058-XV передбачено, що відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи.

З аналізу зазначених норм законодавства вбачається, що обов'язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника.

Крім того, суд вказує на те, що частиною 2 статті 24 Закону № 1058 страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше, за період з 1 січня 2004 року застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років.

Закон №1058-IV, яким запроваджено систему персоніфікованого обліку, набрав чинності з 01.01.2004р.

Таким чином, набутий особою до цієї дати страховий стаж обчислюється на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом; періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше.

З огляду на вищевикладене, суд приходить висновку, що Торецьке об’єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області не правомірно не зарахував до пільгового стажу ОСОБА_1 період роботи у Першому воєнізованому гірничорятувальному загоні з 04.02.1999 року по 31.03.2002 року.

Таким чином, суд вважає, що спірне рішення № 468 Торецького об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про незалік стажу при призначенні пенсії від 22 листопада 2018 року, прийнято без повного з’ясування усіх обставин справи та дослідження не в повному обсязі документів наданих позивачем при зверненні з заявою про перерахунок пенсії, в зв’язку з чим рішення є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Стосовно вимоги позивача зобов’язати Торецьке об’єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області здійснити перерахунок призначеної пенсії за віком на пільгових умовах з урахуванням вимог ст. 8 Закону України “Про підвищення престижності шахтарської праці” з 02 листопада 2018 року, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про підтвердження престижності шахтарської праці» мінімальний розмір пенсії шахтарям, які відпрацювали на підземних роботах не менш як 15 років для чоловіків та 7,5 років для жінок за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, встановлюється незалежно від місця останньої роботи, у розмірі 80 відсотків його заробітної плати (доходу), визначеної відповідно достатті 40 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування", з якої обчислюється пенсія, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність. Для обчислення розміру пенсій за віком за кожний повний рік стажу роботи на підземних роботах до страхового стажу додатково зараховується по одному року.

Однак, суд вказує на те, що частиною 5 статті 245 КАС України передбачено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті (визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії), суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Отже, правовідносини щодо призначення, нарахування, перерахування та виплати пенсії позивачу відносяться до виключної компетенції працівників Пенсійного фонду України, та є їх дискреційними повноваженнями і суд, захищаючи права та свободи особи, не може перебирати на себе функції інших органів державної влади, та втручатися в делеговані повноваження.

Таким чином, позовна вимога у цій частині підлягає задоволенню у спосіб зобов’язання Торецьке об’єднане управління Пенсійного Фонду України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії від 02 листопада 2018 року з урахуванням висновків суду та положень статті 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці».

Відповідно до ст. 19 Конституції України суд, як орган державної влади, зобов'язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами.

Згідно ч. 1, 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на вищевикладене, суд приходить висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до Торецького об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання неправомірними дії Торецького об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області стосовно незаліку ОСОБА_1 пільгового стажу роботи при призначенні пенсії за віком, визнання протиправним та скасування рішення Торецького об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області № 468 про незалік стажу при призначенні пенсії від 22 листопада 2018 року, зобов’язання Торецьке об’єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області зарахувати до пільгового трудового стажу ОСОБА_1 період роботи з 04 лютого 1999 року по 31 березня 2002 року у Першому воєнізованому гірничорятувальному загоні, зобов’язання Торецьке об’єднане управління Пенсійного Фонду України повторно розглянути заяву № 3161 ОСОБА_1 про призначення пенсії від 02 листопада 2018 року з урахуванням висновків суду та положень статті 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці».

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зазначає.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, оскільки підставою звернення позивача до суду стали неправомірні дії відповідача, суд вважає за доцільне стягнути на користь позивача судовий збір в розмірі 704,80 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись Конституцією України та Кодексом адміністративного судочинства України, суд –

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Торецького об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання неправомірними дії Торецького об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області стосовно незаліку ОСОБА_1 пільгового стажу роботи при призначенні пенсії за віком, скасування рішення Торецького об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області № 468 про незалік стажу при призначенні пенсії від 22 листопада 2018 року, зобов’язання Торецьке об’єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області зарахувати до пільгового трудового стажу ОСОБА_1 період роботи з 04 лютого 1999 року по 31 березня 2002 року у “Першому воєнізованому гірничорятувальному загоні” та здійснити перерахунок призначеної пенсії за віком на пільгових умовах з урахуванням вимог ст. 8 Закону України “Про підвищення престижності шахтарської праці” з 02 листопада 2018 року – задовольнити частково.

Визнати неправомірними дії Торецького об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області стосовно незаліку ОСОБА_1 пільгового стажу роботи при призначенні пенсії за віком.

Визнати протиправним та скасувати рішення Торецького об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області № 468 про незалік стажу при призначенні пенсії від 22 листопада 2018 року.

Зобов’язати Торецьке об’єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області зарахувати до пільгового трудового стажу ОСОБА_1 період роботи з 04 лютого 1999 року по 31 березня 2002 року у Першому воєнізованому гірничорятувальному загоні.

Зобов’язати Торецьке об’єднане управління Пенсійного Фонду України повторно розглянути заяву № 3161 ОСОБА_1 про призначення пенсії від 02 листопада 2018 року з урахуванням висновків суду та положень статті 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці».

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, адреса реєстрації: 85206, Донецька область, м. Торецьк, вул. Терешкової, 5/16) за рахунок бюджетних асигнувань Торецького об’єднаного управління Пенсійного фонду України (85200, Донецька область, м. Торецьк, вул. Дружби, буд. 22, код ЄДРПОУ 42170475) судовий збір в розмірі 704 (сімсот чотири) гривні 80 копійок.

Повний текст постанови складено та підписано 07 лютого 2019 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржена сторонами в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до п.п. 15-5 п. 15 розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя Олішевська В.В.