Рішення № 79659255, 07.02.2019, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 лютого 2019 р. Справа№200/14970/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Олішевської В.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1

до відповідача: Головного управління Пенсійного фонду України у Донецькій області

про: визнання протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо припинення виплати пенсії за віком ОСОБА_1 з 01 серпня 2018 року, зобов’язання Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області поновити виплату пенсії ОСОБА_1 з 01 серпня 2018 року.

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України у Донецькій області про визнання протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо припинення виплати пенсії за віком ОСОБА_1 з 01 серпня 2018 року, зобов’язання Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області поновити виплату пенсії ОСОБА_1 з 01 серпня 2018 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що вона є пенсіонером та отримує пенсію з 25 липня 2006 року. Позивач вказує на те, що у зв’язку з проведенням на території м. Макіївки антитерористичної операції вона перемістилась до м. Маріуполя де і стала на облік як внутрішньо переміщена особа. Позивач зазначає, що після переміщення до м. Маріуполя вона звернулась до Лівобережного об’єднаного управління Пенсійного фонду України м. Маріуполя з заявою про запит пенсійної справи та поновленням пенсійних виплат. Позивач зазначає, що вона перебувала на обліку у Лівобережному об’єднаному управлінні Пенсійного фонду України м. Маріуполя, де й отримувала пенсійні виплати до серпня 2018 року. Позивач зазначає, що з 01 серпня 2018 року відповідачем припинено нарахування та виплату пенсії. Позивач посилається на те, що після припинення виплати пенсії у серпні 2018 року вона звернулась до відповідача з заявою в якій просила повідомити причину припинення нарахування та виплати пенсії, яку направила на електронну пошту відповідача, однак позивач жодних відповідей щодо припинення виплати пенсії на час розгляду справи не отримував. Позивач вважає такі дії відповідача є протиправними та такими, що порушують вимоги Конституції України та Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”.

Позивач у судове засідання не з’явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Через канцелярію суду надав заяву про розгляд справи без її участі, в якій зазначив, що жодних повідомлень, рішень, роз’яснень тощо стосовно причин припинення виплати пенсії позивачу відповідач не надав, тому на задоволенні позову наполягає в повному обсязі.

Відповідач через канцелярію суду надав відзив на позовну заяву, відповідно до якого просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування відзиву на позовну заяву відповідач посилається на те, що Головні управління є територіальними органами Пенсійного фонду України, які підпорядковуються та разом з управліннями в районах, містах, районах у містах, а також об’єднаними управліннями утворюють систему територіальних органів Пенсійного фонду. Територіальні органи центрального органу виконавчої влади утворюються, реорганізуються та ліквідуються у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України ст. 21 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади». Відповідач звертає увагу суду, на те, Урядом будь-яких рішень щодо припинення територіальних органів Пенсійного фонду України в Донецькій області не приймалось.

Крім того, відповідач зазначає, що позивач перебуває на обліку в Маріупольському об’єднаному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області (раніше управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Маіуполя Донецької області) і отримує пенсію за віком, яка виплачується згідно Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV. Відповідач зазначає, що відомостей щодо пенсійної справи позивача в головному управлінні відсутні, жодних рішень щодо припинення виплати пенсійних виплат Головне управління ПФУ України в Донецькій області не приймав, в зв’язку з чим відповідач вважає що він не є належним відповідачем у справі.

Представник відповідача у судове засідання не з’явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 29 грудня 2018 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження на 29 січня 2019 року.

Відповідно до ч. 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з’явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Згідно ч. 4 ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Приписами частини 5 статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

З огляду на те, що позивач та представник відповідача у судове засідання не з’явились, суд приходить висновку про можливість розгляду справи без участі сторін в порядку письмового провадження.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що позивачу – ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, призначена пенсія за віком довічно, що не заперечується сторонами (а.с. 17).

ОСОБА_1 була взята на облік як особа, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції, а саме: з м. Макіївки Донецької області до м. Маріуполь, Донецька область, вул. Азовстальська, б. 91, кв. 16, що підтверджується відповідною довідкою управління соціального захисту населення від 29 березня 2017 року № НОМЕР_1 (а.с. 18).

Відповідно до позовної заяви позивача вбачається, що ОСОБА_1 стала на облік як внутрішньо переміщена особа до Управління соціального захисту населення Лівобережного району Маріупольської міської ради та зареєструвала місце фактичного проживання згідно довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи № НОМЕР_1 від 29 березня 2017 року.

З позовної заяви встановлено, що 29 березня 2017 року вона звернулась до Лівобережного об’єднаного управління Пенсійного фонду України м. Маріуполя Донецької області з заявою про запит пенсійної справи та поновлення виплати пенсії, в зв’язку з остання була взята на обліку до Лівобережного об’єднаного управлінні Пенсійного фонду України м. Маріуполя.

Крім того, позивач зазначає, що Лівобережне об’єднане управління Пенсійного фонду України м. Маріуполя Донецької області, відповідно до Постанови КМУ від 08.11.2017 року № 821 «Деякі питання функціонування органів Пенсійного фонду України» було реорганізовано шляхом злиття і приєднання до Маріупольського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, яке відповідно до запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб знаходиться в стадії припинення діяльності та реорганізується шляхом приєднання та злиття до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області. В зв’язку з чим позивач зазначає, що Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області взяло ОСОБА_1 на облік та виплачувало пенсію.

Як зазначає позивач у серпні 2018 року їй відповідачем припинено пенсійні виплати без прийняття відповідного рішення та повідомлення підстав припинення виплати пенсії.

З огляду на вищевикладене, суд зазначає наступне.

Статтею 3 Конституції України закріплене визнання найвищою соціальною цінністю в України людини, її життя і здоров’я, честі і гідності, недоторканності і безпеки, відповідальність держави перед людиною за свою діяльність та головний обов’язок держави щодо утвердження і забезпечення прав і свобод людини.

Право на соціальний захист віднесено до основоположних прав і свобод. Це право відповідно до ч. 2 ст. 46 Конституції України гарантується загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел, і забезпечується ч. 2 ст. 22 Конституції України, відповідно до якої конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. Конституційне право на соціальний захист включає і право громадян на забезпечення їх у старості. Пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв’язку з трудовою діяльністю, заслужені попередньою працею і є однією з форм соціального захисту.

Закон України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 року № 1058 (далі по тексту – Закон № 1058) розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 44 Закону № 1058 заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 45 Закону № 1058 пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за /днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Згідно п. 2 ст. 7 Закону України “Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території” від 15.04.2017 року № 1207, виплата пенсій громадянам України, які проживають на тимчасово окупованій території і не отримують пенсій та інших соціальних виплат від уповноважених органів Російської Федерації, здійснюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Порядок та умови отримання пенсій пенсіонерами, які зареєстровані на тимчасово захопленій території України, на території якої органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження, передбачено Законом України “Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб”, Порядком формування і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України № 509 від 01.10.2014 року, Постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 05.11.2014 року “Про здійснення соціальних виплат особами, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції”, Тимчасовим порядком фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей, затвердженого Постановою Кабінетом Міністрів України від 07.11.2014 року № 595.

Відповідно до п. 2 Тимчасового порядку фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей, у населених пунктах Донецької та Луганської областей, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження (далі - тимчасово неконтрольована територія), видатки з державного бюджету, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування здійснюються лише після повернення згаданої території під контроль органів державної влади.

Приписами п. 8 Тимчасового порядку фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей визначено, що особам, які переміщені на контрольовану територію та взяті на облік відповідно до Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 р. № 509 (Офіційний вісник України, 2014 р., № 81, ст. 2296), пенсії та інші соціальні виплати з бюджетів усіх рівнів та фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування виплачуються за заявами таких осіб до органів (установ), які здійснюють такі виплати протягом усього строку дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

З аналізу вищезазначених норм вбачається, що пенсіонери з населених пунктів на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження мають право на одержання пенсії за умови звернення до територіального підрозділу Пенсійного фонду України в населеному пункті, на території якого органи державної влади здійснюють свої повноваження в повному обсязі.

Судом встановлено, що 29 березня 2017 року ОСОБА_1 взято на облік до управління соціального захисту населення Маріупольської міської ради як внутрішньо переміщену особу, про що видано довідку № НОМЕР_1 (а.с. 18).

Позивач зазначає, що вона 29 березня 2017 року зверталась до Лівобережного об’єднаного управління Пенсійного фонду України м. Маріуполя Донецької області (правонаступник – Маріупольське об’єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області) з заявою про запит пенсійної справи та поновлення виплати пенсії.

Згідно з витягу з електронної бази обліку пенсіонерів правонаступник – Маріупольське об’єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області, вбачається, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Маріуполя (правонаступник - Лівобережне об’єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області) (а.с. 25).

Суд не приймає посилання позивача на те, що Маріупольське об’єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області перебуває в стані припинення та реорганізовується шляхом приєднання та злиття до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, оскільки відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань Маріупольське об’єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області (код ЄДРПОУ 42171861) в стані припинення не перебуває.

Таким чином, судом встановлено, що на момент припинення виплати пенсії та на даний час ОСОБА_1 перебувала на обліку в Маріупольському об’єднаному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області, яким й було прийнято спірне рішення щодо припинення пенсійних виплат з 01 серпня 2018 року.

З огляду на викладене суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі по тексту – КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Приписами частини 2 статті 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно п. 9 ч. 1 ст. 4 КАС України відповідачем є суб'єкт владних повноважень, а у випадках, визначених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача.

Згідно ч. 1, 2, 3 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1 - 4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

До суду можуть звертатися в інтересах інших осіб органи та особи, яким законом надано таке право.

Отже, судовому захисту в адміністративних судах України підлягає лише порушене право, а отже предмет оскарження за правилами адміністративного судочинства повинен мати юридичне значення, тобто впливати на коло прав, свобод, законних інтересів чи обов'язків, а також встановлені законом умови їх реалізації.

Також, суд зазначає, що адміністративний суд під час прийняття рішень у справі перевіряє правомірність рішень, дій чи наявність допущеної бездіяльності суб’єктами владних повноважень.

Виходячи із системного аналізу наведених норм КАС України, особа, яка звертається до адміністративного суду з позовом має довести наявність порушення оскаржуваним рішенням, діями чи бездіяльністю суб’єкта владних повноважень саме її прав та інтересів у сфері публічно-правових відносин, які потребують судового захисту.

З огляду на вищевикладене суд зазначає, що за матеріалами справи відповідачем не вчинялися у спірних правовідносинах дії чи бездіяльність та не вирішувалося питання щодо прав, інтересів та обов’язків позивача, так як ОСОБА_1, не перебувала на обліку в Головном об’єднаному управлінні Пенсійного фонду України Донецької області, а відповідне рішення про припинення виплати пенсії позивачу з серпня 2018 року приймалось Маріупольським об’єднаним управлінням Пенсійного фонду України Донецької області.

Відповідно до статті 19 Конституції України суд, як орган державної влади, зобов'язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами.

Згідно статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на вищевикладене, суд приходить висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Донецькій області про визнання протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо припинення виплати пенсії за віком ОСОБА_1 з 01 серпня 2018 року, зобов’язання Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області поновити виплату пенсії ОСОБА_1 з 01 серпня 2018 року .

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 Кодексу адміністративного судочинства України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Згідно з положеннями частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволені позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрат, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 29 грудня 2018 року суд відстрочив позивачеві сплату судового збору до ухвалення судового рішення .

Оскільки, позивачу було відстрочено сплату судового збору до ухвалення судового рішення у справі та в зв’язку з тим, що суд прийшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, суд вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_1 на користь Державного бюджету України судовий збір за розгляд даної справи в розмірі 704,80 грн.

Керуючись Конституцією України та Кодексом адміністративного судочинства України, суд –

В И РІ Ш И В:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Донецькій області про визнання протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо припинення виплати пенсії за віком ОСОБА_1 з 01 серпня 2018 року, зобов’язання Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області поновити виплату пенсії ОСОБА_1 з 01 серпня 2018 року – відмовити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_2, 86141, АДРЕСА_1) на користь Державного бюджету України судовий збір за розгляд справи у суді в розмірі 704 (сімсот чотири) гривні 80 копійок.

Повний текст рішення складено та підписано 07 лютого 2019 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до п.п. 15-5 п. 15 розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя Олішевська В.В.