Рішення № 79659190, 28.01.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2019 року Справа № 804/5960/16 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючий суддя: Ільков В.В.,

при секретарі: Деркач О.В.,

за участі:

представника позивача: ОСОБА_1,

представника відповідача: ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства “Дніпровський металургійний комбінат” до Дніпропетровської Митниці ДФС про визнання недійсним та скасування рішення, скасування картки відмови,

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Дніпровський металургійний комбінат ім.Ф.Е.Дзержинського" звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Дніпропетровської Митниця ДФС України, у якому просили:

- скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №110010000/2016/20013 від 14.03.2016 року;

- визнати недійсним та скасувати рішення Дніпропетровської митниці про коригування митної вартості товарів № 110010000/2016/600050/1 від 14.03.2016 року.

В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначає, при митному оформленні товару відповідачу були надані передбачені ч. 2 ст. 53 Митним кодексом України документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення - за ціною договору. Подані ним разом з митною декларацією для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість документи не містили в собі розбіжностей та не мали явних ознак підробки, а навпаки, містили всі відомості, що підтверджували числові значення складових митної вартості товарів та відомості щодо ціни, що підлягала сплаті за ці товари. На думку позивача, всі зауваження контролюючого органу не свідчать про дійсну наявність розбіжностей і не доводять наявність підстав для витребування додаткових документів для підтвердження митної вартості товарів, а тому відмова у прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 110010000/2016/20013 від 14.03.2016 року та рішення про коригування митної вартості товарів №110010000/2016/600050/1 від 14.03.2016 року були прийняті контролюючим органом всупереч вимог Митного кодексу України та підлягають скасуванню.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.09.2016 року відкрито провадження у справі та призначено до судового розгляду на 06.10.2016 року (суддя Ляшко О.Б.).

06.10.2016 року відповідачем були подані заперечення на позовну заяву, в яких зазначено про те, що за результатами перевірки, виявлені невідповідності та неповнота наданих документів за переліком, сформованим відповідно до положень частини третьої статті 53 Митного Кодексу України, а надані позивачем документи не підтверджують заявленої митної вартості за результатами проведених розрахунків, зокрема в первинних документах містяться суперечливі дані щодо вартості придбаного товару, відсутні дані щодо транспортної накладної, сертифікати якості та рахунки-фактури ідентифікуються між собою лише за вагою товару, на первинних документах відсутні штампи та печатки прикордонних служб, митниць, що в сукупності свідчить про неможливість проведення розмитнення товару за основним методом - за ціною договору.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.11.2016 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14.02.2017 року, позов задоволено.

Постановою Верховного Суду від 20.11.2018 року постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.11.2016 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14.02.2017 року у справі №804/5960/16 скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

16.01.2019 року справа надійшла до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.01.2019 року прийнято адміністративну справу № 804/5960/16 за позовом Публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського" до Дніпропетровської Митниці ДФС про визнання недійсним та скасування рішення, скасування картки відмови, до свого провадження суддею Ільковим В.В. та призначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження, з призначенням підготовчого засідання на 28.01.2019 року.

Ухвалою суду від 28.01.2019 року замінено позивача по справі № 804/5960/16 з Публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат ім.Ф.Е.Дзержинського" на його правонаступника – Публічне акціонерне товариство “Дніпровський металургійний комбінат”.

Ухвалою суду від 28.01.2019 року закрито підготовче провадження та призначено судове засідання для розгляду справи № 160/5960/16 по суті на 28.01.2019 року.

28.01.2019 року у судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити позов в повному обсязі, надав пояснення, аналогічні доводам, викладеним у позові.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, зазначивши про необґрунтованість та безпідставність позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, суд зазначає про таке.

Судом встановлено, що 29.04.2015 року між позивачем (покупець) та ТОВ "Русская горно-металлургическая компания" (РФ) (продавець) було укладено зовнішньоекономічний контракт купівлі - продажу № 15-0835-12.

Згідно з умовами вказаного контракту продавець зобов'язався передати покупцю, а покупець прийняти та своєчасно оплатити товар, найменування, кількість, вартість, умови та строки поставки, якого визначаються даним контрактом, додатками (специфікаціями) та додатковими угодами до нього, які є невід'ємною частиною даного договору. Відповідно до положень зовнішньоекономічного контракту залізорудний концентрат імпортується за ціною, що розраховується в залежності від вмісту Fе.

Згідно Додатку № 14 від 20.01.2016 року до вищевказаного контракту Продавець зобов'язався поставити позивачу - залізорудний концентрат в кількості – 48 000 тон за ціною 1957,43 рублів РФ за одну тону, на умовах поставки: DAP - станція Соловей/Тополі (Інкотермс -2010). Базова ціна даного товару визначається на рівні 1 957,43 руб.РФ/т при вмісті Fе 66%. В залежності від збільшення або зменшення фактичного вмісту Fе, надбавка або знижка до базової ціни складає 23,72 руб.РФ/т за 1% Fе долі в пропорції.

Товариством, з метою здійснення митного контролю та оформлення придбаного товару, до Дніпропетровської митниці ДФС було подано митну декларацію №110010000/2016/020296. Митна вартість товару була заявлена за основним методом - за ціною договору.

Разом з декларацією митному органу було надано пакет товаросупровідних та комерційних документів: контракт № 15-0835-12 від 29.04.2015 року з додатковими угодами №№2,3,4; додаток № 14 від 20.01.2016 року до контракту № 15-0835-12 від 29.04.2015 року; рахунок фактуру (інвойс) № БЕЛ00121 від 31.01.2016 року разом з додатком до нього; рахунок фактуру (інвойс) № БЕЛ00122 від 31.01.2016 року з додатком до нього; рахунок фактуру (інвойс) № БЕЛ00127 від 01.02.2016 року з додатком до нього; рахунок фактуру (інвойс) №БЕЛ00133 від 03.02.2016 року з додатком до нього; рахунок фактуру (інвойс) № БЕЛ00148 від 09.02.2016 року з додатком до нього; лист ПАТ "ДМКД" № 062Д/175 від 02.02.2016 року; залізнична накладна №21037329 від 31.01.2016 року; залізнична накладна № 21037361 від 31.01.2016 року; залізнична накладна № 21037258 від 31.01.2016 року; лист ПАТ "ДМКД" №062Д/183 від 02.02.2016 року; залізнична накладна №45848454 від 02.02.2016 року; лист ПАТ "ДМКД" № 062Д/187 від 03.02.2016 року; залізнична накладна № 21038548 від 31.01.2016; залізнична накладна №21038523 від 31.01.2016; залізнична накладна № 21038484 від 31.01.2016 року; залізнична накладна №45862943 від 02.02.2016 року; лист ПАТ "ДМКД" № 062Д/188 від 03.02.2016 року; залізнична накладна №21042677 від 01.02.2016; залізнична накладна № 21042712 від 01.02.2016; залізнична накладна № 21042707 від 01.02.2016; лист ПАТ "ДМКД" №062Д/196 від 05.02.2016 року; залізнична накладна № 21048688 від 03.02.2016 року; залізнична накладна № 21048690 від 03.02.2016 року; лист ПАТ "ДМКД" № 062Д/205 від 08.02.2016 року; залізнична накладна №21048705 від 03.02.2016 року; залізнична накладна №43981356 від 01.02.2016 року; залізнична накладна №43998053 від 02.02.2016 року; залізнична накладна № 43988088 від 01.02.2016 року; залізнична накладна № 43997964 від 02.02.2016 року; лист ПАТ "ДМКД" № 062Д/221 від 09.02.2016 року; залізнична накладна №43998012 від 02.02.2016 року; лист ПАТ "ДМКД" №062Д/233 від 11.02.2016 року; залізнична накладна №21075444 від 09.02.2016 року; лист ПАТ "ДМКД" № 062Д/240 від 13.02.2016 року; залізнична накладна № 21069881 від 08.02.2016 року; лист ПАТ "ДМКД" №062Д/248 від 15.02.2016 року; залізнична накладна № 44043016 від 06.02.2016 року; лист ПАТ "ДМКД" №062Д/253 від 17.02.2016 року; залізнична накладна №43988104 від 01.02.2016 року.

Крім документів, поданих відповідно до ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, позивачем додатково до Дніпропетровської митниці були надані наступні документи: шість рахунків від виробника до Продавця б/н від 31.01.2016 ; три рахунки від виробника до продавця б\н від 01.02.2016; три рахунки від виробника до продавця б/н від 02.02.2016; рахунок від виробника до продавця б/н від 08.02.2016; сертифікати якості №№ 94-99 від 31.01.2016; сертифікати якості №№ 100 -102 від 01.02.2016; сертифікати якості №№ 103-105 від 02.02.2016; сертифікат якості №106 від 08.02.2016; копія митної декларації країни відправлення № 10101100/220116/0000029 від 22.09.2016; висновок ДП "Укрпромзовнішекспертиза" № 539 від 12.02.2016; декларації про походження товару.

Після вивчення наданих документів контролюючим органом з посиланням на ч. 3 статті 53 Митного кодексу України для підтвердження митної вартості товару за ціною договору запропоновано позивачу надати додаткові документи, а саме: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); якщо рахунок сплачено, банківські платіжні документи, що стосуються; оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації; виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; якщо здійснювалося страхування, страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Контролюючий орган дійшов висновку про неможливість застосування першого методу визначення митної вартості, з огляду на те, що:

- позивачем не було надано договору із третіми особами, що пов'язаний з контрактом про поставку товарів, оскільки товар імпортовано за непрямим контрактом, укладеним не з виробником оцінюваного товару, а з посередником ТОВ «Русская горно-металлургическая компания», відправником товару значиться ВАТ «Стойленский ГОК»;

- відповідно до зовнішньоекономічного контракту від 29.04.2015 № 15-0835-12 залізорудний концентрат імпортується за ціною, що розраховується в залежності від вмісту Fе, базова ціна залізорудного концентрату визначається на рівні 1957,43 руб.РФ/т при вмісті Fе 66%. В залежності від збільшення або зменшення фактичного вмісту Fе, надбавка або знижка до базової ціни складає 23,72 руб.РФ/т за 1% Fе долі в пропорції.

Товариством до документів митного оформлення також було надано додаткові документи: а саме: рахунки-фактури: від 31.01.2016 року № БЕЛ00121 - вартість 1981,15 руб. РФ/т, вміст Fе 67 % відповідно до сертифікату якості від 31.01.2016 року № 95; від 31.01.2016 року № БЕЛ00122 - вартість 1964,55 руб.РФ/т, вміст Fе 66,3 % відповідно до сертифікатів якості від 31.01.2016 року №№97-99; від 01.02.2016 року № № БЕЛ00127- вартість 1969,29 руб.РФ/т, вміст Fе 66,5 % відповідно до сертифікатів якості від 01.02.2016 року №№ 100-102; від 03.02.2016 року №№БЕЛ00133- вартість 1976,41 руб.РФ/т, вміст Fе 66,8 % відповідно до сертифікатів якості від 02.02.2016 року №№ 103-105; від 09.02.2016 року № № БЕЛ00148- вартість 1966,92 руб.РФ/т, вміст Fе 66,4 % відповідно до сертифікату якості від 08.02.2016 року № 106.

Рахунки виробника містять посилання на сертифікати якості для можливості ідентифікації партії товару за вмістом Fe. Вміст Fe за сертифікатами якості не відповідає базовому, однак не зважаючи на підвищений або занижений вміст Fe за рахунками виробника вартість товару оцінено однаково:

- сертифікати якості та рахунки-фактури ідентифікуються між собою лише за вагою товару;

- вказані вище рахунки-фактури виставлені ТОВ «Русская горно-металлургическая компания» в рамках зовнішньоекономічного контракту від 29.04.2015 року № 15-0835-12 на умовах поставки DAP ст.Соловей/Тополі.

Зазначені умови поставки передбачають несення продавцем витрат доставки товару до місця призначення на кордоні України.

Відповідач зазначив про те, що товариством не надано документи, щодо транспортної складової з метою проведення перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Листом від 14.03.2016 № 062Д/367 декларантом проінформовано митницю про неможливість надання додаткових документів, зазначених у вимогах митного органу, в термін визначений ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України та повідомлено, що зазначені документи будуть надані в установлений законом термін відповідно п.8 ст.55 Митного кодексу України.

Дніпропетровська митниця карткою № 110010000/2016/20013 від 14.03.2016 відмовила позивачу у митному оформленні товару за митною декларацією №110010000/2016/020296 у зв'язку з наявністю суттєвих розбіжностей та невідповідностей в наданих документах, які не дають можливості перевірити числові значення заявленої митної вартості та прийняла рішення про коригування митної вартості товарів від №110010000/2016/600050/1 від 14.03.2016 за резервним методом 2-ґ.

Оформлення товару (задекларованого за МД № 110010000/2016/020296 від 14.03.2016 року) здійснено позивачем з урахуванням рішення про коригування митної вартості товарів №110010000/2016/600050/1 від 14.03.2016 року та випущено відповідачем у вільний обіг вже за МД № 110010000/2016/020302 від 14.03.2016 року з коригованою ціною товару.

Позивач не погоджується з вищевказаними оскаржуваними рішенням та карткою відмови від 14.03.2016 року, просить визнати їх протиправними та скасувати посилаючись на те, що оскільки відповідачу було надано усі відповідні документи для визначення митної вартості товарів, тому є всі підстави для визначення митної вартості товарів за першим методом – за ціною договору, що й стало підставою для звернення до суду з цим позовом.

Вирішуючи цей спір, суд враховує такі обставини.

Відповідно до частини 6 статті 54 Митного кодексу України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Згідно з частиною 1 статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Частиною 2 статті 55 Митного кодексу України визначено, що прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:

1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;

2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;

3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів;

4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Відповідно до частини 1 статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні:

а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

в) на основі віднімання вартості;

г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції) (частина 2 статті 57 Митного кодексу України).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (частина 3 статті 57 Митного кодексу України).

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу (частина 6 статті 57 Митного кодексу України).

Згідно з частиною 8 статті 57 Митного кодексу України у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо:

1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що:

а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні;

б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно);

в) не впливають значною мірою на вартість товару;

2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів;

3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті;

4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Відповідно до частини 2 статті 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

Статтею 543 МК України визначено, що безпосереднє здійснення державної митної справи покладається на органи доходів і зборів.

До митної справи відповідно до ст.7 МК України відносяться, крім іншого, встановлені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення.

Згідно з п.п. 23, 24 ч.1 ст.4 МК України митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

Згідно положень МК України орган доходів і зборів здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів, якою є відповідно до ст.49 МК України, їх вартість, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною 2 ст.53 МК України визначений перелік документів, які декларант подає органу доходів і зборів щодо підтвердження митної вартості товарів і обраний метод її визначення.

Відповідно до ч.3 ст.53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, перелік яких визначений в даній нормі закону.

Таким чином, орган доходів і зборів має право вимагати від декларанта додаткові документи при наявності підстав, визначених ч.3 ст.53 МК України.

Частиною 1 ст. 337 МК України визначено, що перевірка документів та відомостей, які відповідно до статті 335 цього Кодексу подаються органам доходів і зборів під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, здійснюється візуально, із застосуванням інформаційних технологій (шляхом проведення формато-логічного контролю, контролю співставлення, контролю із застосуванням системи управління ризиками) та в інші способи, передбачені цим Кодексом.

Частиною 4 ст. 337 МК України визначено, що контроль із застосуванням системи управління ризиками - це оцінка ризику шляхом аналізу (у тому числі з використанням інформаційних технологій) поданих документів у конкретному випадку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України з метою обрання форм та обсягу митного контролю, достатніх для забезпечення додержання вимог законодавства України з питань державної митної справи.

Згідно із п. 2 роз. 2 Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом №689 від 11.09.2015 року, робота посадових осіб з аналізу, виявлення та оцінки ризиків здійснюється шляхом: вивчення характеристик товарів, які впливають на рівень їх митної вартості; перевірки документів, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, вивчення маршруту транспортування товарів та перевірки достовірності декларування витрат на транспортування; перевірки включення/невключення складових митної вартості, у тому числі, на підставі наявної в органу доходів і зборів інформації щодо наявності таких складових митної вартості (результати документальних перевірок, відповіді на запити для встановлення автентичності тощо); порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з наявною в органу доходів і зборів інформацією про рівень цін на такі товари або вартість прямих витрат на їх виробництво, у тому числі сировини, матеріалів та/або комплектувальних виробів, які входять до складу товарів; порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено; перевірки наявності взаємозв'язку продавця та покупця; перевірки інформації, наданої декларантом або уповноваженою особою, при продажу товарів між пов'язаними особами щодо наближеності митної вартості товарів, визначеної основним методом до однієї з операцій, які наведені у частині вісімнадцятій статті 58 Кодексу; перевірки особливостей формування вартості окремих видів товарів відповідно до розділу 3 Методичних рекомендацій; перевірки рівня заявленої митної вартості товарів при наявності знижок/нарахувань з/до ціни оцінюваних товарів та їх обґрунтування і документальне підтвердження; перевірки наявності продажу оцінюваних товарів на експорт в Україну; перевірки наявності ознак підробки документів, які підтверджують митну вартість товарів; перевірки наявності розбіжностей у документах, які підтверджують митну вартість товарів; перевірки наявності прийнятих іншими митницями рішень про коригування митної вартості товарів, що ввозились на виконання того ж зовнішньоекономічного договору (контракту) або документа, який його замінює, що й оцінювані товари за результатами спрацювання критерію автоматизованої системи аналізу та управління ризиками; перевірки та аналізу документів, додатково поданих органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою відповідно до статті 53 Кодексу.

Як видно з рішення про коригування митної вартості від 14.03.2016 року №110010000/2016/600050/1, підставою для його прийняття став результат митного контролю щодо правильності визначення митної вартості товарів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, та перевірки наявності або відсутності застережень щодо застосування методу визначення митної вартості за ціною договору (контракту).

Судом встановлено, про те, що позивачем до контролюючого органу разом з декларацією митному органу було надано пакет товаросупровідних та комерційних документів: контракт №15-0835-12 від 29.04.2015 року з додатковими угодами №№2,3,4; додаток № 14 від 20.01.2016 року до контракту № 15-0835-12 від 29.04.2015 року; рахунок фактуру (інвойс) № БЕЛ00121 від 31.01.2016 року разом з додатком до нього; рахунок фактуру (інвойс) № БЕЛ00122 від 31.01.2016 року з додатком до нього; рахунок фактуру (інвойс) №БЕЛ00127 від 01.02.2016 року з додатком до нього; рахунок фактуру (інвойс) №БЕЛ00133 від 03.02.2016 року з додатком до нього; рахунок фактуру (інвойс) № БЕЛ00148 від 09.02.2016 року з додатком до нього; лист ПАТ "ДМКД" № 062Д/175 від 02.02.2016 року; залізнична накладна № 21037329 від 31.01.2016 року; залізнична накладна № 21037361 від 31.01.2016 року; залізнична накладна № 21037258 від 31.01.2016 року; лист ПАТ "ДМКД" №062Д/183 від 02.02.2016 року; залізнична накладна №45848454 від 02.02.2016 року; лист ПАТ "ДМКД" № 062Д/187 від 03.02.2016 року; залізнична накладна № 21038548 від 31.01.2016; залізнична накладна № 21038523 від 31.01.2016; залізнична накладна № 21038484 від 31.01.2016 року; залізнична накладна №45862943 від 02.02.2016 року; лист ПАТ "ДМКД" № 062Д/188 від 03.02.2016 року; залізнична накладна №21042677 від 01.02.2016; залізнична накладна №21042712 від 01.02.2016; залізнична накладна № 21042707 від 01.02.2016; лист ПАТ "ДМКД" №062Д/196 від 05.02.2016 року; залізнична накладна № 21048688 від 03.02.2016 року; залізнична накладна № 21048690 від 03.02.2016 року; лист ПАТ "ДМКД" №062Д/205 від 08.02.2016 року; залізнична накладна № 21048705 від 03.02.2016 року; залізнична накладна №43981356 від 01.02.2016 року; залізнична накладна №43998053 від 02.02.2016 року; залізнична накладна № 43988088 від 01.02.2016 року; залізнична накладна № 43997964 від 02.02.2016 року; лист ПАТ "ДМКД" № 062Д/221 від 09.02.2016 року; залізнична накладна №43998012 від 02.02.2016 року; лист ПАТ "ДМКД" № 062Д/233 від 11.02.2016 року; залізнична накладна №21075444 від 09.02.2016 року; лист ПАТ "ДМКД" № 062Д/240 від 13.02.2016 року; залізнична накладна № 21069881 від 08.02.2016 року; лист ПАТ "ДМКД" №062Д/248 від 15.02.2016 року; залізнична накладна № 44043016 від 06.02.2016 року; лист ПАТ "ДМКД" №062Д/253 від 17.02.2016 року; залізнична накладна № 43988104 від 01.02.2016 року.

Проте, відповідачем з посиланням на ч. 3 статті 53 Митного кодексу України для підтвердження митної вартості товару за ціною договору було запропоновано позивачу надати додаткові документи, а саме: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються; оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ; виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Вищезазначені документи були витребувані від товариства у зв'язку з тим, що документи, надані позивачем, містили розбіжності відповідно до обраного методу визначення митної вартості.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 53 МКУ, позивачем додатково до Дніпропетровської митниці були надані такі документи: шість рахунків від виробника до Продавця б/н від 31.01.16 року; три рахунки від виробника до продавця б\н від 01.02.16 року; три рахунки від виробника до продавця б/н від 02.02.16 року; рахунок від виробника до продавця б/н від 08.02.16 року; Сертифікат якості № 94 від 31.01.16 року; сертифікат якості № 95 від 31.01.16 року; сертифікат якості № 96 від 31.01.16 року; сертифікат якості № 97 від 31.01.16 року; сертифікат якості № 98 від 31.01.16 року; сертифікат якості № 99 від 31.01.16 року; сертифікат якості № 100 від 01.02.16 року; сертифікат якості № 101 від 01.02.16 року; сертифікат якості № 102 від 01.02.16 року; сертифікат якості № 103 від 02.02.16 року; сертифікат якості № 104 02.02.16 року; сертифікат якості № 105 від 02.02.16 року; сертифікат якості № 106 від 08.02.16 року; копія митної декларації країни відправлення № 10101100/220116/0000029 від 22.09.16 року; висновок ДП "Укрпромзовнішекспертиза" № 539 від 12.02.16 року; декларації про походження товару.

Листом від 14.03.2016 року № 062Д/367, надісланим у складі електронного повідомлення, декларантом проінформовано контролюючий орган про неможливість надання додаткових документів, зазначених у вимогах митного органу, в термін визначений ч. 3 ст. 53 МКУ та повідомлено, що зазначені документи будуть надані в установлений законом термін відповідно п. 8 ст.55 МКУ.

Проте, в результаті контролю відповідачем було встановлено, що подані документи містять розбіжності відповідно до обраного методу визначення митної вартості, а саме, декларантом не надано до митного оформлення договору із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається, враховуючи те, що позивач купував товар не у його виробника; на комерційних документах не міститься жодного штампу та печатки прикордонних служб, станції та митниць, що у відповідності до Положення про уніфікований порядок проставлення митними органами держав учасниць СНД на транспортних і комерційних документах печаток і штампів митних органів країв відправлення товару, а також митних органів транзитних країн, яке було затверджено на 32-му засіданні Ради керівників митних служб держав учасниць СНД рішенням № 5/32 від 13.09.2001 року, є підставою для здійснення додаткових форм митного контролю; позивачем не надано до митного оформлення документів, які б підтверджували транспортну складову; до митного оформлення надано рахунок-фактуру виробника товару, відповідно до якого вартість товару є значно нижчою від задекларованої позивачем, рахунок-фактура виробника товару та контрактоутримувача ідентифікуються між собою лише за вагою та якості товару із вмістом Fe.

Відтак, декларантом, у встановленому законом порядку, не було підтверджено митної вартості оцінюваного товару, відносно числових значень складових митної вартості товарів, зокрема залізорудний концентрат імпортується за ціною, що розраховується в залежності від вмісту Fe, проте надані рахунки - фактури (інвойси) не містять даних відносно вмісту Fe, такий вміст вказано в наданих сертифікатах якості, проте ідентифікувати рахунки-фактури з сертифікатами якості можливо лише за вагою товару.

Також в наданих позивачем для підтвердження митної вартості товару рахунках виробника (рахунки - фактури) є посилання на додаток 20 до контракту, проте імпортований товар декларувався позивачем як такий, що ввозився згідно Додатку № 14 від 20.01.2016 року до основного договору, також ціна товару визначена в єдиному розмірі - на рівні 1300 руб.РФ/т при різному вмісті Fe, крім того вказана ціна різниться з ціною, яка визначена у Додатку № 14 від 20.01.2016 року до основного контракту.

Отже, позивачем не було підтверджена документально числове значення складових митної вартості заявленого до митного оформлення товару.

Крім того, судом встановлено, про те, що позивачем не було надано документів, що підтверджують транспортну складову у вартості оцінюваних товарів територією України, оскільки, відповідно до матеріалів справи, продавець згідно контракту поніс витрати на транспортування виключно до місця призначення на кордоні України - ст.Соловей/Тополі.

З залізничних накладних, які були долучені позивачем під час митних процедур, видно, що вони не підтверджують в повному обсязі транспортну складову митної вартості товару, оскільки в графі 23 залізничних накладних вказано, що платником по Російській залізниці є АТ «ПГК», по Укрзалізниці - ПАТ "ДМКД" за договором з Придніпровською ж.д. від 13.12.2012 року.

Документів на підтвердження взаємовідносин між продавцем та АТ «ПГК» (яке зазначено у залізничній накладній платником по Російській залізниці) та Придніпровською ж.д. (що зазначено у залізничній накладній платником по Укрзалізниці) до митного оформлення позивачем надано не було.

Згідно висновків викладених у постанові Верховного Суду від 20.11.2018 року по цій справі вбачається, що вимога відповідача про необхідність подання додаткових документів була зумовлена наявністю розбіжностей у документах, наданих декларантом для підтвердження митної вартості оцінюваного товару, відносно числових значень складових митної вартості товарів, з урахуванням чого, зазначені відповідачем невідповідності є суттєвими для обчислення ціни, у зв’язку з чим у контролюючого органу були наявні обґрунтовані сумніви у правильності визначення митної вартості, а тому відповідач мав право витребувати у Товариства додаткові документи.

Отже, суд зазначає про те, що у повному обсязі, декларант не скористався своїм правом на подання додаткових документів для підтвердження заявленої ним митної вартості товару, а також на вимогу Дніпропетровської ї митниці належних необхідних документів не надав, також доказів на підтвердження заявленої митної вартості товару в судове засідання позивачем надано не було.

У зв'язку з вищевикладеним та відповідно до ч.2 ст. 55 МК України Дніпропетровською митницею ДФС було прийняте рішення про коригування митної вартості товарів №110010000/2016/600050/1 від 14.03.2016 року.

Також судом встановлено, про те, що в наданих з декларацією інвойсах контрактоутримувача ціна одиниці товару визначена в залежності від вмісту Fe в кожній партії, як це передбачено зовнішньоекономічним контрактом № 15-0835-12 із позивачем, в той час як в наданих рахунках виробника товару на адресу постачальника ціна визначена незалежно від вмісту Fe на кожну партію в рівному розмірі - 1300 руб.РФ/т, отже, відповідні документи контрактоутримувача та виробника містить розбіжності щодо вартості товару, що обумовлює необхідність надання контракту постачальника з третьою особою (виробником).

Щодо доводів відповідача про необхідність надання відомостей щодо транспортної складової, то продавець згідно контракту поніс витрати на транспортування виключно до місця призначення на кордоні України - ст.Соловей/Тополі. З залізничних накладних, які надані позивачем під час митних процедур, вбачається, що вони не підтверджують в повному обсязі транспортну складову митної вартості товару, оскільки в графі 23 залізничних накладних вказано, що платником по Російській залізниці є АТ «ПГК», по Укрзалізниці - ПАТ "ДМКД" за договором з Придніпровською ж.д. від 13.12.2012 року, проте жодних документів на підтвердження взаємовідносин між продавцем та АТ «ПГК» (яке зазначено у залізничній накладній платником по Російській залізниці) та Придніпровською ж.д. (що зазначено у залізничній накладній платником по Укрзалізниці) до митного оформлення позивачем також не надано не було, що також дає підстави для сумнівів у правильності визначення митної вартості товару, зокрема врахування всіх складових такої вартості.

Згідно ч.2 ст.6 Закону України “Про зовнішньоекономічну діяльність” зовнішньоекономічний договір (контракт) укладається суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності або його представником у простій письмовій формі, якщо інше не передбачено міжнародним договором України чи законом.

Згідно ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Згідно ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Згідно ст. 691 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Виходячи з норм цивільного законодавства та законодавства, що регулює порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті, ціна зовнішньоекономічного договору є обов'язковою умовою договору, та за умови відсутності ціни товару в договорі, документ в якому вона зазначена фактично, в цьому випадку - інвойс є невід'ємною частиною договору.

Інвойс - це основний документ, згідно з яким оплачуються товари та послуги відповідно до вказаних у ньому умов. В комерційній практиці супровідний документ, що надається продавцем покупцеві і вміщує перелік товарів, їх кількість і ціну, за якою вони будуть поставлені покупцеві, формальні особливості товару (колір, вага тощо), умови постачання і зведення про відправника і одержувача.

Відповідно до ч. 2 ст. 52 МК України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Згідно з ч. 3 ст. 52 МК України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право, зокрема, надавати органу доходів і зборів (за наявності) додаткові відомості у разі потреби уточнення інформації (п.1); у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від органу доходів і зборів письмової інформації про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана (п. 7); у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від органу доходів і зборів надання письмової інформації щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих при коригуванні заявленої митної вартості, а також щодо підстав для здійснення такого коригування (п. 8).

Також відповідно до ч.ч. 5, 6 ст. 53 МК України, забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

У позовній заяві товариство зазначає про те, що Дніпропетровська митниця ДФС хибно дійшла висновку та прийняла оскаржувані рішення, оскільки подані позивачем документи не містили в собі розбіжностей та не мали явних ознак підробки, навпаки, містили всі відомості, що підтверджували числові значення складових митної вартості товарів та відомості щодо ціни, що підлягала сплаті за ці товари.

Проте, судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що надані позивачем документи не підтверджують заявленої митної вартості за результатами проведених розрахунків, зокрема в первинних документах містяться суперечливі дані щодо вартості придбаного товару, відсутні дані щодо транспортної накладної.

Суд зазначає, про те, шо відповідно до ч. 10 ст. 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема: витрати та транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов’язаних із пакуванням; витрати на страхування цих товарів.

Відповідно до пп. 2, 3 ч.2 ст. 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об’єктом купівлі-продажу).

У пункті 21 розділу Рекомендації № 6 Європейської економічної комісії ООН "Формуляр-зразок уніфікованого рахунку - для міжнародної торгівлі" (друге видання) міститься “зміст переліку витрат залежить від застосованих умов поставки”.

У пункті 22 зазначеної Рекомендації наведений порядок визначення умов поставки, так “в порядку можуть зазначатись суми по рахунку, додаткові витрати та відрахування. У скобах зазначаються проміжні суми, які можуть й не вимагатись. Сума(и) мінус знижка за кількість, якщо можливо застосувати (загальна сума), Упаковка, Фрахт, інші витрати, зазначити Страхування (Разом витрати), відрахування, проміжна сума рахунку, знижка, загальна сума рахунку або загальна сума до оплати”.

З аналізу вказаних норм видно, що зазначення достовірних відомостей про вартість товарів (в тому числі і про вартість упаковки або вартості пакувальних матеріалів та робіт, пов’язаних з пакуванням) передбачено не тільки в зовнішньоекономічному договорі (контракті), але в рахунках-фактурі (інвойсі), пакувальному листі, тощо, а тому відсутність у поданих до митного оформлення документах (інвойсі, пакувальному листі) відомостей про вартість упаковки або вартості пакувальних матеріалів та робіт, пов’язаних з пакуванням, виключало можливість перевірки органом доходів і зборів числового значення заявленої митної вартості у відповідності до умов ч.1 ст.54 Митного кодексу України.

Таким чином, за наявними вищевикладеними розбіжностями у документах, які були виявлені посадовими особами митниці під час митного оформлення, у відповідача виникли підстави для сумнівів з приводу достовірності задекларованої позивачем митної вартості товарів.

Крім того, слід зазначити про те, що згідно зі ст. 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів відповідно до ч. 5 ст.54 МК України має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості та письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

У відповідності до пункту 2.3 Правил заповнення декларації митної вартості, які затверджені наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 року № 599 (Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 18.06.2012 року за №984/21296) запис щодо рішення, яке прийняте посадовою особою митного органу за результатами контролю правильності визначення митної вартості товарів, учиняється таким чином: якщо за результатами аналізу, виявлення та оцінки ризиків посадовою особою митного органу встановлено ризик виявлення неповних та/або недостовірних відомостей про митну вартість, у тому числі невірне визначення митної вартості, або якщо за результатом розгляду поданих декларантом або уповноваженою ним особою документів, які підтверджують митну вартість товарів, встановлені підстави для запиту документів, перелік яких визначений частинами третьою та/або четвертою статті 53 Кодексу, посадова особа митного органу у графі “Для відміток митного органу” ДМВ на паперовому носії робить запис про необхідність подання документів для підтвердження митної вартості товарів із складенням переліку таких документів, зазначає час, дату і прізвище, ставить свій підпис та проставляє відбиток особистої номерної печатки.

Таким чином, керуючись ч.ч. 3, 5 ст. 53 МК України, з метою перевірки обґрунтованості заявленої позивачем митної вартості товару, Дніпропетровською митницею ДФС було повідомлено декларанта про необхідність подання додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості.

Частиною 1 ст. 55 МК України передбачено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Пунктами 2, 3 ч. 6 ст.54 МК України встановлено, що орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

- неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

- невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу.

У зв'язку з вищевикладеним встановлені, передбачені ч. 6 ст. 54 МК України, підстави для прийняття рішення про коригування митної вартості товарів.

Відповідно до ч. 5 ст. 55 МК України, декларант може провести консультації з органом доходів і зборів з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в митному органі.

Також згідно з ч.4 ст.57 МК України застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Відповідно до п.2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, які затверджені наказ Міністерства фінансів України № 598 від 24.05.2012 року у графі 33 рішення про коригування митної вартості товарів вказується про проведення процедури консультацій між органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості товарів.

Судом встановлено, що з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості з урахуванням інформації, яка наявна в органі доходів і зборів, між декларантом та митним органом була проведена шляхом обміну електронними повідомленнями консультація, про що наявні записи у рішенні про коригування митної вартості товарів №110010000/2016/600050/1 від 14.03.2016 року.

Відповідно до розділу 5 Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом №689 від 11.09.2015 року, під час робіт з аналізу, виявлення та оцінки ризиків можуть використовуватися такі джерела інформації: спеціалізовані програмно-інформаційні комплекси Єдиної автоматизованої інформаційної системи ДФС та інші.

Відповідно до статті VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю, оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або подібного товару і не повинна ґрунтуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.

Частиною 1 ст. 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 57 МК України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Частиною 9 ст. 58 МК України передбачено, що розрахунки при застосуванні методу визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), робляться лише на основі об'єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню, а отже, враховуючи вищевикладені обставини не було можливим застосувати метод визначення митної вартості за ціною договору.

Частиною 8 ст. 57 МК України встановлено, що у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Таким чином, органи доходів і зборів мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом та визначення митної вартості.

Частинами 1, 2 ст. 64 МК України, які встановлюють порядок визначення митної вартості з використанням резервного методу, передбачено, що у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT).

Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.

Митна вартість оцінюваних товарів визначена з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі.

Так, судом встановлено, що оскільки митну вартість товарів не можна було визначити шляхом використання методу, зазначеного у ст.58 МК України (метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції)) та за результатом проведеної консультації між органом доходів і зборів та декларантом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості, було обрано резервний метод визначення митної вартості.

При цьому відповідач зазначив, що для проведення коригування митної вартості товару «концентрат залізорудний агломераційний з вмістом FE20 66,3%, 66,4 %, 66,5%, 66,8%, 67,0%» використана наявна у митного органу інформація щодо вартості ідентичних товарів митного оформлення яких вже здійснено за методом визначення митної вартості за основним методом – за ціною договору (контракт щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) за прямим контрактом (МД від 13.03.2015 року № 110010000/2015/020288, №110010000/2015/020301) скорегована відповідно до положень п.5 ст. 59 МКУ в залежності від комерційних умов зовнішньоекономічної операції (непрямий контракт, умови поставки) та фактичних якісних показників оцінюваної партії товару за наданими декларантом сертифікатами якості та розрахована та визначена на рівні 2,9354 руб.РФ/кг (метод 2г).

Частиною 2 ст.55 МК України встановлено, що прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема, обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Крім того, відповідно п. 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, які затверджені наказом Міністерства фінансів України № 598 від 24.05.2012 року, у графі 33 рішення зазначаються обставини його прийняття та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості; послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.

Судом встановлено, що у рішенні про коригування митної вартості товарів №110010000/2016/600050/1 від 14.03.2016 року наведено достатнє обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано.

Крім того, у рішенні про коригування митної вартості зазначена послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.

Додатково декларанту було роз'яснено передбачене ч.7 ст. 55 МК України право на випуск товару у вільний обіг під гарантійні зобов’язання шляхом надання гарантів, крім випадків, передбачених ч.6 ст. 307 МК України .

Суд зазначає, відповідно до ст. 256 МК України відмова у митному оформленні - це письмове вмотивоване рішення митного органу про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом.

Згідно із ст. 256 МК України відмова митного органу у прийнятті митної декларації повинна бути вмотивованою, а про причини відмови має бути письмово повідомлено декларанта.

Митний орган відмовляє у прийнятті митної декларації виключно з таких підстав:

1) митна декларація не містить усіх відомостей або подана без документів, передбачених статтею 335 цього Кодексу;

2) електронна митна декларація не містить встановлених законодавством обов'язкових реквізитів;

3) митну декларацію подано з порушенням інших вимог, встановлених цим Кодексом.

Таким чином, зважаючи на сукупність досліджених судом доказів та встановлених обставин, оскаржуване рішення митниці прийнято правомірно.

Відповідно до ст. 264 МК України у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою органу доходів і зборів заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі. Інформація про відмову у прийнятті для оформлення електронної митної декларації надсилається декларанту електронним повідомленням, засвідченим електронним цифровим підписом посадової особи органу доходів і зборів.

Враховуючи те, що позивачем на вимогу митного органу не було надано необхідні документи, відповідачем було прийнято картку відмови за № 110010000/2016/20013 від 14.03.2016 року у прийнятті митної декларації, митному оформленні виписку чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення з причини коригування митної вартості.

Враховуючи вищевикладені підстави, та положення ч.6 ст.54 МК України Дніпропетровською митницею ДФС видано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення та роз'яснено вимоги, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації, митного оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Також суд зазначає про те, що відповідно до ч. 8 ст. 55 МК України протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати органу доходів і зборів додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів.

На підставі ч. 9 ст. 55 МК України у разі надання декларантом або уповноваженою ним особою додаткових документів орган доходів і зборів розглядає подані додаткові документи і протягом 5 робочих днів з дати їх подання виносить письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості або надає обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів. У такому випадку надана фінансова гарантія відповідно повертається (вивільняється) або реалізується в порядку та у строки, визначені МК України.

Дослідивши подані до суду докази, суд дійшов висновку, що відповідач, приймаючи оскаржувані рішення, запропонував декларанту надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів, провів консультацію з декларантом, а тому з урахуванням ненадання декларантом усіх необхідних належних для підтвердження митної вартості додаткових документів, прийняв обґрунтоване рішення про визначення митної вартості за резервним методом, при цьому зазначивши у рішенні послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.

Отже, відповідач, приймаючи оскаржувані рішення, діяв у межах та у спосіб передбачений чинним законодавством України, обґрунтовано, тобто із урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішень, пропорційно, зокрема з дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення.

Представник позивача не навів жодних підстав та не надав будь-яких доказів на підтвердження протиправності прийнятих митним органом оскаржуваних рішень з урахуванням того, що судом встановлено, що позивачем не було надано всі документи, які витребовувались митним органом, а подані останнім документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.

При цьому, судом не можуть бути прийняті до уваги доводи позивача про відсутність розбіжностей у числових значеннях визначення митної вартості товару, оскільки вказані твердження представником позивача жодними доказами не спростовані.

Посилання представника позивача на те, що до митниці були подані всі відповідні документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів не є достатнім доказом, оскільки, поданими позивачем документами не було документально підтверджено митну вартість оцінюваного товару, відносно числових значень складових митної вартості товарів, що в свою чергу і стало підставою для прийняття оскаржуваних позивачем рішень.

Отже, доводи позивача щодо надання всіх відповідних документів до митного органу, які б підтвердили числові значення складових митної вартості товарів не знайшли свого підтвердження, а подані додатково документи не спростували виявлені відповідачем розбіжностей.

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку, що оскаржувані позивачем рішення про коригування митної вартості товарів № 110010000/2016/600050/1 від 14.03.2016 року, картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 110010000/2016/20013 від 14.03.2016 року, винесені Дніпропетровською митницею ДФС відповідно до вимог ч. 2 ст. 2 КАС України.

Таким чином, суд дійшов висновку, що оскаржувані рішення, прийняті Дніпропетровською митницею ДФС в межах компетенції та у спосіб, що передбачені законодавством, що регулює спірні правовідносини є обґрунтованими та таким, що скасуванню не підлягають.

Частиною 2 ст.2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8)пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч.1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб’єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Відповідно до ч.1 ст.129 Конституції України, суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.

Згідно із пунктом 3 частини другої статті 129 Конституції України однією із основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

З огляду на зазначене та з урахуванням висновків Верховного Суду по цій справі, викладених в постанові суду від 20.11.2018 року, суд вважає, що оскаржувані позивачем рішення про коригування митної вартості товарів № 110010000/2016/600050/1 від 14.03.2016 року, картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 110010000/2016/20013 від 14.03.2016 року складено на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Враховуючи викладене, з’ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об’єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, суд дійшов висновку щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог Публічного акціонерного товариства “Дніпровський металургійний комбінат” до Дніпропетровської Митниці ДФС про визнання недійсним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №110010000/2016/600050/1 від 14.03.2016 року та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні виписку чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 110010000/2016/20013 від 14.03.2016 року.

Відповідно до приписів частини першої статті 139 КАС України, судові витрати відшкодуванню не підлягають.

Керуючись статтями 77, 90, 19, 205, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України,-

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову Публічного акціонерного товариства “Дніпровський металургійний комбінат” до Дніпропетровської Митниці ДФС про визнання недійсним та скасування рішення, скасування картки відмови – відмовити.

Позивач: Публічне акціонерне товариство “Дніпровський металургійний комбінат” (51925, Дніпропетровськ область, м. Кам’янське, вул. Соборна, 18-Б, код ЄДРПОУ 05393043).

Відповідач : Дніпропетровська Митниця ДФС (49000, м. Дніпро, вул. Княгині Ольги, 22, код ЄДРПОУ 39421732).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складений 04.02.2019 року.

Суддя В.В Ільков