Ухвала суду № 79658990, 06.02.2019, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/1869/19

Провадження № 2/161/1306/19

У Х В А Л А

06 лютого 2019 року місто Луцьк

Луцький міськрайонний суд в складі:

головуючого-судді Філюк Т.М.,

за участю секретаря судового засідання Бортнюка А.В.,

вивчивши заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову по справі за позовом ОСОБА_1 до відділу примусового виконання рішень Головного територіального управління юстиції у Волинській області, державного підприємства «Сетам», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору – відкрите акціонерне товариство «Рожищенська меблева фабрика» про визнання електронних торгів недійсними та скасування протоколу про проведення електронних торгів, та повернення гарантійного внеску -

в с т а н о в и в :

Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду із позовною заявою до відділу примусового виконання рішень Головного територіального управління юстиції у Волинській області, державного підприємства «Сетам», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору – відкрите акціонерне товариство «Рожищенська меблева фабрика» про визнання електронних торгів недійсними та скасування протоколу про проведення електронних торгів, та повернення гарантійного внеску.

Разом із позовною заявою позивач ОСОБА_1 подала заяву про забезпечення позову, в якій вона просить вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та заборони вчинення дій щодо відчуження майна, а саме, предмету іпотеки, цеху медичних меблів /Б-1/, загальною площею 2558,0 кв.м., розташованого за адресою: Волинська область, м. Рожище, вул. Заньковецької,39.

Вказує, що в неї є достатні підстави вважати, що вищевказаний об’єкт може бути незаконно відчужено на користь третіх осіб відповідачами, що у разі невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Зазначає, що відповідачем державне підприємство «Сетам» вже здійснено незаконні дії щодо реалізації предмету іпотеки, цеху медичних меблів /Б-1/.

Відповідно до ч.1 та ч. 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред’явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно з нормами статті 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та(або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.

Заява про забезпечення позову повинна містити: предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; ціну позову, про забезпечення якого просить заявник; інші відомості, потрібні для забезпечення позову (ч. 1 ст. 151 ЦПК України).

Відповідно до п.п. 4,5,6Постанови Пленуму Верховного Суду України за № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

Одним із критеріїв обґрунтованості заяви є наявність причинного зв'язку між конкретним видом забезпечення позову, про який йдеться у відповідній заяві, та наслідком у формі потенційної загрози виконанню рішення суду.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має врахувати наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов'язаний з предметом позову, наскільки він співрозмірний позовній вимозі, і яким чином цей захід фактично реалізує мету його вжиття.

При розгляді заяви про забезпечення позову, суд враховує практику Європейського суду з прав людини. Так, згідно п. 43 рішення по справі «Шмалько проти України» право на суд одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Таким чином, невжиття заходів забезпечення позову, може призвести до утруднення виконання рішення суду, а відтак й до порушення права особи на доступ до правосуддя, в аспекті ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Крім того, відповідно до правового висновку Верховного Суду України, викладеного в постанові № 6-605цс16 від 25 травня 2016 року, винесеної за результатами перегляду рішення апеляційного суду м. Києва та ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, забезпечення позову по суті це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Метою забезпечення позову, згідно з вказаною постановою, є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Разом з тим, суд враховує, що заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності та мають бути співмірними із заявленими вимогами,оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Як вбачається з позовної заяви предметом позову є вимога про визнання недійсними електронних торгів з реалізації цеху медичних меблів /Б-1/, загальною площею 2558,0 кв.м., розташованого за адресою: Волинська область, м. Рожище, вул. Заньковецької,39, проведені 25 січня 2019 року державним підприємством «Сетам»; визнання недійсним протоколу про проведення електронних торгів; стягнення з державного підприємства «Сетам» сплаченого гарантійного внеску у розмірі 38945,55 гривень.

А отже, заява позивача про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та заборони вчинення дій щодо відчуження майна, а саме, предмету іпотеки, цеху медичних меблів /Б-1/, загальною площею 2558,0 кв.м., розташованого за адресою: Волинська область, м. Рожище, вул. Заньковецької,39 не відповідає змісту позовних вимог, а відтак є безпідставною.

Крім того, у поданій до суду заяві заявник не наводить достатнього обґрунтованого припущення про те, що невжиття таких заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду в майбутньому.

З врахуванням викладеного, в задоволенні заяви про забезпечення позову слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 149-153 ЦПК України, суд,-

у х в а л и в :

Відмовити в задоволенні заяви позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову по справі за позовом ОСОБА_1 до відділу примусового виконання рішень Головного територіального управління юстиції у Волинській області, державного підприємства «Сетам», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору – відкрите акціонерне товариство «Рожищенська меблева фабрика» про визнання електронних торгів недійсними та скасування протоколу про проведення електронних торгів, та повернення гарантійного внеску.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п’ятнадцяти днів з дня її проголошення, в разі проголошення вступної та резолютивної частини ухвали або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначениий строк обчислюється з дня складення повного тексту.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Дата складення повного тексту ухвали – 06 лютого 2019 року.

Суддя Луцького міськрайонного суду Т.М. Філюк