Рішення № 79658344, 27.11.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

27.11.2018Справа № 910/10455/18

Господарський суд міста Києва у складі судді Якименко М.М., при секретарі судового засідання Мартинюк М.О., розглянувши матеріали господарської справи

за первісним позовом Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, м. Київ, ВУЛИЦЯ НАЗАРІВСЬКА, будинок 3; код ЄДРПОУ 24584661) в особі відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" (Місцезнаходження ВП: 71504, Запорізька обл., місто Енергодар, ВУЛИЦЯ ПРОМИСЛОВА, будинок 133; Код ЄДРПОУ ВП: 19355964)

до Приватного підприємства "Інкла-Київ"(01034, м. Київ, вулиця Ярославів вал, будинок 19, квартира 29; код ЄДРПОУ 30384525)

про стягнення 1 292 858,22 грн.

за зустрічним позовом Приватного підприємства "Інкла-Київ" (01034, м. Київ, вулиця Ярославів вал, будинок 19, квартира 29; код ЄДРПОУ 30384525)

до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, м. Київ, вулиця Назарівська, будинок 3; код ЄДРПОУ 24584661) в особі відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" (Місцезнаходження ВП: 71504, Запорізька обл., місто Енергодар, вулиця Промислова, будинок 133; Код ЄДРПОУ ВП: 19355964)

про стягнення 3 237 539,65 грн. (зустрічна позовна заява по справі №910/10455/18)

Представники сторін:

від позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним): Іванова Н.М.- довіреність № б/н від 31.10.17 року;

від відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним): Неупокоєва Н.К. - довіреність № б/н від 01.08.2018 року;

від відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним): Курков М.С. - довіреність № б/н від 01.08.2018 року;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Приватного підприємства "Інкла-Київ" про стягнення 1 292 858,22 грн., а саме 829 444,80 грн. пені за порушення строку постачання продукції, 23 811,24 грн. штрафу за порушення строку постачання продукції, 439602,18 грн. пені за порушення строку погашення авансу.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов Договору поставки продукції № 891(1)16УК від 27.12.2016 року в частині строків поставки продукції, в зв'язку з чим позивачем нарахована пеня та штраф у вказаних сумах.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.08.2018 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/10455/18,приймаючи до уваги характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом на підставі ч.3 ст. 12 ГПК України постановлено розгляд справи здійснювати в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 12.09.2018 року; встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали та для подання заперечень на відповідь на відзив (якщо така буде подана) - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив.

17.09.2018 року Приватне підприємство "Інкла-Київ" звернулося до Господарського суду міста Києва з зустрічною позовною заявою до Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" про стягнення 3 237 539,65 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.09.2018 року залишено позовну заяву Приватного підприємства "Інкла-Київ" без руху; встановлено Приватному підприємству "Інкла-Київ" строк на усунення недоліків позовної заяви - 10 (днів) з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху; встановлено Приватному підприємству "Інкла-Київ" спосіб усунення недоліків позовної заяви.

У підготовчому засіданні 25.09.2018 року судом оголошено перерву до 17.10.2018 року.

Через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви, розглянувши яку суд встановив, що недоліки позовної заяви, які зумовили залишення її без руху, позивачем усунено.

Дослідивши матеріали зустрічної позовної заяви, суд дійшов висновку що вона взаємопов'язана з первісним позовом, відповідає вимогам, встановленим ст.ст. 162, 164, 172 Господарського процесуального кодексу України, а тому підлягає спільному розгляду разом з первісним позовом з об'єднанням вимог за зустрічним позовом в одне провадження з первісним позовом, в зв'язку з чим ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.10.2018 року зустрічну позовну заяву Приватного підприємства "Інкла-Київ" до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" про стягнення 3 237539,65 грн. прийнято для спільного розгляду з первісним позовом, об'єднано вимоги за зустрічним позовом в одне провадження з первісним позовом та, відповідно, підготовче засідання у справі призначено на 17.10.2018 року.

Підготовче засідання17.10.2018 року судом ухвалою відкладено на07.11.2018 року.

В судовому засіданні 07.11.2018 року, враховуючи те, що судом остаточно з'ясований предмет спору та характер спірних правовідносин, позовні вимоги та склад учасників справи, визначені обставини справи, які підлягають встановленню, та зібрані відповідні докази, вчинені усі дії з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про закриття підготовчого провадження у справі та початок розгляду справи по суті, судове засідання призначено на 27.11.2018 року.

04.09.2018 року через канцелярію суду від ПП «Інкла-Київ» надійшов відзив на первісну позовну заяву, в якому відповідач за первісним позовом просить суд відмовити в задоволенні позову, посилаючись на те, що умови спірного Договору постачання продукції № 891(1)16УК від 27.12.2016 року щодо використання сторонами авансового платежу виконані в повному обсязі, отже вимоги про стягнення пені за порушення такого зобов'язання задоволенню не підлягають.

24.09.2018 року від позивача за первісним позовом надійшла відповідь на відзив на первісну позовну заяву, в якій зазначає, що предметом позову, в тому числі, є стягнення пені за порушення строків погашення авансу постачальником, в той час як наданий відзив на первісну позовну заяву не містить заперечень, пов'язаних зі змістом позовних вимог позивача за первісним позовом.

В судове засідання 27.11.2018 року з'явились уповноважені представники позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом), відповідача (позивач за зустрічним позовом).

В судовому засіданні 27.11.2018 року представник позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним) позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити, а також заперечив проти зустрічного позову в повному обсязі.

Представник відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) в судовому засіданні27.11.2018 року проти задоволення первісного позову заперечував з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, та підтримав в повному обсязі позовні вимоги, викладені в зустрічному позові.

Відповідно до ст. 240 ГПК України в судовому засіданні 27.11.2018 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані матеріали справи в їх сукупності та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1, 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як встановлено судом за матеріалами справи, 12 грудня 2016 року між Відокремленим підрозділом "Запорізька атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (позивач за первісним позовом, відповідач за зустрічним позовом, покупець за договором) та Приватним підприємством "Інкла-Київ" (відповідач за первісним позовом, позивач за зустрічним позовом, постачальник за договором) було укладено Договір постачання продукції № 891 (1)16УК/53-121-01-216-04526 (далі - Договір).

Відповідно до п.1.1 вказаного Договору постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти і оплатити продукцію за Специфікацією (невід'ємна частина до договору).

Згідно з п. 1.3 Договору строк поставки: на протязі 13 місяців з дати перерахування на рахунок постачальника авансу в розмірі 30% від загальної вартості договору.

Відповідно до п.3.1 Договору ума Договору складає 56490211,6 грн., крім того ПДВ 11298042,32 грн., загальна вартість Договору становить 67788253,92 грн.

Згідно з пунктом 3.2 Договору оплата за товар здійснюється наступним чином:

- авансовий платіж у розмірі 30% від вартості продукції за специфікацією цього Договору, що складає 20336476,18 грн. з ПДВ, шляхом перерахування грошових коштів в національній валюті України на розрахунковий рахунок постачальника протягом 30 календарних днів з моменту надання постачальником відповідної банківської гарантії щодо повернення авансового платежу;

- платіж 70% від вартості продукції за специфікацією цього Договору, що становить 47451777,74 грн. з ПДВ - здійснюється шляхом перерахування грошових коштів в національній валюті України на розрахунковий рахунок постачальника за відповідну партію протягом 30 календарних днів з моменту постачання продукції.

При цьому за умовами п.3.4 Договору протягом 120 календарних днів дати отримання авансового платежу постачальник зобов'язується використати аванс на придбання необхідних матеріалів та комплектуючих на виготовлення продукції та надати покупцеві звіт про використання авансового платежу складеного на фірмовому бланку підприємства, за підписом уповноваженої особи та скріпленого печаткою підприємства.

Згідно п.3.5 Договору строк на погашення авансового платежу постачальником протягом 13 місяців з дати отримання грошових коштів в сумі 20336476,18 грн. з ПДВ на розрахунковий рахунок постачальника.

Датою постачання вважається дата відповідної видаткової накладної (п.3.8 Договору).

Згідно п.7.2 Договору за порушення строків постачання або за недопоставку продукції постачальник зобов'язаний сплатити покупцеві пеню в розмірі 0,1% від вартості товару за кожен день прострочення, а за прострочення більше 30 днів, постачальник додатково сплачує покупцеві штраф у розмірі 7% від вказаної вартості. Нарахування штрафних санкцій здійснюється за весь час прострочення виконання зобов'язання.

Відповідно до п.7.10 Договору при порушенні постачальником зобов'язань щодо використання та строків погашення авансу він сплачує покупцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, а в разі прострочення більше ніж на 30 днів від дати погашення авансу за договором, постачальник додатково сплачує покупцю штраф у розмірі 20% від обсягу неповерненого авансу.

Суд зазначає, що за приписами ст. 180 Господарського кодексу України строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору.

Відповідно до ст. 631 Цивільного кодексу України час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору, є строком дії останнього.

Відповідно до п.11.1 Договору останній вважається укладеним з моменту підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за Договором.

На виконання умов Договору сторонами було погоджено та підписано специфікацію до Договору на постачання ТМЦ на загальну суму 67788253,92 грн., копія якої наявна в матеріалах справи.

Окрім цього, 13.12.2017 року між сторонами було укладено Додаткову угоду № 1 до Договору, за умовами якої строк поставки товару: згідно специфікацій № 1 та № 2 до Договору, а також викладено специфікацію № 1 до Договору в новій редакції щодо поставки товару в кількості 721 одиниці на суму 31273734,24 грн., та специфікацію № 2 до Договору щодо поставки товару в кількості 40 одиниць на суму 36514519,68 грн., якими визначено зміст поставки, а саме найменування товару, кількість, вартість товару та загальну суму поставки тощо.

Також умовами Додаткової угоди № 1 до Договору виключено абзац 2 пункту 3.2 Договору, пункт 3.5 змінено: «строк погашення авансового платежу постачальником в сумі 20336476,18 грн. з ПДВ - до 31 грудня 2017 року».

Пункт 3.7 Договору викладено в новій редакції: «постачальник зобов'язується виконати поставку товару за специфікацією № 1 на суму 31723734,24 грн. з ПДВ до 31.12.2017 року. Покупець зобов'язується сплатити постачальнику за поставлений товар 10937258,06 грн. з ПДВ, шляхом перерахування грошових коштів в національній валюті України на розрахунковий рахунок постачальника протягом 45 календарних днів з моменту поставки товару; постачальник зобов'язується виконати поставку товару за специфікацією № 2 на суму 36514519,68 грн. у строк з 02.01.2018 до 30.06.2018 року. Покупець зобов'язується сплатити постачальнику за поставлений товар 36514519,68 грн. з ПДВ, шляхом перерахування грошових коштів в національній валюті України на розрахунковий рахунок постачальника протягом 45 календарних днів з моменту поставки товару.

Докази того, що сторони узгодили інший строк поставки товару та строки оплати за Договором, ніж передбачено у вказаних пунктах Договору та Додатковій угоді № 1 до Договору, в матеріалах справи відсутні.

Вказаний Договір та Додаткова угода № 1 до нього підписані представниками постачальника та покупця та засвідчені печатками сторін.

Як встановлено судом за матеріалами справи та сторонами не заперечувалось, згідно п.3.7 Договору ПП «Інкла-Київ» було отримано від позивача за первісним позовом платежі на суму 20 336 476,18 грн., а саме згідно платіжного доручення № 2178 від 15.02.2017 року - 7336476,18 грн., № 2124 від 13.02.2017 року - 8000000,00 грн., № 1922 від 09.02.2017 року - 5000000,00 грн., копії яких наявні в матеріалах справи.

Окрім цього судом встановлено, що на виконання умов Договору відповідачем поставлено та передано у власність покупця - ВП "Запорізька атомна електрична станція" ДП "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", а останнім прийнято товар в кількості 720 одиниць на загальну суму 30 933 573,72 грн. та в кількості 1 одиниці на суму 340160,52 грн., на підтвердження чого позивачем надані копії підписаних представником покупця видаткової накладної № 1 від 26.01.2018 року, прибуткового ордеру № 1/12/531 від 27.01.2018 року, видаткової накладної № 10 від 15.03.2018 року, прибуткового ордеру № 1/12/537 від 16.03.2018 року.

Заперечень щодо факту поставки товару за вказаними видатковими накладними ВП "Запорізька атомна електрична станція" ДП "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" суду не надано.

Враховуючи, що товар за Договором згідно специфікації № 1 було поставлено відповідачем з простроченням, а саме на 26 днів з дати постачання товару у кількості 720 одиниць (з 01.01.2018 року по 27.01.2018 року) та на 74 днів з постачання продукції в кількості 1 одиниці (з 01.01.2018 року по 16.03.2018 року) замість передбаченої умовами Договору та Додаткової угоди № 1 до нього граничної дати поставки - 31.12.2017 року включно, позивачем на підставі п.7.2 Договору було нараховано постачальнику штрафні санкції (пеню) в сумі 30933573,72 грн. за період з 01.01.2018 року по 27.01.2018 року та в сумі 340160,52 грн. за період 01.01.2018 року по 16.03.2018 року, всього 829444,80 грн.

Також оскільки відповідачем за первісним позовом допущено прострочення виконання зобов'язання на суму 340160,52 грн. на строк більше 30 днів (всього на 74 дні), на підставі п.7.2 Договору позивачем нараховано відповідачу за первісним позовом 7% штраф в сумі 23811,24 грн.

Отже, зважаючи на порушення відповідачем за первісним позовом строків погашення авансу, згідно п.7.10 Договору позивачем нарахована постачальнику пеня за період з 01.01.2018 року по 27.01.2018 року включно в сумі 439 602,18 грн.

В подальшому з метою досудового врегулювання спору між сторонами позивач за первісним позовом звернувся до ПП «Інкла-Київ» з претензією № 28-23/7807/857 від 05.04.2018 року про сплату вказаних сум позивач.

За результатами розгляду вказаної претензії відповідач за первісним позовом листом № 142 від 05.05.2018 року просив продовжити строк розгляду претензії та листом № 138 від 24.04.2018 року повідомив позивача за первісним позовом про направлення на підписання проекту додаткової угоди № 2 до Договору про зміну вартості Договору згідно специфікації № 1 з урахуванням імпортної складової частини товару.

Зокрема, згідно п.3.6 Договору імпортна складова частина продукції становить 100% від загальної вартості Договору. У випадку зміни на момент здійснення поставки продукції, офіційного курсу гривні до євро/долару США більше ніж +5%, по відношенню до офіційного курсу на момент розкриття пропозицій конкурсних торгів , вартість продукції в частині імпортної складової підлягає перегляду шляхом укладання Додаткової угоди на підставі звернення зацікавленої сторони.

При цьому листом № 128 від 24.04.2018 року відповідач за первісним позовом повідомив позивача за первісним позовом про збільшення загальної вартості імпортної складової частини ціни продукції на суму 3240651,09 грн. (разом з авансовим платежем 4193457,38 грн.), та запропонував відмовитись від претензійних вимог в обмін на відмову ПП «Інкла-Київ» від претензії щодо перегляд вартості продукції в частині імпортної складової ціни.

17.05.2018 року на адресу відповідача за первісним позовом було направлено лист № 07-40/11019 щодо відмови від підписання додаткової угоди № 2 про збільшення вартості продукції.

Таким чином, внаслідок порушення відповідачем зобов'язання щодо здійснення поставки товару у строк відповідно до умов Договору та Специфікації № 1, а також порушення строків погашення авансу, позивач за первісним позовом звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача за первісним позовом 829 444,80 грн. пені за порушення строку постачання продукції та 23 811,24 грн. штрафу за порушення строку постачання продукції згідно п. 7.2 Договору та 439602,18 грн. пені за порушення строку погашення авансу згідно п.7.10 Договору.

При цьому позовні вимоги зустрічного позову про стягнення Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" 3237 539,65 грн. заборгованості за поставлений товар з урахуванням імпортної складової ціни товару, нарахованої згідно п. 3.6 Договору.

Зокрема, як зазначено позивачем за зустрічним позовом в зустрічній позовній заяві, сума збільшення ціни продукції від загальної вартості Договору з урахуванням імпортної складової складає на момент здійснення постачання 3 237 539,65 грн., зважаючи на офіційний курс гривні до євро станом на 05.12.2016 року (на момент розкриття пропозицій конкурсних торгів) на рівні 27,561441 грн. На підтвердження своїх позовних вимог позивачем за зустрічним позовом надано копії відповідних митних декларацій.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги за первісним позовом підлягають задоволенню, та за зустрічним позовом - задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Предметом первісного позову у даній справі є, зокрема, матеріально-правова вимога Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" як покупця за Договором про стягнення з Приватного підприємства "Інкла-Київ" 1 292 858,22 грн., а саме 829 444,80 грн. пені за порушення строку постачання продукції, 23 811,24 грн. штрафу за порушення строку постачання продукції, 439602,18 грн. пені за порушення строку погашення авансу.

Судом встановлено, що укладений між сторонами правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який регулюється нормами §3 глави 54 Цивільного кодексу України та §1 глави 30 Господарського кодексу України.

Згідно з ч. 1 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

У відповідності до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 691 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 Цивільного кодексу України.

Згідно із ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару (частина 2 наведеної норми).

Відповідно до ч. 1ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За змістом статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Згідно вимог ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст.662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

В силу приписів ст.663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Статтею 251 Цивільного кодексу України визначено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Як зазначалось судом вище, за умовами Договору, Додаткової угоди № 1 до нього та Специфікації № 1 поставка товару відбувається до 31.12.2017 року.

Судом за матеріалами справи встановлено, що на виконання умов вищевказаного Договору (з урахуванням Специфікації № 1) відповідач за первісним позовом зобов'язався поставити покупцю товар на суму 31 273 734,24 грн. в кількості 721 одиниці в строк до 31.12.2017 року, проте фактично здійснив поставку 26.01.2018 року (720 одиниць) та 15.03.2018 року (1 одиниця).

При цьому предметом первісного спору у даній справі є стягнення грошових коштів за несвоєчасну поставку товару у вигляді пені та штрафу, нарахованих позивачем на підставі п. 7.2 Договору за поставку товару з простроченням/недопоставку товару.

Суд зауважує, що за загальним правилом зобов'язання припиняється на підставах, встановлених договором або законом (ст. 598 Цивільного кодексу України, ст. 202 Господарського кодексу України). Ці підстави наведено у ст.ст.599 - 601,604- 609 ЦК України.

Згідно зі ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином. Належним є виконання зобов'язання, яке прийняте кредитором і в результаті якого припиняються права та обов'язки сторін зобов'язання.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Так, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Згідно ч.ч. 1, 3 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Відповідно до ст. 664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.

Отже, враховуючи вищенаведене та зважаючи на наявні в матеріалах справи докази, суд зазначає, що ПП «Інкла-Київ» здійснено поставку товару з порушенням строків, визначених Додатковою угодою № 1 до Договору, що є підставою для застосування відповідальності, передбаченої п.7.2 Договору.

Окрім цього, зважаючи на порушення постачальником зобов'язань з погашення авансу в розмірі 20336476,18 грн., наявні підстави для застосування до постачальника - ПП «Інкла-Київ» пені в сумі 439 602,18 грн. згідно п.7.10 Договору.

Частина 1 ст. 216 Господарського кодексу України передбачає, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 217 Господарського кодексу України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин, згідно ч.1 ст. 218 Господарського кодексу України, є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Так, виходячи з положень ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно п.1 ст. 546, ст. 547 Цивільного кодексу виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ч.1 ст. 548 Цивільного кодексу).

Суд звертає увагу, що у відповідності до ст. 549 Цивільного кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного або неналежно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

За приписами ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Виходячи із положень зазначеної норми, застосування до боржника, який порушив господарське зобов'язання, штрафних санкцій у вигляді пені, штрафу, передбачених абз. 3 ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України, можливо при сукупності відповідних умов, а саме: якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачений договором або законом; якщо, між іншим, порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, якщо допущено прострочення виконання негрошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товарів, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафу.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною четвертою статті 231 Господарського кодексу України.

Також у пункті 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлено, що розмір штрафних санкцій щодо окремих видів зобов'язань встановлюється законом, у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Статтею 628 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

При цьому як зазначено в п. 4 Оглядового листа Вищого господарського суду України від 29.04.13 р. № 01-06/767/2013 можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною другою статті 231 Господарського кодексу України.

В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень можливості передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 Цивільного кодексу України, відповідно до якої сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Таким чином, чинне законодавство допускає можливість одночасного стягнення з учасника господарських відносин, що порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені, які не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності.

Окрім того суд звертає увагу, що одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Зазначену правову позицію наведено також у постановах Верховного Суду України від 30.05.2011 року № 42/252, від 09.04.2012 року № 20/246-08, від 27.04.2012 року № 06/5026/1052/2011.

Так, пунктом 7.2 Договору передбачено, що за порушення строків постачання або за недопоставку продукції постачальник зобов'язаний сплатити покупцеві пеню в розмірі 0,1% від вартості товару за кожен день прострочення, а за прострочення більше 30 днів, постачальник додатково сплачує покупцеві штраф у розмірі 7% від вказаної вартості. Нарахування штрафних санкцій здійснюється за весь час прострочення виконання зобов'язання.

Окрім цього, відповідно до п.7.10 Договору при порушенні постачальником зобов'язань щодо використання та строків погашення авансу він сплачує покупцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, а в разі прострочення більше ніж на 30 днів від дати погашення авансу за договором, постачальник додатково сплачує покупцю штраф у розмірі 20% від обсягу неповерненого авансу.

Із встановлених судом обставин вбачається, що між сторонами виникли правовідносини поставки, в межах яких відповідач за первісним позовом повинен був поставити товар.

Таким чином, оскільки відповідачем допущено прострочення виконання зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) продукції, факт якого належним чином підтверджується матеріалами справи, суд приходить до висновку, що передбачений умовами Договору розмір пені узгоджується з приписами ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України та, відповідно, про правомірність застосування позивачем передбаченої п.7.2 Договору штрафної санкції у вигляді пені.

Враховуючи вищевикладене та у зв'язку з простроченням відповідачем виконання зобов'язання щодо поставки товару у строк, визначений умовами Договору, позивачем за первісним позовом нараховано та пред'явлено до стягнення пеню в сумі 829444,80 грн. за період з 01.01.2018 року по 16.03.2018 року, та зважаючи на прострочення поставки товару більше 30 днів позивачем за первісним позовом нараховано 7% штраф у розмірі 23811,24 грн., які він просив стягнути з відповідача за первісним позовом відповідно до наданого розрахунку.

Також позивачем за первісним позовом в зв'язку з порушенням постачальником зобов'язань з погашення авансу в розмірі 20336476,18 грн. застосована до постачальника - ПП «Інкла-Київ» пеня в сумі 439 602,18 грн. за період з 01.01.2018 року по 27.01.2018 року.

Враховуючи вищевикладене, за результатами здійсненої судом перевірки нарахування заявлених позивачем до стягнення пені та штрафу встановлено, що розмір останніх, перерахований судом у відповідності до умов Договору та Додаткової угоди № 1 до нього та приписів чинного законодавства, з урахуванням визначеного позивачем періоду та дати фактичної поставки, відповідають вимогам зазначених вище норм цивільного законодавства та є арифметично вірними, а тому вказані вимоги в частині стягнення з відповідача за первісним позовом штрафних санкцій підлягають задоволенню в розмірі, визначеному позивачем, а саме 829 444,80 грн. пені за порушення строку постачання продукції, 23 811,24 грн. штрафу за порушення строку постачання продукції, 439602,18 грн. пені за порушення строку погашення авансу.

В свою чергу предметом зустрічного позову є вимога Приватного підприємства "Інкла-Київ» як постачальника про стягнення з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" 3237 539,65 грн. заборгованості за поставлений товар з урахуванням імпортної складової ціни товару.

Так, згідно п.3.6 Договору імпортна складова частина продукції становить 100% від загальної вартості Договору. У випадку зміни на момент здійснення поставки продукції, офіційного курсу гривні до євро/долару США більше ніж +5%, по відношенню до офіційного курсу на момент розкриття пропозицій конкурсних торгів, вартість продукції в частині імпортної складової підлягає перегляду шляхом укладання Додаткової угоди на підставі звернення зацікавленої сторони.

Отже, враховуючи офіційний курс гривні до євро станом на 05.12.2016 року (на момент розкриття пропозицій конкурсних торгів) на рівні 27,561441 грн., сума збільшення ціни продукції від загальної вартості Договору з урахуванням імпортної складової, заявлена позивачем за зустрічним позовом до стягнення, складає на момент здійснення постачання 3 237 539,65 грн.

Суд зазначає, що загальний порядок укладення, зміни і розірвання цивільно-правових договорів врегульовано Главою 53 Цивільного кодексу України. Порядок укладення, зміни і розірвання господарських договорів встановлено Главою 20 Господарського кодексу України.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

В силу приписів ч. 1 ст. 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

В свою чергу суд звертає увагу сторін, що цивільне законодавство базується на принципі обов'язкового виконання сторонами зобов'язань за договором. За загальним правилом, закріпленим у частині 1 ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 654 Цивільного Кодексу України передбачено, що зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Як встановлено судом за матеріалами справи та зазначалось вище, згідно п. 3.6 Договору у випадку зміни, на момент здійснення поставки продукції офіційного курсу гривні до євро/долару США більше ніж на + 5% по відношенню до офіційного курсу НБУ на момент розкриття пропозицій конкурсних торгів, вартість продукції, в частині імпортної складової, підлягає перегляду шляхом укладення додаткової угоди на підставі звернення зацікавленої сторони.

Відповідно до умов п.п. 10.1, 10.2 Договору додатки, доповнення, акти і протоколи, складені після укладення цього Договору, доповнюючі або змінюючі зміст окремих положень Договору, дійсні за умови підписання повноважними особами обох сторін Договору; Договір може бути змінений, розірваний або визнаний недійсним на підставах, передбачених чинним законодавством України.

Отже, враховуючи те, що нормами чинного законодавства та умовами Договору передбачено можливість зміни умов Договору, в тому числі в частині імпортної складової товару, шляхом укладення Додаткової угоди за зверненням однієї із сторін у даних правовідносинах, оскільки сторонами в Договорі передбачена можливість зміни ціни товару, встановленої умовами Договору та Специфікацій, включно зазначені обставини можуть бути підставою для можливості зміни ціни товару в частині імпортної складової та, відповідно, зміни умов Договору в цій частині.

Натомість матеріали справи свідчать, що у відповідь на пропозицію ПП «Інкла-Київ» про перегляд вартості продукції листом від 17.05.2018 №07-40/11019 року позивача за зустрічним позовом повідомлено про недоцільність збільшення вартості поставленої продукції, та, відповідно, відмову від укладення Додаткової угоди № 2 до Договору.

Таким чином, оскільки позивачем за зустрічним позовом не надано доказів підписання додаткового договору в частині імпортної складової ціни товару та погодження зміни ціни товару тощо, суд доходить висновку, що позивачем за зустрічним позовом належними та допустимими доказами не доведено прийняття пропозиції ПП "Інкла-Київ" Відокремленим підрозділом "Запорізька атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом".

Враховуючи, що сторони за Договором не дійшли згоди щодо зміни вартості продукції, відповідна додаткова угода не укладена та умови Договору не змінені, з огляду на вищевказані норми Цивільного кодексу України, відсутні підстави вважати наявним у ВП ЗАЕС зобов'язання по сплаті ПП «Інкла- Київ» будь-яких грошових коштів за поставлені товари крім тих, що передбачені Договором.

Згідно частини першої статті 96 ЦК юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

В свою чергу Доказів визнання недійсним Договору поставки продукції № 891(1)16УК від 27.12.2016 року і Додаткової угоди № 1 до нього та/або їх окремих положень суду не надано.

З огляду на вищевикладене, суд відмовляє у задоволенні зустрічного позову в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права (ч. 1 ст. 6 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (див. рішення від 21 січня 1999 року в справі «ГарсіяРуїз проти Іспанії», від 22 лютого 2007 року в справі «Красуля проти Росії», від 5 травня 2011 року в справі «Ільяді проти Росії», від 28 жовтня 2010 року в справі «Трофимчук проти України», від 9 грудня 1994 року в справі «ХіроБалані проти Іспанії», від 1 липня 2003 року в справі «Суомінен проти Фінляндії», від 7 червня 2008 року в справі «Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та МесропМовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії») свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.

Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов'язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

Відповідно до п. 58 рішення ЄСПЛ Справа «Серявін та інші проти України» (Заява № 4909/04) від 10.02.2010 р. у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).

Рішення суду про задоволення позову може бути прийнято виключно у тому випадку, коли подані позивачем докази дозволять суду зробити чіткий, конкретний та безумовний висновок про обґрунтованість та законність вимог позивача.

У відповідності до пункту 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 «Про судове рішення» рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Зважаючи на встановлені обставини справи та приписи вищевикладених правових норм, а також оскільки на момент прийняття рішення доказів вчасної поставки товару за Договором або сплати нарахованих штрафних санкцій відповідач суду не представив, як і доказів, що спростовують вищевикладені обставини, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 829 444,80 грн. пені за порушення строку постачання продукції, 23 811,24 грн. штрафу за порушення строку постачання продукції, 439602,18 грн. пені за порушення строку погашення авансу позивачем за первісним позовом нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

В свою чергу з огляду на вищевикладене, враховуючи те, що позивач за зустрічним позовом (відповідач за первісним позовом) не довів в розумінні ст. 74 Господарського процесуального кодексу України ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх зустрічних позовних вимог, а також зважаючи на відсутність правових підстав для задоволення зустрічних позовних вимог у даній справі, суд вважає за необхідне відмовити позивачу за зустрічним позовом у задоволенні позову з огляду на його необґрунтованість та недоведеність.

Відповідно до ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно ст.129 Господарського процесуального кодексу України приймаючи до уваги висновки суду про часткове задоволення первісного позову та відмову в задоволенні зустрічних позовних вимог, судовий збір за розгляд даної справи покладається: за розгляд первісного позову - на відповідача за первісним позовом, а за розгляд зустрічного позову - на позивача за зустрічним позовом у справі.

Керуючись ст.ст. 73-80, 86, 129, 180, 233, 236, 237, 238, 240, 241 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Первісні позовні вимог задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Інкла-Київ"(01034, м. Київ, вулиця Ярославів вал, будинок 19, квартира 29; код ЄДРПОУ 30384525) на користь Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, м. Київ, ВУЛИЦЯ НАЗАРІВСЬКА, будинок 3; код ЄДРПОУ 24584661) в особі відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" (Місцезнаходження ВП: 71504, Запорізька обл., місто Енергодар, ВУЛИЦЯ ПРОМИСЛОВА, будинок 133; Код ЄДРПОУ ВП: 19355964) 829 444 (вісімсот двадцять дев'ять тисяч чотириста сорок чотири) грн. 80 коп. - пені за порушення строку постачання продукції, 23 811 (двадцять три тисячі вісімсот одинадцять) грн. 24 коп. - штрафу за порушення строку постачання продукції, 439 602 (чотириста тридцять дев'ять тисяч шістсот дві) грн. 18 коп. - пені зі порушення строку погашення авансу, 19 861 (дев'ятнадцять тисяч вісімсот шістдесят одну) грн. 98 коп. - судового збору.

3. В задоволенні зустрічних позовних вимог відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" та ст. 256 Господарського процесуального кодексу України рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя М.М. Якименко

Дата складання (підписання) повного тексту рішення: 04.02.2019 року.