Рішення № 79658330, 07.02.2019, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

07.02.2019 Справа № 905/2257/18

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Зекунова Е.В., за участю секретаря судового засідання Поліщук А.І., розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Донінтервугілля" про стягнення штрафу у розмірі 75550 грн.,

Без повідомлення (виклику) учасників справи, -

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерне товариство "Українська залізниця" звернулося до господарського суду Донецької області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Донінтервугілля" про стягнення 75550 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 12.06.2018 зі станції Кривий Торець Донецької залізниці відповідач, згідно накладної №50200385 здійснив відправлення вагону №59783712 на станцію Бурштин Львівської залізниці, з визначенням одержувача вантажу – ДТЕК Бурштинська ТЕС (ПАТ “ДТЕК Західенерго”). При проходженні вагону через станцію Нижньодніпровськ – Вузол Придніпровської залізниці було проведено перевірку маси вантажу, під час якої було виявлено, що маса вантажу у вищезазначеному вагоні не відповідає масі, вказаній відправником у накладній №50200385, у зв'язку з чим позивачем нарахований штраф у розмірі 75550 грн., який він просить стягнути з відповідача.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 10.12.2018 відкрито провадження у справі №905/2257/18 за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

03.01.2019 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву з посиланням на скрутне фінансове становище, місцезнаходження підприємства відповідача на території проведення антитерористичної операції просив суд, у випадку задоволення позовних вимог, зменшити розмір заявленого до стягнення штрафу до однієї провізної плати.

01.02.2019 від позивача надійшла відповідь на відзив відповідача.

Відповідно до частини першої пункту 3 статті 12 Господарського процесуального кодексу України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Для цілей цього Кодексу визначено поняття малозначних справ, а саме – це справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також справи незначної складності, визнані судом малозначними.

Частиною 1 статті 247 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що малозначні справи розглядаються у порядку спрощеного позовного провадження.

Частиною 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

З огляду на вищевикладене, господарський суд розглядає справу в порядку частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ч.1 ст.909 Цивільного кодексу України за договором перевезення перевізник зобов'язаний доставити довірений йому відправником вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язаний сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Укладення договору перевезення вантажу відповідно до ч.3 ст.909 Цивільного кодексу України та ч.2 ст.307 Господарського кодексу України підтверджується складанням транспортної накладної.

Стаття 6 Статуту залізниць України визначає, що накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до Статуту та правил і наданий залізниці разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажів, яка укладається між відправником і залізницею. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезень до станції призначення.

12.06.2018 зі станції Кривий Торець Донецької залізниці на станцію Бурштин Львівської залізниці Товариство з обмеженою відповідальністю “Донінтервугілля” відвантажило на адресу ДТЕК Бурштинська ТЕС (ПАТ «ДТЕК Західенерго») (вантажоодержувач) за залізничною накладною №50200385 у вагоні №59783712 вантаж – вугілля кам’яне, не пойменоване в алфавіті.

При оформленні залізничної накладної №50797471 від 19.07.2018 відповідачем вказано масу вантажу-67500 кг.

В накладній також відображено, що вантаж у вагон завантажено вантажовідправником.

Згідно з п. 28 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених Наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000 №644, вантажі, завантажені відправниками у вагони закритого типу (криті, ізотермічні, хопери, цистерни тощо) та контейнери, приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду кузова (котла) вагона (контейнера), пломб (ЗПП), без перевірки вантажу. Вантажі, завантажені відправниками у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування (у т. ч. захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу.

Відповідно до статті 24 Статуту залізниць України, залізниця має право перевірити правильність відомостей про вантаж, зазначених відправником у накладній, на станції відправлення, під час перевезення та на станції призначення.

При проходженні вагону через станцію Нижньодніпровськ – Вузол Придніпровської залізниці проведено перевірку маси вантажу, під час якої було виявлено, що маса вантажу не відповідає масі вказаній відправником у накладній, а саме – у вагоні (який був відчеплений) №59783712 - 70000кг, натомість складає 59700кг, що на 10300кг менше за вказану вантажовідправником.

За результатами контрольного переважування станцією Нижньодніпровськ –Вузол Придніпровської залізниці складений комерційний акт №450003/132 від 14.06.2018, відповідно до якого за результатами переважування вагону №59783712 на справних вагонних 150т. електронно-тензометричних вагах ст.Нижньодніпровськ-Вузол заводський №032 (держ. повірка 29.12.2017) виявилось: у вагоні №59783712 при переваженні вага брутто складає 83500кг, тара за документом 23800кг, вага нетто 59700 кг, що менше ваги зазначеної в документі на 10300 кг. У комерційному акті також містяться відомості про те, що навантаження у вагоні рівномірне нижче бортів на 10-30 см, марковане трьома повздовжніми смугами по всій довжині вагона. Вагон у технічному та комерційному відношенні справний. Виїмок та поглиблень немає, маркування не порушено, двері та люка зачинені, течі вантажу немає. В технічному відношенні вагон справний. При повторному зважуванні вагону вага підтвердилась.

Згідно із технічного паспорту вагонних тензометричних ваг №032 станції Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці, дата прийняття ЗВВТ в експлуатацію – 26.12.2012, міжпровірочний інтервал ЗВВТ становить 12 місяців, інтервал між оглядами-перевірками - 6 місяців, відміткою у паспорті підтверджено, що державна повірка ваг здійснена 29.12.2017. Тобто, на час виявлення у вагоні №59783712 при переважуванні розбіжностей у масі вантажу, вагонні тензометричні ваги №032 станції Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці пройшли необхідні повірки та огляди – перевірки. Представником відповідача не надано доказів, які б викликали сумніви у достовірності показів зазначеного засобу ваговимірювальної техніки.

Пунктом 10 Правил складання актів, які затверджені наказом Міністерства транспорту України від 28 травня 2002 №334, передбачено, що комерційний акт підписує начальник станції (його заступник), начальник вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи) і працівник станції, який особисто здійснював перевірку, а також одержувач, якщо він брав участь у перевірці. Крім того, у разі необхідності, до перевірки вантажу і підписання акта можуть бути залучені також інші працівники залізниці.

Суд встановив, що комерційний акт №450003/132/91 від 14.06.2018 підписаний належними особами (працівниками станції) у відповідності до п. 10 Правил складання актів, отже, невідповідність маси вантажу з даними, зазначеними у накладній, підтверджується матеріалами справи.

14.06.2018 за накладною №46995940 зі станції Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці вагон №59783712 донаправлено до основної відправки на станцію Бурштин Львівської залізниці.

Статтею 74 ГПК України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність. Допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. (ст. 86 ГПК України).

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного позову полягає у примусовому спонуканні відповідача до сплати штрафу, нарахованого позивачем у зв’язку з невірним зазначенням маси вантажу.

Згідно із ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Як встановлено ч.3 ст. 909 Цивільного кодексу України, укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної.

Згідно з ч.5 ст.307 Господарського кодексу України, умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно - правовими актами.

Як зазначено в ст.6 глави 1 Статуту залізниць України, накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил перевезення вантажів і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої особи - одержувача і супроводжує вантаж до місця призначення.

Відповідно до ч.1 ст. 909 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 307 Господарського кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Згідно з ч.2 ст. 908 ЦК України та ч. 5 ст. 307 ГК України, умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Статут залізниць України визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, які користуються залізничним транспортом (ст. 2 Статуту).

Статтею 37 Статуту встановлено, що під час здавання вантажів для перевезення відправником має бути зазначена у накладній їх маса. Маса вантажів визначається відправником. Спосіб визначення маси зазначається у накладній.

На підставі цього Статуту затверджені Мінтрансом Правила перевезень вантажів, які є обов'язковими для всіх юридичних осіб (ст. 5 Статуту).

Правилами перевезень вантажів, а саме п.1.1. розділу 4 Правил оформлення перевізних документів, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за № 863/5084, а також ст.23 Статуту передбачено, що відправник повинен надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). У відповідності до цих Правил, а саме п. 2.1 та п. 2.2, графи "Маса вантажу, визначена відправником, кг" та "Спосіб визначення маси" заповнюються вантажовідправником. Маса вантажу згідно ст. 37 Статуту та п. 5 Правил приймання вантажів до перевезення, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000. за №861/5082, визначається відправником.

Правильність внесених у накладну відомостей, як це передбачено п. 2.3 Правил оформлення перевізних документів, своїм підписом підтверджує представник відправника. Так, правильність внесених відомостей до вищевказаної накладної підтвердив своїм підписом представник відправника.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.24 Статуту, вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній. Залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.

Згідно з ч. 1 ст.129 Статуту, обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

Для засвідчення обставини невідповідності маси вантажу з даними, зазначеними у транспортних документах законодавцем у ст.129 Статуту визначено складання комерційного акту.

Таким чином, підставою для матеріальної відповідальності вантажовідправника є обставини, викладені у комерційному акті.

З огляду на вищевикладене, невідповідність фактичної маси вантажу з масою вантажу, яка зазначена відправником (відповідачем) у накладній, засвідчено належними та допустимими доказами - комерційним актом №450003/132/91 від 14.06.2018, який є підставою для покладання відповідальності на відправника, передбаченої ст.122 Статуту.

Вказаний комерційний акт за своєю формою та змістом відповідає вимогам Статуту залізниць України та Правил складання актів, а тому визнається судом належним доказом на підтвердження факту невідповідності маси, зазначеної у накладній, та фактичної маси вантажу.

Суд відзначає, що спірний вантаж прибув у завантаженому засобами відправника вагоні, поглиблень немає, маркування не порушено, двері, люка зачинені. Викладені обставини підтверджують факт неправильного зазначення маси вантажу відправником в накладній. В матеріалах справи відсутні та сторонами не надано жодних доказів, які б свідчили про намагання оскаржити відомості викладені у комерційному акті.

Згідно з п.5.5 розділу 5 Правил оформлення перевізних документів, затверджених Наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000 за № 644 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України від 24.11.2000 № 863/5084, якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній маси, кількості місць вантажу, його назви, коду та адреси одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно зі статтею 118 Статуту залізниць України. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.

Згідно із ст. 122 Статуту залізниць України за неправильно зазначену у накладній масу вантажу з відправника стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту.

Відповідно до ст.118 Статуту залізниць України штраф підлягає стягненню у п'ятикратному розмірі плати за користування вагонами.

При застосуванні статей 118 та 122 Статуту слід враховувати, що штраф підлягає стягненню за самий факт допущення вантажовідправником зазначених порушень, незалежно від того, чи завдано залізниці у зв'язку з цим збитки.

За розрахунком позивача, який відповідачем в порядку норм ст.ст.13, 74 Господарського процесуального кодексу України не спростований, провізна плата у вагоні №59783712 складала 15110 грн., внаслідок чого з урахуванням приписів ст.118 Статуту залізниць України розмір штрафу становить 75550 (15110 * 5 = 75550 грн.).

Як було зазначено судом, у відзиві Товариство з обмеженою відповідальністю “Донінтервугілля” просило суд, зокрема, зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій до однієї провідної плати.

Згідно із ч.1 ст.233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

За приписами ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Одночасно, в чинному законодавстві України відсутній вичерпний перелік виняткових випадків, за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку. Отже, вказане питання віршується судом з урахуванням приписів ст.74 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З урахуванням вищенаведеного, з огляду на всі фактичні обставини справи, приймаючи до уваги відсутність доказів, що свідчили б про погіршення фінансового стану, ускладнення в господарській діяльності чи завдання позивачу збитків в результаті дій відповідача, з урахуванням того, що завантаження відправником вагону №59783712 не перевищувало його вантажопідйомність та не загрожувало безпеці руху на залізниці, суд дійшов висновку про наявність підстав для реалізації права, що передбачено чинним законодавством України, та зменшення штрафу до однієї провізної плати, а саме до 15110 грн. (15110 * 1) =15110 грн.

Таким чином, приймаючи до уваги вищенаведене, враховуючи висновки суду щодо наявності підстав для зменшення штрафу, позовні вимоги Акціонерного товариства “Українська залізниця” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Донінтервугілля” підлягають частковому задоволенню, а саме на суму 15110 грн.

Згідно із ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір в сумі 1762 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись статтями 129, 236-238, 247-252, Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

В И Р I Ш И В:

Позов Акціонерного товариства "Українська залізниця" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Донінтервугілля" про стягнення штрафу у розмірі 75550 грн. - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Донінтервугілля” (85001, Донецька область, м.Добропілля, вул.Чехова, буд.1, код ЄДРПОУ 40722939) на користь Акціонерного товариства “Українська залізниця” (03150, м.Київ, вул.Тверська, 5, код ЄДРПОУ 40075815) в особі Регіональної філії «Придніпровська залізниця» (49602, м.Дніпро, вул. Дмитра Яворницького, б.108, код ЄДРПОУ 40722939) штраф у розмірі 15110 грн. (п'ятнадцять тисяч сто десять) грн. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) гривні.

Повний текст рішення складено та підписано 07 лютого 2019 року.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ у встановленому порядку.

Рішення господарського суду Донецької області набирає законної сили за правилами, встановленими статтею 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду в порядку, передбаченому главою 1 розділу ІV Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Е.В. Зекунов