Рішення № 79658077, 24.01.2019, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 ел.пошта : inbox@vn.arbitr.gov.ua

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"24" січня 2019 р. Cправа № 902/550/18

Господарський суд Вінницької області у складі судді Банаська О.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Публічного акціонерного товариства "ВЕРНУМ БАНК", м.Київ

до: Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Колосок", м.Ладижин, Вінницька область

про стягнення 2 464 604 грн 55 коп.

За участю секретаря судового засідання Кузьменко В.В.

За участю представників:

позивача: ОСОБА_1, договір про надання правової допомоги від 10.01.2019 р.; посвідчення адвоката № 6585/10 від 26.04.2018 р.; паспорт серії СТ № 439237 виданий Макарівським РС Управління ДМС України в Київській області 01.10.2014 р. (присутня до оголошення перерви)

відповідача: ОСОБА_2, ордер про надання правової допомоги ВН № 083494 від 18.10.2018 р.; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 350 від 19.12.2004 р.; паспорт серії АВ № 006938виданий Вінницьким РВ УМВС України у Вінницькій області 04.01.2000 р. (присутня до оголошення перерви)

В С Т А Н О В И В :

Публічним акціонерним товариством "ВЕРНУМ БАНК" подано позов до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Колосок" про стягнення 2 688 109 грн 10 коп., з яких 2 499 993 грн 40 коп. борг, 33 645 грн 74 коп. проценти, 7 448 грн 72 коп. пеня за прострочення процентів, 147 021 грн 24 коп. штрафні санкції за кредитним договором № КЮ-31 від 28.12.2017 р.

Ухвалою суду від 24.09.2018 р. за вказаним позовом відкрито провадження у справі № 902/550/18 в порядку загального позовного провадження та призначено до розгляду в підготовчому засіданні на 11.10.2018 р.

10.10.2018 р. до суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву б/н від 09.10.2018 р. (вх. № 02.1-34/7938/18 від 10.10.2018 р.), в якому останній просить суд відмовити в задоволенні позову повністю.

Ухвалою суду від 11.10.2018 р. відкладено розгляд справи до 22.10.2018 р.

За результатами судового засідання 22.10.2018 р. продовжено передбачений ч.3 ст. 177 ГПК України строк підготовчого провадження у справі на 30 днів та оголошено перерву в підготовчому засіданні на 21.11.2018 р. про що постановлено ухвали занесені до протоколу судового засідання.

13.11.2018 р. на адресу суду від ПАТ "ВЕРНУМ БАНК" надійшла заява про зменшення позовних вимог вих. № 5302 від 07.11.2018 р., в якій позивачем у зв'язку із частковою оплатою відповідачем боргу за кредитом зменшено позовні вимоги в цій частині, відтак заявлено до стягнення з СТОВ "Колосок" заборгованість за Договором в розмірі 2 464 604 грн 55 коп. та 36 969 грн 07 коп. судового збору. Крім того, у даній заяві ПАТ "ВЕРНУМ БАНК" просить суд повернути позивачу надлишково сплачений судовий збір у розмірі 3 352 грн 56 коп.

Вказану заяву судом прийнято до розгляду як таку, що узгоджується із приписами ст.ст.42, 46 ГПК України.

20.11.2018 р. до суду від Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Колосок" надійшли пояснення б/н від 15.11.2018 р. з питання проведення розрахунків з позивачем.

21.11.2018 р. від позивача до суду надійшла відповідь на відзив вих. № 5371 від 16.11.2018 р., в якій ПАТ "ВЕРНУМ БАНК" просить суд задовольнити позов в повному обсязі.

В судовому засіданні 21.11.2018 р. оголошено перерву до 13.12.2018 р. про що постановлено ухвалу занесену до протоколу судового засідання.

У зв'язку із перебуванням станом на 13.12.2018 р. судді у незапланованій відпустці ухвалою суду від 11.12.2018 р. призначено судове засідання на 18.12.2018 р.

18.12.2018 р. через канцелярію суду представником відповідача подано заяву (вх. № 02.1-34/10088/18 від18.12.2018 р.) про долучення додаткових доказів до матеріалів справи.

Ухвалою суду від 18.12.2018 р. відкладено підготовче судове засідання до 26.12.2018 р.

В судовому засіданні 26.12.2018 р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті про що постановлено ухвалу занесену до протоколу судового засідання.

Ухвалою суду від 26.12.2018 р. призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 27.12.2018 р.

Ухвалою суду від 27.12.2018 р. відкладено судове засідання до 24.01.2019 р.

14.01.2019 р. на адресу суду від відповідача надійшла заява б/н від 11.01.2019 р. про приєднання доказів до матеріалів справи.

24.01.2019 р. до суду представником позивача подано заяву б/н та без дата (вх. № 02.1-34/680/19 від 24.01.2019 р.), в якій останній просить суд проводити розгляд справи за відсутності останнього. Також в заяві останній підтримує заявлені позовні вимоги повністю.

Цього ж дня представником відповідача через канцелярію суду подано письмові пояснення б/н від 24.01.2019 р. в яких заперечує проти позовних вимог та просить суд відмовити в задоволенні позову. Крім того, у даних поясненнях останній просить суд проводити судове засідання за його відсутності.

В судовому засіданні 24.01.2019 р. в межах дня оголошувалась перерва по завершенню якої представники сторін в судове засідання 24.01.2019 р. не з'явилися, хоча про дату, час та місце судового засідання повідомлялися під розпис, що підтверджується розпискою суду від 24.01.2019 р., яка наявна в матеріалах справи.

При цьому в матеріалах справи містяться заява представника позивача б/н від 24.01.2018 р. та пояснення представника відповідача б/н від 24.01.2018 р., в яких останні, наряду з іншим, просять суд провести розгляд справи за їх відсутності.

Відповідно до ч.1 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

З огляду на вищевказане, суд вважає за можливе розглядати справу за відсутності представників сторін.

У зв'язку з неявкою представників сторін фіксування судового процесу після перерви за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши подані документи і матеріали даної справи, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, заслухавши пояснення представника відповідача, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

Як вбачається із позовної заяви позивач в якості підстави позовних вимог посилається на укладення з відповідачем кредитного договору № КЮ-301 від 28.12.2017 р. на відкриття відновлювальної кредитної лінії, відповідно до умов якого Публічне акціонерне товариство "ВЕРНУМ БАНК" (Кредитор) відкриває Сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю "Колосок" (ОСОБА_3) відновлювальну відкличну кредитну лінію та зобов'язується надавати кредитні кошти в розмірі та на умовах визначених кредитним договором, а ОСОБА_3 зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти та інші платежі передбачені договором.

За твердженням позивача в зв'язку з неналежним виконанням взятих на себе зобов'язань за кредитним договором № КЮ-301 від 28.12.2017 р. у відповідача утворилась заборгованість в сумі 2 688 109 грн 10 коп.

З огляду на вказане, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 2 688 109 грн 10 коп., з яких 2 499 993 грн 40 коп. борг, 33 645 грн 74 коп. проценти, 7 448 грн 72 коп. пеня за прострочення процентів, 147 021 грн 24 коп. штрафні санкції за кредитним договором

В ході розгляду справи, заявлена позивачем сума заборгованості була зменшена останнім на підставі заяви вих. № 5302 від 07.11.2018 р. (вх. № 02.1-34/8887/18 від 13.11.2018 р.) до 2 464 604 грн 55 коп. заборгованості з яких 2 300 000 грн 00 коп. строкова кредитна заборгованість, 9 916 грн 66 коп. строкові проценти, 7 566 грн 06 коп. пеня за простроченими процентами та 147 121 грн 83 коп. штрафні санкції.

У відзиві на позовну заяву та поясненнях відповідач заперечує проти позовних вимог банку та просить суд відмовити у їх задоволенні в повному обсязі, зазначаючи, окрім іншого, наступне:

- обов'язок відповідача з часткового повернення кредитних коштів з суми 2 499 993 грн 40 коп. починається з листопада 2018 р. Зокрема, з листування між сторонами вбачається, що початком зобов'язання з погашення тіла кредиту в сумі 2 499 993 грн 00 коп. є 05.11.2018 р., що узгоджується із графіком зменшення ліміту/погашення заборгованості відновлювальної кредитної лінії, викладеного в Додатку 2 до Договору;

- вимога позивача про повернення всієї суми кредиту є необґрунтованою. Термін погашення тіла кредиту по Договору не настав, тому вимоги позивача щодо повернення всієї суми кредиту не ґрунтуються на вимогах законодавства;

- позивачем не наведено суми та періоди за який здійснено нарахування відсотків згідно п. 8.2. Договору, що унеможливлює їх перевірку;

- щодо нарахованих позивачем відсотків згідно п. 8.4. Договору інформація не відповідає дійсності, оскільки відповідач двічі надсилав позивачу фінансовий звіт за І півріччя 2018 р.;

- щодо нарахованих позивачем санкцій на підставі п.. 8.5. Договору за невиконання п. 6.1.11. Договору форс-мажорні обставини, що склались з відповідачем внаслідок яких товариство було змушено захищати свої права в судовому порядку є підставою для звільнення СТОВ "Колосок" від відповідальності за неналежне виконання зобов'язання;

- стягнення штрафних санкцій на підставі п.. 8.5. Договору за невиконання п. 6.1.12. Договору спростовується укладеним між СТОВ "Колосок" та ПАТ "Страхова компанія "Українська страхова група" договором добровільного страхування майна № 12-2801-18-00001 від 05.01.2018 р.;

- стосовно нарахованих позивачем санкцій на підставі п.. 8.5. Договору за невиконання п. 6.1.13. Договору банк не має своїх відділень у м. Вінниці, здійснення платежів згідно поданих платіжних документів здійснюється із значним відтермінуванням, що впливає на нормальну господарську діяльність підприємства та його відносини з контрагентами;

- штрафні санкції нараховано необґрунтовано з порушенням принципів справедливості, розумності, рівності сторін;

- позивачем не зазначено серед підстав позову п. 9.2. Договору та необґрунтовано вимогу достроково повернення кредиту несплатою пені та штрафу;

- посилання позивача в судовому засіданні на те, що підставою стягнення суми кредиту до закінчення строку дії Договору стала несплата пені та штрафу є незаконним. Позивач визнав відсутність заборгованості відповідача по сплаті тіла кредиту та відсотків;

- законом не передбачено підстав для відмови від зобов'язання у разі невиконання стороною умов відповідальності за неналежне виконання окремих обов'язків за Договором;

- в судому засіданні представник позивача посилався на лист № 4141 від 21.08.2018 р. як на вимогу про дострокове повернення кредиту, однак зі змісту вимоги не вбачається, що стало підставою для такого листа, оскільки в таблиці значиться строкова кредитна заборгованість та строкові проценти;

- як лист № 4141 від 21.08.2018 р. оцінювати як вимогу про дострокове повернення кредиту, то вказаним листом банк змінив термін сплати кредиту в в односторонньому порядку, в зв'язку з чим не може здійснювати нарахування відсотків після дати зазначеної в такій вимозі.

У відповіді на відзив позивач не погоджується із доводами відповідача наведеним у відзиві, зазначаючи про їх необґрунтованість та просить суд задовольнити вимоги банку в повному обсязі.

Із наявних у справі та досліджених судом доказів слідує, що 28.12.2017 р. між Публічним акціонерним товариством "ВЕРНУМ БАНК" (кредитор, позивач) та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Колосок" (позичальник, відповідач) укладено кредитний договір на відкриття відновлювальної кредитної лінії № КЮ-301 (Договір) (а.с. 13-26, т. 1).

Відповідно до п. 1.1. Договору Кредитор відкриває ОСОБА_3 відновлювальну відкличну кредитну лінію та зобов'язується надавати кредитні кошти у розмірі та на умовах, визначених цим договором, а ОСОБА_3 зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти та інші платежі передбачені цим договором. Кредит надається в грошовій форі на наступних умовах:

- Ліміт кредитної лінії – 4 350 000,00 грн (п.п. 1.1.1. Договору);

- Початковий ліміт кредитування - 2 500 000,00 грн відкривається з дати підписання кредитного договору та договорів застави/іпотеки/поруки відповідно до п.п. 3.1.1.-3.1.3. розділу "Умови забезпечення виконання ОСОБА_3 зобов'язань за Договором" (п.п. 1.1.1.1. Договору);

- Ліміт збільшується до 4 350 000,00 після укладення договорів застави житлової нерухомості та транспортних засобів відповідно п.п. 3.1.4.-3.1.6. "Умови забезпечення виконання ОСОБА_3 зобов'язань за Договором" (п.п. 1.1.1.2. Договору);

- Загальний ліміт заборгованості за кредитними лініями, відкритими ОСОБА_3 в ПАТ "ВЕРНУМ БАНК", після укладення всіх договорів забезпечення згідно п. 3.1. розділу "Умови забезпечення виконання ОСОБА_3 зобов'язань за Договором" цього договору та до повного виконання зобов'язань за Кредитним договором № КЮ-186 від 24.12.2015 р., - встановлюється в розмірі 4 350 000,00 грн. Збільшення ліміту заборгованості за цією кредитною лінією можливе лише після надання додаткового забезпечення. (п.п. 1.1.1.3. Договору).

- Кінцевий термін повернення кредиту - 27.06.2019 р. (останній день строку користування кредитом) (п.п. 1.1.2. Договору);

- Цільове використання кредиту - поповнення обігових коштів (п.п. 1.1.3. Договору);

- Тип процентної ставки – фіксована (п.п. 1.1.4. Договору);

- Процентна ставка за користування кредитом становить 25,5% процентів річних (п.п. 1.1.5. Договору);

- Кредитор, на умовах передбачених договором, в односторонньому порядку має право внести зміни в частині збільшення процентної ставки визначеної п.п. 1.1.5. Договору на 2%, яка буде становити 27,5 % процентів річних, у випадку порушення ОСОБА_3 умов визначених п.п. 6.1.10 - 6.1.17 (п.п. 1.1.5.1. Договору).

Згідно із п. 1.2. Договору кредит надається окремими частинами або повною сумою в межах встановленого ліміту кредитної лінії.

ОСОБА_3 сплачує комісії, згідно Додатку № 1 до договору (п. 1.3. Договору).

За змістом п. 2.1. Договору для обліку строкової заборгованості ОСОБА_3 за кредитом Кредитор відкриває ОСОБА_3 позичковий рахунок № 20630000205661 ПАТ "ВЕРНУМ БАНК", код банку 380689.

Надання окремої частини кредиту здійснюється Кредитором протягом трьох банківських днів на підставі наданої ОСОБА_3 письмової заяви про перерахування кредитних коштів за встановленою кредитною формою (заява), підписаною уповноваженою особою ОСОБА_3 та завіреною печаткою ОСОБА_3 із зазначенням реквізитів для перерахування Кредитором кредитних коштів (п. 2.2. Договору).

Надання кожної окремої частини кредиту здійснюється шляхом перерахування коштів на поточний рахунок ОСОБА_3 № 20630000205661 відкритий в ПАТ "ВЕРНУМ БАНК", код банку 380689 (п. 2.3. Договору).

Відповідно п. 4.1. Договору повернення кредиту ОСОБА_3 здійснюється шляхом перерахування грошових коштів зі свого поточного рахунку на Позичковий рахунок або внесення готівкових коштів у касу Банку згідно Графіку, наведеному у Додатку 2 до цього договору.

Остаточне повернення кредиту (заборгованості за всіма отриманими відповідно до цього договору окремими частинами кредиту), нарахованих процентів та можливих штрафних санкцій ОСОБА_3 зобов'язаний здійснити не пізніше кінцевого терміну повернення кредиту, визначеного п. 1.1.2. договору.

У випадку порушення ОСОБА_3 встановленого п. 4.1. договору строку повернення кредиту, сума несплаченої в строк заборгованості за кредитом вважається простроченою та з наступного робочого дня переноситься Кредитором на рахунки для обліку простроченої заборгованості ОСОБА_3 за кредитом (п. 4.2. Договору).

Нарахування процентів за користування кредитом здійснюється у валюті наданого кредиту, щоденно, в останній робочий день поточного місяця за період з першого робочого дня поточного місяця по останній робочий день поточного місяця, а також в день повернення заборгованості за кредитом в повній сумі, за методом "факт/360".

При розрахунку процентів враховується день надання та не враховується день погашення кредиту (п. 4.3. Договору).

Згідно п. 4.4. Договору нарахування Кредитором процентів здійснюється щоденно за період з першого числа поточного місяця по останній календарний день поточного місяця включно та у день остаточного повернення кредиту. День повернення кредитних коштів в часовий інтервал при розрахунку процентів не включається.

Сплата ОСОБА_3 процентів здійснюється щомісячно в строк не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем нарахування процентів на рахунок № 20689000405661 в ПАТ "ВЕРНУМ БАНК", код банку 380689, виходячи із фактичної заборгованості за кредитом.

Проценти, нараховані за останній (неоплачений) період користування кредитом, сплачуються ОСОБА_3 одночасно з остаточним поверненням кредиту.

У випадку порушення ОСОБА_3 встановлених цим пунктом договору строків сплати процентів, сума несплачених в строк процентів вважається простроченою та переноситься Кредитором на рахунки для обліку прострочених нарахованих доходів не пізніше наступного банківського дня після встановленого строку сплати процентів (п. 4.5. Договору).

Відповідно п. 4.6. Договору сплата ОСОБА_3 пені/штрафів (за їх наявності) здійснюється ОСОБА_3 на рахунок № НОМЕР_1 в ПАТ "ВЕРНУМ БАНК", код банку 380689.

При надходженні від ОСОБА_3 та/або його поручителів коштів на сплату заборгованості за цим договором з порушенням черговості платежів, встановленої п. 4.8. цього договору з вини ОСОБА_3, Кредитор має право самостійно перерозподілити кошти на погашення заборгованості ОСОБА_3 у черговості встановленій у цьому договорі (п. 4.7. Договору).

При надходженні грошових коштів в рахунок погашення заборгованості за кредитом, процентами, комісіями Кредитора та іншими платежами за цим договором встановлюється наступна черговість виконання зобов'язань Позивальника, а саме:

- сплата прострочених процентів за користування кредитом та комісій Кредитора (зі їх наявності);

- сплата строкових процентів за користування кредитом та комісій Кредитора (за їх навності);

- сплата простроченої заборгованості за кредитом;

- сплата строкової заборгованості за кредитом;

- сплата пені за прострочення процентів;

- сплата пені за прострочення повернення кредиту;

- сплата передбачених цим договором штрафних санкцій та інших платежів (за їх наявності);

- відшкодування витрат, пов'язаних з одержанням виконання зобов'язань ОСОБА_3 за цим договором.

Зазначена черговість може бути змінена Кредитором з надісланням письмового повідомлення про це ОСОБА_3. Зміни щодо черговості погашення зобов'язань за цим договором набувають чинності з моменту відправлення зазначеного письмового повідомлення в порядку, визначеному в п. 11.5 Договору (п. 4.8. Договору).

За змістом п. 4.9. Договору шляхом підписання цього договору ОСОБА_3 безвідклично та беззаперечно доручає (надає право) Кредитору на власний розсуд здійснювати договірне списання коштів з будь-якого рахунку (рахунків) ОСОБА_3, відкритих в ПАТ "ВЕРНУМ БАНК" та його структурних підрозділах, для погашення заборгованості за цим договором сумах, необхідних для повернення заборгованості ОСОБА_3 за кредитом, сплати процентів за користування ним та інших платежів встановлених договором: у випадку невиконання ОСОБА_3 зобов'язань щодо повернення кредиту (у повному обсязі або у частині) в терміни (строки), встановлені цим договором у випадку невиконання ОСОБА_3 обов'язку щодо сплати нарахованих процентів та інших платежів в терміни (строки), встановлені цим договором, в тому числі штрафних санкцій; у разі невиконання ОСОБА_3 вимоги Кредитора про дострокове повернення заборгованості за цим договором в строки зазначені у вимозі Кредитора.

Згідно із п.п. 5.2.8. Договору Кредитор зобов'язаний нарахувати штрафні санкції. Передбачені цим договором, за весь час прострочення виконання ОСОБА_3 своїх зобов'язань за цим договором, починаючи з дня наступного за днем коли зобов'язання мало бути виконане до дня його фактичного виконання.

Відповідно до п.п. 6.1.2. Договору ОСОБА_3 зобов'язаний своєчасно повернути кредит. Сплачувати проценти за користування кредитом та комісії (винагороди) Кредитору в порядку, передбаченому цим договором.

Кредитор має право зупинити подальше кредитування ОСОБА_3 та/або вимагати дострокового повернення кредиту, сплати процентів, винагород та штрафних санкцій, що передбачені цим договором, а також відшкодування збитків, заданих Кредитору внаслідок невиконання або неналежного виконання ОСОБА_3 та/або іншими особами, що є майновими поручителями ОСОБА_3, умов цього договору та/або договорів забезпечення, а ОСОБА_3 зобов’язаний протягом 5 календарних днів з дати надіслання Кредитором відповідної вимоги, або в інший строк, встановлений у відповідній вимозі Кредитора повернути суму заборгованості за кредитом, що залишилась, сплатити проценти, винагороди, інші платежі за цим договором та штрафні санкції, а також також відшкодувати збитки, завдані Кредитору у разі настання будь-яких випадків, зокрема порушення ОСОБА_3 строків (термінів) сплати платежів, що встановлені договором (п. 9.2, п.п 9.2.1. Договору).

Договір набуває чинності з моменту підписання його уповноваженими представниками сторін і скріплення печатками та діє по дату повного виконання сторонами зобов'язань за цим договором (п.12.1. Договору).

Додатком № 1 до Договору сторонами погоджено тарифи (комісії) банку по наданню кредиту (а.с. 27, т. 1).

Крім того, до вищевказаного Договору сторонами підписано Додаток № 2, в якому зазначено графік зменшення ліміту/погашення заборгованості відновлювальної кредитної лінії, встановивши кінцевий термін повернення кредиту 27.06.2019 р. (а.с.28, т. 1).

Як вбачається з матеріалів справи позивачем на виконання взятих на себе зобов'язань за Договором надано відповідачу кредитні кошти з лімітом кредитування в сумі 2 499 993 грн 40 коп., що стверджується наявними в справі меморіальним ордерами та повідомленнями по системі "iFOBS" про надання траншів, а також визнається відповідачем (а.с. 36-77, т. 1).

Відповідач в свою чергу договірні зобов'язання виконав не належним чином, допустивши прострочення зобов'язань зі сплати відсотків.

Відповідно до платіжних доручень відповідачем у період лютого 2018 р. - серпня 2018 р. відповідачем в рахунок погашення заборгованості по процентам перераховано відповідачу 267 286 грн 94 коп. (а.с. 160-167, т. 1)

21.08.2018 р. позивачем направлено на адресу відповідача вимогу вих. № 4141 від 21.08.2018 р. про повернення заборгованості за Договором, сплати процентів та інших платежів (а.с. 78, 120, т. 1).

Факт направлення відповідачу вимоги про дострокове повернення кредиту підтверджено позивачем в ході розгляду справи.

Непроведення відповідачем розрахунків за Договором стало підставою звернення банком з даним позовом до суду.

В той же час, з матеріалів справи слідує, що у період вересня 2018 р. - січня 2019 р. відповідачем в рахунок погашення заборгованості за Договором перераховано позивачу суму коштів в розмірі 1 199 567 грн 97 коп. з яких 199 574 грн 57 коп. - погашення відсотків (серпня 2018 р., жовтня 2018 р., листопада 2018 р., грудня 2018 р.), решта - 999 993 грн 40 коп. погашення кредиту на підтвердження чого долучено до справи відповідні платіжні доручення.

З врахуванням встановлених обставин, суд дійшов наступних висновків.

Згідно із п. 3 ч.1 ст.174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

У відповідності до ст. 345 ГК України кредитні операції полягають у розміщенні банками від свого імені, на власних умовах та на власний ризик залучених коштів юридичних осіб (позичальників) та громадян. Кредитними визнаються банківські операції, визначені як такі законом про банки і банківську діяльність. Кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

У відповідності до ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Згідно з приписами ст.1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549 - 552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу.

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Враховуючи викладене, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.

Вказаний правовий висновок викладено в постановах ОСОБА_4 Верховного Суду від 28.03.2018 р. у справі № 444/9519/12, від 04.07.2018 р. у справі № 310/11534/13-ц.

Як вказувалось вище, умовами п. 4.1. Договору сторонами погоджено, що повернення кредиту ОСОБА_3 здійснюється шляхом перерахування грошових коштів зі свого поточного рахунку на Позичковий рахунок або внесення готівкових коштів у касу Банку згідно Графіку, наведеному у Додатку 2 до цього договору.

При цьому, Додатком № 2 до Договору сторони погодили графік зменшення ліміту кредитної лінії, встановивши кінцевий термін повернення кредиту - 27.06.2019 р.

21.08.2018 р. позивачем направлено на адресу відповідача вимогу вих. № 4141 від 21.08.2018 р. про повернення заборгованості за Договором, сплати процентів та інших платежів.

Згідно вказаної вимоги банком повідомлено відповідача, що станом у нього рахується заборгованість за Договором в сумі 2 688 109 грн 10 коп., яка складається зі строкової заборгованості, строкових процентів, пені за простроченим процентами та штрафних санкцій, в зв'язку з чим посилаючись на п.п. 6.1.2. та 9.2. Договору, яким встановлено обов'язок позичальника протягом 5-ти календарних днів з дати надіслання вимоги повернути дані суми банку, повідомлено СТОВ "Колосок" про необхідність виконання зазначеного обов'язку протягом 3-ох днів.

Надаючи оцінку вказаній вимозі позивача у сукупності із подальшими діями банку зі звернення з позовом до суду про стягнення з відповідача строкової заборгованості, строкових процентів, пені за простроченим процентами та штрафних санкцій, суд констатує, що зазначена вимога за своєю суттю є вимогою про дострокове повернення всієї кредиту та інших нарахувань (процентів, пені, штрафних санкцій).

Такими чином, своїми діями банк на власний розсуд змінив умови основного зобов'язання щодо строку дії договору, періодичності платежів, порядку сплати процентів за користування кредитом, у зв'язку з чим його право нараховувати передбачені Кредитним договором проценти за кредитом після направлення вимоги припинилося (постанова Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 12.09.2018 р. у справі № 0907/2-8197/2011).

Враховуючи, що вимогу про дострокове виконання зобов'язань за Кредитним договором банком направлено 21.08.2018 р., кредитором у порядку реалізації свого права, передбаченого частиною другою статті 1050 ЦК України, було змінено строк виконання основного зобов'язання - повернення кредиту у повному обсязі, починаючи з 3-го дня після спливу 5-ти календарних днів з дати надіслання вимоги, тобто з 30.08.2018 р.

З огляду на вказане, позивач вправі був нараховувати проценти за користування кредитними коштами до 29.08.2018 р.

Судом встановлено, що позивачем після вказаної дати (29.08.2018 р.) строкові проценти відповідачу не нараховувались, а відтак заявлені позивачем до стягнення з відповідача строкові проценти в сумі 9 916 грн 66 коп. є обґрунтованим та підлягають до стягнення з відповідача.

В той же час, з наявних в матеріалах справи платіжних доручень слідує, що у період вересня 2018 р. - січня 2019 р. в рахунок погашення заборгованості за Договором відповідачем перераховано позивачу 199 574 грн 57 коп. на погашення відсотків (процентів) серпня 2018 р., жовтня 2018 р., листопада 2018 р. та грудня 2018 р., тоді як після 30.08.2018 р. у банка припинилось право на нарахування відповідачу процентів.

Крім того, відповідачем перераховано позивачу в рахунок погашення заборгованості за кредитом 999 993 грн 40 коп.

З оглядку на вказане сплачені відповідачем проценти за жовтня-грудня 2018 р. в сумі 144 678 грн 88 коп. у відповідності до ст. 534 ЦК України та п. 4.8. Договору підлягають зарахуванню в рахунок погашення заборгованості за кредитом.

Такими чином, з урахуванням наведено, в рахунок погашення заборгованості за кредитом підлягає зарахуванню сума коштів в розмірі 1 144 672 грн 28 коп. (999 993 грн 40 коп. + 144 678 грн 88 коп.), з яких 199 993 грн 40 коп. позивачем враховано при зверненні до суду із заявою про зменшення позовних вимог вих. № 5302 від 07.11.2018 р. (вх. № 02.1-34/8887/18 від 13.11.2018 р.).

Решта суми в розмірі 944 678 грн 88 коп. є такою, що сплачена в рахунок погашення заборгованості за кредитом після відкриття провадження у справі.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Господарський суд закриває провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Визнання боржником претензії кредитора не є способом припинення зобов'язання і не свідчить про відсутність спору; особа, претензія якої визнана боржником, вправі звернутися до господарського суду з позовом про стягнення визнаної суми коштів. Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не закриття провадження у справі.

З урахуванням зазначеного, провадження у справі в частині стягнення 944 678 грн 88 коп. заборгованості за кредитом (кредитна заборгованість) підлягає закриттю у зв'язку з відсутністю предмету спору в цій частині вимог позивача. Решта суми кредитної заборгованості - 1 355 321 грн 12 коп. підлягає до стягнення з відповідача.

Також судом розглянуто вимоги позивача про стягнення з відповідача 7 566 грн 06 коп. пені за простроченими процентами та 147 121 грн 83 коп. штрафних санкцій, з яких: 6 621 грн 83 коп. - 30 % нарахованих згідно п. 8.2. Договору, 10 000 грн 00 коп. штраф згідно з п. 8.4. Договору, 43 5000 грн 00 коп. штраф згідно із п. 8.5. Договору (за невиконання п. 6.1.11. Договору), 43 5000 грн 00 коп. штраф згідно із п. 8.5. Договору (за невиконання п. 6.1.12. Договору) та 43 500 грн 00 коп. штраф згідно із п. 8.5. Договору (за невиконання п. 6.1.12. Договору), за результатами чого суд дійшов наступних висновків.

Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Порушенням зобов'язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Слід зазначити, що у відповідності до п.3 ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України та ст. 230 Господарського кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

У відповідності до ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч.1 ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Статтею 230 Господарського кодексу України, встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Розділом 8 Договору сторона погоджено відповідальність сторін.

Зокрема, п. 8.1. Договору сторонами встановлено, що у випадку порушення строків (термінів) повернення кредиту та/або сплати нарахованих процентів за користування ним та/або комісій (винагород) Кредитора ОСОБА_3 сплачує Кредитору пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період прострочення, від невчасно сплаченого платежу за кожен день прострочення.

Згідно п. 8.2. Договору у випадку порушення ОСОБА_3 строку (термінів) повернення кредиту або процентів ОСОБА_3 зобов'язаний сплатити суму заборгованості за кредитом, нарахованим процентам та іншими платежами згідно з цим договором з урахуванням встановленого індексу інфляції, а також 30% річних від простроченої суми, за весь час прострочення.

У випадку не випадку невиконання ОСОБА_3 вимог п.п. 6.1.4, 6.1.5, 6.1.6. цього договору ОСОБА_3 сплачує Кредитору штраф у розмірі 10 000,00 грн за кожний випадок невиконання (п. 8.4. Договору).

У випадку невиконання ОСОБА_3 вимог п.п. 6.1.1.1. 6.1.11, 6.1.17 договору ОСОБА_3 сплачує Кредитору штраф у розмірі 1,0% від ліміту кредитної лінії, вказаного в п. 1.1.1.3. цього договору, за кожний випадок невиконання (п. 8.5. Договору).

Відповідно п. 8.6. Договору ОСОБА_3 зобов'язаний сплатити нараховані штрафні санкції за весь час прострочення ним виконання своїх зобов'язань за цим договором, починаючи з дня наступного за днем коли зобов'язання мало бути виконане до дня його фактичного виконання.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Таким чином, заявлені позивачем вимоги про стягнення з відповідача пені, штрафних санкцій та 30 % річних є правомірними та обґрунтованими, оскільки відповідають вимогам чинного законодавства України та умовам укладеного Договору.

Перевіркою обрахунку пені та штрафних санкцій не виявлено помилок, в зв'язку з чим останні підлягають задоволенню судом у заявленому позивачем розмірі.

При цьому судом враховується, що можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною 2 статті 231 ГК України. В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі можливість одночасного стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК, тобто коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За таких обставин, суд вважає, що одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

У справі, що розглядається, Договором передбачено господарсько-правову відповідальність замовника у вигляді сплати неустойки - пені та штрафу за порушення умов цього договору.

Наведені вище пункти Договору відповідають вимогам статей 549, 627 ЦК, статей 230, 231 ГК та не визнано недійсним, в зв'язку з чим одночасне стягнення пені та штрафу не суперечить статті 61 Конституції України.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 09.04.2012 р. у справі № 3-88гс11, від 27.04.2012 р. у справі № 3-24гс12; постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.02.2018 р. у справі № 911/2813/17, від 22.03.2018 у справі № 911/1351/17, від 17.05.2018 у справі № 910/6046/16, від 25.05.2018 у справі № 922/1720/17, від 09.07.2018 р. у справі № 903/647/17 та від 08.08.2018 р. у справі № 908/1843/17.

Крім того, суд відзначає, що погодження сторонами в Договорі відповідальності у вигляді штрафу нарахованого на підставі п.п. 8.4., 8.5. Договору відповідає принципу свободи договору, закріпленому у статті 627 ЦК України, а також приписам статей 546 ЦК України, статті 231 ГК України, тому одночасне стягнення вказаних штрафних санкцій не суперечить статті 61 Конституції України, позаяк останні встановлені за порушення, які не є тотожними (п. 14 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.05.2018 р. у справі № 910/6046/16).

Заперечення відповідача наведені у відзиві на позовну заяву судом оцінюються критично та не беруться до уваги, позаяк спростовуються встановленими обставинами справи.

При цьому щодо тверджень відповідача стосовно відсутності підстав для стягнення 30 % річних нарахованих згідно п. 8.2. Договору, оскільки, як стверджує останній, позивачем не вказано суми та періоду їх нарахування, суд зазначає, що зі змісту долучено позивачем розрахунку чітко визначено період їх нарахування з 06.03.2018 р. по 27.03.2018 р. та 07.05.2018 по 05.08.2018 р.

Крім того, необґрунтованим є посилання відповідача стосовно відсутності підстав для стягнення штрафу нарахованого на підставі 8.4. Договору у зв'язку з порушенням відповідачем строку подання фінансової звітності, позаяк за І півріччя відповідачем надано банку звітність 06.09.2018 р. з порушенням строку визначеного п. 6.1.4. Договору, яким є 25.07.2018 р.

Також безпідставними є посилання відповідача стосовно відсутності підстав для стягнення штрафу нарахованого на підставі п. 8.5. Договору (за невиконання п. 6.1.11. Договору) мотивовані наявністю форс-мажорних обставин, що склались з відповідачем внаслідок яких товариство було змушено захищати свої права в судовому порядку, оскільки зазначене у розумінні приписів ст. 218 ГК України не є обставиною непереборної сили, що звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов'язання, а остання відноситься до групи "комерційні ризики", оскільки відповідач був вільний у виборі комерційного банку для відкриття поточного рахунку та міг вибрати будь-який інший банк України.

При цьому відносини, що виникли між сторонами даної справи засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників (ч. 1 ст. 1 Цивільного кодексу України), що регулюються актами цивільного законодавства України.

В свою чергу, ст. 42 Господарського кодексу України визначено, що підприємництвом є самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Здійснення підприємницької діяльності на власний ризик означає покладення на підприємця тягаря несприятливих наслідків такої діяльності.

Отже, укладаючи договір з позивачем та погоджуючи у відповідності до приписів ст.ст. 627, 628 ЦК України його умови та відповідальність за невиконання Договору, відповідач являючись юридичною особою, яка здійснює підприємницьку діяльність, заздалегідь був обізнаним про настання негативних для нього наслідків, в тому числі штрафних санкцій, зумовлених невиконанням зазначеного Договору.

Щодо тверджень відповідача стосовно відсутності підстав для стягнення штрафу нарахованого на підставі п. 8.5. Договору (за невиконання п. 6.1.12. Договору) у зв'язку з ненадання предмету застави визначеного п. 3.1.1. Договору мотивованих укладенням відповідачем з ПАТ "Страхова компанія "Українська страхова група" договору добровільного страхування майна № 12-2801-18-00001 від 05.01.2018 р. вказане також судом не береться до уваги так як зазначений договорі страхування укладено 05.01.2018 р., тоді як умовами п. 6.1.12. Договору встановлено обов'язок позичальника (відповідача) забезпечити страхування об'єктів застави не пізніше 29.12.2017 р. з наданням квитанції про сплату страхового платежу.

Інші доводи відповідача із посиланням на приписи ч. 3 ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України, які в свої сукупності зводяться до посилань останнього стосовно наявності підстав для зменшення штрафних санкцій оцінюються судом критично, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно із ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Правовий аналіз названих статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду і вирішується судом в контексті судової дискреції. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд об'єктивно оцінює, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступінь виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначність прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідність розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків (постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 11.05.2018 р. у справі № 903/545/17).

Згідно ст. 129 Конституції України до основних засад судочинства відносяться, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Натомість, в супереч вищевикладеному та положень приписів ст. ст. 74, 76-79 ГПК України, відповідачем не наведено жодних доказів в обґрунтування підстав зменшення пені та не надано будь-яких доказів, які могли б бути враховані судом при вирішенні питання про зменшення штрафних санкцій, зокрема, не надано доказів винятковості обставин, які призвели до порушення ним грошового зобов'язання, доказів складно фінансово-матеріального становища та доказів невідповідності розміру штрафних санкцій наслідкам порушення та інших обставин, з якими законодавець пов'язує право суду на їх зменшення.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Як визначає ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно із ч.ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст.ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За вказаних вище обставин, позов Публічного акціонерного товариства "ВЕРНУМ БАНК" підлягає задоволенню судом частково.

Витрати зі сплати судового збору підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст. 129 ГПК України пропорційно розміру задоволеним позовним вимогам.

При цьому у зв'язку із закриттям провадження у справі в частині стягнення 944 678 грн 88 коп. кредитної заборгованості в зв'язку із відсутністю предмета спору позивачу підлягає поверненню 14 169 грн 41 коп. судового збору для повернення якого ПАТ "ВЕРНУМ БАНК" із врахуванням положень п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" необхідно подати до суду відповідне клопотання, оскільки за його відсутності у суду відсутнє повноваження на здійснення такої процесуальної дії.

Щодо клопотання позивача про повернення судового збору в розмірі 3 352 грн 56 коп. викладеного у заяві про зменшення позовних вимог, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі: зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Згідно із п. 4 ч. 6 ст. 238 ГПК України у разі необхідності у резолютивній частині рішення також вказується, зокрема, про повернення судового збору.

У поданій до суду заяві про зменшення позовних вимог позивач просить суд повернути йому судовий збір. в розмірі 3 352 грн 56 коп., тоді як з урахуванням зменшення позовних вимог банку підлягає поверненню судовий збір в розмірі 3 354 грн 76 коп.

З огляду на вказане, позивачу підлягає поверненню судовий збір в розмірі 3 352 грн 56 коп., тоді як решта суми судового збору в розмірі 02 грн 20 коп. пов'язаного із зменшенням позовних вимог за відсутності клопотання позивачу поверненню не підлягає.

24.01.2019 р. в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення із зазначенням про відкладення складання тексту повного судового рішення на строк не більше ніж на десять днів з дня закінчення розгляду справи.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42 45, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 91, 123, 129, 231, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Колосок", вул. Наконечного, буд. 3А-1, м. Ладижин, Вінницька область, 24321, (ідентифікаційний код - 30806467) на користь Публічного акціонерного товариства "ВЕРНУМ БАНК", проспект Юрія Гагаріна, буд. 17-в, м. Київ, 02094, (ідентифікаційний код - 36301800) - 1 355 321 грн 12 коп. кредитної заборгованості, 9 916 грн 66 коп. процентів, 7 566 грн 06 коп. пені за простроченим процентами, 6 621 грн 83 коп. - 30 % нарахованих згідно п. 8.2. Договору, 10 000 грн 00 коп. штрафу нарахованого згідно з п. 8.4. Договору, 43 5000 грн 00 коп. штрафу нарахованого згідно із п. 8.5. Договору (за невиконання п. 6.1.11. Договору), 43 5000 грн 00 коп. штрафу нарахованого згідно із п. 8.5. Договору (за невиконання п. 6.1.12. Договору), 43 500 грн 00 коп. штрафу нарахованого згідно із п. 8.5. Договору (за невиконання п. 6.1.12. Договору) та 22 797 грн 47 коп. - відшкодування витрат по сплаті судового збору.

3. Провадження у справі в частині стягнення 944 678 грн 88 коп. кредитної заборгованості закрити у зв'язку із відсутністю предмета спору в цій частині вимог.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Повернути Публічному акціонерному товариству "ВЕРНУМ БАНК", проспект Юрія Гагаріна, буд. 17-в, м. Київ, 02094, (ідентифікаційний код - 36301800) з Державного бюджету України судовий збір в сумі 3 352 грн 56 коп. згідно платіжного доручення № 88088 від 22.08.2018 р.

6. Примірник даного рішення, скріплений гербовою печаткою суду, є підставою для повернення Публічному акціонерному товариству "ВЕРНУМ БАНК", проспект Юрія Гагаріна, буд. 17-в, м. Київ, 02094, (ідентифікаційний код - 36301800) - 3 352 грн 56 коп. судового збору.

7. Згідно з приписами ч.1 ст.241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

8. Згідно з положеннями ч.1 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північно-Західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

9. Примірник повного судового рішення надіслати учасникам справи рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Повне рішення складено 04 лютого 2019 р.

Суддя О.О. Банасько

віддрук. 4 прим.:

1 - до справи.

2 - заявнику - пр-т Гагаріна Юрія, буд. 17-в, м. Київ, 02094.

3, 4 - відповідачу - вул. Наконечного, буд. 3 А-1, м. Ладижин, Вінницька область, 24321; вул.А.Мовчана, 4, с.Бугаків, Немирівський район, Вінницька область, 22582.