Рішення № 79652249, 28.01.2019, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/6495/18

Провадження № 2/752/1461/19

РІШЕННЯ

Іменем України

28.01.2019 року Голосіївський районний суд м. Києва

в складі головуючого судді Чередніченко Н.П.

з участю секретаря судового засідання Шевчук М.Ю, ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: Служба у справах дітей та сім»ї Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації, Служба у справах дітей та сім»ї Васильківської районної державної адміністрації про розірвання шлюбу, стягнення аліментів та визначення місця проживання дитини, та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу, -

В С Т А Н О В И В:

позивач ОСОБА_1 звернулася до суду із позовною заявою до відповідача ОСОБА_2 та, неодноразово уточнюючи позовні вимоги, просить суд розірвати шлюб, зареєстрований між ними 12.09.2012 року Відділом реєстрації актів цивільного стану Деснянського районного управління юстиції у м. Києві, оскільки, подружні стосунки не склалися, вони не підтримують шлюбних стосунків та не ведуть спільного господарства, а також просить стягнути з відповідача на її користь на утримання доньки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 аліменти в розмірі 1/4 частки від усіх видів заробітку і доходу, але не менше 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з дня подачі заяви до досягнення дитиною повноліття, оскільки, відповідач матеріально утримувати їх спільну дитину не допомагає. Крім того, позивач просила визначити місце проживання дитини разом із нею, оскільки, між сторонами наявний спір про визначення місця проживання дитини та відповідач постійно маніпулює цим питанням.

В ході розгляд справи ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу, посилаючись на те, що постійні конфлікти та з»ясування стосунків призвели до припинення шлюбно-сімейних відносин, а відтак шлюб існує формально, та збереження сім»ї неможливе.

В судовому засіданні 28.01.2019 року позивач просила суд уточнені позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

В судовому засіданні 28.01.2019 року відповідач уточнені позовні вимоги визнав в повному обсязі та не заперечував проти їх задоволення.

Треті особи явку своїх представників в судове засідання не забезпечили, про розгляд справи повідомлялись належним чином, в зв»язку з чим суд вважає за можливе розглянути справу без участі представників третіх осіб.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення сторін, суд вважає, що первісний позов підлягає задоволенню, а в задоволенні зустрічного позову слід відмовити, за наступних підстав.

Судом встановлено, що 12.09.2012 року Відділом реєстрації актів цивільного стану Деснянського районного управління юстиції у м. Києві було зареєстровано шлюб між сторонами, актовий запис № 1068, що підтверджується свідоцтвом про шлюб (а.с.3).

Згідно із ч. 3 ст.105 СК України, шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до ст. 110 СК України.

Стаття 112 СК України передбачає, що суд з`ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя та постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Судом встановлено, що сторони не підтримують подружніх стосунків, проживають окремо, спільне господарство не ведеться, відновлення подружніх відносин, збереження сім'ї неможливе.

Відповідно до ч. 1 ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Згідно із роз'ясненнями, викладеними у п. п. 10, 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей.

Відповідно до ч. 2 ст. 114 СК України, у разі розірвання шлюбу судом, шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.

Суд вважає за необхідне роз'яснити, що згідно абзацу 2 ч. 3 ст. 115 СК України документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.

Враховуючи викладене, суд вважає, що на даний час спільне проживання сторін стало не можливим і збереження шлюбу суперечить інтересам позивача та відповідача, тобто фактично шлюб не існує, а тому позовна вимога в частині розірвання шлюбу є обґрунтованою та законною, в зв»язку з чим підлягає задоволенню.

Зважаючи на те, що суд прийшов до висновку про задоволення позовної вимоги про розірвання шлюбу за первісним позовом, суд вважає за необхідне в задоволенні зустрічного позову про розірвання шлюбу, відмовити, оскільки, спір в частині розірвання шлюбу за первісним позовом підлягає задоволенню, в зв»язку з чим розірвання шлюбу за зустрічним позовом повторно є недоцільним.

Позовні вимоги в частині стягнення аліментів на утримання дитини та визначення місця проживання дитини разом з матір»ю також підлягають задоволенню за наступних підстав.

Судом встановлено, що від шлюбу сторони мають малолітню доньку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка на даний час проживає разом із матір»ю - позивачкою у справі (а.с.4).

Відповідно до ст. 180 Сімейного кодексу України (далі - СК України), батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно із ч. 2 ст. 181 СК України, домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь в її утриманні у грошовій і (або) натуральній формі. Частиною третьою статті 181 СК України передбачено можливість стягнення за рішенням суду коштів на утримання дитини (аліментів).

Враховуючи те, що відповідач проживає окремо і домовленість між позивачем та відповідачем про сплату аліментів на утримання дітей відсутня, суд приходить до висновку, що з відповідача на користь позивача необхідно стягнути аліменти на утримання їх малолітньої доньки.

Крім того, згідно із ч. 3 ст. 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Відповідно до ч. 1 ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів, суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до ч. 2 ст. 182 Сімейного кодексу України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Вирішуючи питання про спосіб стягнення та розмір аліментів, які мають бути стягнуті в даному випадку з відповідача на користь позивача, суд враховує позицію позивача щодо способу стягнення аліментів, визнання відповідачем позову в цій частині, а також відсутність будь-яких відомостей про перебування на утриманні відповідача інших осіб.

Зважаючи на обставини, які викладені вище, а також виходячи з того, що позивач разом із відповідачем повинні забезпечити дитині рівень життя, необхідний і достатній для її нормального фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку; виходячи з рівності прав та обов'язків батьків щодо дитини (ч. 1 ст.141 СК України), суд приходить до висновку про необхідність стягнення аліментів на утримання дитини із відповідача у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу), щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття. Стягнення аліментів в даному розмірі суд вважає розумним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дітей в даному віці.

Крім того, сторони не заперечували в ході розгляду справи, що донька проживає з матір'ю, яка належним чином виконує свої батьківські обов'язки.

Відповідно до принципу шостого «Декларації прав дитини», яка прийнята Генеральною Асамблеєю ООН 20.11.1959 року, дитина для повного і гармонійного розвитку її особи потребує любові і розуміння. Вона має, коли це можливо, рости під опікою і під відповідальністю своїх батьків і в усякому разі в атмосфері любові і моральної і матеріальної забезпеченості.

За приписами статті 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини.

Згідно із частинами першої, другої статті 27 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27.02.1991 року, кожна дитина має право на рівень життя, необхідний для її фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку. Батьки несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом (стаття 153 СК України).

За вимогами частини першої ст. 160 СК України, місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.

Статтею 161 СК України передбачено, що якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 1998 року №16 "Про застосування судами деяких норм Кодексу про шлюб та сім'ю України" визначено, що вирішуючи спори між батьками, які проживають окремо (у тому числі в одній квартирі) проте з ким із них і, хто саме з дітей залишається, суд повинен постановити рішення, яке відповідало б інтересам неповнолітніх. При цьому, суд враховує, хто з батьків виявляє більшу увагу до дітей і турботу про них, їхній вік і прихильність до кожного з батьків, особисті якості батьків, можливість створення належних умов для виховання, маючи на увазі, що перевага в матеріально-побутовому стані одного з батьків сама по собі не є вирішальною умовою для передачі йому дітей.

Враховуючи викладене, а також приймаючи до уваги те, що відповідач не заперечував проти визначення місця проживання дитини разом з її матір»ю та стягнення аліментів в запропонованому позивачкою розмірі, та, виходячи переважно не з права батьків на спілкування і виховання, а з інтересів дитини, суд вважає, що позовні вимоги про визначення місця проживання дитини разом з матір»ю та стягнення аліментів в частці від заробітку відповідача, - є законними та обґрунтованими, в зв»язку з чим підлягають задоволенню.

При цьому, на підставі частини першої статті 191 СК України, стягнення аліментів необхідно присудити від дня пред'явлення позову.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що позивачем при поданні позовної заяви сплачено суму судового збору за позовну вимогу про розірвання шлюбу в розмірі 704 грн. 80 коп., а відповідач є постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи 2 категорії та, відповідно, звільнений від сплати судового збору, суд вважає за необхідне компенсувати позивачу ці витрати за рахунок держави, повернувши позивачу з державного бюджету сплачений нею судовий збір, а судові витрати за позовні вимоги про стягнення аліментів та визначення місця проживання дитини, віднести за рахунок держави.

Керуючись ст.ст. 24, 105, 112, 114, 115, 157, 159, 160, 161, 180-184 СК України, ст.ст. 3, 12, 13, 81, 141, 206, 259, 263-265, 280-282, 354, 430 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: Служба у справах дітей та сім»ї Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації, Служба у справах дітей та сім»ї Васильківської районної державної адміністрації про розірвання шлюбу, стягнення аліментів та визначення місця проживання дитини, - задовольнити.

Розірвати шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, зареєстрований 12.09.2012 року Відділом реєстрації актів цивільного стану Деснянського районного управління юстиції у м. Києві, актовий запис № 1068.

Визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, - разом з матір'ю ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Стягнути із ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, громадянина України, ідентифікаційний код НОМЕР_1, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2, - на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянки України, ідентифікаційний код НОМЕР_2, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2, - аліменти на утримання дитини - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, - у розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи із 27.03.2018 року і до досягнення дитиною повноліття.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу, - відмовити.

Компенсувати ОСОБА_1 судовий збір в сумі 704 грн. 80 коп. за первісну позовну вимогу про розірвання шлюбу за рахунок держави, повернувши з Державного бюджету України ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянки України, ідентифікаційний код НОМЕР_2, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2, - судовий збір в сумі 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп., сплачений нею при подачі позовної заяви згідно квитанції № 87 від 26.03.2018 року (отримувач УДКСУ у Голосіївському районі ГУДКСУ у м. Києві, рахунок 31219206700002, банк отримувача 820019 ГУДКСУ у м. Києві, код отримувача 38039757).

Судові витрати за первісні позовні вимоги про стягнення аліментів та визначення місця проживання дитини, - віднести за рахунок держави.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана учасниками справи до Київського апеляційного суду через Голосіївський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Головуючий Н.П. Чередніченко