Рішення № 79645350, 31.01.2019, Галицький районний суд м. Львова

Справа №461/7979/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 січня 2019 року місто Львів

Галицький районний суд міста Львова у складі:

головуючого – судді Стрельбицького В.В.,

за участю секретаря Іваника Р.В.,

позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

представник відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Львівського національного університету імені ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,

встановив:

позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з Львівського національного університету імені ОСОБА_4 61 476, 98 гривень, з яких 55 476, 98 гривень – відшкодування матеріальної шкоди, 5 000,00 гривень – моральної шкоди та 1 000,00 гривень – відшкодування вартості проведенного експертного дослідження.

Позовні вимоги обгрунтовує тим, що керуючи автомобілем Opel Insignia, номерний знак НОМЕР_1, 17.12.2017 року близько 12 години 30 хвилин по вул. Театральній у м. Львові, виконував розворот автомобіля через виїзд задніх воріт економічного факультету Львівського національного університету імені ОСОБА_4. На під'їзді до воріт (виходу), було встановлено паркувальний бар'єр, який перебував у горизонтальному положенні. Однак, в момент руху його автомобіля паркувальний бар'єр піднявся у вертикальне положення, що спричинило пошкодження вказаного авто та завдало матеріальної шкоди позивачу. Також вказує, що з приводу пошкодження майна, позивачу було заподіяно моральної шкоди, яка полягає у стражданнях, постійній нервовій та психологчній напрузі, оскільки він був змушений користуватись громадським транспортом та вкладати власні кошти на відновлення пошкодженого майна, що в свою чергу внесло дисбаланс у його повсякденне життя.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав, з мотивів наведених у ньому. Просив позов задоволити.

Представник відповідача в судовому засіданні позов заперечила. Вказав, що пошкодження майна позивача відбулось внаслідок порушення ним правил дорожнього руху, а тому просила відмовити у задоволенні позову.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників процесу, оцінивши докази в їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ст.4 ЦПК України).

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 являється власником автомобіля Opel Insignia, номерний знак НОМЕР_1, що стверджується копію свідоцтва про ресєтрацію транспортного засобу /а.с.5/.

17.12.2017 року близько 12 години 30 хвилин по вул. Театральній у м. Львові, ОСОБА_1, керуючи автомобілем Opel Insignia, номерний знак НОМЕР_1, виконував розворот автомобіля біля задніх воріт економічного факультету Львівського національного університету імені ОСОБА_4. Біля воріт, було встановлено паркувальний бар'єр, який перебував у горизонтальному положенні. У момент руху його автомобіля паркувальний бар'єр піднявся у вертикальне положення, що спричинило пошкодження вказаного авто.

Цивільне законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини.

Частиною 3 ст. 10 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

З огляду на це та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності й диспозитивності цивільного процесу, саме на відповідача покладено обов'язок доведення відсутності його вини в завданні шкоди позивачу.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

У відповідності до ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування, а тому збитками є витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Згідно ст. 1192 ЦК України, розмір збитків, що підлягають відшкодуванню визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Відповідно до п.2 постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27.03.1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода , заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.

Відтак, відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності, обов'язковому з'ясуванню при вирішенні даного спору про відшкодування матеріальної шкоди підлягає: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

Згідно листа проректора Львівського національного університету імені ОСОБА_4 ОСОБА_5 від 01.08.2018 року, паркувальний бар’єр був встановлений з метою запобігання блокуванню заїзду у двір будівлі економічного факультету стороннім транспортом /а.с.26/.

Як видно з листа в.о. голови Галицької районної адміністрації ОСОБА_6 від 03.08.2018 року /а.с.27/ блокувальний бар’єр по вул. Театральній у м. Львові не відноситься до засобів регулювання дорожнього руху та не може бути погодженим.

Згідно листа т.в.о. начальника УПП в м. Львові від 02.08.2018 року, адресованого депутату Львівської міської ради ОСОБА_7, блокувальний бар’єр по вул. Театральній у м. Львові не відноситься до засобів регулювання дорожнього руху та не погоджений управлінням патрульної поліції у Львівській області. Голові ГРА ЛМР буде скеровано вимогу про демонтаж самовільно встановленого блокувального пристрою /а.с.28/.

Представник відповідача покликається на те, що згідно листа ЛКП «Львівавтодор» від 26.11.2018 року /а.с.98/, листа ГРА ЛМР від 19.11.2018 року /а.с.95/, листа ГРА ЛМР від 06.12.2018 року /а.с.108/ у останніх немає відомостей про суб’єктів встановлення даного паркувального бар’єра на вул. Театральній, у м. Львові, а тому університет не може бути суб’єктом відповідальності за заподіяння шкоди майну позивача.

Таким чином, суд відхиляє доводи представника відповідача, оскільки такі спростовуються вищенаведеним листом проректора Львівського національного університету імені ОСОБА_4 ОСОБА_5 від 01.08.2018 року, згідно якого останній підтвердив факт встановлення паркувального бар’єра саме універститетом.

Більше того, суд розцінює такі пояснення та доводи представника відповідача, як намагання ввести в оману суд з метою уникнення цивільно-правової відповідальності. При цьому, суд виходить з того, що представник відповідача визнала той факт, що станом на серпень 2018 року паркувальний бар’єр був встановлений саме університетом. Разом з цим, не вказує, коли, ким саме, і за яких обставин це було зроблено, хоча, згідно пояснень представника відповідача, в університеті є особи відповідальні за ведення бухгалтерського обліку та фіксації господарської діяльності. Очевидним для суду є той факт, що дії по встановленню паркувального бар’єру несуть за собою фінансові витрати, які в свою чергу повинні фіксуватись відповідними документами (чеками, актами). В силу того, що з пояснень представника відповідача випливає встановлення паркувального бар’єру університетом у 2018 році (після ДТП за участі позивача) викликає обґрунтований сумнів факт неможливості представлення суду документів, з приводу встановлення цього бар’єру та витрат понесених на це відповідачем. Крім цього, суд також приймає до уваги ту обставину, що у відповідача було достатньо часу надати такого роду документи суду.

Відповідно до положень ч.4 ст.82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Постановою Шевченківського районного суду м. Львова від 17.01.2018 року провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП закрито, у зв'язку з відсутністю у діях останнього складу адміністративного правопорушення /а.с.7-8/.

Так, подія ДТП, внаслідок якої майну позивача була спричинена майнова шкода, мала місце 17.12.2017 року. Судовим рішенням у вищевказаній адміністративній справі не встановлено фактів порушення ОСОБА_1 правил дорожнього руху. При цьому, даним судовим ріщенням встановлена саме та обставина, що паркувальний бар'єр знаходився у зазначеному позивачем місці та час, що підтверджує факт існування паркувального бар'єру на момент виникнення ДТП.

Допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_1 показав суду, що на місце ДТП булла викликана поліція. Внаслідок пошкодження його авто він був позбавлений можливості користуватись ним, при цьому чекав на достаку запчастин з Німеччини. Був порушений його повсякденний розклад, в тому числі це вплинуто на можливість довезення дитини до навчального закладу, оскільки значно ускладенило це питання. Авто не експертизу привезли на буксирі.

Згідно з вимогами ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Оцінюючи надані позивачем докази по справі, суд визнає їх належними і допустимими для використання в процесі доказування, оскільки такі докази знаходяться у об’єктивному взаємозв’язку між собою та іншими матеріалами справи є достатніми та достовірними, не спростовані представником відповідача.

За вказаних обставин, суд вважає доведеним, що внаслідок самовільного встановлення відповідачем паркувального бар’єру по вул. Театральній у м. Львові, було спричинено пошкодження транспортного засобу позивача, що завдало останньому значних матеріальних затрат.

Крім того, суд відхиляє посилання представника відповідача на розбіжності в нумерації будівель на вул. Театральній, адже в ході розгляду справи встановлено, що подія мала місце саме навпроти воріт.

Згідно висновку експертного дослідження №256 від 05.01.2018 року, вартість відновлювального ремонту автомобіля Opel Insignia, номерний знак НОМЕР_1, від виявлених на момент огляду 21.12.2017 року його пошкоджень внаслідок ДТП 17.12.2017 року в цінах станом на дату огляду, без врахуванням ПДВ становить 55 476,98 гривень. Вартість відновлювального ремонту, з врахуванням коефіцієнта фізичного зносу, автомобіля Opel Insignia, номерний знак НОМЕР_1, після його пошкодження 17.12.2017 року, з врахуванням особливостей його стану та пошкоджень, які виявлені на момент огляду 21.12.2017 року, в цінах станом на час проведення дослідження, без врахуванням ПДВ становить 35 954,40 гривень /а.с.8-24/. Для участі при проведенні експертного дослідження позивачем було запрошено представника ЛНУ імені ОСОБА_4, що стверджується електронним повідомленням №000001 від 19.12.2017 року /а.с.29/.

Вартість проведеного експертного дослідження, згідно квитанції від 03.01.2018 року /а.с.25/ становить 1 000,00 гривень.

Так, збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Беручи до уваги те, що наданий позивачем розрахунок матеріальної шкоди, який становить 55 476,98 гривень наведений без урахування особливостей його стану, пошкоджень та нормального фізичного зносу, суд вважає, що з відповідача підлягає стягненню сума заподіяних збитків з урахування фізичного зносу транспортного засобу станом на день його огляду експертом, що становить 35 954, 40 гривень та відображає реальні втрати, яких зазнав позивач, у зв’язку з пошкодженням його майна, оскільки жодних інших доказів з цього приводу позивачем суду не надано.

Доводи представника відповідача стосовно іншої адреси університету не спростовують висновку експертного дослідження.

У відповідності до ст.23 Цивільного кодексу України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Згідно ч. 1 ст. 1167 Цивільного кодексу України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до п.п.3, 9 Постанови Пленуму Верховного суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових витрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

При визначені розміру відшкодування моральної шкоди, завданої позивачу, суд враховує вимоги розумності і справедливості, характер та тривалість заподіяння позивачу страждань, можливість відновлення попереднього стану та вважає, що достатнім розміром для компенсації такої шкоди буде сума в розмірі 2 500,00 гривень, яка підлягає стягненню з відповідача, оскільки розмір шкоди визначений позивачем є завищеним. При цьому, суд вважає встановленим що незручності в повсякденному житті, зусилля та час витрачені позивачем на усунення шкоди спричиненої його автомобілю завдали позивачу моральну шкоду у вищевказаному розмірі.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Таким чином, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача, оскільки останнім доведено наявність понесеної ним матеріальної та моральної шкоди з вини відповідача, тому позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених. Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 454,90 гривень.

Керуючись ст.ст.258, 259, 263-265 ЦПК України, суд -

вирішив:

Позов задоволити частково.

Стягнути з Львівського національного університету імені ОСОБА_4 (79000, м. Львів, вул. Університетська, 1, код ЗКПО 02070987) на користь ОСОБА_1 (79059, м. Львів, вул. Мазепи, 17/1, РНОКПП НОМЕР_2) 35 954 (тридцять п'ять тисяч дев'ятсот п'ятдесят чотири) гривні 40 копійок матеріальної шкоди та 1 000 (одну тисячу) гривень 00 копійок відшкодування вартості проведеного експертного дослідження.

Стягнути з Львівського національного університету імені ОСОБА_4 (79000, м. Львів, вул. Університетська, 1, код ЗКПО 02070987) на користь ОСОБА_1 (79059, м. Львів, вул. Мазепи, 17/1, РНОКПП НОМЕР_2) 2 500 (дві тисячі п'ятсот) гривень 00 копійок компенсації спричиненої моральної шкоди.

Стягнути з Львівського національного університету імені ОСОБА_4 (79000, м. Львів, вул. Університетська, 1, код ЗКПО 02070987) на користь ОСОБА_1 (79059, м. Львів, вул. Мазепи, 17/1, РНОКПП НОМЕР_2) суму сплаченого судового збору в розмірі 454 (чотириста п'ятдесят чотири) гривні 90 копійок.

У решті позовних вимог відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Головуючий суддя Стрельбицький В.В.

Повний текст рішення складено 06 лютого 2019 року.