Вирок № 79645195, 04.02.2019, Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

336/5996/2018

1-кп/336/228/2019

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

4 лютого 2019 року Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого судді Щасливої О.В.

при секретарі Морозовій В.М.,

з участю прокурора Кошолапа С.В.,

представника потерпілого – ОСОБА_1,

обвинувачених ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження відносно:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, з повною середньою освітою (10 класів), одруженого, батька дитини, ІНФОРМАЦІЯ_3, працюючого в приватному акціонерному товаристві «Запорізький абразивний комбінат» сортувальником карбіду кремнію, що зареєстрований і проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, несудимого;

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_6, неодруженого, працюючого в приватному акціонерному товаристві «Запорізький абразивний комбінат» сортувальником карбіду кремнію, що зареєстрований і проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_7, несудимого,

- обвинувачених за ч. 2 ст. 185 КК України,

В С Т А Н О В И В:

Обвинувачені за попередньою змовою між собою вчинили злочинне посягання проти чужої власності за таких обставин.

Близько 10-00 години 31 серпня 2018 року обвинувачені за попередньою змовою між собою, керуючись умислом на крадіжку, з території цеху № 3 приватного акціонерного товариства «Запорізький абразивний комбінат» за адресою: м. Запоріжжя, вул. О. Поради, 44, де вони знаходилися у зв’язку з виконанням обов’язків за трудовим договором з вказаним суб’єктом господарювання, таємно викрали належну потерпілому приватному акціонерному товариству «Запорізький абразивний комбінат» металеву шестерню траверзної вози, яка є брухтом чорних металів сталевого виду 501 (ДСТУ 4121-2002) вагою 50 кг.

Описаними діями потерпілому спричинено майнову шкоду, вартість якої відповідно до висновку суб’єкта оціночної діяльності обчислюється сумою в 312 грн. 50 коп.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 повністю визнав винуватість у вчиненні таємного заволодіння чужим майном за вказаних в обвинуваченні обставин і дав детальні показання про мотиви і фактичні обставини вчинення кримінально караного діяння.

Пояснив, що в зазначений в обвинуваченні час він виконував трудові обов’язки на території приватного акціонерного товариства «Запорізький абразивний комбінат», де він працює з 2002 року. В одну й ту саму зміну з ним працював обвинувачений ОСОБА_3 На території цеху вони побачили вживану шестерню, яка вже не могла використовуватися за призначенням і являла собою металевий брухт. З метою отримання заробітку він і ОСОБА_3 поклали цей предмет в мішок, який віднесли до паркану, що відгороджує виробничу територію від зовнішнього світу, де перекинули мішок з шестернею назовні та самі виплигнули через паркан. Коли вони направлялися до пункту приймання металобрухту, були затримані співробітниками поліції і доставлені до Шевченківського відділення поліції.

Обвинувачений ОСОБА_3 дав показання, аналогічні показанням ОСОБА_2

У скоєнні злочину обвинувачені щиро розкаялися. Заявили, що повністю усвідомили протиправність вчиненого і щиро жалкують про те, що сталося.

Зі згоди учасників кримінального провадження в силу ч. 3 ст. 349 КПК України інші докази щодо обставин, які ніким не оспорюються, при з’ясуванні обставин справи не досліджувалися, при цьому суд з’ясував, чи правильно розуміють учасники провадження ці обставини, чи добровільна їх позиція, а також роз’яснив наслідки дослідження доказів в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України і переконався в правильності усвідомлення ними цих наслідків.

Суд кваліфікує дії обвинувачених за ч. 2 ст. 185 КК України як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), що вчинене за попередньою змовою групою осіб.

При призначенні покарання суд у відповідності до ст. 65 КК України виходить із ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винних, обставин, що пом’якшують та обтяжують їхнє покарання.

Як випливає із змісту ч. 2 ст. 65 КК України, особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, а згідно з ч. 2 ст. 50 КК покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого.

За змістом роз’яснення п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» суди при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, мають суворо додержувати вимог ст. 65 КК стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

З наведених положень закону про кримінальну відповідальність і роз’яснень постанови Пленуму Верховного Суду України випливає, що призначення покарання повинно максимально сприяти досягненню мети покарання, якою, як зазначено є не лише кара, а й виправлення засудженого. З огляду на конкретні обставини кримінального провадження, зважаючи на необхідність та доцільність застосування покарання, враховуючи суспільну небезпечність обвинуваченого, суд може, а в деяких випадках, за наявності передбачених кримінальних законом обставин, зобов'язаний звільнити обвинуваченого від покарання та від його відбування.

Питання звільнення від відбування покарання з випробуванням внормоване статтею 75 КК України, відповідно до якої, якщо суд, крім випадків засудження за корупційний злочин, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

З урахуванням наведених міркувань при призначенні покарання суд враховує, що обвинуваченні скоїли кримінально каране діяння середньої тяжкості.

Разом з цим суд бере до уваги і зміст обвинувачення, яке утворює один епізод крадіжки.

Бере до уваги суд і спосіб вчинення зазначеної крадіжки, яка не поєднана із псуванням запорів, пошкодженням майна для досягнення мети доступу до майна, застосуванням спеціально призначених для цієї мети предметів, а вчинена шляхом вільного доступу до матеріальних цінностей за місцем роботи обвинувачених.

У вчиненому обвинувачені щиро покаялися, активно сприяли суду у встановленні фактичних обставин справи.

Перелічені обставини суд визнає такими, що пом’якшують покарання обвинуваченого і не вбачає обставин, що обтяжують їхнє покарання.

Сукупність згаданих пом’якшуючих обставин, відсутність обтяжуючих обставин, відомості про особи винних, які мають постійне місце проживання, протягом тривалого часу (ОСОБА_2 з 2002 року, а ОСОБА_3 – з більш раннього періоду) перебувають в трудових відносинах з суб’єктом господарювання, який є потерпілим в цьому провадженні і надає позитивні характеристики обом обвинуваченим, обвинувачений ОСОБА_2 має сім’ю, де виховується малолітня дитина, обидва вперше притягуються до кримінальної відповідальності, дають суду підстави для призначення покарання у вигляді позбавлення волі в мінімальному розмірі, що передбачений Загальною частиною КК України, а також для звільнення винних осіб від відбування покарання з випробуванням, що, на думку суду, не зашкодить реалізації цілей покарання.

На користь вказаного рішення враховує суд і захист інтересів потерпілого, які в силу статті 2 КПК України також є об’єктом судового захисту при здійсненні кримінального провадження, шляхом вирішення в кримінальному провадженні цивільного позову, який повністю визнають обвинувачені, що тягне задоволення позову судовим рішення іменем держави, яке за Основним Законом є обов’язковим до виконання.

Що стосується розміру позовних вимог, які, як зазначено, повністю визнають обвинувачені, його утворює вартість викраденої деталі, що була у вжитку, з урахуванням податку на додану вартість.

Процесуальних витрат в провадженні немає.

Хоча суду і надано постанову про визнання речовим доказом викраденої металевої шестерні траверзної вози, яка відповідно до цієї постанови (а. с. 61) передана на зберігання потерпілому, проте представник потерпілого в судовому засіданні заявив, що предмет викрадення потерпілим від органу досудового розслідування не приймався, тому суд не вбачає підстав для розпорядження долею речового доказу, чиє місце знаходження не встановлено.

У відсутність клопотань учасників кримінального провадження щодо застосування до обвинувачених запобіжного заходу, який на стадії досудового розслідування не обирався, суд не вбачає підстав для його застосування до набрання вироком законної сили.

Керуючись ст. ст. 373, 374 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

ОСОБА_2, ОСОБА_3 визнати винуватими у вчиненні злочину, що передбачений ч. 2 ст. 185 КК України, та призначити покарання у вигляді одного року позбавлення волі кожному.

На підставі ст. 75 КК України від відбування покарання кожного з обвинувачених звільнити, якщо вони протягом іспитового строку тривалістю в один рік не скоять нового злочину і виконають покладені на них в силу ст. 76 КК України обов’язки періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи.

Запобіжний захід до набрання вироком законної сили не застосовувати.

Цивільний позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, ОСОБА_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, солідарно на користь приватного акціонерного товариства «Запорізький абразивний комбінат», ЄДРПОУ 00222226, майнову шкоду в сумі 360 грн.

На вирок суду може бути подана апеляція до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя О. В. Щаслива