Ухвала суду № 79644747, 06.02.2019, Лисичанський міський суд Луганської області

415/7850/18

1-кп/415/272/19

УХВАЛА

"06" лютого 2019 р. м. Лисичанськ

Лисичанський міський суд Луганської області

в складі: головуючого - судді Луньової Д.Ю.,

за участю: секретаря – Савкіна М.А.,

прокурора – Ступченка О.В.,

захисника – ОСОБА_1,

обвинуваченого – ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Лисичанську клопотання прокурора про продовження дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою у кримінальному провадженні № 12018130240001943 від 14.08.2018 року на підставі обвинувального акту стосовно

ОСОБА_2, який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України, -

В С Т А Н О В И В :

Прокурором в судовому засіданні заявлено клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_2, який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України, на два місяці. Клопотання мотивоване тим, що наявні ризики, передбачені п.п.1,3,5 ст. 177 КПК України, а саме існує можливість, що ОСОБА_2 буде переховуватись від суду, можливість ОСОБА_2 незаконно впливати на потерпілу та свідків у кримінальному провадженні та може вчинити інше кримінальне правопорушення. Про наявність зазначених ризиків свідчить вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що йому загрожує в разі визнання його винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, у вчиненні якого він обвинувачується, особу ОСОБА_2, який обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, ОСОБА_2 ніде не працює, близьких родичів та малолітніх дітей не має, що свідчить, на думку прокурора, про відсутність у нього міцних соціальних зв’язків. Крім того, прокурор вважав, що слід взяти до уваги репутацію ОСОБА_2, а саме, що він за місцем мешкання характеризується негативно, оскільки веде аморальний спосіб життя, зловживає спиртними напоями. Інкримінований йому злочин вчинив, перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння. Враховуючі зазначені обставини, застосування до обвинуваченого ОСОБА_2, на думку прокурора, більш м’яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою, не може бути достатнім для запобігання зазначених ризиків.

Захисник ОСОБА_1 заперечувала проти клопотання прокурора, зазначила, що прокурором не доведені ризики, зазначені в його клопотанні про продовження строку тримання під вартою.

Обвинувачений ОСОБА_2 підтримав позицію свого захисника.

Стаття 29 Конституції України закріплює, що ніхто не може бути арештованим або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України, а згідно до ч. 5 ст. 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках та за встановленою процедурою.

Окрім того, у рішенні ЄСПЛ «Stanev v. Bulgaria», п. 143 зазначено, що затримання особи є настільки серйозним заходом, що воно може бути виправдане лише тоді, коли були розглянуті інші, менш суворі заходи і коли вони були визнані недостатніми для захисту індивідуального або суспільного інтересу, який міг би вимагати затримання особи.

Відповідно до ч.3 ст.331 КПК України до спливу продовженого строку суд зобов’язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Стаття 177 КПК України містить правові норми щодо мети та підстав застосовування запобіжних заходів. Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов’язків. Застосування таких заходів завжди пов’язано із необхідністю запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Відповідно до ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, враховуються тяжкість злочину, у вчиненні якого підозрюється, обвинувачується особа, її вік, стан здоров'я, розмір майнової шкоди, майновий стан, наявність родини та утриманців, місце проживання та інші обставини, що її характеризують.

Заслухавши думку учасників судового провадження, суд, враховуючи тяжкість злочину, інкримінованого органами досудового розслідування обвинуваченому, який є тяжким злочином, особу обвинуваченого, який офіційно не працевлаштований, стороною захисту суду не надано жодних доказів на підтвердження наявності підстав вважати, що ОСОБА_2 залишаючись на волі, буде належним чином виконувати свої процесуальні обов’язки, беручу до уваги практику ЄСПЛ, враховуючи, що лише тяжкість покарання не може бути положено в основу прийняття рішення про обрання або продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, однак враховуючи, що судовий розгляд кримінального провадження ще не розпочато, не допитані потерпіла, свідки, суд вважає на даний час недостатнім застосування до обвинуваченого ОСОБА_2 інших більш м’яких запобіжних заходів та приходить до висновку про доцільність продовження строків тримання під вартою ОСОБА_2 на 60 днів.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 176-178, ч.3 ст.331, ст.ст. 369-372 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Клопотання прокурора про продовження дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_2 – задовольнити.

Продовжити дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України, на 60 днів - до 06 квітня 2019 року включно.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: Д.Ю. Луньова