Рішення № 79644585, 05.02.2019, Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області

Дата документу 05.02.2019

Справа № 320/8551/18

№2/320/581/19

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 лютого 2019 року м. Мелітополь

Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді – Юрлагіної Т.В.,

за участі секретаря – Бондаренко Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2018 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача, в якому просить стягнути з відповідача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за кредитним договором №878443531 від 23 грудня 2013 року у розмірі 55435,01 гривень, а також судовий збір у розмірі 1762 гривні.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що між ТОВ «Фінансова компанія Центр фінансових рішень» та відповідачем був укладений кредитний договір № 878443531 від 23 грудня 2013 року. 14.07.2017 року між ТОВ «Фінансова компанія Центр фінансових рішень» та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» було укладено Договір відступлення права вимоги №20170714, у відповідності до умов якого ТОВ «ФК ЦФР» відступило ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» належне йому право вимоги до відповідача. Позивач вказує, що відповідач має непогашену заборгованість за вказаним кредитним договором, яка становить 55435,01 гривень, з яких: 15826,32 гривень – сума заборгованості за основною сумою боргу; 4,3 гривні – сума заборгованості за відсотками; 29053,39 гривень – сума заборгованості за платою за управління кредитом; 10551 гривня – сума заборгованості за пенею.

09.11.2018 року відкрито провадження у справі та призначено судове засідання у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

04.12.2018 року від представника відповідача надійшов відзив на позов.

14.12.2018 року від представника позивача надійшла відповідь на відзив.

У судове засідання представник позивача не з’явився, але від нього надійшла заява про слухання справи за його відсутності, на задоволенні позовних вимог наполягає. Проти винесення заочного рішення не заперечує.

Відповідач у судове засідання не з'явився, але від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги визнає частково в частині стягнення з нього сум щомісячного платежу за період часу з 23.10.2015 року в сумі 5162,32 гривні. В іншій частині позовних вимог просить відмовити, застосувавши строк позовної давності відповідно до ч.4 ст. 267 ЦК України. Відповідно до наданого представником відповідача письмового відзиву, зазначено, що 23.12.2013 року між сторонами дійсно був укладений кредитний договір № 878443531 з графіком щомісячного платежу з граничною датою, строком на 24 місяці, до 23.12.2015 року. Оскільки у відповідача почалися фінансові труднощі, починаючи з листопада 2014 року останній не міг виплачувати кошти за кредитним зобов’язанням. Останній платіж за кредитним договором по сплаті кредиту був здійснений 07 листопада 2014 року. З позовною заявою позивач звернувся до суду 28 вересня 2018 року. Отже, на думку представника відповідача, стягненню з відповідача підлягає заборгованість за тілом кредиту за період з 23 жовтня 2015 року по 23 грудня 2015 року, в межах строку позовної давності, згідно графіку платежів в сумі 5169,52 гривень. Позивачу стало відомо про нараховані на суму заборгованості за пенею та відсотками ще 14 липня 2017 року, а з позовною заявою до суду позивач звернувся 28 вересня 2018 року, тобто поза межами строку позовної давності, яка складає щодо вимог про стягнення пені та процентів 12 місяців.

У відповідності до ч.2 ст.247 ЦПК України у зв’язку з розглядом справи за відсутності сторін фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, вивчивши матеріали справи та всебічно проаналізувавши обставини в їх сукупності, давши оцінку зібраним у справі доказам, виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному, об’єктивному та всебічному з’ясування обставин справи, прийшов до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом..

Згідно ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи..

Згідно ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Судом встановлено, що між ТОВ «Фінансова компанія Центр фінансових рішень» та відповідачем був укладений кредитний договір № 878443531 від 23 грудня 2013 року (а.с.5-6).

Відповідно до п.4 вказаного договору надання кредиту здійснювалось на наступних умовах: сума та валюта кредиту – 21102,01 гривні; річна ставка за кредитом – 0,01% річних; строк, на який надається кредит – 24 місяці; щомісячна плата за кредитом – 4,00% від суми кредиту, що становить 844,08 гривні; пеня за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань – 0,3% від суми прострочення за кожен день прострочення.

На підставі заяви відповідача 19000 гривень було перераховано за вказаними ним у заяві від 23.12.2013 року реквізитами, про що свідчить додана до матеріалів справи копія платіжного доручення від 23.12.2013 року (а.с.9), а сума в розмірі 1342,01 гривні – перерахована в якості страхового платежу за договором страхування на користь ПАТ «Страхова компанія «ТАС».

14.07.2017 року між ТОВ «Фінансова компанія Центр фінансових рішень» та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» було укладено Договір відступлення права вимоги №20170714, у відповідності до умов якого ТОВ «ФК ЦФР» відступило ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» належне йому право вимоги до відповідача за вищевказаним кредитним договором (а.с.17-19).

Згідно з п. 6.2.3 Договору відступлення права вимоги, права вимоги переходять до ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» з моменту підписання сторонами цього договору, після чого ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» стає кредитором по відношенню до боржників стосовно їх заборгованості. При цьому виконання ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» та ТОВ «Фінансова компанія центр фінансових рішень» умов, що визначені цим пунктом, є необхідною та достатньою підставою для оформлення відступлення права вимоги.

Відповідно до витягу з Реєстру боржників до Договору відступлення права вимоги № 20170714 від 14.07.2017 року ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» набув права вимоги до відповідача ОСОБА_1 в сумі 55435,01 гривень, з яких: 15826,32 гривень – сума заборгованості за основною сумою боргу; 4,3 гривні – сума заборгованості за відсотками; 29053,39 гривень – сума заборгованості за платою за управління кредитом; 10551 гривня – сума заборгованості за пенею (а.с.16), що також підтверджується доданим до матеріалів справи розрахунком заборгованості (а.с.13).

Згідно з умовами кредитного договору позичальник зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші зобов'язання у повному обсязі, у строки і на умовах, передбачених договором.

Згідно ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов’язання повинні виконуватись належним чином згідно з умовами договору та вимогами Цивільного Кодексу.

Однак з матеріалів справи та відзиву представника відповідача вбачається, що позивачем пропущено встановлений законодавством строк позовної давності для звернення до суду за захистом своїх порушених прав, про застосування наслідків пропуску якого просить відповідач у справі.

У відповідності до ст.256 ЦК України позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до частини четвертої статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Щодо посилань представника позивача у відповіді на відзив на те, що відповідно до п.24 загальних умов ТОВ «ФК ЦФР» з надання фізичним особам кредитів сторони досягли згоди про те, що позовна давність за спорами, які виникають з кредитного договору, включаючи відшкодування збитків, сплату неустойки, становить 50 років, суд виходить з наступного.

Позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі (частина перша статті 259 ЦК України).

Згідно із частинами першою, другою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Суд встановив, що Загальні умови ТОВ «ФК ЦФР» з надання фізичним особам кредитів не містять підпису відповідача, в укладеному між сторонами кредитному договорі домовленості сторін щодо збільшення строку позовної давності немає, тому суд доходить висновку, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження укладеної письмової домовленості сторін про збільшення позовної давності.

Враховуючи викладене, посилання представника позивача про наявність домовленості щодо збільшення позовної давності суд вважає безпідставними та не бере до уваги.

Таким чином, оскільки між сторонами в порядку ст.259 ЦК України домовленості щодо зміни тривалості позовної давності не було досягнуто, тому на дані правовідносини поширюється загальна позовна давність тривалістю у три роки.

Відповідно до вимог ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

У пунктах 91-93 Постанови ОСОБА_2 Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12-ц зроблено висновок, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.

Якщо кредитний договір встановлює окремі зобов'язання, які деталізують обов'язок позичальника повернути борг частинами та передбачають самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку, то незалежно від визначення у договорі строку кредитування право кредитодавця вважається порушеним з моменту порушення позичальником терміну внесення чергового платежу. А відтак, перебіг позовної давності стосовно кожного щомісячного платежу у межах строку кредитування згідно з частиною п'ятою статті 261 ЦК України починається після невиконання чи неналежного виконання (зокрема, прострочення виконання) позичальником обов'язку з внесення чергового платежу й обчислюється окремо щодо кожного простроченого платежу.

Встановлення строку кредитування у кредитному договорі, що передбачає внесення позичальником щомісячних платежів, має значення не для визначення початку перебігу позовної давності за вимогами кредитодавця щодо погашення заборгованості за цим договором, а, насамперед, для визначення позичальнику розміру щомісячних платежів. Відтак, за вказаних умов початок перебігу позовної давності не можна визначати окремо для погашення всієї заборгованості за договором (зі спливом строку кредитування) і для погашення щомісячних платежів (після несплати чергового такого платежу).

Відповідно до ч. 2 ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Суд встановив, що останній платіж за вказаним кредитним договором відповідачем здійснено 07 листопада 2014 року.

З позовом до відповідача позивач звернувся до суду 17 жовтня 2018 року.

Таким чином, враховуючи викладене, аналізуючи зібрані у справі докази, кожний окремо та всі в сукупності, беручи до уваги наданий до матеріалів справи графік платежів (а.с.6), суд вважає, що стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума заборгованості зі сплати щомісячного платежу, в межах загального трирічного строку позовної давності, за період з 23.10.2015 року по 23.12.2015 року у розмірі 5170,24 гривень (1723,44+1723,44+1723,36). Сума заборгованості за пенею та процентами не підлягає стягненню з відповідача, оскільки позивачем пропущено строк позовної давності для стягнення за даними видами платежів, про що наголошував відповідач у своєму відзиві та просив застосувати наслідки спливу позовної давності.

Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При зверненні до суду позивачем сплачений судовий збір в сумі 1762 грн. Пропорційно до задоволених вимог сума судового збору, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, складає 164,34 грн.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 76, 80, 81, 95, 258, 259, 265, 354, 355 ЦПК України, -

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП – НОМЕР_1, який зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (01032, м. Київ, вулиця Симона Петлюри, будинок 30, ЄДРПОУ 35625014, р/р №26500000127001 в ПАТ «ТАСкомбанк», МФО 339500) заборгованість за кредитним договором № 878443531 від 23 грудня 2013 року у розмірі 5170 (п’ять тисяч сто сімдесят) гривень 24 копійки, а також судовий збір у розмірі 164 (сто шістдесят чотири) гривні 34 копійки.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду протягом 30 днів з дня його складення шляхом подання апеляційної скарги через Мелітопольський міськрайонний суд.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: Т.В.Юрлагіна