Ухвала суду № 79643862, 06.02.2019, Переяславський міськрайонний суд Київської області (до 25.04.2025 - Переяслав-Хмельницький міськрайонний суд Київської області)

Справа № 373/1773/18

УХВАЛА

06 лютого 2019 року м.Переяслав-Хмельницький

Переяслав-Хмельницький міськрайонний суд Київської області в складі

головуючої судді Залеської А.О., розглянувши заяву представника позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову в цивільній справі № 373/1773/18 ( провадження 2/373/142/19) за позовом ОСОБА_2 до фізичної особи підприємця ОСОБА_3, Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС», третя особа: ОСОБА_4, про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,

встановив:

У вересні 2018 року ОСОБА_2 звернувся до суду з вказаною позовною заявою та просить: стягнути з ПрАТ «Страхова група «ТАС» на свою користь шкоду, завдану здоров’ю в розмірі 5865,79 грн та шкоду, завдану майну в розмірі ліміту відповідальності в сумі 50000 грн.; стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на свою користь шкоду, завдану майну в розмірі непокритому лімітом відповідальності страховика, що складає 428528 грн. та моральну шкоду в сумі 50000 грн.

04.02.2019 представник позивача ОСОБА_1 подав суду заяву про забезпечення позову та просить накласти арешт на транспортні засоби, які згідно даних Єдиного державного реєстру МВС України, належать на праві власності ОСОБА_3, а саме:

-автомобіль НОМЕР_1;

-напівпричіп ВОДЕХ, д.н.з. НОМЕР_2;

-напівпричіп марки ВОДЕХ, модель KIS 33, рік випуску 2003, колір сірий;

-автомобіль марки MAN, модель TGX18/440, рік випуску 2010, колір сірий;

-автомобіль марки КАМАЗ, модель 5511, рік випуску 1984, колір зелений;

-напівпричіп марки ВОДЕХ, модель KIS 3Р, рік випуску 2010, колір сірий;

-напівпричіп марки ВОДЕХ, модель KIS 3WA, рік випуску 2010, колір сірий;

-автомобіль марки DAF, модель XF105.460, рік випуску 2011, колір червоний;

-автомобіль марки DAF, модель XF105.460, рік випуску 2012, колір білий;

-автомобіль MAZDA, модель 3MPS, рік випуску 2016, колір червоний;

- автомобіль марки DAF, модель XF95.480, рік випуску 2006, колір білий;

-напівпричіп марки ВОДЕХ, модель KIS 3Р WA, рік випуску 2006, колір сірий;

-напівпричіп марки KPONE, модель AZW18, рік випуску 2006, колір чорний;

-автомобіль RENAULT, модель TRAFIC, рік випуску 2007, колір білий;

-напівпричіп марки ВОДЕХ, модель KIS 33, рік випуску 2005, колір червоний;

-напівпричіп марки ВОДЕХ, модель KIS 33, рік випуску 2005, колір червоний;

-автомобіль марки DAF, модель XF95.430, рік випуску 2005, колір білий;

-автомобіль марки DAF, модель XF95.480, рік випуску 2006, колір білий;

-автомобіль марки MERCEDES-BENZ, модель GL350CDI, рік випуску 2013, колір чорний;

-причіп марки H&W, модель HWDCAB-3078, рік випуску 2008, колір чорний;

-автомобіль марки NISSAN, модель X-TRAIL, рік випуску 2012, колір білий;

-автомобіль марки AUDI, модель Q7, рік випуску 2012, колір червоний;

-автомобіль марки MAN, модель TGA26.440, рік випуску 2006, колір синій;

-напівпричіп марки KPONE, модель AZW18, рік випуску 2005, колір сірий;

-автомобіль марки MAN, модель TGA26.440, рік випуску 2006, колір синій;

-напівпричіп марки ВОДЕХ, модель KIS3, рік випуску 2006, колір червоний;

-автомобіль марки DAF, модель XF95.380, рік випуску 2005, колір жовтий;

-автомобіль марки DAF, модель TE96 NCE, рік випуску 2005, колір білий;

-автомобіль марки КАМАЗ, модель 53213, рік випуску 1994, колір сірий;

-причіп марки ГКБ, модель 8350, рік випуску 1981, колір зелений;

-причіп марки ГКБ, модель 8350, рік випуску 1988, колір сірий;

-причіп марки ГКБ, модель 88350, рік випуску 1986, колір сірий;

-автомобіль марки КАМАЗ, модель 5320, рік випуску 1990, колір зелений.

-

Заява обґрунтована тим, що заявлена сума стягнення з відповідача ФОП ОСОБА_3, з яким винуватець ДТП ОСОБА_4 перебував у трудових відносинах, є істотною та складає 478 528 грн. Представник позивача, як на підставу накладення арешту на належні приватному підприємцю ОСОБА_3 вантажні автомобілі і транспортні засоби вказує те, що у відзиві на позов відповідач доводить факт того, що водій ОСОБА_4, користуючись транспортним засобом, на момент події не виконував трудових обов’язків, а здійснював поїздку у власних особистих цілях. В той же час при розгляді кримінального провадження відносно ОСОБА_4 ці обставини ніким не повідомлялись.

Така поведінка відповідача, на думку представника позивача, свідчить про можливе ускладнення або неможливість виконання рішення суду, якщо його буде ухвалено на користь позивача. Накладення арешту на рухоме майно відповідача ФОП ОСОБА_3 сприятиме охороні цивільно-правових інтересів позивача, пов’язаних з виконанням судового рішення, а також позбавить відповідача у будь-який спосіб реалізувати неправомірний намір щодо відчуження цього майна з метою уникнення відповідальності.

Заява про забезпечення позову розглядається в порядку ч.1 ст. 153 ЦПК України, без повідомлення (виклику) учасників справи.

Вивчивши аргументи представника позивача, наведені в заяві про забезпечення позову та перевіривши їх матеріалами справи, судом встановлено наступне.

ОСОБА_4 засуджений вироком Пирятинського районного суду Полтавської області від 28.02.2018 за ч.1 ст. 286 КК України. Цим вироком встановлено що ОСОБА_4 на момент події, яка сталась на 127 км. Автодороги Київ-Харків-Довжанський 21.09.2015, керував автомобілем DAF з напівпричепом BODEX, які згідно свідоцтва про реєстрацію належать ОСОБА_3 (36-39).

Позовна заява від імені ОСОБА_2 надійшла до суду у вересні 2018 року та містить вимоги майнового характеру до ПАТ «Страхова група «ТАС» на загальну суму страхового відшкодування - 55865,79 грн.; до ФОП ОСОБА_3 як особи відповідальної за шкоду завдану його працівником під час виконання своїх трудових обов’язків, – на загальну суму 478 528 грн.

Відповідачі скористались своїм право на відзив та надали суду письмові заперечення з посиланням на докази.

Зокрема, відповідач ОСОБА_3 вказує та подає докази про те, що на момент ДТП ОСОБА_4 перебував у відпустці та мав у володінні для власних потреб транспортний засіб DAF з напівпричепом BODEX за договором позички.

Відповідно до листа ТСЦ № 3248 Регіонального сервісного центру МВС в Київській області від 06.09.2018 за ОСОБА_3 зареєстровано тридцять три транспортні засоби, в тому числі вантажні автомобілі з напівпричепами та причепи (а.с.56-58)

Відповідно до листа Черкаського міського центру зайнятості від 11.05.2018 ФОП ОСОБА_3 є платником до Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування на випадок безробіття з 08.05.2003 та має зареєстровані у встановленому законом порядку трудові договори з найманими працівниками (а.с.54)

Суд дійшов висновку про відсутність необхідності та недоцільність вживати заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на транспортні засоби відповідача, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.2 ст.149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред’явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Частиною 3 статті 150 ЦПК України, встановлено, що заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до абзацу першого п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

За змістом абзацу третього п. 4 вказаної постанови, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб'єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.

Відповідно до матеріалів справи ФОП ОСОБА_3 здійснює підприємницьку діяльність з надання послуг вантажних перевезень та у своїй власності має автопарк транспортних засобів(всього у кількості 33 одиниці).

Представник позивача просить суд забезпечити позов, ціна якого в частині вимог до ОСОБА_3 становить 478 528 грн., шляхом накладення арешту на всі вантажні транспортні засоби відповідача

На переконання суду арешт транспортних засобів, про який просить представник позивача є неспівмірним заходом заявленим вимогами, а також невиправдано обмежить власника в розпорядженні транспортними засобами з метою здійснення підприємницької діяльності, негативно вплине на інтереси інших осіб – найманих працівників, зокрема, обмежить виїзд транспортних засобів за межі України тощо.

Крім цього, представник позивача у своїй заяві взагалі не наводить доказів того, що існують ризики неможливості виконати рішення суду, у разі якщо позов не буде забезпечений шляхом накладення арешту на транспортні засоби, а також нічим не обґрунтовує наявність у ОСОБА_3, як вказує представник, неправомірного наміру по відчуженню цього майна у будь-який спосіб з метою уникнення відповідальності.

Зокрема, не викладає обставини та не вказує жодного доказу того, що протягом часу з моменту ДТП ( 21.09.2015) ФОП ОСОБА_3, усвідомлюючи правову невідворотність цивільної відповідальності, будь-яким способом зменшив або мав намір зменшити обсяги підприємницької діяльності та засоби виробництва або свій матеріальний стан. Позивач взагалі не наводить доказів недобросовісності відповідача.

На переконання суду саме по собі невизнання позову відповідачем та повідомлення ним обставин, які раніше не були відомі позивачу та суперечать переконанням останнього, не може слугувати доказом того, що відповідач ОСОБА_3 має намір ухилитись від виконання рішення суду у випадку, якщо воно буде ухвалене не на його користь.

Враховуючи все вищевикладене, суд дійшов висновку про відмову в забезпеченні позову, через не обґрунтованість заяви, ризики порушення інтересів інших осіб у зв'язку із застосуванням відповідних заходів та не доведення особою, яка подала заяву, реальної загрози невиконання чи ускладнення виконання рішення суду, у випадку якщо воно буде ухвалене на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 149-153, 353, 354 ЦПК України, суд

ухвалив:

Відмовити в задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову в цивільній справі № 373/1773/18 ( провадження 2/373/142/19) за позовом ОСОБА_2 до до фізичної особи підприємця ОСОБА_3, Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС», третя особа: ОСОБА_4, про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди

Апеляційна скарга на ухвалу подається протягом п’ятнадцяти днів з дня її складання.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідні положення Цивільного процесуального кодексу України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Переяслав-Хмельницький міськрайонний суд Київської області.

Суддя А.О. Залеська