Ухвала суду № 79643190, 25.01.2019, Бориспільський міськрайонний суд Київської області

Справа №359/4585/15-к

Провадження №1-кп/359/32/2019

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 січня 2019 року м. Бориспіль

Бориспільський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого судді - Вознюка С.М.

при секретарі Пугач Д.О., за участю прокурора Горбаня В.В., обвинуваченого ОСОБА_1, його захисника – адвоката ОСОБА_2,

під час судового розгляду у відкритому судовому засіданні з технічною фіксацією в кримінальному провадженні №12015110100000297, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 12.02.2015 року, з обвинувальним актом відносно

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, щодо вчинення ними кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України,

розглянувши клопотання прокурора про обрання відносно обвинуваченого ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, -

в с т а н о в и в :

В провадженні Бориспільського міськрайонного суду Київської області знаходиться кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_3 та ОСОБА_1 у вчиненні ними кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України.

Ухвалою суду від 16.02.2018 року обвинуваченого ОСОБА_3 оголошено у розшук, надано дозвіл на затримання останнього з метою приводу до суду для вирішення питання про заміну запобіжного заходу, а дане кримінальне провадження зупинено до розшуку обвинуваченого та доставки його до суду.

24.01.2019 року обвинуваченого ОСОБА_3 було розшукано та затримано, у зв’язку з чим ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 24.01.2019 року відновлено судове провадження у даному кримінальному провадженні та призначено на 16 год. 00 хв. 25.01.2019 року.

У судовому засіданні прокурор надав клопотання про обрання запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_3 у вигляді тримання під вартою.

Обвинувачений ОСОБА_3 та його захисник заперечували проти обрання обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та просили застосувати інший більш м’який запобіжний захід.

Щодо неявок в судові засідання, то обвинувачений повідомив суд, що перебував на лікуванні у психіатричному відділенні Бориспільської ЦРЛ.

Прокурор заперечив щодо задоволення клопотання обвинуваченого ОСОБА_3 та його захисника, зазначив, що будь-які підстави для обрання іншого більш м’якого запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_3 відсутні. Так, враховуючи наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим кримінального правопорушення, а також тяжкість покарання, яке загрожує обвинуваченому, ризик вчинення обвинуваченим інших злочинів та можливість переховування від органів досудового розслідування та суду, оскільки останній перебував у розшуку, а в сукупності це свідчить про наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що обвинувачений ОСОБА_3 може здійснити дії передбачені п.1, п. 3, п. 4, п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Суд, заслухавши думку учасників судового провадження, та ознайомившись з наявними матеріалами кримінального провадження, дійшов наступного висновку.

У відповідності до ст.131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є запобіжні заходи.

З урахуванням вимог ч.1 ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Згідно ч.1 ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також наявність ризиків, передбачених цим Кодексом.

Частиною другою статті 177 КПК України передбачено, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Як вбачається з п. 1 ОСОБА_4 спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 04.04.2013 p. N 511-550/0/4-13 «Про деякі питання порядку застосування запобіжних заходів під час досудового розслідування та судового провадження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України», вирішуючи питання про застосування, продовження, зміну або скасування запобіжного заходу при розгляді відповідних клопотань, слідчий суддя, суд щоразу зобов'язаний пам'ятати, що критерії для обрання того чи іншого запобіжного заходу передбачені у ч.1 ст.194 КПК, а тому слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування запобіжного заходу, якщо за результатами розгляду клопотання встановить: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст.177 КПК, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні; а також враховувати, що запобіжні заходи у кримінальному провадженні обмежують права особи на свободу та особисту недоторканність, гарантовані ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року (Конвенція), а тому можуть бути застосовані тільки за наявності законної мети та підстав, визначених КПК України, з урахуванням відповідної практики Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ).

Стаття 176 КПК України визначає, що запобіжними заходами є: 1) особисте зобов'язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт; 5) тримання під вартою.

Відповідно до вимог ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні; вік та стан здоров'я підозрюваного; міцність соціальних зв'язків підозрюваного в місці його постійного проживання, у тому числі, наявність у нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного постійного місця роботи; репутацію підозрюваного, його майновий стан; наявність судимостей у підозрюваного.

Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м’яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п’ятою статті 176 цього Кодексу.

Відповідно до вимог пунктів 1, 3, 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливо лише в передбачених законом випадках за встановленою законом процедурою. При цьому ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватись виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув'язнення.

Враховуючи наявність обґрунтованої підозри причетності обвинуваченого ОСОБА_3 до скоєння інкримінованого йому кримінального правопорушення, обсяг пред'явленого обвинувачення, те, що зі слів останнього він не переховувався від явки до суди, а перебував на лікуванні, суд вважає, що прокурором все ж таки не доведено, що жоден із більш м’яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п’ятою статті 176 цього Кодексу.

З цього приводу у суду відсутні достатні доводи та докази для обрання обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, тому суд вважає, що у задоволенні клопотання прокурора про обрання відносно обвинуваченого ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою необхідно відмовити, а у відповідності до ч. 4 ст. 194 КПК України, щодо обвинуваченого застосовує більш м'який запобіжний захід у виді домашнього арешту, оскільки саме цей запобіжний захід забезпечить виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків та попередить вчинення ним дій, передбачених ч.1 ст.177 КПК України.

У відповідності до ч. 2 ст. 181 КПК України домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.

Відповідно до ч.6 ст.181 Кримінального процесуального кодексу України строк дії ухвали про тримання особи під домашнім арештом не може перевищувати двох місяців. У разі необхідності строк тримання особи під домашнім арештом може бути продовжений за клопотанням прокурора.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 170-189, 376 КПК України, суд

у х в а л и в :

У задоволенні клопотання прокурора Горбаня Віталія Володимировича про обрання відносно обвинуваченого ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою,- відмовити.

Обрати обвинуваченому ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, запобіжний захід у вигляді домашнього арешту з покладенням наступних обов’язків: прибувати на виклик до суду з встановленою періодичністю; повідомляти суд про необхідність зміни свого місця постійного проживання (с. Любарці Бориспільського району Київської області, вул. Петровського, 27); заборони залишення місця постійного проживання без дозволу суду; заборони залишення постійного місця проживання в період час з 22.00 год. до 07.00 год. наступного; заборони спілкування з свідками та потерпілими в даному кримінальному провадженні щодо обставин вчинення правопорушення, тощо.

Термін дії запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту з відповідними обов’язками встановити на 60 діб, тобто до 24.00 год. 25.03.2019 року.

Звільнити ОСОБА_5 з-під варти негайно в залі суду.

Ухвала суду оскарженню не підлягає.

Оголошення повного тексту ухвали суду здійснено 30.01.2019 року.

Суддя: С.М.Вознюк