Ухвала суду № 79642045, 04.02.2019, Лиманський міський суд Донецької області (до 25.04.2025 - Краснолиманський міський суд Донецької області)

Справа № 236/120/19

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 лютого 2019 рокум. Лимнан

Суддя Краснолиманського міського суду Донецької області, ОСОБА_1, перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа приватний нотаріус Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_5 про визнання права власності на майно у порядку спадкування за законом,

ВСТАНОВИЛА:

09.01.2019 до Краснолиманського міського суду Донецької області надійшла позовна заява ОСОБА_2, до ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа приватний нотаріус Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_5 про визнання права власності на майно у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_6, померлого 03.06.2014 в м. Донецьк.

Ухвалою судді Краснолиманського міського суду Донецької області від 10.01.2019 позовна заява ОСОБА_2, була залишена без руху та надано строк для усунення недоліків даної позовної заяви, протягом десяти днів з дня отримання її копії.

Копію ухвали судді позивачем отримано 17.01.2019, про що свідчить її підпис в повідомленні про вручення поштового відправлення.

Станом на 01.02.2019 від позивача надійшов лист; відповідно до змісту листа недолікі по справі позивачем усунено частково, а саме:

у позовній заяві не зазначено ціну позову, яка згідно п.2 ч.1 ст.176 ЦПК України має визначатись вартістю майна, і саме з вартості спірного майна повинен бути сплачений судовий збір. При цьому позивач не вказує у позовній заяві вартість спадкового майна: 1/3 частину квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 та автомобіль марки MAZDA, модель 3, типу легковий седан, 2007 року випуску, чорного кольору, реєстраційний номер АН 7855ВО, саме на час звернення до суду з позовом та не посилається на відповідні докази на підтвердження вартості спірного майна.

Відповідно до ч. 4ст. 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Згідно ч.3 ст. 177 ЦПК України у разі необхідності до позовної заяви додаються клопотання та заяви позивача про звільнення від сплати судового збору.

Позивачем не було додано до позовної заяви документ, який підтверджує сплату судового збору, при цьому позивач в позові посилається зокрема на п.21ч.1ст.5ЗУ «Про судовий збір» щодо звільнення від сплати судового збору.

Відповідно до ч. 2ст. 133 ЦПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Таким спеціальним законом є Закон України від 8 липня 2011 року № 3674-VІ «Про судовий збір».

ЗУ «Про судовий збір» визначає дві понятійні категорії, до першої відносять заяви, за яких справляння судового збору не передбачено взагалі, друга категорія, зокрема, визначає коло осіб, яким надається пільга у виді звільнення від сплати судового збору за подачу певних (визначених законом) заяв.

Згідно з пп. 1 п. 1 ч. 2ст. 4 Закону України «Про судовий збір»(зі змінами та доповненнями), судовий збір за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою, складає 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто 1відсоток ціни позову, але неменше 768,40грн.та не більше 9605,00 грн.

Так, стаття 5 Закону України «Про судовий збір» встановлює пільги щодо сплати судового збору, зокрема, згідно п.21 ч.1 ст. 5 даного Закону від сплати судового збору звільняються заявники - у справах за заявами про встановлення фактів, що мають юридичне значення, поданих у зв’язку із збройною агресією, збройним конфліктом, тимчасовою окупацією території України, надзвичайними ситуаціями природного чи техногенного характеру, що призвели до вимушеного переселення з тимчасово окупованих територій України, загибелі, поранення, перебування в полоні, незаконного позбавлення волі або викрадення, а також порушення права власності на рухоме та/або нерухоме майно.

Аналізуючи ж положення п. 21 ч.1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір», слід дійти висновку, що законодавцем передбачено звільнення від сплати судового збору за звернення із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, необхідність у встановленні якого виникла внаслідок:

1) вимушеного переселення з тимчасово окупованих територій,

2) загибелі,

3) поранення,

4) перебування в полоні,

5) незаконного позбавлення волі або викрадення,

6) порушення права власності на рухоме та/або нерухоме майно.

В свою чергу, вище перелічені обставини, виникли внаслідок:

1) збройної агресії,

2) збройного конфлікту,

3) тимчасової окупації території України,

4) надзвичайної ситуації природного чи техногенного характеру.

Згідно даної норми закону звільняються від сплати судового збору саме заявники у справах за заявами про встановлення фактів, що мають юридичне значення, поданих у зв’язку із збройною агресією, збройним конфліктом, тимчасовою окупацією території України, а також порушення права власності на рухоме та/або нерухоме майно.

В даному випадку подана позовна заява про визнання права власності в порядку спадкування за законом, ОСОБА_2 є позивачем, а не заявником. Предметом даного позову не є захист права власності на нерухоме майно у зв’язку з із збройною агресією, збройним конфліктом, тимчасовою окупацією території України, а тому вимоги позивача про звільнення від сплати судового збору є необґрунтовані.

При цьому суд зазначає, що прецедентна практика Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнає, що доступ до суду не є абсолютним і національним законодавством може обмежуватись, зокрема для дотримання правил судової процедури і це не є порушенням права на справедливий суд.

Європейський суд з прав людини вказав,що інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовувати накладення фінансових обмежень на доступ особи до суду. Положення п. 1 ст. 6 Конвенції про виконання зобов’язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах, так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах (п. 59 рішення ЄСПЛ від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» («Kreuz v. Poland»)). Вимога про сплату державного мита є стримуючою мірою для потенційних позивачів від пред’явлення безрозсудних і необґрунтованих позовів. Для того, щоб гарантувати справедливий баланс між підтримкою нормального функціонування судової системи і захистом інтересів заявника при поданні позову до суду, внутрішньодержавні суди звільняють від сплати державного мита заявників, які можуть підтвердити свій поганий фінансовий стан (п. 111 рішення ЄСПЛ від 20 лютого 2014 року у справі «Шишков проти Росії» («Shishkov v. Russia»)).

Клопотання та заяви про звільнення від сплати судового збору з підстав, зазначених у статті 8 Закону України «Про судовий збір» позивачем подано не було.

При цьому, суд зазначає, що вимога сплати судового збору прямо передбачена нормами чинного законодавства та відповідно до ст. 6 Конвенції з прав та основоположних свобод людини, не є перешкоджанням доступу до правосуддя, оскільки чинним законодавством передбачений порядок звільнення від сплати судового збору судом.

Таким чином, станом на 04.02.2019 позивач не усунув недоліки позовної заяви, зазначені в ухвалі суду, а тому відповідно до ч. 3 ст. 185 ЦПК України позовна заява вважається неподаною і підлягає поверненню позивачу.

Разом з тим, суд вважає за необхідне роз’яснити в цій ухвалі, що позивач не позбавлена права звернення до суду із клопотанням про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, або відстрочення сплати судового збору, відповідно до ст. 8 ЗУ «Про судовий збір», ст. 136 ЦПК України, за якими суд, з урахуванням майнового стану заявниці, може прийняти відповідне рішення.

На підставі вищенаведеного та керуючись статтею 185, 353 ЦПК України, ст.ст. 4, 5, 6 ЗУ «Про судовий збір», суддя,

УХВАЛИЛА:

Позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа приватний нотаріус Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_5 про визнання права власності на майно у порядку спадкування за законом, вважати неподаною та повернути позивачу.

Роз’яснити позивачу, що відповідно до ч. 7 ст. 185 ЦПК України повернення заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення.

Роз’яснити в цій ухвалі, що позивач не позбавлена також права звернутися до суду із клопотанням про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, або відстрочення сплати судового збору, відповідно до ст. 8 ЗУ «Про судовий збір», ст. 136 ЦПК України.

На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Донецького Апеляційного суду протягом п’ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом п’ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

У відповідності до п.п. 15.5 п.15 ч.1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно- телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Суддя -