Рішення № 79639884, 06.02.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

1/41

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

06 лютого 2019 року № 640/18961/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Клочкової Н.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»

до Державної фіскальної служби України

треті особи ОСОБА_1,

ОСОБА_2,

ОСОБА_3,

ОСОБА_4

про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» (далі по тексту - позивач, НАСК «Оранта») звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної фіскальної служби України (далі по тексту - відповідач, ДФС), треті особи - ОСОБА_1 (далі по тексту - третя особа 1, ОСОБА_1.), ОСОБА_2 (далі по тексту - третя особа 2, ОСОБА_2.), ОСОБА_3 (далі по тексту - третя особа 3, ОСОБА_3.), ОСОБА_4 (далі по тексту - третя особа 4, ОСОБА_4.), в якому просить:

- визнати бездіяльність (ненадання інформації, яку НАСК «Оранта» просила надати у листі від 18 жовтня 2018 року №09-02-05/509-03) суб'єкта владних повноважень - Державної фіскальної служби України - протиправною;

- зобов'язати Державну фіскальну службу України надати інформацію, запитувану НАСК «Оранта» у листі від 18 жовтня 2018 року №09-02-05/509-03, а саме: чи ввозила на митну територію України транспортний засіб Hyundai Sonata, реєстраційний номер НОМЕР_5, ОСОБА_1;

- визнати бездіяльність (ненадання інформації, яку НАСК «Оранта» просила надати у листі від 18 жовтня 2018 року №09-02-05/509-08) суб'єкта владних повноважень - Державної фіскальної служби України - протиправною;

- зобов'язати Державну фіскальну службу України надати інформацію, запитувану НАСК «Оранта» у листі від 18 жовтня 2018 року №09-02-05/509-08, а саме: чи ввозив на митну територію України транспортний засіб Volkswagen Golf, реєстраційний номер НОМЕР_6, ОСОБА_2;

- визнати бездіяльність (ненадання інформації, яку НАСК «Оранта» просила надати у листі від 18 жовтня 2018 року №09-02-05/509-09) суб'єкта владних повноважень - Державної фіскальної служби України - протиправною;

- зобов'язати Державну фіскальну службу України надати інформацію, запитувану НАСК «Оранта» у листі від 18 жовтня 2018 року №09-02-05/509-09, а саме: чи ввозив на митну територію України транспортний засіб Ford Mondeo, реєстраційний номер НОМЕР_7, ОСОБА_3;

- визнати бездіяльність (ненадання інформації, яку НАСК «Оранта» просила надати у листі від 18 жовтня 2018 року №09-02-05/509-10) суб'єкта владних повноважень - Державної фіскальної служби України - протиправною;

- зобов'язати Державну фіскальну службу України надати інформацію, запитувану НАСК «Оранта» у листі від 18 жовтня 2018 року №09-02-05/509-10, а саме: чи ввозила на митну територію України транспортний засіб BMW 320D, реєстраційний номер НОМЕР_8, ОСОБА_4.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва відкрито провадження в адміністративній справі, відмовлено у задоволенні клопотання публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, вирішено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи та залучено до участі у справі у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4

В обґрунтування позовних вимог позивач послався на те, що при здійсненні розслідування події, що містить ознаки страхового випадку, позивач звернувся до Державної фіскальної служби України із запитами від 18 жовтня 2018 року №№09-02-05/509-03, 09-02-05/509-08, 09-02-05/508-09, 09-02-05/509-10 (вх. ДФС №№57824/6, 57825/6, 57826/6 та 57885 від 24 жовтня 2018 року відповідно) про надання інформації.

31 жовтня 2018 року відповідач надіслав загальний лист - відповідь №35522/6/99-99-18-01-03-15 до НАСК «Оранта», в якому зазначив, що надання інформації щодо переміщення через митний кордон України транспортних засобів без дозволу осіб, стосовно яких буде надана така інформація, законодавством з питань державної митної справи не допускається.

Не погоджуючись з бездіяльністю відповідача, яка полягає у ненаданні страховику інформації із митної справи, незважаючи на те, що позивачем повідомлено відповідача про подію, яка може бути визнана страховим випадком, останній звернувся до адміністративного суду з відповідною позовною заявою.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог представник відповідача у відзиві на позовну заяву зазначив, що 24 жовтня 2018 року на адресу Державної фіскальної служби України надійшли 4 запити позивача з проханням повідомити інформацію про ввезення транспортних засобів з іноземною реєстрацією на митну територію України ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, посилаючись на статтю 25 Закону України «Про страхування» та на пункт 56.1 статті 56 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

За результатами розгляду запитів позивача ДФС України листом від 31 жовтня 2018 року №35522/6/99-99-18-01-03-15, посилаючись на статтю 11 Митного кодексу України, повідомила про те, що надання запитуваної інформації без дозволу осіб, стосовно яких вона буде надана, не допускається.

Також, представник відповідача послався й на те, що чинним законодавством України передбачено, що страховик наділений правом запитувати у органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадян, а останні зобов'язані надавати не будь-яку інформацію, а лише ту, що пов'язана із страховим випадком.

При цьому, представник відповідача зазначив, що позивач своє звернення до ДФС України обґрунтував необхідністю встановлення правомірності використання транспортних засобів учасниками дорожньо-транспортної пригоди, що випливає на встановлення юридичного факту забезпеченості транспортних засобів та на кваліфікацію події як страхового випадку, проте, як вказав представник відповідача у відзиві на позовну заяву, на факт забезпеченості транспортних засобів випливає наявність договору страхування цивільно-правової відповідальності, в якому зазначені сторони.

Викладені вище обставини, на думку представника відповідача, свідчать про відсутність протиправною бездіяльності при наданні відповіді на запити позивача.

У відповіді на відзив на позовну заяву представник позивача послався на те, що НАСК «Оранта» запитувала інформацію з метою встановлення факту володіння транспортними засобами учасниками дорожньо-транспортної пригоди, а не необхідністю встановлення правомірності використання транспортних засобів, як зазначив представник відповідача у відзиві на позовну заяву, а тому, на думку представника позивача, відповідач прийшов до хибних висновків вважаючи, що запитувана інформація про ввезення транспортних засобів на митну територію України не належить до інформації, що пов'язана із страховим випадком і не може бути надана без дозволу осіб, що надали таку інформацію.

Треті особи будь-яких письмових пояснень щодо позовної заяви не надали з невідомих суду причин.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Як вбачається з наданої суду копії Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань №1004798277 від 21 грудня 2018 року, відомості про публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» з 16 вересня 1994 року (26 липня 2004 року) включені Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань за №1 070 120 0000 000314, видом економічної діяльності юридичної особи є « 65.12 Інші види страхування, крім страхування життя».

Тобто, публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» є страховиком, який має право здійснювати страхову діяльність на території України у розумінні частини 1 статті 2 Закону України «Про страхування» від 07 березня 1996 року №85/96-ВР (далі по тексту - Закон України від 07 березня 1996 року №85/96-ВР).

18 жовтня 2018 року позивач звернувся до Державної фіскальної служби України з наступними запитами:

1) №09-02-05/509-03 про надання інформації, в якому зазначив, що 16 травня 2018 року сталася ДТП за участю HYUNDAI Sonata, реєстраційний номер НОМЕР_5 під керуванням ОСОБА_1 та Audi A8, реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_6 НАСК «Оранта» здійснює розслідування страхового випадку (страхова справа №18-32-6333) в тому числі і щодо того чи правомірно учасники дорожньо - транспортної пригоди використовували транспортні засоби (що впливає на встановлення юридичного факту забезпеченості транспортних засобів на час дорожньо - транспортної пригоди та на кваліфікацію події як страхового випадку), у зв'язку з тим, що транспортний засіб HYUNDAI Sonata, реєстраційний номер НОМЕР_5 зареєстровано в іншій країні, НАСК «Оранта» просило ДФС України повідомити чи було ввезено цей транспортний засіб на митну територію України ОСОБА_1;

2) №09-02-05/509-08 про надання інформації, в якому зазначив, що 11 липня 2018 року сталася ДТП за участю Daewoo Lanos, реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_7 та Volkswagen Golf, реєстраційний номер НОМЕР_6 під керуванням ОСОБА_2 НАСК «Оранта» здійснює розслідування страхового випадку (страхова справа №18-13-9000) в тому числі і щодо того чи правомірно учасники дорожньо - транспортної пригоди використовували транспортні засоби (що впливає на встановлення юридичного факту забезпеченості транспортних засобів на час дорожньо - транспортної пригоди та на кваліфікацію події як страхового випадку), у зв'язку з тим, що транспортний засіб Volkswagen Golf, реєстраційний номер НОМЕР_6 зареєстровано в іншій країні, НАСК «Оранта» просило ДФС України повідомити чи було ввезено цей транспортний засіб на митну територію України ОСОБА_2;

3) №09-02-05/509-09 про надання інформації, в якому зазначив, що 20 вересня 2018 року сталася ДТП за участю Mercedes-Benz Sprinter, реєстраційний номер НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_5 та Ford Mondeo, реєстраційний номер НОМЕР_7 під керуванням ОСОБА_3 НАСК «Оранта» здійснює розслідування страхового випадку (страхова справа №18-13-12566) в тому числі і щодо того чи правомірно учасники дорожньо - транспортної пригоди використовували транспортні засоби (що впливає на встановлення юридичного факту забезпеченості транспортних засобів на час дорожньо - транспортної пригоди та на кваліфікацію події як страхового випадку), у зв'язку з тим, що транспортний засіб Ford Mondeo, реєстраційний номер НОМЕР_7 зареєстровано в іншій країні, НАСК «Оранта» просило ДФС України повідомити чи було ввезено цей транспортний засіб на митну територію України ОСОБА_3;

4) №09-02-05/509-10 про надання інформації, в якому зазначив, що 04 вересня 2018 року сталася ДТП за участю BMW 320D, реєстраційний номер НОМЕР_9 під керуванням ОСОБА_4 та Volkswagen Polo, реєстраційний номер НОМЕР_4 під керуванням ОСОБА_8 НАСК «Оранта» здійснює розслідування страхового випадку (страхова справа №11489) в тому числі і щодо того чи правомірно учасники дорожньо - транспортної пригоди використовували транспортні засоби (що впливає на встановлення юридичного факту забезпеченості транспортних засобів на час дорожньо - транспортної пригоди та на кваліфікацію події як страхового випадку), у зв'язку з тим, що транспортний засіб BMW 320D, реєстраційний номер НОМЕР_9 зареєстровано в іншій країні, НАСК «Оранта» просило ДФС України повідомити чи було ввезено цей транспортний засіб на митну територію України ОСОБА_4.

Листом від 31 жовтня 2018 року №35522/6/99-99-18-01-03-15 Державна фіскальна служба України повідомила НАСК «Оранта», що надання інформації щодо переміщення через митний кордон України транспортних засобів без дозволу осіб, стосовно яких буде надана така інформація, законодавством з питань державної митної справи не допускається, посилаючись при цьому на статтю 11 Митного кодексу України.

Не погоджуючись з такою відповіддю Державної фіскальної служби України та вважаючи, що остання допустила бездіяльність щодо ненадання відповіді на запит, позивач звернувся до адміністративного суду з відповідною позовною заявою.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, Окружний адміністративний суд міста Києва виходить з наступного.

Спірні правовідносини врегульовані Законом України «Про страхування» від 07 березня 1996 №85/96-ВР в редакції, що діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин (далі по тексту - Закон України від 07 березня 1996 року №85/96-ВР), Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01 липня 2004 року №1961-IV, в редакції, що діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин (далі по тексту - Закону України від 01 липня 2004 року №1961-IV) та Митним кодексом України.

У відповідності до частини 1 статті 1 Митного кодексу України законодавство України з питань державної митної справи складається з Конституції України, цього Кодексу, інших законів України, що регулюють питання, зазначені у статті 7 цього Кодексу, з міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання цього Кодексу та інших законодавчих актів.

Згідно з частиною 4 статті 7 Митного кодексу України безпосереднє керівництво здійсненням державної митної справи покладається на центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Пунктом 1 Положення про Державну фіскальну службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 травня 2014 року №236, Державна фіскальна служба України (ДФС) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів і який реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок), державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового, митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску.

Статтею 11 Митного кодексу України визначено, що інформація, що стосується державної митної справи, отримана органами доходів і зборів, може використовуватися ними виключно для митних цілей і не може розголошуватися без дозволу суб'єкта, осіб чи органу, що надав таку інформацію, зокрема, передаватися третім особам, у тому числі іншим органам державної влади, крім випадків, визначених цим Кодексом та іншими законами України.

Інформація щодо підприємств, громадян, а також товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються ними через митний кордон України, що збирається, використовується та формується органами доходів і зборів, вноситься до інформаційних баз даних і використовується з урахуванням обмежень, передбачених для інформації з обмеженим доступом.

За розголошення інформації, зазначеної у цій статті, посадові особи органів доходів і зборів несуть відповідальність згідно із законом.

Не вважається розголошенням надання знеособленої зведеної інформації для статистичних цілей, знеособленої аналітичної інформації, інформації щодо загальних питань роботи митниці, інформації, яка не стосується конкретних фізичних та/або юридичних осіб і не може становити комерційну таємницю, інформація, яка стосується правопорушень, а також публічне обговорення в засобах масової інформації та суспільстві проблем державної митної справи.

Частинами 4 та 5 статті 25 Закону України від 07 березня 1996 року №85/96-ВР передбачено, що у разі необхідності страховик або Моторне (транспортне) страхове бюро можуть робити запити про відомості, пов'язані із страховим випадком, до правоохоронних органів, банків, медичних закладів та інших підприємств, установ і організацій, що володіють інформацією про обставини страхового випадку, а також можуть самостійно з'ясовувати причини та обставини страхового випадку.

Підприємства, установи та організації зобов'язані надсилати відповіді страховикам та Моторному (транспортному) страховому бюро на запити про відомості, пов'язані із страховим випадком, у тому числі й дані, що є комерційною таємницею. При цьому страховик та Моторне (транспортне) страхове бюро несуть відповідальність за їх розголошення в будь-якій формі, за винятком випадків, передбачених законодавством України.

При цьому, частиною 2 статті 8 Закону України від 07 березня 1996 року №85/96-ВР передбачено, що страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Статтею 6 Закону України від 01 липня 2004 року №1961-IV передбачено, що страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.

Під забезпеченим транспортним засобом слід розуміти транспортний засіб, зазначений у чинному договорі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, за умови його експлуатації особами, відповідальність яких застрахована (пункт 1.7. статті 1 Закону України від 01 липня 2004 року №1961-IV).

У відповідності до пункту 10.1 та 10.4 статті 10 Закону України від 01 липня 2004 року №1961-IV відповідно до цього Закону укладаються такі види договорів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності: внутрішній договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (далі - внутрішній договір страхування); договір міжнародного обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (далі - договір міжнародного страхування).

Під час в'їзду на територію України власник транспортного засобу, який зареєстрований в іншій країні, зобов'язаний мати на весь термін перебування такого транспортного засобу на території України сертифікат міжнародного автомобільного страхування «Зелена картка» або внутрішній договір страхування цивільно-правової відповідальності.

Згідно пункту 21.2 статті 21 Закону України від 01 липня 2004 №1961-IV контроль за наявністю договорів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється: відповідними підрозділами Національної поліції при складанні протоколів щодо порушень правил дорожнього руху та оформленні матеріалів дорожньо-транспортних пригод; органами Державної прикордонної служби України під час перетинання транспортними засобами державного кордону України.

Статтею 54 цього ж Закону передбачено, що посадові особи відповідних органів Державної прикордонної служби України здійснюють перевірку наявності чинного на території України договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, які перетинають державний кордон України, незалежно від належності та місця реєстрації транспортного засобу.

Якщо водій транспортного засобу при в'їзді на територію України не може пред'явити документ, який підтверджує наявність чинного на території України договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, подальший рух транспортного засобу допускається лише після укладення відповідного договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

При цьому, пунктом 56.1 статті 56 Закону України від 01 липня 2004 року №1961-IV передбачено, що підрозділи державної влади, органи місцевого самоврядування, юридичні особи та громадяни зобов'язані безоплатно надавати на запит страховиків та МТСБУ інформацію, якою вони володіють, у тому числі конфіденційну, з обмеженим доступом та таку, що містить персональні дані, що пов'язана з страховими випадками з обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності або з подіями, що були підставою для подання потерпілими вимог про відшкодування шкоди МТСБУ. Територіальні органи Міністерства внутрішніх справ України також надають безоплатно страховикам та МТСБУ на їх запити відомості про реєстрацію транспортних засобів, з власниками яких ці страховики укладають договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, а органи Національної поліції - відомості про дорожньо-транспортні пригоди, що мали місце.

Наведене в сукупності дозволяє суду дійти висновку про те, що факт правомірності саме використання транспортного засобу під час дорожньо-транспортної пригоди встановлюється на підставі укладеного між сторонами договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, а факт правомірності володіння таким транспортним засобом особою, яка зазначена у договорі обов'язкового страхування цивільно - правової відповідальності може бути встановлено, у тому числі, шляхом отримання інформації з митної справи щодо ввезення на митну територію України транспортного засобу, який зареєстровано в іншій країні.

Так, судом встановлено та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що, звертаючись до Державної фіскальної служби України, НАСК «Оранта» у своїх запитах просила надати інформацію саме щодо правомірності використання транспортних засобів учасниками дорожньо - транспортної пригоди, а не щодо правомірності володіння такими транспортними засобами одним з учасників дорожньо - транспортної пригоди, тобто, інформація, яку запитував позивач, як страховик, відноситься саме до тієї інформації, яка не може бути надана без дозволу осіб, яких вона стосується у розумінні статті 11 Митного кодексу України, а тому суд не приймає до уваги твердження представника позивача, викладені останнім у відповіді на відзив на позовну заяву щодо того, що НАСК «Оранта» було запитано саме інформацію про правовірність володіння транспортними засобами з метою встановлення факту його забезпеченості, оскільки такі твердження, як вже зазначалося судом, спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

Аналізуючи вищевикладене та надані докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог НАСК «Оранта» у повному обсязі.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, позивачем не підтверджено достатніми та належними доказами факту порушення його прав та охоронюваних інтересів в межах спірних правовідносин, в той час як відповідачем доведено правомірність своїх дій, з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, у суду відсутні правові підстави для задоволення адміністративного позову.

Частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Зважаючи, що у задоволенні позову позивача відмовлено, а іншими учасниками справи судові витрати не понесені, судові витрати не підлягають розподілу відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 139, 143, 241-246, 255, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів, з дня складання повного тексту рішення.

Суддя Н.В. Клочкова