Ухвала суду № 79639106, 05.02.2019, Пересипський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Суворовський районний суд м. Одеси)

Справа № 523/14354/17

Провадження №2-а/523/32/19

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" лютого 2019 р. Суворовського районного суду м. Одеси, в складі :

Головуючого-судді Сувертак І.В.,

За участю секретаря Круглікова О.О.

За участю сторін :

Представника позивача: ОСОБА_1

Представника 3-ї особи : ОСОБА_2

розглянув справу за адміністративним позовом Суворовського об’єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі (65003, м. Одеса, вул. Чорноморського козацтва, буд. 95) до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області (65072, м. Одеса, пл.. ОСОБА_3, 1) , третя особа ОСОБА_4(65069, м. Одеса, вул.Жоліо Кюрі ,64,35) про визнання незаконною та скасування постанови про закінчення виконавчого провадження,

ВСТАНОВИВ:

До Суворовського районного суду міста Одеси надійшов адміністративний позов Суворовського об’єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі (65003, м. Одеса, вул. Чорноморського козацтва, буд. 95) до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області (65072, м. Одеса, пл.. ОСОБА_3, 1) , третя особа ОСОБА_4(65069, м. Одеса, вул.Жоліо Кюрі ,64,35) про визнання незаконною та скасування постанови про закінчення виконавчого провадження.

Представник третьої особи звернувся з клопотанням про передачу справи за юрисдикцією до Одеського окружного адміністративного суду в силу ст.20 КАС України, л.с.51.

В судовому засіданні представник третьої особи підтримав своє клопотання , просив задовольнити, представив суду копію рішення від 17 січня 2019 року Одеського окружного адміністративного суду по справі за №523/14355/17.

В судовому засіданні представник позивача заперечувала проти задоволення цього клопотання.

Дослідивши матеріали справи, зміст позовних вимог, суд приходить до наступного висновку.

Предметом позовних вимог є визнання протиправною та скасування постанови державного виконавця про закінчення виконачого провадження. № ВП №53387466.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» № 2147-VIIІ від 03 жовтня 2017 року, яким, зокрема, Кодекс адміністративного судочинства України викладений в новій редакції.

Відповідно до ч.1 ст. 287 КАС України, учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Крім загального порядку оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби, визначеного нормами процесуального законодавства, Законом України від 02 червня 2016р. « Про виконавче провадження» встановлює спеціальний порядок судового оскарження рішення, дії чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця , згідно з яким відповідні спори відносяться до юрисдикції адміністративних судів та підлягають розгляду за правилами адміністративного судочинства.

Аналогічна правова позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду в рамках справи № 127/9870/16-ц ( провадження № 14-166цс18, справи № 906/530/17 ( провадження № 12-231гс 18), справи № 821/872/17 ( провадження № 11-834 апп18).

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Згідно з положеннями частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року № ETS № 005, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР (далі - Конвенція), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

З огляду на вимоги ч.5 ст. 287 КАС України, враховуючи положення Закону України « Про виконавче провадження» у випадку розгляду цієї адміністративної справи та прийняття будь-якого рішення у ній Суворовським районним судом м. Одеси, останній не відповідатиме критерію «суд, встановлений законом» в розумінні ст. 6 Конвенції, оскільки не буде дотриману юрисдикційну умову такої відповідності (суд повинен бути повноважним, діяти у спосіб та відповідно до повноважень, передбачених законом, у межах своєї компетенції).

Суд звертає увагу, що відповідно до приписів пункту 1 частини 3 ст. 317 КАС України, якщо справу розглянуто неповноважним складом суду це є порушенням норм процесуального права, що в свою чергу є обов'язковою підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення суду.

Крім того, згідно Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 р. Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 р. № 3477-IV, інститут підсудності безпосередньо пов'язаний із забезпеченням права на справедливий судовий розгляд, закріпленого у п. 1 ст. 6 Конвенції, оскільки за його допомогою визначається «належний суд», тобто суд, уповноважений розглядати конкретну справу.

Зазначена правова позиція дає можливість виділити дві умови відповідності критерію «суд, встановлений законом»: організаційну (організація судової системи повинна регулюватися законами у їх буквальному значенні) та юрисдикційну (суд повинен діяти у спосіб та відповідно до повноважень, передбачених законом, у межах своєї компетенції).

У відповідності до ч. 1 ст. 30 КАС України спори між адміністративними судами щодо підсудності не допускаються.

Відповідно до вимог ст. 318 КАС України прийняте судом рішення з порушенням правил юрисдикції (підсудності), визначених статтями 20, 22, 25-28 цього Кодексу є підставою для його скасування судом апеляційної інстанції з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю.

Виходячи з аналізу положень КАС України, Конвенції про захист прав і основоположних свобод, прецедентної практики ЄСПЛ, суд приходить до висновку про необхідність направлення зазначеної справи для розгляду по суті за підсудністю до Одеського окружного адміністративного суду, якому ця справа предметно підсудна, в силу вимог ст. 20 КАС України, оскільки Суворовський районний суд м Одеси не є судом, повноважним згідно закону на розгляд справи цієї категорії.

За таких обставин та керуючись ст. 20, 21, 29, 30, 294-295, 318 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Передати справу № 523/14354/17 за адміністративним позовом Суворовського об,єднаного УПФУ в м. Одесі до Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області, третя особа ОСОБА_4 про визнання незаконною та скасування постанови про закінчення виконавчого провадження - за підсудністю до Одеського окружного адміністративного суду.

Ухвалу може бути оскаржено до Одеського апеляційного адміністративного суду через Суворовський районний суд м.Одеси шляхом подання апеляційної скарги протягом п,ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали.

У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом пятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя