Рішення № 79638796, 05.02.2019, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710 РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Харків

05.02.2019 р. справа №520/120/19

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Старосєльцевої О.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження за процедурою письмового провадження справу за позовом

ОСОБА_1 до Київського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова прозобов'язання вчинити певні дії та стягнення коштів, -

встановив:

Позивач, ОСОБА_1, у порядку адміністративного судочинства заявив вимогу про 1) зобов'язання Київського ОУПФУ м. Харкова повернути безпідставно сплачені кошти у розмірі 7070,00 грн.; 2) зобов'язання ОУПФУ м. Харкова сформувати та подати до відповідного територіального органу ДКС України в місті Харків подання про повернення ОСОБА_1 збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 7070,00 грн. сплаченого згідно з квитанцією №ПН176557С1 від 03.08.2018р.

Аргументуючи заявлені вимоги зазначив, що придбавав житло вперше, суму збору сплатив помилково.

Відповідач, Київське ОУПФУ м. Харкова, з поданим позовом не погодився.

Аргументуючи заперечення проти позову зазначив, наразі не існує правових механізмів щодо звільнення від сплати збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування осіб, які придбали житло вперше, або повернення їм сплаченого збору, зокрема, порядку підтвердження факту первинного придбання житла, у зв'язку з чим просив в задоволенні позову відмовити.

Суд, повно виконавши процесуальний обов'язок зі збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст належних норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

За матеріалами справи судом установлено, що 03.08.2018 р. позивач у якості покупця уклав договір купівлі-продажу квартири за адресою: АДРЕСА_1. Ціна даного договору складає 707.000,00 грн. (а.с.14)

Копією квитанції від 03.08.2018 р. підтверджені обставини оплати позивачем 7.070,00 грн. збору до Пенсійного фонду України за договором купівлі-продажу майна на рахунок УК в Київському районі мста Харкова.

Як вбачається з матеріалів справи 13.09.2018 р. позивач письмовою заявою звернувся до Київського ОУПФУ м. Харкова щодо повернення сплачених коштів, що не спростовано сторонами по справі.

Листом від 25.09.2018р. р. №17909-47/03 владний суб'єкт відмовив заявнику з підстав відсутності повноважень у тероргану ПФУ встановлювати первинність придбання житла.

На підтвердження обставин придбання житла вперше позивачем надано до матеріалів справи Інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно (а.с.15).

Вирішуючи справу, суд зазначає, що правовідносини з приводу сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій унормовані, насамперед, приписами Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" та деталізовані приписами Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій (затвердженого постановою КМУ від 03.11.1998р. №1740; далі за текстом - Порядок №1740).

Процедура повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, а саме: податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджету, коштів від повернення до бюджетів бюджетних позичок, фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, та кредитів, у тому числі залучених державою (місцевими бюджетами) або під державні (місцеві) гарантії, урегульована, зокрема, приписами ст.ст. 43, 102 Податкового кодексу України та деталізована приписами Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів (затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013р. №787; далі за текстом - Порядок № 787).

Правовий висновок Верховного Суду з приводу застосування перелічених норм права міститься у постанові від 13.12.2018р. по справі №813/969/17 (адміністративне провадження №К/9901/30016/18) і полягає у тому, що " … в Україні відсутній механізм перевірки інформації про те, чи вперше особа придбала нерухомість.

Вказане питання було предметом звернення Пенсійного фонду України до Конституційного Суду України про надання тлумачення терміна "придбавають житло вперше", що міститься у пункті 9 частини першої статті 1 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування", визначивши коло осіб, яких необхідно вважати такими, що придбавають житло вперше.

Ухвалою Конституційного Суду України від 23 березня 2000 року №29-у/2000 відмовлено у відкритті конституційного провадження у справі через відсутність у Пенсійного фонду України права на конституційне подання та непідвідомчість Конституційному Суду України питання, порушеного у поданні.

За відсутності відповідного правового механізму перевірки інформації про факт придбання нерухомості вперше саме держава в особі Пенсійного фонду України як уповноваженого суб'єкта владних повноважень зобов'язана доводити той факт, що у кожному конкретному випадку особа, що зобов'язана сплачувати збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, придбала житло не вперше. Держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов'язана забезпечити його реалізацію. В протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності належного правового регулювання покладаються саме на державу.

Відсутність в Україні єдиної системи реєстрації прав на нерухоме майно та позбавлення можливості Пенсійного фонду України та його територіальних відділень встановити придбання квартир конкретною особою вперше не може ставитись в провину особі, оскільки невизначення порядку виконання законодавчо закріплених норм не може призводити до порушення чи обмеження прав громадян, які наділені такими правами.

Відповідно до статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

При цьому, колегія суддів враховує правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену в рішеннях у справах "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" (PincovdandPine v. The Czech Republic), "Ґаші проти Хорватії" (Gashiv. Croatia), "Трго проти Хорватії" (Trgo v. Croatia) щодо застосування принципу "належного урядування", згідно якого державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Оскільки саме держава не виконала свій обов'язок запровадити внутрішню процедуру встановлення факту придбання нерухомого майна вперше, що сприяло б юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси особи, то негативні наслідки вказаної бездіяльності мають покладатися саме на державу".

Аналогічна правова позиція викладена і у постанові Верховного Суду від 03.07.2018р. у справі №819/33/17.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Оцінивши добуті по справі докази в їх сукупності за правилами ст.ст. 72-77, 90, 211 КАС України, суд доходить висновку, що у спірних правовідносинах владний суб'єкт не забезпечив реалізацію управлінської функції відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України при винесення рішення за письмовим зверненням громадянина про повернення сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування.

Оскільки інших доводів, окрім відсутності правового механізму повернення коштів, владний суб'єкт в основу оскарженого рішення не поклав, а цей мотив визнаний судом юридично неспроможним, то слід вважати підтвердженим факт порушення прав та інтересів позивача у спірних правовідносинах.

Таким чином, керуючись положеннями ч.2 ст.9 КАС України, задля забезпечення повного захисту прав та охоронюваних законом інтересів позивача у спірних правовідносинах суд виходить за межі позовних вимог та вважає за необхідне визнати протиправною відмову, оформлену у формі листа від 25.09.2018р. №17909-47/03 та обтяжити владного суб'єкта обов'язком повторно вирішити по суті письмову заяву ОСОБА_1 з урахуванням положень частини 5 статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 року №1402-VIII та висновків постанови Верховного Суду від 13.12.2018 р. по справі №813/969/17 (адміністративне провадження №К/9901/30016/18).

У частині вимог про зобов'язання прийняти подання на звернутися до тероргану ДКС України у позові належить відмовити, адже ці вимоги спрямовані на майбутнє, стосуються правовідносин, котрі ще не склались, заявлені за відсутності доказів наявності у владного суб'єкта нездоланного на наперед сформованого наміру діяти певним чином.

Розподіл судових витрат належить провести за правилами ст.ст. 139, 143 КАС України та Закону України "Про судовий збір".

Керуючись ст.ст. 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 6-9, ст.ст. 241-243, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

вирішив:

Позов - задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати оформлену листом від 25.09.2018р. №17909-47/03 відмову Київського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова.

Зобов'язати Київське об'єднане управління Пенсійного фонду України м. Харкова (код - 41247819; місцезнаходження - 61022, м. Харків, майдан Свободи, буд. 5, Держпром, 2 під., 3 пов.) повторно вирішити по суті заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1; місцезнаходження - АДРЕСА_2) від 13.09.2018р. б/н з урахуванням положень частини 5 статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 року №1402-VIII та висновків постанови Верховного Суду від 13.12.2018 р. по справі №813/969/17 (адміністративне провадження №К/9901/30016/18).

У решті вимог позов залишити без задоволення.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1; місцезнаходження - АДРЕСА_2) за рахунок бюджетних асигнувань Київського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова (код - 41247819; місцезнаходження - 61022, м. Харків, майдан Свободи, буд. 5, Держпром, 2 під., 3 пов.) витрати зі сплати судового збору у розмірі 704,80 грн.

Роз'яснити, що рішення підлягає оскарженню шляхом подання апеляційної скарги у строк згідно з ч. 1 ст. 295 КАС України, тобто протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення, а набирає законної сили відповідно ст. 255 КАС України після закінчення строку подання скарги усіма учасниками справи або за наслідками процедури апеляційного перегляду.

Роз'яснити, що скарга може бути подана у порядку ч.1 ст.297 КАС України безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду або у порядку п.15.5 Розділу VII КАС України до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд.

Суддя О.В. Старосєльцева