Рішення № 79637892, 06.02.2019, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/6828/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 лютого 2019 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Єфіменка К.С. при секретарі Кузьменко Е.Х., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження (з викликом сторін) справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту екології та природних ресурсів Одеської обласної державної адміністрації про визнання дій Департаменту екології та природних ресурсів Одеської обласної державної адміністрації щодо ненадання ОСОБА_1 щорічної та частину додаткової відпустки з 01.08.2018 року протиправними, зобов'язати Департамент екології та природних ресурсів Одеської обласної державної адміністрації надати ОСОБА_1 щорічну та частину додаткової відпустки за 2018 рік,-

ВСТАНОВИВ:

З позовом до суду звернулась ОСОБА_1 до Департаменту екології та природних ресурсів Одеської обласної державної адміністрації про визнання дій Департаменту екології та природних ресурсів Одеської обласної державної адміністрації щодо ненадання ОСОБА_1 щорічної та частину додаткової відпустки з 01.08.2018 року протиправними, зобов'язати Департамент екології та природних ресурсів Одеської обласної державної адміністрації надати ОСОБА_1 щорічну та частину додаткової відпустки за 2018 рік.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що відповідно до наказу Департаменту екології та природних ресурсів Одеської обласної державної адміністрації від 16.04.2018 року №11/в ОСОБА_1 було надано щорічну додаткову оплачувану відпустку за стаж державної служби понад 18 років, тривалістю 15 календарних днів. 23.07.2018 року позивач подала заяву до Департаменту екології та природних ресурсів Одеської обласної державної адміністрації щодо надання щорічної оплачуваної відпустки та частини додаткової оплачуваної відпустки за стаж державної служби. Відповідач листом від 15.08.2018 року повідомив позивача про відсутність зазначеної заяви від 23.08.2018 року. Таким чином, ОСОБА_1 вважає, що порушені її права та законні інтереси, у зв'язку з чим вона звернулася до суду.

Ухвалою суду від 29.12.2018 року було відкрито провадження по справі №420/6828/18 за правилами спрощеного позовного провадження (з викликом сторін).

В судовому засіданні 01.02.2019 року позивачем були підтримані заявлені позовні вимоги. Представник відповідача визнав позов за мотиву його ґрунтовності, а тому суд приймає таке визнання позову згідно положень ст.189 КАС України.

У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч.6 ст.162 КАС України).

Заслухавши пояснення позивача, представника відповідача та дослідивши наявні в справі письмові докази суд встановив наступні факти та обставини:

Позивача - ОСОБА_1 відповідно до наказу Департаменту екології та природних ресурсів Одеської обласної державної адміністрації № 38-0 від 16 листопада 2017 року було призначено на посаду головного спеціаліста-юрисконсульта Департаменту екології та природних ресурсів Одеської обласної державної адміністрації переведенням з Міжрегіонального управління НАДС в Одеській, Миколаївській та Херсонській областях, АР Крим та м. Севастополі з посадовим окладом згідно зі штатним розписом з 17.11.2017 року. 20 грудня 2017 року Директором Департаменту екології та природних ресурсів Одеської обласної державної адміністрації було затверджено графік надання відпусток державним стужбовцям у 2018 році. Як вбачається із графіку надання відпусток державним службовцям у 2018 році (з яким позивач ознайомлена під особистий підпис) було заплановано основну щорічну відпустку в кількості 30 (тридцять) календарних днів в травні 2018 року та додаткову відпустку за стаж державної служби в кількості 14 (чотирнадцять) календарних днів в серпні 2018 року (а.с.12-14).

Відповідно до наказу Департаменту екології та природних ресурсів Одеської обласної державної адміністрації від 16.04.2018 року №11/в ОСОБА_1 було надано щорічну додаткову оплачувану відпустку за стаж державної служби понад 18 років, тривалістю 15 календарних днів за період з 02 травня по 17 травня 2018 року (а.с.11).

23 липня 2018 року позивачем до Департаменту екології та природних ресурсів Одеської обласної державної адміністрації було подано заяву про надання щорічної оплачуваної відпустки та частини додаткової оплачуваної відпустки за стаж державної служби з 01.08.2018 року. Разом з цим у заяві було зазначено прохання про виплату грошової допомоги, оскільки враховуючи необхідність санаторно-курортного лікування, відповідно до медичного висновку, позивачем було придбано за профілем путівку тривалістю 24 календарних дні та квитки для виїзду до місця, де буде здійснюватись санаторно-курортне лікування.

Відповідно до ст.57 Закону України «Про державну службу» визначено, що державним службовцям надається щорічна основна оплачувана відпустка тривалістю 30 календарних днів, якщо законом не передбачено більш тривалої відпустки, з виплатою грошової допомоги у розмірі середньомісячної заробітної плати.

Станом на 27.07.2018 року відповідачем наказ щодо відпустки позивача не готувався. Враховуючи обмеженість часу, позивач вимушена була звернутись 27.07.2018 року із письмовою заявою до керівника установи, яка зареєстрована в Департаменті екології та природних ресурсів Одеської обласної державної адміністрації за №4365/02-17, з метою письмового повідомлення позивача про результати розгляду заяви від 23.07.2018 року щодо надання відпустки.

В подальшому позивачу стало відомо, що заява, яка нею була подана 23.07.2018 року в Департаменті екології та природних ресурсів Одеської обласної державної адміністрації - відсутня, у зв'язку із чим, 10.09.2018 року ОСОБА_1 було подано заяву, відповідно до змісту якої позивач по справі просила повідомити про причини втрати заяви від 23.07.2018 року.

З метою з'ясування всіх обставин справи щодо втрати заяви ОСОБА_1 від 23.07.2018 року в інтересах позивача до Одеської обласної державної адміністрації було подано адвокатський запит (до Першого заступника голови Одеської обласної державної адміністрації, що відповідає за роботу вищезазначеного департаменту). Відповідач листом від 15.08.2018 року за № 4480/02-17/3646 повідомив позивача про відсутність зазначеної заяви від 23.08.2018 року.

До теперішнього часу оплачувана відпустка позивачу по справі не надана.

Згідно ст..45 Конституції України, громадянам гарантоване право на відпочинок, в тому числі на отримання оплачуваної щорічної відпустки за місцем роботи.

Відповідно до статті 74 Кодексу законів про працю України, громадянам, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи, надаються щорічні (основна та додаткові) відпустки із збереженням на їх період місця роботи (посади) і заробітної плати.

Державні гарантії права на відпустки, умови, тривалість і порядок надання їх працівникам для відновлення працездатності, зміцнення здоров'я, а також для виховання дітей, задоволення власних життєво важливих потреб та інтересів, всебічного розвитку особи встановлені Законом України "Про відпустки", регулюються Конституцією України, Кодексом законів про працю України, іншими законами та нормативно-правовими актами України.

Право на відпустки мають громадяни України, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи (далі - підприємство) (ч. 1 ст. 2 Закону України "Про відпустки).

Статтею 79 КЗпП України та ст. 10 Закону України «Про відпустки», передбачений порядок і умови надання щорічних відпусток. Відповідно до зазначених норм черговість надання відпусток визначається графіками, які затверджуються власником або уповноваженим ним органом за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації профспілковим представником) чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом, і доводиться до відома всіх працівників.

При складанні графіків ураховуються інтереси виробництва, особисті інтереси працівників та можливості для їх відпочинку.

Конкретний період надання щорічних відпусток у межах, установлених графіком, узгоджується між працівником і власником або уповноваженим ним органом, який зобов'язаний письмово повідомити працівника про дату початку відпустки не пізніш як за два тижні до встановленого графіком терміну.

Враховуючи положення ст.79 КЗпП України, відповідач по справі був зобов'язаний не пізніше як за два тижні до встановленого графіком терміну відпустки, тобто до 01.08.2018 року надати письмове повідомлення ОСОБА_1 про дату початку відпустки, однак таких дій відповідачем по справі вчинено не було.

Слід також відзначити, що відповідачем по справі також не повідомлялось ОСОБА_1 про перенесення відпустки на інший період, таким чином в діях відповідача вбачається бездіяльність щодо ненадання відпустки позивачу.

Судом встановлено, що Головним управлінням Держпраці в Одеській області було проведено позапланову перевірку, інспекційне відвідування Департаменту екології та природних ресурсів Одеської обласної державної адміністрації відносно дотримання останнім законодавства про працю в частині не надання відпустки ОСОБА_1 з 01.08.2018 року.

За результатами проведення інспекційного відвідування було складно акт від 19.09.2018 року № ОД 884/142/АВ, яким було встановлено порушення з боку відповідача законних прав та інтересів ОСОБА_1 відносно не надання відпустки з 01.08.2018 року (а.с.19-24).

Таким чином, суд вважає, що Департаментом екології та природних ресурсів Одеської обласної державної адміністрації були порушені права ОСОБА_1, оскільки кожний громадян України має право на відпочинок, працівники для відновлення працездатності, зміцнення здоров'я, а також для виховання дітей, задоволення власних життєво важливих потреб та інтересів, всебічного розвитку особи, які встановлені Законом України «Про відпустки», а тому позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Суд зазначає, що за звернення до суду із зазначеним позовом позивач сплатив судовий збір на загальну суму 1410,00 грн., що підтверджується двома квитанціями: №0.0.1224775820.1 та №0.0.1224786504.1 від 27.12.2018 року, у зв'язку з чим вказана сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Стосовно стягнення з відповідача витрат на правову допомогу суд вважає, що вони не підлягають задоволенню, оскільки позивачем не надано доказів фактичного понесення вказаних витрат, або необхідності понесення таких витрат за договором про надання професійної правничої допомоги від 27.12.2018 року №87/18, оскільки акт авиконанних робіт щодо надання таких послуг між позивачем та адвокатом не складався, що унеможливлює стягнення цієї суми з позивача, а в матеріалах справи є тільки не погоджений позивачем попередній розрахунок суми витрат на суму 5085,00 грн. (в тому числі стягнутий вже на користь позивача судовий збір), який не відповідає вимогам ст.134 КАС України.

Згідно з ч.1 ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Таким чином, оцінюючи у сукупності надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Департаменту екології та природних ресурсів Одеської обласної державної адміністрації про визнання дій Департаменту екології та природних ресурсів Одеської обласної державної адміністрації щодо ненадання ОСОБА_1 щорічної та частину додаткової відпустки з 01.08.2018 року протиправними, зобов'язати Департамент екології та природних ресурсів Одеської обласної державної адміністрації надати ОСОБА_1 щорічну та частину додаткової відпустки за 2018 рік, підлягають задоволенню на підставі положень ч.1 ст.245 КАС України.

Судові витрати розподілити за правилами ст.139 КАС України.

Керуючись ст.ст.139,242-246 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1 Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Визнати дії Департаменту екології та природних ресурсів Одеської обласної державної адміністрації щодо ненадання ОСОБА_1 щорічної та частину додаткової відпустки з 01.08.2018 року протиправними.

3. Зобов'язати Департамент екології та природних ресурсів Одеської обласної державної адміністрації надати ОСОБА_1 щорічну та частину додаткової відпустки за 2018 рік.

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту екології та природних ресурсів Одеської обласної державної адміністрації (ЄДРПОУ 38721915) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) сплачений двома квитанціями: №0.0.1224775820.1 та №0.0.1224786504.1 від 27.12.2018 року судовий збір на загальну суму в розмірі 1410,00 грн. (одна тисяча чотириста десять) гривень 00 копійок.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний суддею 06.02.2019 року.

Рішення суду може бути оскаржено до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в місячний строк з дня отримання повного тексту судового рішення, в порядку п.15.5 Перехідних положень КАС України.

Суддя Єфіменко К.С.

.