Ухвала суду № 79637867, 06.02.2019, Київський районний суд м. Одеси

_____________________ Справа № 520/383/19

Провадження № 2-а/520/105/19

УХВАЛА

06.02.2019 року суддя Київського районного суду м. Одеси Огренич І.В., розглянувши адміністративну позовну заяву ОСОБА_1 до управління державної виконавчої служби ГТУЮ в Одеській області про визнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до управління державної виконавчої служби ГТУЮ в Одеській області про визнання протиправною та скасування постанови про закінчення виконавчого провадження ВП №28179449 від 29 вересня 2011 року.

Ухвалою Київського райсуду м.Одеси від 11.01.2019 року позовну заяву ОСОБА_1 до управління державної виконавчої служби ГТУЮ в Одеській області про визнання протиправною та скасування постанови залишено без руху та позивачу надано строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня отримання їм копії ухвали.

30.01.2019 року ОСОБА_1 надав до суду заяву в якій зазначив, що строк на оскарження виконавчого документу позивачем не пропущений, при цьому також просить поновити провадження.

Вивчивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Відповідно до ч.1ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Відповідно до положень ч. 3 КАС України визначено, що провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Згідно до ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

ОСОБА_1 зазначає, що Київським районним судом м. Одеси ухвалена постанова по справі №2а-572\10, якою його адміністративний позов до управління ПФУ в Київському районі м. Одеси задоволено та зобов’язано УПФУ в Київському районі м. Одеси здійснити перерахунок державної та додаткової пенсії як інваліду 2 -і групи з 01 січня 2005 року по 31.12.2007 року та з 22.08.2008 року відповідно до ст.50, ч.4 ст.54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» виходячи з розміру державної пенсії в 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком та сплатити недоплачену частину пенсії.

Згідно архівної довідки Київського райсуду м.Одеси від 11.01.2019 року справа 2-а-572/10 знищена за спливом терміну зберігання.

Також позивач вказує , що за рішенням суду ним було отримано виконавчий лист який в 2011 році подано із відповідною письмовою заявою до виконавчої служби та відкрито виконавче провадження.

26.11.2018 року (через сім років), ОСОБА_1 звертається до виконавчої служби із заявою щодо надання інформації про хід виконавчого провадження з виконавчого листа №2а-572/10.

18.12.2018 року позивач отримав відповідь з відділу примусового виконання рішень, з якої вбачається, що 29.09.2011 року державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі п.8 ч.1 ст.49 Закону України «Про виконавче провадження» (який діяв на час спірних правовідносин).

Дотримання строків звернення з адміністративним позовом є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах. Вона дисциплінує учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, запобігає зловживанням і можливості регулярно погрожувати зверненням до суду, сприяє стабільності діяльності суб'єктів владних повноважень щодо виконання своїх функцій. Відсутність цієї умови приводила б до постійного збереження стану невизначеності у публічно-правових відносинах.

Тому у разі пропущення строку звернення до суду належить обґрунтувати поважність причин пропущення такого строку. Зазвичай це обставини, що не залежать від волі такої особи.

Виходячи з принципу змагальності у адміністративному судочинстві, прав та обов'язків сторін у справі, визначених Кодексом, суд виключно з ініціативи та в межах доводів сторін може поновити строк звернення до суду за обґрунтованим їх зверненням.

Поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтвердженні належними доказами.

З аналізу вищевказаних законодавчих норм вбачається, що процесуальний закон обмежує право звернення особи до адміністративного суду певними часовими рамками. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Така позиція узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини, який зокрема у справах «Стаббігс та інші проти Великобританії», «Девеер проти Бельгії», вказав, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом прав.

Від так судом встановлено, що позивач 08.01.2019 року звернувся з позовом до суду з відповідним адміністративним позовом щодо оскарження постанови від 29.09.2011 року про закінчення виконавчого провадження, однак пропустив встановлений строк на її оскарження.

Доводи позивача про те, що лише в грудні 2018 року він дізнався про постанову про закінчення виконавчого провадження від 29.09.2011 року судом не приймаються, оскільки ОСОБА_1 знав, що в 2011 році за його заявою було відкрито виконавче провадження, при цьому на протязі 7 років позивач не цікавився виконанням рішення, не мав бажання ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, оскаржувати рішення, дії або бездіяльність виконавця у порядку, брати участь у вчиненні виконавчих дій.

Частиною 3 ст. 9 КАС України, передбачено, що кожна особа, яка звернулася до суду за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд.

Процесуальна бездіяльність позивача не можете ставити під сумнів здійснення судом судочинства.

Таку позицію висловив Верховний суд України і закріпив її в рішенні № 910/33054/15 від 14.02.2018 року.

З огляду на вказане, суд вбачає, що ОСОБА_1 звернувся до суду з пропуском строку і підстав для поновлення пропущеного позивачем строку для звернення до суду не має, оскільки ним не доведено поважності причин його пропуску.

Відповідно до ч.2 ст.123 КАС України, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Пунктом 9 ч.4 ст.169 КАС України передбачено, що позовна заява повертається позивачеві, у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.

При таких обставинах заява ОСОБА_1 підлягає поверненню.

Керуючись ст.ст.122,123,169,248,287 КАС України, суддя -

У Х В А Л И В :

Адміністративний позовОСОБА_1 до управління державної виконавчої служби ГТУЮ в Одеській області про визнання протиправною та скасування постанови повернути позивачу.

Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до П’ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п’ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя Огренич І. В.