Ухвала суду № 79636889, 05.02.2019, Київський районний суд м. Одеси

_____________________

Справа № 520/2008/19

Провадження № 2-з/520/208/19

УХВАЛА

05.02.2019 року

Київський районний суд м. Одеси в складі

судді Пучкової І.М.,

розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову, подану до подання позовної заяви, -

ВСТАНОВИВ:

01 лютого 2019 року представник заявника звернулась до суду з заявою про забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно, право власності на яке зареєстровано за товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнес центр «Шкільний» (код ЄДРПОУ 42664775): 1/8 частку у праві власності на нежитлову будівлю офісного центру за адресою: м.Одеса, Шкільний аеродром, 1, номер запису про право власності 20586490, (яка раніше належала ОСОБА_2Г.), реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 902030851101; 1/2 частку у праві власності на нежитлову будівлю офісного центру за адресою: м.Одеса, Шкільний аеродром, 1, номер запису про право власності 20586432, (яка раніше належала ОСОБА_2Г.), реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 902030851101; 1/8 частку у праві власності на нежитлову будівлю офісного центру за адресою: м.Одеса, Шкільний аеродром, 1, номер запису про право власності 20259010, (яка раніше належала ОСОБА_3С.), реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 902030851101. Також просить забезпечити позов шляхом заборонення суб'єктам державної реєстрації прав, державним реєстраторам та нотаріусам вчиняти реєстраційні дії щодо відчуження нерухомого майна: 1/8 частки у праві власності на нежитлову будівлю офісного центру за адресою: м.Одеса, Шкільний аеродром, 1, номер запису про право власності 20586490, (яка раніше належала ОСОБА_2Г.), реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 902030851101; 1/2 частки у праві власності на нежитлову будівлю офісного центру за адресою: м.Одеса, Шкільний аеродром, 1, номер запису про право власності 20586432, (яка раніше належала ОСОБА_2Г.), реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 902030851101; 1/8 частки у праві власності на нежитлову будівлю офісного центру за адресою: м.Одеса, Шкільний аеродром, 1, номер запису про право власності 20259010, (яка раніше належала ОСОБА_3С.), реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 902030851101.

Сторони у судове засідання не викликалися.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що у задоволенні заяви слід відмовити, з огляду на наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред’явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Одним із критеріїв обґрунтованості заяви є наявність причинного зв'язку між конкретним видом забезпечення позову, про який йдеться у відповідній заяві, та наслідком у формі потенційної загрози виконанню рішення суду.

Пленум Верховного Суду України у п.4 постанови «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22 грудня 2006 року роз'яснив, що, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має, з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з’ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Відповідно до ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до ст.77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно зі ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною 1 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п. 27 постанови Пленуму ВСУ № 14 від 18.12.2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» під час судового розгляду предметом доказування є факти, якими обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні рішення.

Відповідно до п. 6 постанови Пленуму ВСУ №9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову.

Разом з тим, суд враховує, що заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Тобто, законодавець вказує лише на можливість, а не обов'язок суду забезпечити позов, при чому, відповідно до вимог законодавства, це можливо за умови, що з матеріалів справи чи самої заяви про забезпечення позову вбачається, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Згідно з інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна щодо об’єкта нерухомого майна № 144680316 від 09.11.2018 року та № 148750275 від 10.12.2018 року вбачається, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 передали до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Центр «Шкільний» належні ОСОБА_2 та ОСОБА_3 частки у праві власності на нежитлову будівлю офісного центру за адресою: м. Одеса, Шкільний аеродром, 1.

Згідно з Витягом з Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб–підприємців та громадських формувань, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є засновниками Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Центр «Шкільний».

У заяві про забезпечення позову заявник стверджує, що у подальшому частку у статутному капіталі ТОВ «Бізнес Центр «Шкільний», вартістю 170000 гривень ОСОБА_3 було відчужено ОСОБА_4, а частку у статутному капіталі товариства вартістю 830000 грн. було відчужено ОСОБА_2 – ОСОБА_5.

Однак, звертаючись з заявою про забезпечення позову, заявником не наведено належного обґрунтування підстав для застосування заходів забезпечення позову, не надано належних та допустимих доказів, які мали підтвердити, що майбутніми відповідачами вживаються заходи, спрямовані на відчуження нерухомого майна, в тому числі, відчуження їх зазначеним особам, в той же час, відсутність зазначених відомостей та обґрунтування підстав для вжиття заходів забезпечення позову позбавляє суд можливості дійти висновку про наявність достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно може в майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання можливого рішення суду.

Крім того, накладення арешту на майно товариства з обмеженою відповідальністю може спричинити блокування господарської діяльності товариства, що також є неприпустимим.

За таких обставин, суд не вбачає підстав для задоволення заяви про вжиття заходів забезпечення позову, що не обмежує сторони в праві звернутись з обґрунтованою заявою про забезпечення позову до суду протягом розгляду цивільної справи, з урахуванням положень ч.2 ст.149 Цивільного процесуального кодексу України.

У зв'язку з викладеним, суд вважає, що забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно та встановлення заборони суб’єктам державної реєстрації прав, державним реєстраторам та нотаріусам вчиняти реєстраційні дії щодо відчуження нерухомого майна, зазначеного у заяві про забезпечення позову, суперечить змісту заходів забезпечення позову та меті їх застосування, яка полягає в захисті інтересів учасника процесу, а не в позбавленні (порушенні) прав інших осіб, тому в задоволенні заяви про забезпечення позову слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 150, 153 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову, поданої до подання позовної заяви, відмовити.

На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Одеського апеляційного суду шляхом подання її до Київського районного суду м. Одеси протягом п’ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Пучкова І. М.