Рішення № 79633428, 24.01.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2019 року м. Київ №826/10043/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Костенка Д.А., розглянув-ши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" Волкова Олександра Юрійовича (далі - Уповноважена особа), третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,

в с т а н о в и в:

У серпні 2017р. представник позивача за довіреністю адвокат ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом, в якому просить:

1) визнати протиправною бездіяльність Уповноваженої особи щодо не включення рахунку НОМЕР_2, що належить позивачу до переліку рахунків, за якими вкладник має право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду;

2) зобов'язати Уповноважену особу внести зміни і доповнення до переліку рахунків, за якими вкладник має право на відшкодування коштів за вкладом у ПАТ "Банк Михайлів-ський" за рахунок Фонду, шляхом внесення відомостей щодо рахунку НОМЕР_2, що належить позивачу (на суму 150000 грн.).

Позов обґрунтовано тим, що позивач є вкладником ПАТ "Банк Михайлівський" і на нього поширюються передбачені Законом України "Про систему гарантування вкладів фі-зичних осіб" гарантії відшкодування коштів у розмірі 150000 грн., які знаходилися на його рахунку НОМЕР_2. Представник позивача зазначає, що вказану суму коштів перера-ховано з рахунку позивача на рахунок ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр", яке 19.05.2016 повернуло їх на рахунок позивача відповідно до договору від 06.05.2016 №980-046-000234633. Після віднесення Банку до категорії неплатоспроможних і запровадження у ньому тимчасової адміністрації та ліквідації позивачу відповідач не включив позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, чим допустив протиправну бездіяльність.

Відповідач подав заперечення на позов, в яких просить відмовити в його задоволенні, пославшись на те, що договір позики від 06.05.2016 №980-046-000234633, укладений між позивачем і ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр" на суму 150000 грн., є двостороннім, без участі банку як повіреного, та не є вкладом згідно із законами України "Про банки та банківську діяльність" і "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". Відповідач наго-лошує, що лише залучені банком кошти прирівнюються до вкладу, натомість кошти позивача були залучені фінансовою компанією як позика з подальшим поверненням їх на рахунок позикодавця, тому ці кошти не можуть вважатися вкладом, а позивач не може бути прирівня-ним до вкладника проблемного банку.

Також, заперечуючи проти задоволення позову, відповідач посилається на наказ від 01.06.2016 №42/2 про затвердження результатів перевірки правочинів на предмет виявлення правочинів, що є нікчемними, і акт Комісії №2, згідно з якими встановлено нікчемність правочинів (транзакцій) з виконання 19.05.2016 платіжних документів ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр" по перерахуванню коштів на рахунки фізичних осіб відповідно до п.п. 2, 7, 8, 9 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Фондом подані письмові пояснення, в яких він заперечує проти позову, зазначивши про те, що на підставі поданої Уповноваженою особою інформації позивачу відшкодовано його вклад у сумі 51407,86 грн., який отримано позивачем 14.11.2016 у ПАТ "Кредобанк".

Під час розгляду справи представник позивача ОСОБА_4 підтримав позов з наведе-них у позовній заяві підстав.

Відповідач і третя особа явку своїх представників до судового засідання не забезпе-чили; про дату, час і місце судового розгляду справи повідомлені належним чином; причин неприбуття суду не повідомлено. Неявка представників відповідача і третьої особи не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши пояснення представника сторін, дослідивши письмові матеріали справи, судом встановлено наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Позивачем відкрито у ПАТ "Банк Михайлівський" поточний рахунок НОМЕР_2, що визнається усіма учасниками справи і підтверджується наявним у справі копіями платіж-ного доручення від 06.05.2016 №999962 і виписки по особовому рахунку з 19.05.2016 по 31.10.2016, які підтверджують проведення Банком операцій з перерахування/зарахування коштів позивача по вказаному рахунку.

Також, 06.05.2016 між позивачем (Сторона-1) і ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр" (далі - ТОВ "ІРЦ") (Сторона-2) укладено договір №980-046-000234633 "Суперкапі-тал" (Новий) (з виплатою процентів щомісячно) (договір позики), копія якого міститься у справі (а.с. 9), згідно з яким позивач передає у власність ТОВ "ІРЦ" грошові кошти в розмірі 150000 грн. на строк не більше 367 днів з дати укладення договору по 08.05.2017, а ТОВ "ІРЦ" зобов'язується повернути кошти позивачу та виплатити проценти за ставкою 33,54% річних в порядку та на умовах, встановлених цим договором, перерахувавши вказані кошти на рахунок позивача у ПАТ "Банк Михайлівський" НОМЕР_2. Днем надання суми коштів у власність вважається день зарахування коштів на поточний рахунок товариства відповідно до умов цього договору.

Підпунктом 5.4.3 договору позики передбачено право ТОВ "ІРЦ" з власної ініціативи достроково повернути кошти Стороні-1 у будь-який момент дії договору, в тому числі, але не виключно, у випадку, якщо Сторона-1 звернеться із вимогою про дострокове розірвання договору добровільного страхування фінансових ризиків "Капітал".

Згідно з копією платіжного доручення від 06.05.2016 №999962 на суму 150000 грн. (а.с. 10) позивачем перераховано на рахунок ТОВ "ІРЦ" кошти в сумі 150000 грн. згідно з договором №980-046-000234633 від 06.05.2016.

Згідно з копією виписки ПАТ "Банк Михайлівський" по особовим рахункам з 19.05.2016 по 31.10.2016 (а.с. 41) ТОВ "ІРЦ" 19.05.2016 здійснило перерахування на поточ-ний рахунок позивача НОМЕР_2 отримані від нього кошти в сумі 150000 грн. та нараховані проценти у сумі 1327,86 грн. згідно з №980-046-000234633 від 06.05.2016.

Також, згідно з цією ж копією виписки 20.05.2016 позивачу видано готівку у сумі 21000 грн. з поточного рахунку. Станом на 20.05.2016 залишок на рахунку позивача НОМЕР_2 становив 130327,86 грн.

На підставі рішення Національного банку України від 23.05.2016 №4/БТ "Про відне-сення ПАТ "Банк Михайлівський" до категорії неплатоспроможних", виконавча дирекція Фонду прийняла рішення від 23.05.2016 №812 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "Банк Михайлівський" та делегування повноважень тимчасового адміністратора бан-ку". Уповноваженою особою на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ "Банк Михайлів-ський" призначено Ірклієнка Ю.П.

13 червня 2016р. виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення №991, відповідно до якого продовжено строки тимчасової адміністрації у ПАТ "Банк Михайлівський" з 23.06.2016 до 22.07.2016 включно.

Відповідно до рішення Правління Національного банку України від 12.07.2016 №124-рш "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "Банк Михайлівський" виконав-чою дирекцією Фонду прийнято рішення від 12.07.2016 №1213 "Про початок процедури лік-відації ПАТ "Банк Михайлівський" та делегування повноважень ліквідатора банку", згідно з яким розпочато процедуру ліквідації з 13.07.2016 до 12.07.2018 включно, призначено Упов-новажену особу та делеговано всі повноваження ліквідатора ПАТ "Банк Михайлівський" Ірклієнку Ю.П. з 13.07.2016 до 12.07.2018 включно.

Рішенням від 01.09.2016 №1702 виконавча дирекція Фонду змінила Уповноважену особу, якій делегуються повноваження ліквідатора ПАТ "Банк Михайлівський" з 05.09.2016, на Волкова О.Ю.

Рішенням від 24.01.2017 №265 виконавча дирекція Фонду делегувала окремі повнова-ження ліквідатора Волкову О.Ю. з 25.01.2017 та призначила Уповноваженою особою Гри-ценка В.В. з 25.01.2017, делегувавши йому також окремі повноваження ліквідатора.

Після запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "Банк Михайлівський" і його ліквідації інформацію про позивача включено до Переліку фізичних осіб, кошти яких підля-гають виплаті, на суму 51407,86 грн., що підтверджується доданим до заперечень відповідача витягом із вказаного Переліку від 18.09.2017 (а.с. 71), які позивач отримав особисто 14.11.2016 через банк-агент ПАТ "Кредобанк", що підтверджується даними з Програмно-апаратного комплексу Фонду, доданими представником третьої особи до пояснень (а.с. 82).

Водночас, з даного витягу не вбачається належність вказаного відшкодування у сумі 51407,86 грн. саме до вкладу на рахунку позивача НОМЕР_2, а доказів виплати цього відшкодування за кошти, які були повернуті позивачу ТОВ "ІРЦ", відповідач чи третя особа не надали, про наявність таких не зазначили.

Натомість, позивача включено до Переліку фізичних осіб, на рахунки яких 19.05.2016 здійснені перерахування коштів з поточного рахунку НОМЕР_3 ТОВ "ІРЦ" на суму 130506,66 грн., що підтверджується витягом від 28.09.2017 з Додатку 2 до Акту №2 від 01.06.2016 Комісії по перевірці правочинів (у т.ч. договорів) на предмет виявлення право-чинів (у т.ч. договорів), що є нікчемними (а.с. 42).

Спірні правовідносини виникли у сфері функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб і відшкодування за вкладами та стосуються правомірності невключення пози-вача до переліку вкладників банку, які мають право на відшкодування Фондом коштів за вкладом.

Згідно з ч. 1 ст. 26 Закону України від 23.02.2012 №4452-VI "Про систему гаранту-вання вкладів фізичних осіб" (далі - Закон №4452) (у редакції, чинній на час введення тим-часової адміністрації ПАТ "Банк Михайлівський") Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включа-ючи відсотки, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкоду-вання коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень.

Згідно з ч. 2 ст. 26 цього Закону вкладник набуває право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного роз-міру відшкодування коштів за вкладами після прийняття рішення про відкликання банків-ської ліцензії та ліквідацію банку.

Як визначено у ч. 1 ст. 2 Закону №4452 (у редакції, чинній на час введення тимчасової адміністрації ПАТ "Банк Михайлівський"):

вклад - кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах дого-вору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти (п. 3);

вкладник - фізична особа (у т.ч. фізична особа-підприємець), яка уклала або на ко-ристь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката (п. 4).

Як встановлено судом, позивачем відкрито у ПАТ "Банк Михайлівський" банківський рахунок НОМЕР_2, на який 19.05.2016 були зараховані кошти у сумі 151327,86 грн. від ТОВ "ІРЦ" згідно з №980-046-000234633 від 06.05.2016.

Передбачені Законом №4452 гарантії за вкладом поширюються на осіб, які мають пра-вовий статус вкладника неплатоспроможного банку (у розумінні положень ст. 2 цього Зако-ну). Такий статус, з-поміж іншого, передбачає наявність вкладу, залученого, в т.ч. на умовах договору банківського рахунку, у зв'язку з чим та з огляду на встановлені судом обставини справи суд дійшов висновку про належність позивача до вкладників ПАТ "Банк Михайлів-ський".

Згідно з абз. 4 ч. 1 ст. 26 Закону №4452 гарантії Фонду не поширюються на відшко-дування коштів за вкладами у випадках, передбачених цим Законом.

Такі випадки визначені у ч. 4 ст. 26 Закону №4452, однак про їх наявність ніхто з учас-ників справи не стверджував і доказів не надав, а судом належність коштів на рахунку пози-вача, які були зараховані внаслідок повернення ТОВ "ІРЦ", до цих випадків не встановлено.

Оцінюючи доводи відповідача щодо нікчемності правочинів позивача, суд виходить з наступного.

Положеннями ч. 2 ст. 38 Закону №4452 встановлено, що протягом дії тимчасової адмі-ністрації Фонд зобов'язаний забезпечити перевірку правочинів (у т.ч. договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у т.ч. договорів), що є нікчемними з підстав, визна-чених частиною третьою цієї статті.

Підстави нікчемності правочинів (у т.ч. договорів) неплатоспроможного банку визна-чені у ч. 3 ст. 38 Закону №4452, а також у ч. 3 ст. 36 цього Закону.

Зокрема п.п. 2, 7, 8, 9 ч. 3 ст. 38 Закону №4452, на які відповідач зробив посилання у запереченнях, передбачено, що правочини (у т.ч. договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав:

- банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим (п. 2);

- банк уклав правочини (у т.ч. договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку (п. 7);

- банк уклав правочин (у т.ч. договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України (п. 8);

- здійснення банком, віднесеним до категорії проблемних, операцій, укладення (перео-формлення) договорів, що призвело до збільшення витрат, пов'язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства (п. 9).

Відповідно до ч. 4 ст. 38 Закону №4452 Фонд:

1) протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сто-рони за договорами, зазначеними у ч. 2 ст. 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів;

2) вживає заходів до витребування (повернення) майна (коштів) банку, переданого за такими договорами;

3) має право вимагати відшкодування збитків, спричинених їх укладенням.

Відповідно до ч. 5 ст. 38 Закону №4452 у разі отримання повідомлення Фонду про нікчемність правочину на підставах, передбачених частиною третьою цієї статті, кредитор зобов'язаний повернути банку майно (кошти), яке він отримав від такого банку, а у разі немо-жливості повернути майно в натурі - відшкодувати його вартість у грошових одиницях за ринковими цінами, що існували на момент вчинення правочину. Такий нікчемний договір не може бути використаний для визначення ринкової ціни.

При вирішенні справи суд враховує висновки Вищого адміністративного суду Украї-ни, який неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що право уповноваженої особи Фонду здійснювати перевірку правочинів на предмет виявлення серед них нікчемних не є абсолют-ним, а кореспондується з обов'язком встановити перед прийняттям рішення обставини, з якими Закон пов'язує нікчемність правочину, тобто саме по собі твердження про нікчемність правочину недостатньо для визнання його таким, оскільки воно нівелюється протилежним твердженням вкладника про дійсність вкладу.

Також, суд враховує висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 04.07.2018 №826/1476/15 про те, що перелік передбачених ч. 3 ст. 38 Закону №4452 підстав, за яких правочини (у т.ч. договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, є виключним. Положення ст. 228 ЦК України не можуть бути застосовані комісією банку чи уповнова-женою особою Фонду при вирішення питання щодо віднесення правочинів до нікчемних для розширення переліку підстав нікчемності, визначених у ч. 3 ст. 38 Закону №4452 (п. 42). Здійснюючи операції з перерахування коштів, банк не вчиняє окремі правочини, а виконує свої зобов'язання з обслуговування клієнтів банку, передбачені ЦК України, Законом Украї-ни "Про банки і банківську діяльність", Інструкцією про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженою постановою Прав-ління Національного банку України від 12.11.2003 №492, та договорами з відповідними клієнтами. Банку (п. 45). Якщо внаслідок проведених операцій Фонду, а не банку, завдані збитки (штучно збільшена сума гарантованих державною виплат), то ст. 38 Закону №4452 не може бути застосована, а Фонд має звертатися до суду з вимогою про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину на підставі ст. 228 ЦК України. Лише за наявності рішення суду можна застосовувати до позивача будь-які наслідки недійсності нікчемного правочину за цією статтею (п. 46). При цьому при виявленні нікчемних правочинів Фонд, його уповноважена особа чи банк не наділені повноваженнями визнавати правочини нікчем-ними. Правочин є нікчемним відповідно до закону, а не наказу банку, підписаного уповно-важеною особою Фонду. Такий правочин є нікчемним з моменту укладення в силу закону (ч. 2 ст. 215 ЦК України та ч. 3 ст. 38 Закону №4452) незалежно від того, чи була проведена передбачена ч. 2 ст. 38 цього ж Закону перевірка правочинів банку і виданий згаданий наказ. Наслідки нікчемності правочину також настають для сторін у силу вимог закону. Наказ бан-ку не є підставою для застосування таких наслідків. Такий наказ є внутрішнім розпорядчим документом банку, який підписано уповноваженою особою Фонду особою, що здійснює пов-новаження органу управління банку. Тому факт того, що наказ уповноваженої особи Фонду не був оскаржений позивачем і є чинним, жодним чином не впливає на нікчемність право-чину (п. 48).

Як зазначає представник відповідача і підтверджується наявною у справі копією акта №2 від 01.06.2016 про проведення перевірки правочинів (у т.ч. договорів), які відповідають критеріям нікчемності (а.с. 46), додатку №1 до нього (а.с. 47, 48) Комісією по перевірці правочинів (у т.ч. договорів) на предмет виявлення правочинів (у т.ч. договорів), що є нікче-мними (далі - Комісія), в ході перевірки виявлено, що Банком 19.05.2016 виконано платіжні документи ТОВ "ІРЦ" з перерахування коштів на рахунки 12160 фізичних осіб у сумі 1298015973,74 грн., при цьому фінансових можливостей товариства, зокрема, залишку кош-тів, було недостатньо для проведення вищенаведених правочинів. Виходячи із наведеного Комісією встановлено, що за ознаками нікчемності та обставин, наведених у додатку до акту, зазначені правочини (транзакції) підпадають під критерії, передбачені п. 7 та п. 9 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Згідно з наявним у справі витягом з Додатку 2 до Акта №2 від 01.06.2016 Комісії (а.с. 42) позивача включено до Переліку фізичних осіб, на рахунки яких 19.05.2016 здійснені пе-рерахування коштів з поточного рахунку НОМЕР_3 ТОВ "ІРЦ" у сумі 130506,66 грн.

Наказом від 01.06.2016 №42/2, копія якого наявна у справі (а.с. 45), Уповноваженою особою затверджено викладені в Акті №2 Комісії результати проведеної перевірки право-чинів (у т.ч. договорів) на предмет виявлення правочинів (у т.ч. договорів), що є нікчемними, та на виконання вимог ч. 1 ст. 216 ЦК України застосовано наслідки нікчемності правочинів (транзакцій).

Враховуючи надані сторонами докази, вищенаведені вимоги законодавства і висновки Верховного Суду, суд дійшов висновку про необґрунтованість доводів Уповноваженої особи про наявність передбачених ч. 3 ст. 38 Закону №4452 підстав для визнання операцій позивача нікчемними, виходячи з такого.

По-перше, зазначаючи у запереченнях про нікчемність правочинів позивача з перед-баченої у п. 2 ч. 3 ст. 38 Закону №4452 підстави, відповідач відповідних доказів не надав. Водночас в Акті №2 Комісії від 01.06.2016 і наказі від 01.06.2016 №42/2, на які посилається відповідач, вказано про нікчемність правочинів лише з підстав, передбачених у п.п. 7-9 ч. 3 ст. 38 Закону №4452.

По-друге, посилаючись на наявність визначених п.п. 7-9 ч. 3 ст. 38 Закону №4452 підстав визнання правочинів нікчемними, відповідачем не доведено вказаних обставин.

Так, всупереч п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону №4452 відповідачем не надано доказів того, що умови укладеного між позивачем і ПАТ "Банк Михайлівський" правочину (договір банківсь-кого рахунку) передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку.

Всупереч п. 8 ч. 3 ст. 38 Закону №4452 відповідачем не надано доказів, що укладений між позивачем і ПАТ "Банк Михайлівський" правочин (договір банківського рахунку) є таким, що укладений з пов'язаною особою банку та не відповідає вимогам законодавства України.

Всупереч п. 9 ч. 3 ст. 38 Закону №4452 відповідачем не надано доказів здійснення ПАТ "Банк Михайлівський" після віднесення його 22.12.2015 до категорії проблемних, опе-рацій, укладення (переоформлення) договорів з позивачем, що призвело до збільшення вит-рат, пов'язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства. Водночас, доказів переоформлення договору банківського рахунку з позивачем не надано.

Посилання відповідача на встановлені для ПАТ "Банк Михайлівський" обмеження постановою Національного банку України від 22.12.2015 №917/БТ, якою цей банк віднесено до категорії проблемних, суд відхиляє як необґрунтовані, оскільки, як вбачається з наявної у справі копії постанови Національного банку України від 27.04.2016 №295/БТ (а.с. 49-53), якою викладено п. 4 постанови Національного банку України від 22.12.2015 №917/БТ у новій редакції, жодних обмежень щодо укладення з позивачем договору банківського рахунку у ПАТ "Банк Михайлівський" і залучення коштів на рахунок у відповідача не було.

Посилання відповідача на здійснення Банком кредитних операцій та на обставини повернення ТОВ "ІРЦ" коштів фізичним особам, а також на надані до суду копії графіку погашення заборгованості, договору відступлення права вимоги №1805 від 18.05.2016 і додатків №№1, 2 до нього, реєстру кредитних договорі, договору відступлення права вимоги №1 від 19.05.2016 і додатків №№1, 2 до нього, реєстру основних договорів (а.с. 55-61), суд не бере до уваги як неналежні докази і відхиляє, оскільки вони не стосуються взаємовідносин між Банком і позивачем та не спростовують відкриття позивачу банківського рахунку і зарахування коштів на нього.

Посилання відповідача на те, що договір позики, укладений між позивачем і ТОВ "ІРЦ", є двостороннім, суд вважає вірними, адже це не суперечать змісту даного договору. Однак, виходячи з того, що Банк не був стороною цього правочину, то за змістом ч. 3 ст. 38 Закону №4452 цей правочин не підпадає під критерії нікчемності, визначені вказаною нормою, тому міркування відповідача про протилежне є безпідставними.

З приводу посилань відповідача на наказ від 01.06.2016 №42/2 про затвердження результатів перевірки правочинів та відсутність юридичних наслідків нікчемного правочину, то суд їх відхиляє з тих підстав, що наслідки нікчемності правочину настають для сторін у силу закону, а не рішення уповноваженої особи Фонду, яке є внутрішнім розпорядчим доку-ментом. Відповідна правова позиція відображена у постановах Великої Палати Верховного Суду у справах №820/1648/17 від 04.07.2018, №910/12294/16 від 11.04.2018, №910/24198/16 та №910/17448/16 від 16.05.2018. Суд дійшов висновку про те, що наявність такого наказу не спростовує визначені у ст. 26 Закону №4452 гарантії відшкодування позивачу коштів за його вкладом і не є перешкодою для прийняття судом справедливого рішення з метою ефектив-ного захисту порушених прав позивача.

Таким чином, оцінивши усі суттєві доводи відповідача, суд дійшов висновку про недо-веденість відповідачем наявності підстав для визнання нікчемним правочинів позивача, передбачених п.п. 7-9 ч. 3 ст. 38 Закону №4452.

Отже, враховуючи відсутність передбачених ст.ст. 26, 36, 38 Закону №4452 підстав для не відшкодування позивачу коштів за рахунок Фонду, що 19.05.2016 надійшли на його рахунок НОМЕР_2 від ТОВ "ІРЦ" у загальній сумі 151327,86 грн., а також зважаючи на видачу позивачу з цього рахунку 20.05.2016 готівки у сумі 21000 грн., суд дійшов виснов-ку про те, що гарантії Фонду поширюються на відшкодування позивачу коштів за вкладом у сумі 130327,86 грн.

Приходячи до такого висновку, суд враховує, що представником позивача не були спростовані факти видачі позивачу готівки у сумі 21000 грн. з його вкладу на рахунку НОМЕР_2 і зменшення залишку коштів на цьому рахунку до 130327,86 грн., й у справі відсутні докази, які свідчать про наявність підстав для відшкодування коштів за вкладом на цьому рахунку у сумі 150000 грн.

Також суд враховує, що з витягу з Переліку фізичних осіб, кошти яких підлягають виплаті, від 18.09.2017 і даних з Програмно-апаратного комплексу Фонду (а.с. 71, 82) не вба-чається належність відшкодування коштів за вкладом у сумі 51407,86 грн. до коштів позивача, які були повернуті йому ТОВ "ІРЦ" на рахунок НОМЕР_2, а відповідач і третя особа про ці обставини прямо не зазначають у своїх запереченнях і поясненнях, тому в суду відсутні підстави для висновку про те, що спірна сума вкладу частково була відшкодо-вана Фондом.

Згідно з ч. 1 ст. 27 Закону №4452 Уповноважена особа складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Згідно з ч. 2 ст. 27 цього Закону Уповноважена особа протягом трьох днів з дня отри-мання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню.

Пунктом 6 розділу ІІІ Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 09.08.2012 №14, передбачено, що протягом процедури ліквідації уповноважена особа Фонду може надавати до Фонду додаткову інфор-мацію про вкладників стосовно: зменшення (збільшення) кількості вкладників, яким необ-хідно здійснити виплати відшкодування; зміни розміру належних їм сум; зміни особи вклад-ника; змін реквізитів вкладників; змін розміру сум разом із змінами реквізитів вкладників.

Доказів того, що після прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Банку і отримання цього рішення Фондом, відповідач включив позивача до пере-ліку вкладників, які мають право на відшкодування Фондом коштів за вкладом, у частині відшкодування 130327,86 грн., або подання до Фонду додаткової інформації про позивача, відповідачем до суду не надано, про наявність таких доказів - не зазначено.

Таким чином, враховуючи, що згідно із ст. 26 Закону №4452 позивач набув право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладом за рахунок коштів Фонду, але не був включений відповідачем до переліку владників з причин, правомірність яких не доведена перед судом, суд дійшов висновку про допущення відповідачем бездіяльності, яка порушила право позивача на одержання гарантованої суми відшкодування.

За цих обставин суд вважає частково обґрунтованою і такою, що підлягає частковому задоволенню вимогу позивача про визнання протиправною бездіяльності Уповноваженої особи щодо не включення позивача до переліку вкладників ПАТ "Банк Михайлівський", які мають право на відшкодування коштів за рахунок Фонду на суму 130327,86 грн.

З огляду на встановлення судом протиправної бездіяльності відповідача та з метою захисту і поновлення порушеного права позивача, суд вважає частково обґрунтованою вимо-гу про зобов'язання Уповноваженої особи подати Фонду додаткову інформацію про рахунок позивача, відкритий у ПАТ "Банк Михайлівський", за яким він має право на відшкодування коштів за рахунок Фонду у сумі 130327,86 грн.

Вимоги позивача в частині відшкодування решти коштів у сумі 19672,14 грн., що ста-новить різницю між заявленою позивачем у позові сумою у розмірі 150000 грн. і сумою від-шкодування, на яку має право позивач, у розмірі 130327,86 грн., задоволенню не підлягають.

При зверненні до суду з цим позовом позивачем сплачено судовий збір у загальній сумі 1280 грн. згідно з наявними у справі квитанціями від 26.06.2017 №0.0.794302504.1 на суму 640 грн. та №0.0.794304206.1 на суму 640 грн.

Відповідно до ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єк-том владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як визначено у п. 17 ч. 1 ст. 2 Закону №4452, уповноважена особа Фонду - працівник Фонду, який від імені Фонду та в межах повноважень, передбачених цим Законом та/або делегованих Фондом, виконує дії із забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 16 Закону №4452 позови, подані проти працівників Фонду, вважаються позовами, поданими проти Фонду.

З огляду на часткове задоволення позову та згідно із ст. 139 КАС України судовий збір у сумі 1112,13 грн. підлягає стягненню на користь позивача з Фонду пропорційно розміру за-доволених позовних вимог. В решті судовий збір стягненню на користь позивача не підлягає.

Щодо строку звернення до адміністративного суду з цим позовом, то суд зважає на наступне.

Представник позивача ОСОБА_3 у позовній заяві та у своїх письмових поясненнях від 10.10.2017 зазначає суду про те, що з 28.07.2017 до 08.09.2017 Фондом здійс-нювалися виплати коштів вкладникам ПАТ "Банк Михайлівський", про що розміщено відпо-відне оголошення на офіційному веб-сайті Фонду (www.fg.gov.ua/not-paying/liquidation/171-pat-bank-mykhaylivskyy/16395), але при зверненні до банку-агента позивачу повідомлено, що його не включено до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкла-дами за рахунок Фонду, тому про порушення своїх прав позивач дізнався у кінці липня 2017р. та до суду звернувся 09.08.2017.

Розглядаючи вказане питання, судом встановлено, що 30.06.2017 позивач звертався до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Уповноваженої особи, в якому просив: 1) визнати протиправним рішення відповідача про нікчемність транзакції здійсненої ТОВ "ІРЦ" 19.05.2016 року в сумі 150000,00 грн., з призначенням платежу "Повернення коштів згідно з договором №980-046-000234633 від 06.05.2016 року" на рахунок НОМЕР_2, що належить позивачу; 2) зобов'язати відповідача внести зміни та допов-нення до Переліку рахунків, за якими вкладник має право на відшкодування коштів за вкладом у ПАТ "Банк Михайлівський" за рахунок Фонду, шляхом внесення відомостей щодо рахунку НОМЕР_2, що належить позивачу (на суму 150000,00 грн.).

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.07.2017 №826/8322/17 залишено без розгляду позовну заяву ОСОБА_1 з підстав пропуску ним шестимісячного строку звернення до суду після отримання листа Уповноваженої особи від 22.09.2016 року №ЗГ1(к)/8983/1, в якому повідомлялося про нікчемність вищевказаного правочину (транзак-ції), та відсутності поважних причин пропуску цього строку. Вказана ухвала не оскаржува-лася і набрала законної сили.

Як вбачається, на час звернення до суду з позовом у справі №826/8322/17 позивач знав про те, що його не включено до переліку вкладників, які мають право на відшкодування кош-тів за вкладом у сумі 150000 грн. за рахунок Фонду, тому твердження представника позивача про те, що позивач дізнався про порушення своїх прав у кінці липня 2017р. суд відхиляє як непереконливі.

Суд вважає, що, отримавши 14.11.2016 виплату відшкодування у сумі 51407,86 грн., позивач, як вкладник Банку згідно із ст.ст. 26, 27 Закону №4452, міг дізнатися про невиплату йому коштів, які були повернуті йому ТОВ "ІРЦ" на рахунок НОМЕР_2 у сумі 150000 грн., тому шестимісячний строк спливав 14.05.2017.

Разом з цим, суд зважає і на те, що звернення позивача до банку-агента, а також подання ним позову про оскарження рішення Уповноваженої особи про визнання нікчемним правочину свідчать про намір позивача скористатись правом на отримання гарантованого відшкодування. Натомість пропущений строк не є значним, водночас сума вкладу є вагомою для позивача - фізичної особи.

Попри не доведення представником позивача поважності причин пропуску строку зве-рнення до суду, наведені судом обставини дають суду достатні підстави поновити цей строк. При цьому суд зауважує, що станом на час вчинення відповідних процесуальних дій з роз-гляду питання строку подання заяви про поновлення згідно зі ст. 100 КАС України не було обов'язковим.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 90, 139, 241-246, 250, пп. 10 п. 1 КАС України, суд

в и р і ш и в:

1. Задовольнити частково адміністративний позов ОСОБА_1.

2. Визнати протиправною бездіяльність Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівсь-кий" Волкова Олександра Юрійовича щодо не включення інформації про банківський раху-нок НОМЕР_2, за яким ОСОБА_1 має право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на суму 130327,86 грн. (сто тридцять тисяч триста двадцять сім гривень 86 коп.).

3. Зобов'язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" Волкова Олександра Юрійовича надати Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію про банківський рахунок НОМЕР_2, за яким ОСОБА_1 має право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на суму 130327,86 грн. (сто тридцять тисяч триста двадцять сім гривень 86 коп.).

4. Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні адміністративного позову в іншій частині.

5. Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 1112,13 грн. (одна тисяча дванадцять гривень 13 копійок) з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Позивач: ОСОБА_1;

АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1.

Відповідач: Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на лікві-дацію Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" ОСОБА_9; АДРЕСА_2.

Третя особа: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб;

04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 17, код ЄДРПОУ 21708016.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження. Рішення суду може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду в порядку, встановленому ст.ст. 293-298 КАС України. Апеляційна скарга подається протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Д.А. Костенко