Рішення № 79633206, 05.02.2019, Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 200/16732/18

Провадження № 2/200/4017/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

«05» лютого 2018 року м. Дніпро

Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська в складі:

головуючого-судді Томаша В.І.,

за участю-секретаря Кубрак К.В.,

розглянувши у м. Дніпро цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто-Ритм» «про захист прав споживача шляхом визнання договору недійсним», -

ВСТАНОВИВ:

18 жовтня 2018 року позивач ОСОБА_2 звернувся до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська із зазначеним позовом. В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що він знайшов в мережі інтернет оголошення про продаж автомобіля ВАЗ Пріора, 2015 року випуску, вартістю 58000 грн. Позивач приїхав до офісу компанії в м. Дніпро, і менеджер компанії повідомила, що він повинен спочатку сплатити повну вартість транспортного засобу в сумі 58000 грн. на розрахунковий рахунок відповідача, після чого буде укладено договір. Того ж дня позивач сплатив вказану суму, та 02.08.2018 року між сторонами було укладено попередній договір купівлі-продажу транспортного засобу №0133, за умовами якого відповідач взяв на себе зобов'язання придбати у власність у третіх осіб предмет договору - автомобіль ВАЗ Пріора, який в подальшому зобов'язався відчужити на користь позивача на умовах укладення основного договору. Основний договір мав бути укладений між сторонами 02.08.2018 року. Однак через декілька годин після підписання попереднього договору та внесення коштів менеджер відповідача повідомив позивача, що вказаний автомобіль у несправному стані, і його не можуть продати. Позивач забажав повернення грошових коштів, та 02.08.2018 року написав заяву про розірвання договору та повернення грошей, однак відповідач не здійснив дій щодо повернення коштів. Вважає, що попередній договір від 02.08.2018 року має бути визнаний недійсним, оскільки відповідач надав позивачу інформацію, необхідну для свідомого вибору, у двозначний спосіб, предмет договору не визначений індивідуальними ознаками. Крім того, незаконними діями відповідача позивачу завдано моральної шкоди, яка виразилась у веденні відповідачем нечесної підприємницької практики, яка спричинила матеріальні збитки позивачу, тривале неповернення грошей спричинило погіршення його самопочуття, втрату спокою, порушення життєвого укладу, порушення планів, позивач зазнав негативних емоцій, переживань. Моральну шкоду оцінює в 7000 грн.

З урахуванням викладеного, позивач просив суд визнати попередній договір № 0133 купівлі-продажу транспортного засобу від 02.08.2018 року недійсним. Стягнути з позивача на свою користь сплачені кошти в розмірі 58000 грн., та моральну шкоду в розмірі 7000 грн.

Позивач в судове засідання не з'явився, але від представника позивача до суду надійшла заява про р озгляд справи в їх відсутність, позовні вимоги підтримують в повному обсязі, проти розгляду справи в заочному порядку не заперечують.

Представник відповідача в судове засідання повторно не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином, не повідомив причини неявки, відзиву не надав.

Відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно вимог ст. 280 ЦПК України суд вважає за можливе ухвалити по цій справі заочне рішення на підставі доказів, що є в матеріалах справи, оскільки відповідач був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, не з'явився в судове засідання, не повідомив причини неявки, не подав відзив, позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому їх дослідженні, дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Правилами ст.12ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно із ч. 1ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 5 ст. 81 ЦПК України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Судом встановлено наступне. 02 серпня 2018 року між ОСОБА_2 (покупець) та ТОВ «Авто-Ритм» (продавець) укладено попередній договір № 0133 купівлі-продажу транспортного засобу.

Згідно п.п.1.1, 1.2 попереднього договору, сторони зобов'язуються у встановлений строк укласти договір купівлі-продажу на умовах, встановлених у цьому договорі. Транспортний засіб (майно), яке продавець зобов'язується придбати у третіх осіб для його відчуження покупцеві за основним договором, та який являтиметься предметом основного договору, має наступні ідентифікаційні ознаки: марка ВАЗ, модель Priora, рік випуску 2015, інші характеристики LUX+ГБО,бензин, чорна.

Згідно п.1.5 попереднього договору, сторони зобов'язуються укласти основний договір 02 серпня 2018 року, за умови повного виконання п. 2.1. цього попереднього договору

Відповідно до п.2.1 попереднього договору, в момент його укладення покупець перераховує на поточний рахунок продавця грошові кошти в розмірі 58000,00 грн., а продавець своїм підписом під цим договором підтверджує отримання таких коштів.

Крім того, згідно п.1.5 попереднього договору, якщо на зазначену вище дату майно не буде придбано продавцем з метою його відчуження покупцеві, то сторони визначили, що Основний договір буде укладено на 5 (п'ятий) день після придбання продавцем майна, про що останній зобов'язується повідомити покупця у письмовому вигляді із зазначенням конкретної календарної дати, часу і місця укладення основного договору. В такому випадку кінцевим терміном укладення основного договору сторони визначили "10" серпня 2021 року.

Згідно п.3.4 договору сторона, яка необґрунтовано ухиляється від укладення Основного договору, передбаченого попереднім договором, повинна відшкодувати другій стороні збитки, завдані простроченням.

02 серпня 2018 року позивачем було перераховано суму в розмірі 58000,00 грн. на рахунок ТОВ «Авто-Ритм», що підтверджується квитанцією № 17111651.

02 серпня 2018 року, позивач звернувся з письмовою заявою до відповідача про повернення йому внесених коштів.

Відповідно до ст.42 Конституції України держава захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю і безпечністю продукції та усіх видів послуг і робіт, сприяє діяльності громадських організацій споживачів.

Зі змісту спірного договору випливає, що отримання автомобіля позивачем можливе за умови внесення коштів та за умови виконання зобов'язання відповідачем щодо придбання майна у третіх осіб, на що вказано в розділі 1 наведеного договору. Визначена дата укладення основного договору 02.08.2018 року, але в іншому підпункті цього попереднього договору вже вказана інша дата виконання своїх зобов'язань продавцем та термін укладення основного договору до 10.08.2021 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно вимог ч. 1 ст. 635 ЦК України попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір у майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором.

Відповідно до вимог ч. ч. 2, 3 ст. 635 ЦК України сторона, яка необґрунтовано ухиляється від укладення договору, передбаченого попереднім договором, повинна відшкодувати другій стороні збитки, завдані простроченням, якщо інше не встановлено попереднім договором або актами цивільного законодавства. Зобов'язання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку (у термін), встановленого попереднім договором, або якщо жодна із сторін не направить другій стороні пропозицію його укладення.

Позивач вказує, що виконав умови договору щодо сплати відповідачу грошових коштів та розраховував на укладення основного договору 02.08.2018 року.

Відповідач не повідомив причини невиконання ним укладеної угоди.

Згідно ст.203ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до ст.215ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

За ч.1 ст.230 ЦК України, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним.

В п.20 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» роз'яснено, що правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину.

Наявність умислу в діях відповідача, істотність обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення.

Пунктами 4 ч.5 ст.11; ч.ч.1-2, п.3 ч.3 ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено, що продавець (виконавець, виробник) не повинен включати до договорів із споживачем умови, які є несправедливим, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживачу, а також встановлення жорстких обов'язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця.

Відповідно до ч.6 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів», правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними.

Згідно п.14 ст.1 Закону України «Про захист прав споживачів», нечесна підприємницька практика - будь-яка підприємницька діяльність або бездіяльність, що суперечить правилам, торговим та іншим чесним звичаям та впливає або може вплинути на економічну поведінку споживача щодо продукції;

Враховуючи положення п.п.2 п.6 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», у разі коли зміна положення або визнання його недійсним зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача: договір може бути визнаним недійсним у цілому.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист споживачів» №5 від 12.04.1996 року, умови договору, що обмежують права споживача порівняно з положеннями, передбаченими законодавством, визнаються недійсними.

Статтею 15 Закону України «Про захист прав споживачів», передбачено, що споживач має право на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, що забезпечує можливість її свідомого і компетентного вибору. Інформація повинна бути надана споживачеві до придбання ним товару чи замовлення роботи (послуги).

Крім того, споживач має право на необхідну, доступну, достовірну та своєчасну інформацію про продукцію, її кількість, якість, асортимент, а також про її виробника (виконавця, продавця), що передбачено п. 4 ч. 1ст. 4 Закону України «Про захист прав споживачів».

Згідно зі ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів», підприємницька практика є такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткий, незрозумілий або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору.

За положеннями ч.1 ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Як було встановлено в судовому засіданні, позивачем на виконання умов укладеної між ним та ТОВ «Авто-Ритм» угоди було сплачено 58000 грн.

Відповідно до ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

З огляду на викладене, суд вважає, що попередній договір № 0133 купівлі-продажу від 02.08.2018 року, укладений між позивачем та відповідачем, за відсутності майна, яке відповідач зобов'язується відчужити позивачу, ухилення відповідача від укладення основного договору тау зв'язку з несправедливими умовами договору, на що вказано вище, - належить визнати недійсним та стягнути з ТОВ «Авто-Ритм» на користь позивача сплачені ним грошові кошти в сумі 58000 грн.

Окрім того, позивачем, ОСОБА_2, пред'явлено також позовні вимоги про стягнення з відповідача на його користь моральної шкоди в розмірі 7000 грн. 00 коп., які підлягають задоволенню, виходячи з наступного:

Згідно роз'яснень п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31 березня 1995 р №4, зі змінами, внесеними постановою від 25 травня 2001 р №5 під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі незаконними діями чи бездіяльністю інших осіб. У зв'язку з чим моральна шкода може полягати у моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження нормального активного громадського життя, при настанні інших негативних явищ.

Статтею 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав і яка може полягати у душевних стражданнях, які фізична особа зазнала у тому числі у зв'язку з відчуттям фізичного болю та страждань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.

Зіставляючи у сукупності зазначені обставини, виходячи з принципу розумності і справедливості, суд вважає співрозмірним з урахуванням того, що відповідачем, як стороною попереднього договору купівлі-продажу не було дотримано обов'язків щодо виконання умов надання послуг за даним договором, з власності позивача вибула відповідна сума грошових коштів, позивач не набув право власності на транспортний засіб на який сподівався, а також те, що позивач був позбавлений можливості протягом значного періоду реалізувати свої плани за допомогою грошових коштів в розмірі 58000 грн., які були сплачені відповідачу, відповідно він, переніс певний дискомфорт життя, моральні страждання внаслідок обману його відповідачем, суд вважає співрозмірною сатисфакцією відшкодування моральної шкоди слід визначити і стягнути з відповідача на користь позивача суму моральної шкоди у розмірі 2500 грн., а тому позовні вимоги позивача в цій частині підлягають частковому задоволенню.

Крім того, підлягає стягненню з відповідача на користь держави і судовий збір за розгляд даного позову у суді та від сплати якого позивач звільнений відповідно до ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів».

З урахуванням того, що позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів», суд вважає у відповідності до положень ст. 141 ЦПК України, стягнути з відповідача на користь держави суму судового збору у розмірі 704,80 грн. за подання позивачем до суду позовної заяви немайнового характеру та за задоволення позовної вимоги майнового характеру 704,80грн., а всього 1 409,60 грн..

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 12, 81, 133, 141, 258, 259, 263-268 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто-Ритм» «про захист прав споживача шляхом визнання договору недійсним» - задовольнити частково.

Визнати попередній договір № 0133 купівлі-продажу транспортного засобу від 02.08.2018 року - недійсним.

Стягнути з ТОВ «Авто-Ритм» ( ЄДРПОУ 42308601) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1) сплачені кошти в розмірі 58 000 ( п'ятдесят вісім тисяч) гривень.

Стягнути з ТОВ «Авто-Ритм» ( ЄДРПОУ 42308601) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1) моральну шкоду в розмірі 2 500 (дві тисячі п'ятсот) гривень.

Стягнути з ТОВ «Авто-Ритм» ( ЄДРПОУ 42308601) на користь держави судовий збір у розмірі 1 409 (одна тисяча чотириста дев'ять) гривень 60 копійок.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його ухвалення.

Суддя

Бабушкінського районного суду

м. Дніпропетровська В.І. Томаш