Рішення № 79632303, 04.02.2019, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 лютого 2019 року м. ПолтаваСправа №440/26/19

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Клочка К.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Полтавський обласний військовий комісаріат про визнання протиправним та скасування пункту Протоколу, зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

02 січня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Міністерства оборони України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Полтавський обласний військовий комісаріат про визнання протиправним та скасування пункту 31 Протоколу №125 засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби від 14.12.2018 щодо відмови в призначенні ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №975 від 25.12.2013 "Про затвердження порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві"; зобов'язання прийняти рішення про призначення одноразової грошової допомоги, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №975 від 25.12.2013, як інваліду 2 групи з 08.04.2014, інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії), захворювання, що пов'язані із виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, відповідно до пункту "б" статті 16-2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та вжиття заходів щодо її виплати.

В обґрунтування своїх вимог зазначав, що рішенням комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби протиправно відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги з підстав неподання документу, що свідчить про причини та обставини поранення. Водночас, судовими рішеннями у справі №816/916/18 встановлено, що копію акта про нещасний випадок, складеного за матеріалами розслідування військової частини, або довідки командира військової частини про причини та обставини поранення (контузії, травми, каліцтва) необхідно подавати лише у тому випадку, коли поранення (контузія, травма або каліцтво) не пов'язане з виконанням обов'язків військової служби і не має наслідком установлення групи інвалідності. Натомість, з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв Міністерства оборони України №604 від 05.03.2014 вбачається, що отримані позивачем під час проходження військової служби осколкові поранення голови, живота, лівої верхньої кінцівки, наслідками яких стали численні захворювання, - пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні у країні, де велись бойові дії. Таким чином, позивач вважає, що відповідачем протиправно відмолено у призначенні одноразової грошової допомоги за відсутності підстав для відмови.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 04.01.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі.

21.01.2019 до суду надійшов відзив третьої особи, у якому зазначено про те, що акт судово-медичного дослідження (обстеження) від 28.02.2014 №279, який складено зі слів заявника, та висновок Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв Міністерства оборони України №604 від 05.03.2014 не є документами, що свідчать про причини та обставини отримання травми.

31.01.2019 до суду надійшов відзив на позов, у якому відповідач проти позову заперечував, просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог. Зазначав, що позивач не надав жодного документу, що свідчить про причину та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження. Зауважував, що твердження суду щодо підтвердження обставин поранення витягом з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії вважає безпідставними та необґрунтованими, оскільки постанова ВЛК видається лише з метою встановлення причинного зв'язку, а не обставин, при яких військовослужбовець отримав поранення.

З урахуванням пункту 2 частини першої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Суд, вивчивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.

ОСОБА_1 проходив строкову військову службу у лавах Збройних Сил СРСР та з 17.03.1980 по 23.04.1981 проходив військову службу в Демократичній Республіці Афганістан.

Актом судово-медичного дослідження (обстеження) №279 зафіксовано, що при судово-медичному обстеженні ОСОБА_1 виявлені шрами шкіри голови, лівої верхньої кінцівки, тулубу, які є результатом загоєння ран, які по своїй морфологічній характеристиці не вступають в протиріччя з механізмом їх утворення внаслідок вогнепальних поранень та давністю їх утворення в період бойових дій.

Витяг з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв Міністерства оборони України від 05.03.2014 №604 свідчить, що осколкові вогнепальні поранення голови, живота, лівої верхньої кінцівки колишнього військовослужбовця ОСОБА_1, які у подальшому призвели до розвитку гіпертонічної хвороби ІІ ст; енцефалопатії змішаного генезу з астено-невротичним синдромом; ІХС; стенокардії напруги ФК І; атеросклеротичного кардіосклерозу; СН-І ст; розповсюдженого остеохондрозу хребта з больовим синдромом; деформуючого спондильозу; облітеруючого атеросклерозу судин нижніх кінцівок ІІ ст; ХАН І ст; хронічного активного гепатиту з диспепсичним синдромом; хронічного калькульозного холециститу легкого ступеню важкості - пов'язані з виконанням ним обов'язків військової служби при перебуванні в країні, де велися бойові дії.

Згідно з довідкою до акта огляду МСЕК серії 10 ААА № 172621 від 15.04.2014 ОСОБА_1 з 08.04.2014 встановлено ІІ групу інвалідності, яка пов'язана з отриманням ним поранення під час виконання обов'язків військової служби при перебуванні в країні, де велись бойові дії.

ОСОБА_1 звернувся до Полтавського обласного військового комісаріату із заявою про виплату йому одноразової грошової допомоги у зв'язку із отриманням ІІ групи інвалідності, яка пов'язана з виконанням ним обов'язків військової служби при перебуванні в країні, де велися бойові дії.

26.05.2016 Полтавський ОВК передав до Департаменту фінансів Міністерства оборони України подані позивачем документи та висновок щодо можливості виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб.

Відповідно до рішення Комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, Міністерства оборони України, оформленого протоколом від 08.07.2016 №52, заява ОСОБА_1 та документи щодо виплати одноразової грошової допомоги відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975 повернуті обласному військовому комісаріату на доопрацювання через відсутність документа, що свідчить про причину та обставини поранення (контузії, травми та каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 25.04.2018 у справі №816/916/18, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 26.07.2018, позов ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа: Полтавський обласний військовий комісаріат про визнання рішення протиправним і його скасування та зобов'язання вчинити певні дії задоволено:

визнано протиправним та скасовано рішення Комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, Міністерства оборони України у частині повернення Полтавському обласному військовому комісаріату на доопрацювання документів ОСОБА_1 щодо виплати одноразової грошової допомоги відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975, оформлене протоколом від 08.07. 2016 №52;

зобов'язано Міністерство оборони України розглянути заяву ОСОБА_1 щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги як інваліду ІІ групи з 08.04.2014 відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975, і прийняти відповідне рішення (про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги).

Рішенням Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум (протокол №125 від 14.12.2018, пункт 31) на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 25.04.2018 у справі №816/916/18 та постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 26.07.2018:

скасовано пункт 65 протоколу засідання Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби від 08.07.2016 №52;

відмовлено ОСОБА_1, якого 23.06.1981 звільнено зі строкової військової служби, у призначенні одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням ІІ групи інвалідності внаслідок поранення, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби, при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, оскільки заявником не подано документ, що свідчить про причини та обставини поранення, який передбачено пунктом 11 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975;

акт судово-медичного дослідження (обстеження) від 28.02.2014 №279, який складено зі слів заявника, та Висновок Центральної військово-лікарської комісії від 05.03.2014 №604, які подано разом з іншими документами, не є документами, що свідчать про обставини отримання поранення.

Листом від 21.12.2018 №12/3155 ОСОБА_1 повідомлено про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги.

Позивач не погодився із відмовою у призначенні одноразової грошової допомоги та оскаржив її до суду.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склалися, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України здійснюється відповідно до Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25.03.1992 №2232-ХІІ.

Відповідно до статті 41 вказаного Закону виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначені Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Відповідно до статті 1 цього Закону соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Згідно із частиною першою статті 16 цього ж Закону /у редакції, чинній на час виникнення у позивача права на отримання одноразової грошової допомоги/ одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Пунктом 4 частини другої згаданої статті передбачено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.

Отже, право на призначення та виплату одноразової грошової допомоги у військовослужбовця виникає у разі настання інвалідності внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби, незалежно від часу настання та встановлення інвалідності: під час проходження військової служби чи після звільнення з військової служби.

За змістом пункту "б" частини першої статті 16-2 вказаного Закону одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності II групи.

У відповідності до частини дев'ятої статті 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975 затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі-Порядок №975).

Вказаний Порядок визначає механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві.

Згідно з пунктом 3 Порядку №975 /у редакції, чинній на час виникнення у позивача права на отримання одноразової грошової допомоги/ днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є: у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

З довідки МСЕК серії 10 ААА №172621 від 15.04.2014 слідує, що позивачу встановлено ІІ групу інвалідності, яка настала внаслідок отримання ним поранення під час виконання обов'язків військової служби при перебуванні у країні, де велись бойові дії, з 08.04.2014 і саме з цієї дати позивач набув право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Відповідно до пункту 11 Порядку №975 військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, подає уповноваженому органу такі документи: заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності; довідку медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв'язку інвалідності чи втрати працездатності /абзац 1/.

До заяви додаються копії: постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації; документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, - копію сторінки паспорта з такою відміткою) /абзац 2 /.

Судовими рішеннями у справі №816/916/18 встановлено, що позивач подав до Полтавського обласного військового комісаріату наступні документи: заяву про виплату одноразової грошової допомоги; копію довідки МСЕК серії 7-66ТЕ №0018473 від 16 листопада 2009 року; копію довідки МСЕК серії 10 ААА №185103 від 23 листопада 2012 року; копію довідки МСЕК серії 10 ААА №172621 від 14 квітня 2014 року; копію довідки МСЕК серії АВ №0188690 від 16 травня 2016 року; копію витягу ЦВЛК №604 від 05 березня 2014 року; копію акта судово-медичного дослідження №279; копію військового квитка НОМЕР_2; копії паспорта серії НОМЕР_3 та довідки про присвоєння ідентифікаційного номера.

Призначення і виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, військовозобов'язаним та резервістам, яких призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, здійснюється Міноборони, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, та іншими органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами (далі - розпорядник бюджетних коштів) /пункт 12 Порядку №975/.

Керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 10 і 11 цього Порядку /абзац 1 пункту 13 Порядку №975/.

На противагу доводам відповідача про відмову у призначенні грошової допомоги з огляду на неподання ОСОБА_1 документа, що свідчить про причину та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, суд зазначає наступне.

Пунктом 4.7 Положення про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і соціального забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та членів їх сімей, затвердженого наказом Міністерства оборони України 14.08.2014, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20.10.2014 за №1294/26071, встановлено, що у разі отримання поранення, травми, контузії, каліцтва (без установлення групи інвалідності) військовослужбовцем для одержання одноразової грошової допомоги подається, серед іншого, копія акта про нещасний випадок, складеного за матеріалами розслідування військової частини, або довідки командира військової частини про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане з учиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, - у разі якщо поранення (контузія, травма або каліцтво) не пов'язані з виконанням обов'язків військової служби.

Отже, зі змісту наведеної норми слідує, що копію акта про нещасний випадок, складеного за матеріалами розслідування військової частини, або довідки командира військової частини про причини та обставини поранення (контузії, травми, каліцтва) необхідно подавати лише у тому випадку, коли поранення (контузія, травма або каліцтво) не пов'язане з виконанням обов'язків військової служби і не має наслідком установлення групи інвалідності.

З протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв Міністерства оборони України №604 від 05.03.2014 вбачається, що отримані позивачем під час проходження військової служби осколкові поранення голови, живота, лівої верхньої кінцівки, наслідками яких стали численні захворювання, - пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні у країні, де велись бойові дії.

Аналогічних висновків дійшли суди першої та апеляційної інстанції у справі №816/916/18.

Суд зауважує, що частиною четвертою статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

При цьому, суд звертає увагу, що Міністерство оборони України було відповідачем у справі №816/916/18, відповідно, було обізнане з підставами та мотивами скасування рішення Комісії.

Водночас, статтею 370 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Оскільки судовими рішеннями у справі №816/916/18, які набрали законної сили, встановлено що копію акта про нещасний випадок, складеного за матеріалами розслідування військової частини, або довідки командира військової частини про причини та обставини поранення (контузії, травми, каліцтва) необхідно подавати лише у тому випадку, коли поранення (контузія, травма або каліцтво) не пов'язане з виконанням обов'язків військової служби і не має наслідком установлення групи інвалідності, то достовірність, зазначених обставин на підставі рішення суду, що набрало законної сили, не може ставитися Міністерством оборони України під сумнів за відсутності відповідних доказів.

При цьому, суд звертає увагу, що Порядок №975 не визначає, який саме документ, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва) (медична довідка, акт розслідування, архівна довідка, висновок експерта, протокол військово-лікарської комісії, довідка МСЕК тощо), повинна подати особа, яка звертається за отриманням одноразової грошової допомоги.

У свою чергу, саме відповідач у цій справі, як уповноважений суб`єкт владних повноважень, зокрема, використовуючи архівні матеріали, зобов`язаний був довести протилежне, а саме, те, що позивач отримав поранення (контузію, травму або каліцтво) при вчиненні кримінального чи адміністративного правопорушення або у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинив собі тілесні ушкодження.

Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 25.05.2018 у справі №729/426/17, від 23.10.2018 у справі №822/3005/17.

Таким чином, суд вважає, що рішення Комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, Міністерства оборони України у частині відмови ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням ІІ групи інвалідності внаслідок поранення, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби, при перебуванні в країнах. де велись бойові дії, оформлене протоколом №125 від 14.12.2018, пункт 31, є протиправним та підлягає скасуванню.

Крім того, з урахуванням встановлених обставин, формального виконання відповідачем рішення суду у справі №816/916/18 (без урахування всіх висновків що містяться в ньому) та позиції відповідача у даній справі, суд вважає за необхідне задовольнити позовну вимогу про зобов'язання Міністерства оборони України прийняти рішення про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №975 від 25.12.2013, як інваліду 2 групи з 08.04.2014, інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії), захворювання, що пов'язані із виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, відповідно до пункту "б" статті 16-2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

При цьому, з приводу твердження відповідача про неможливість судового втручання у його дискреційні повноваження суд зазначає наступне.

Поняття дискреційних повноважень наведене у Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, відповідно до якої під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Тобто, дискреційними є повноваження суб'єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом таких повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова "може".

Натомість, у даній справі, відповідач помилково вважає свої повноваження дискреційними. Відповідач не наділений повноваженнями за конкретних фактичних обставин діяти не за законом, а на власний розсуд, зокрема, коли рішенням суду, що набрало законної сили, встановлено помилковість висновків про необхідність надання ОСОБА_1 документів, що свідчать про причини та обставини поранення. Безперечно, правомірним у даному випадку є лише один варіант поведінки, залежно від фактичних обставин.

Крім того, з урахуванням фактичного ігнорування відповідачем аналогічних висновків суду у справі №816/916/18 про достатність підтвердження актом судово-медичного дослідження (обстеження) від 28.02.2014 №279 та висновком ЦВЛК від 05.03.2014 №604 причин та обставин отримання поранення (пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні у країні, де велись бойові дії), суд вважає обґрунтованим даний спосіб захисту прав позивача.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного суду від 20.03.2018 у справі №296/9364/16-а (номер в ЄДРСР 72899798).

Разом з тим, позовна вимога про зобов'язання Міністерства оборони України вжити заходи щодо виплати одноразової грошової допомоги задоволенню не підлягає, оскільки зазначена позовна вимога звернена на майбутнє. У суду відсутні підстави вважати, що після призначення одноразової грошової допомоги відповідач буде відмовлятися від її виплати.

Суд зазначає, що обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених права чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.

Таким чином, позов підлягає частковому задоволенню.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

На підстав вищевикладеного, керуючись статтями 2, 6, 8, 9, 72-77, 90, 139, 243-246, 250, 255, 257, 262, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) до Міністерства оборони України (місцезнаходження: Повітрофлотський проспект, буд. 6, м. Київ, 03168, ідентифікаційний код 00034022), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Полтавський обласний військовий комісаріат (вул. Шевченка, 78-а, м. Полтава, 36039, ідентифікаційний код 07851296) про визнання протиправним та скасування пункту Протоколу, зобов'язання вчинити дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, оформлене протоколом №125 від 14.12.2018, пункт 31, у частині відмови ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням ІІ групи інвалідності внаслідок поранення, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби, при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.

Зобов'язати Міністерство оборони України прийняти рішення про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №975 від 25.12.2013, як інваліду 2 групи з 08.04.2014, інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії), захворювання, що пов'язані із виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, відповідно до пункту "б" статті 16-2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя К.І. Клочко