Ухвала суду № 79632250, 06.02.2019, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/547/19

УХВАЛА

06 лютого 2019 року м.Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Білостоцький О.В., розглянувши заяву про забезпечення позову ОСОБА_1, подану разом з адміністративним позовом до Головного територіального управління юстиції в Одеській області про визнання протиправним і скасування наказу, зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного територіального управління юстиції в Одеській області, в якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати наказ Головного територіального управління юстиції в Одеській області №57/03-08 від 21.01.2019 року; зобов'язати Головне територіальне управління юстиції в Одеській області розблокувати доступ приватному нотаріусу Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_1 до Державних реєстрів інформаційної мережі Міністерства юстиції України для вчинення дій та виконання обов'язків, передбачених Законом України «Про нотаріат» та Законом України «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно».

04.02.2019 року від позивача надійшла заява про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, в якому ОСОБА_1 просить суд зупинити дію наказу Головного територіального управління юстиції в Одеській області №57/03-08 від 21.01.2019 року та заборонити відповідачу блокувати доступ приватному нотаріусу Одеського нотаріального округу ОСОБА_1 до Єдиних та Державних реєстрів інформаційної системи Міністерства юстиції України до вирішення справи по суті.

В обґрунтування клопотання позивачка зазначила, що невжиття заходів забезпечення адміністративного позову призведе до ускладнення чи унеможливить відновлення нею свого порушеного права, як приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу, після ухвалення судового рішення у справі. Так, незупинення судом дії оскаржуваного наказу, на думку позивача, може негативно відобразиться на її доходах та на діловій репутації. Крім того, неможливість здійснювати повноцінну нотаріальну діяльність призведе до майнових втрат позивачки, пов'язаних з утриманням нотаріальної контори, які не будуть компенсовані внаслідок втрати доходу. Негативні наслідки у випадку незабезпечення позову позивач також вбачає і для третіх осіб - клієнтів позивача, оскільки останні будуть позбавлені можливості завершити нотаріальні дії у значній кількості справ.

Станом на 05.02.2019 року провадження у справі не відкрито.

Відповідно до частини 1 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Статтею 153 КАС України передбачений порядок подання заяви про забезпечення позову. Так, заява про забезпечення позову подається: 1) до подання позовної заяви - до суду, до якого має бути подано позов за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом; 2) одночасно з пред'явленням позову - до суду, до якого подається позов за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом; 3) після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа.

У відповідності до ч. 1 ст. 154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ст.152 КАС України заява про забезпечення позову подається в письмовій формі і повинна містити: 1) найменування суду; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); поштовий індекс; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України; реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності; або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв'язку, офіційну електронну адресу або адресу електронної пошти; 3) предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; 4) захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; 5) інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Судом встановлено, що подана заява ОСОБА_1 про забезпечення позову відповідає встановленим вимогам КАС України, та за її подання позивачем сплачено судовий збір, що підтверджується доданими до заяви квитанціями від 30.01.2019 року та від 04.02.2019 року.

Вирішуючи питання про необхідність та доцільність вжиття заходів забезпечення позову, суд оцінює наявність обставин, що зумовлюють винесення відповідної ухвали, з урахуванням доказів, що містяться в матеріалах адміністративного позову та керуючись законом.

Частиною 2 цієї статті встановлено, що забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову (ст. 150 ч. 4 КАС України).

Згідно з ч. 1 ст. 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Як вбачається із заяви про забезпечення позову та матеріалів адміністративного позову, у період з 13.12.2018 року по 14.12.2018 року на підставі наказу начальника головного територіального управління юстиції в Одеській області №531/03-06 від 12.12.2018 року відповідачем було здійснено планову комплексну перевірку організації нотаріальної діяльності приватного нотаріуса ОСОБА_1.

На підставі висновків вищезазначеної перевірки наказом начальника головного територіального управління юстиції в Одеській області №57/03-08 від 21.01.2019 року було встановлено зупинити тимчасово нотаріальну діяльність приватного нотаріуса Одеського нотаріального округу ОСОБА_1 з 05.02.2019 року до закінчення строків проходження підвищення нею кваліфікації, але не більше двох тижнів. В свою чергу позивачу у період з 11.02.2019 року по 15.02.2019 року пройти підвищення кваліфікації в Інституті права та післядипломної освіти Міністерства юстиції України в м. Києві.

Суд зазначає, що при вирішенні питання про забезпечення позову, він має надати оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення адміністративного суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

У частині 2 ст. 151 КАС України передбачено, що заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмету позову та не повинні порушувати прав осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Суди не вправі вживати такі заходи забезпечення позову, які є фактично рівнозначними задоволенню позовних вимог.

Відповідно до Постанови Пленуму Вищого адміністративного Суду України від 06 березня 2008 року №2 "Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства під час розгляду адміністративних справ" при розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Також, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не лише позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

При цьому, суд зазначає, що правовий інститут забезпечення адміністративного позову має застосовуватися лише у виключних випадках та за умови існування обґрунтованої небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам особи до ухвалення рішення в адміністративній справі, або у випадках, якщо захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

Обґрунтовуючи необхідність застосування заходів забезпечення даного позову, позивач стверджує про очевидну протиправність оскаржуваного наказу №57/03-08 від 21.01.2019 року. Інші доводи позивача в обґрунтування наявності підстав для ухвалення судом рішення про забезпечення позову у даній справі зводяться до того, що у зв'язку із зупиненням нотаріальної діяльності вона буде позбавлена можливості отримувати дохід, та через відсутність грошових коштів не в змозі буде утримувати нотаріальної контору. Крім того негативні наслідки у випадку незабезпечення позову позивач вбачає і для третіх осіб - клієнтів позивача, оскільки останні будуть позбавлені можливості завершити нотаріальні дії у значній кількості справ. Вказані обставини, на думку позивача, свідчать про велику імовірність фактичного припинення його нотаріальної діяльності ще до вирішення судом даної справи по суті.

Разом з тим, суд зазначає, що наведені у заяві доводи позивача про протиправність наказу №57/03-08 від 21.01.2019 року потребують з'ясування та перевірки їх доказами на стадії розгляду справи по суті. При цьому вживаючи заходи забезпечення позову шляхом зупинення дій оскаржуваного наказу з мотивів його явної протиправності, судом буде фактично ухвалено рішення по суті справи без її розгляду, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову.

Щодо посилання позивача про позбавлення його можливості отримувати дохід, що в свою чергу призведе до відсутності грошових коштів на утримувати нотаріальної контори, суд зазначає наступне.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 29-1 Закону України «Про нотаріат», нотаріальна діяльність приватного нотаріуса тимчасово зупиняється, якщо приватний нотаріус при вчиненні нотаріальних дій неодноразово порушував правила нотаріального діловодства, - до закінчення строку проходження підвищення кваліфікації (не більше двох тижнів).

За приписами ч.ч. 4-6 ст. 29-2 вказаного Закону, при зупиненні нотаріальної діяльності приватного нотаріуса він має право, а якщо строк зупинення більше одного місяця, - зобов'язаний, укласти договір про його заміщення з іншим приватним нотаріусом за виключенням підстави, передбаченої пунктом 7 частини першої статті 29-1.

Приватний нотаріус, діяльність якого зупинена, за відсутності заміщення його іншим приватним нотаріусом, має право: знімати заборону відчуження нерухомого майна, видавати з депозиту гроші та цінні папери, документи, прийняті на зберігання, дублікати та копії документів, що зберігаються у справах приватного нотаріуса, а також видавати довідки про вчинені нотаріальні дії.

З огляду на вищезазначене, суд доходить висновку, що на час зупинення нотаріальної діяльності, ОСОБА_1 не позбавлена можливості здійснювати певні нотаріальні дії та отримувати за них відповідну грошову винагороду.

Крім того, на підтвердження своїх доводів позивачем не надано до суду жодних доказів стосовно відсутності у неї інших джерел доходу, крім здійснення нотаріальної діяльності.

Заявляючи вимогу про забезпечення позову шляхом заборони відповідачу блокувати доступ приватному нотаріусу Одеського нотаріального округу ОСОБА_1 до Єдиних та Державних реєстрів інформаційної системи Міністерства юстиції України, позивач не надає до суду жодних доказів вчинення головним територіальним управлінням юстиції в Одеській області зазначених дії. Посилання ОСОБА_1 у адміністративному позові на те, що наказ про блокування їй доступу до вищезазначених реєстрів було отримано нею від голови комісії усно та про те, що блокування розпочнеться з 05.02.2019 року, суд до уваги не приймає, оскільки станом на день звернення позивача із даною заявою про забезпечення позову, у суду відсутні підстави вважати, що права та інтереси ОСОБА_1 було вже порушені шляхом блокування доступу до відповідних реєстрів.

Крім того суд звертає увагу на те, що дії, пов'язані з Державним реєстром речових прав на нерухоме майно, іншими Єдиними та Державними реєстрами, не є єдиним видом нотаріальної діяльності, відповідно, позивач має право вчиняти інші нотаріальні дії.

Решта наведених позивачем доводів не свідчать про те, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або поновлення його порушених прав та інтересів, за захистом яких він звернувся до суду, як це передбачено частиною 2 статті 150 КАС України.

Таким чином, здійснивши оцінку обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову, з урахуванням розумності та обґрунтованості таких вимог; забезпечення збалансованості інтересів сторін та запобігання можливості порушення у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу; наявності зв'язку між заходами забезпечення позову і предметом позовних вимог, суд приходить до висновку, що заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню.

Керуючись приписами ст.ст. 4, 5-12, 14, 78, 150-156, 243, 248, 256, 294 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви про забезпечення позову ОСОБА_1 - відмовити в повному обсязі.

Ухвалу може бути оскаржено до П'ятого апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, передбачені ст.ст. 293-295 КАС України.

Ухвала набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 256 КАС України.

Суддя Білостоцький О.В.