Рішення № 79632134, 06.02.2019, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/6606/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2019 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Єфіменка К.С., розглянувши у приміщенні суду в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області до Управління ДВС Головного територіального управління юстиції в Одеській області про визнання протиправними та скасування: постанови старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГТУЮ в Одеській області Коваленка В.О. по ВП №57376806 від 09.10.2018 року в частині стягнення з головного управління виконавчого збору в розмірі 14892,00 грн. та постанови старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГТУЮ в Одеській області Коваленка В.О. по ВП №57376806 від 09.10.2018 року про стягнення виконавчого збору в розмірі 14892,00 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

З позовом до суду звернулось Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області до Управління ДВС Головного територіального управління юстиції в Одеській області про визнання протиправними та скасування: постанови старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГТУЮ в Одеській області Коваленка В.О. по ВП №57376806 від 09.10.2018 року в частині стягнення з головного управління виконавчого збору в розмірі 14892,00 грн. та постанови старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГТУЮ в Одеській області Коваленка В.О. по ВП №57376806 від 09.10.2018 року про стягнення виконавчого збору в розмірі 14892,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 11.06.2018 року по справі №815/964/18 позовні вимоги ОСОБА_2 до Головного управління задоволені частково, зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_2 компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строку виплати пенсії за період з 01.01.2016 року по 01.01.2018 року у розмірі, який визначається відповідно до Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати та Порядку проведення компенсації громадянам втрати грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року №159 з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні, у відповідності із процедурою, передбаченою чинним законодавством. 02.10.2018 року Головним управлінням проведено ОСОБА_2 відповідний розрахунок за період з 01.01.2016 року по 01.01.2018 року на виконання вимог рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11.06.2018 року по справі №815/964/18, яке набрало законної сили відповідно до постанови суду апеляційної інстанції від 26.09.2018 року. Внаслідок проведеного розрахунку, сума компенсації втрати частини доходів ОСОБА_2 за період з 01.01.2016 року по 01.01.2018 року становить 24126,59 грн., буде виплачено згідно з «Порядком погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №649 від 22.08.2018 року. Проте, 10.12.2018 року на адресу головного управління надійшли постанови ВП № 57376806 від 09.10.2018 року про відкриття виконавчого провадження та ВП №57376806 від 09.10.2018 року про стягнення виконавчого збору по справі №815/964/18. Позивач вважає прийняті постанови про відкриття виконавчого провадження та стягнення виконавчого збору безпідставними.

Ухвалою суду від 26.12.2018 року даний позов було залишено без руху та надано позивачу термін на усунення недоліків позовної заяви 5 днів з моменту отримання копії ухвали суду.

Ухвалою суду від 14.01.2019 року було відкрито провадження по справі №420/6606/18 за правилами спрощеного позовного провадження (з викликом сторін).

В судове засідання 31.01.2019 року сторони до залу судового засідання №16 Одеського окружного адміністративного суду не прибули, представник позивача подав клопотання про розгляд справи за його відсутності в порядку письмового провадження. Представник відповідача був сповіщений належним чином про день, час та місце слухання справи, але в судове засідання не прибув без поважних причин, відзив на позов до суду не надав, а тому, на підставі положень ч.9 ст.205 КАС України, суд ухвалив рішення розглянути цю справу в порядку письмового провадження 06.02.2019 року за наявними в справі письмовими доказами.

У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч.6 ст.162 КАС України).

Дослідивши наявні в справі письмові докази, суд встановив наступні факти та обставини:

Одеським окружним адміністративним судом від 11.06.2018 року розглянуто справу №815/964/18 за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління та винесено рішення, яким позов задоволено частково, зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_2 компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строку виплати пенсії за період з 01.01.2016 року по 01.01.2018 року у розмірі, який визначається відповідно до Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати та Порядку проведення компенсації громадянам втрати грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року №159 з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні, у відповідності із процедурою, передбаченою чинним законодавством.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 26.09.2018 року по справі №815/964/18 апеляційну скаргу головного управління Фонду на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11.06.2018 року залишено без задоволення, а рішення без змін.

Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 26.09.2018 року по справі №815/964/18 винесено в порядку письмового провадження, повний текст постанови суду головним управлінням отримано 01.10.2018 року.

На виконання вимог рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11.06.2018 року по справі №815/964/18, яке набрало законної сили відповідно до постанови суду апеляційної інстанції від 26.09.2018 року, головним управлінням Фонду 02.10.2018 року здійснено відповідний розрахунок компенсації втрати частини доходів ОСОБА_2 за період з 01.01.2016 року по 01.01.2018 року, яка становить 24126,59 грн.

З 28.08.2018 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 року №649 "Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду", якою затверджено "Порядок погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду".

Виплату заборгованості з пенсій, що фінансуються з державного бюджету, на виконання судових рішень за період до набрання судовим рішенням законної сили відповідно до вказаного Порядку.

Різниця між розміром пенсії, визначеним відповідно до рішення суду і розміром пенсії, обчисленим без урахування рішення суду, за період до набрання судовим рішенням законної сили, що не включається до відомостей, починаючи з вересня, буде виплачуватися відповідно до Порядку після взяття судових рішень на облік у окремому реєстрі та після прийняття відповідного рішення Комісією Пенсійного фонду України з питань погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду.

Суму компенсації втрати частини доходів ОСОБА_2 за період з 01.01.2016 року по 01.01.2018 року в сумі 24126,59 грн. буде виплачено згідно з "Порядком погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду", затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 року №649.

Відповідно до статтей 113 і 117 Конституції України Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади, забезпечує виконання затвердженого Верховною Радою України Державного бюджету України, звітує перед Верховною Радою України про його виконання, в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов'язковими до виконання.

Конституційний Суд України у пункті 2.1 рішення №20-рп/2011 від 26.12.2011 року зазначив, що Кабінет Міністрів України повноважний вживати заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина та проводити політику у сфері соціального захисту.

Також, у рішенні Конституційного Суду України від 02.03.1991 року за №2-рп/99 вказано, що здійснення в цілому політики соціального захисту не належить до виключних повноважень Верховної Ради України; політика соціального захисту є складовою частиною внутрішньої соціальної політики держави, забезпечення її проведення відповідно до п.3 ст. 116 Конституції України здійснюється Кабінетом Міністрів України.

Головне управління є органом виконавчої влади, який відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України має право діяти лише у межах, передбачених діючим законодавством України. Головне управління при перерахунку та виплаті пенсії позивачу керувалось виключно чинним законодавством України.

Повноваження Пенсійного фонду України, як виконавця бюджетних програм, визначаються ст. 23 Бюджетного кодексу, а саме: будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України.

Згідно з пунктами 20 та 20 ч.1 ст.116 Бюджетного кодексу України здійснення видатків бюджету без встановлених бюджетних призначень, або їх перевищення всупереч цьому кодексу чи Державному бюджету України є порушенням бюджетного законодавства.

Судом встановлено, що Головне управління Фонду рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11.06.2018 року по справі №815/964/18 в частині здійснення відповідного розрахунку компенсації втрати частини доходів виконало, а суму компенсації втрати частини доходів ОСОБА_2 за період з 01.01.2016 року по 01.01.2018 року в сумі 24126,59 грн. буде виплачено згідно з "Порядком погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду", затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 року №649, а тому постанови ВП № 57376806 від 09.10.2018 року про відкриття виконавчого провадження та ВП №57376806 від 09.10.2018 року про стягнення виконавчого збору є необґрунтованими та передчасними.

Але, 09.10.2018 року відповідач прийняв постанови ВП № 57376806 про відкриття виконавчого провадження та про стягнення виконавчого збору у розмірі 14892,00 грн. по справі №815/964/18.

Відповідно до ч.1 ст.26 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону: 1) за заявою стягувача про примусове виконання рішення; 2) за заявою прокурора у разі представництва інтересів громадянина або держави в суді; 3) якщо виконавчий документ надійшов від суду у випадках, передбачених законом; 4) якщо виконавчий документ надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду (суду іноземної держави, інших компетентних органів іноземної держави, до повноважень яких належить розгляд цивільних чи господарських справ, іноземних чи міжнародних арбітражів) у порядку, встановленому законом; 5) у разі якщо виконавчий документ надійшов від Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів.

Згідно з ч.1 та ч.2 ст. 27 Закону України "Про виконавче провадження": виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України. Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.

Відповідно до ч.1 ст.10 Закону України "Про виконавче провадження" заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Згідно з ч.ч.1-2 ст.18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов'язаний: 1) здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; 2) надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; 3) розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; 4) заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; 5) роз'яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов'язки.

Суд зазначає, що іншими заходами примусового характеру, що передбачені цим Законом, у разі виконання рішення немайнового характеру можуть бути заходи, які передбачені статтями 64-67 Закону.

За своїм змістом виконавчий збір є своєрідною винагородою державному виконавцю за вчинення заходів примусового виконання рішення, за умови, що такі заходи призвели до виконання рішення.

Позивач зазначив, що рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11.06.2018 року по справі №815/964/18 є рішенням немайнового характеру. Порядок виконання таких рішень передбачений розділом VІІІ Закону.

Згідно з ч.6 ст.26 Закону України "Про виконавче провадження", за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що належать до негайного виконання).

Відповідно до ст.63 Закону України "Про виконавче провадження" за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність. Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником. У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.

Таким чином, положення Закону, що визначають порядок виконання рішень немайнового характеру, які не можуть бути виконані без участі боржника, не передбачають вчинення державним виконавцем заходів примусового виконання рішення та, як наслідок, стягнення з боржника виконавчого збору.

Також, суд вважає, що фактично судове рішення державним виконавцем виконане не було. Державний виконавець не надав суду доказів вчинення будь-яких дій, які б свідчили про реалізацію заходів примусового виконання рішення передбачених ст.10 Закону України "Про виконавче провадження".

Крім того, суд враховує ту обставину, що ухвалою суду про відкриття провадження по справі від 14.01.2019 року відповідачу був встановлений строк для подання відзиву на позовну заяву та роз'яснення, що згідно положень ч.4 ст.159 КАС України, у разі не подання відзиву без поважних причин, суд може вважати це визнанням позову з боку відповідача.

До дати розгляду справи та ухвалення рішення по справі представник відповідача не надав до суду відзив на позов, а тому суд враховує вказану обставину як визнання позовних вимог з боку відповідача.

Відповідно до ч.1 ст.74 Закону України "Про виконавче провадження" рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Згідно з ч.1 ст.287 КАС України, учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Таким чином, постанови старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області Коваленка В.О. від 09.10.2018 року ВП № 57376806 про відкриття виконавчого провадження та накладення на Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області стягнення виконавчого збору у розмірі 14892,00 грн. є протиправними та належать до скасування.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п.3 ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Таким чином, оцінюючи у сукупності надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області до Управління ДВС Головного територіального управління юстиції в Одеській області про визнання протиправними та скасування: постанови старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГТУЮ в Одеській області Коваленка В.О. по ВП №57376806 від 09.10.2018 року в частині стягнення з головного управління виконавчого збору в розмірі 14892,00 грн. та постанови старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГТУЮ в Одеській області Коваленка В.О. по ВП №57376806 від 09.10.2018 року про стягнення виконавчого збору в розмірі 14892,00 грн., підлягають задоволенню на підставі положень ч.1 ст.245 КАС України.

Судові витрати розподілити за правилами ст.139 КАС України.

Керуючись ст.ст.139,242-246 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати постанову старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГТУЮ в Одеській області Коваленка В.О. по ВП №57376806 від 09.10.2018 року в частині стягнення з головного управління виконавчого збору в розмірі 14892,00 грн.

3. Визнати протиправним та скасувати постанову старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГТУЮ в Одеській області Коваленка В.О. по ВП №57376806 від 09.10.2018 року про стягнення виконавчого збору в розмірі 14892,00 грн.

Рішення суду може бути оскаржено до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в місячний строк з дня отримання повного тексту судового рішення, в порядку п.15.5 Перехідних положень КАС України.

Суддя Єфіменко К.С.

.