Рішення № 79632042, 31.01.2019, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №1340/6030/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 січня 2019 року

м.Львів

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючої судді Крутько О.В.,

за участю секретаря судового засідання Лізогуб В.В.,

позивача ОСОБА_1,

представника відповідача: ОСОБА_2,

представника третьої особи ОСОБА_3,

розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Львові адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Міністерства оборони України,

за участю третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача: Львівського обласного військового комісаріату

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов’язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом у якому просить визнати протиправним і скасувати п.29 розділу IV рішення комісії Міністерства оборони України з питань розгляду матеріалів, пов’язаних із визначенням учасників бойових дій та спірних питань щодо зарахування до вислуги років окремих періодів військової служби, оформленого протоколом від 15.06.2018 року № 9 щодо позбавлення ОСОБА_1 статусу учасника бойових дій; зобов’язати Міністерство оборони України повернути статус учасника бойових дій, посвідчення учасника бойових дій та нагрудний знак – «Ветеран війни – учасник бойових дій» і листи талони на право одержання проїзних квитків з 50-відсотковою знижкою їх вартості ОСОБА_1.

В аргументування позовних вимог позивач зазначає, що лише після набрання чинності 16.04.2017 року змін до абзацу другого пункту 19 статті 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» № 3551-ХІІ Кабінет Міністрів України був уповноважений вносити зміни в Порядок надання статусу учасника бойових дій особам, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 413 від 20.08.2014 в частині позбавлення статусу учасника бойових дій, що ним і було зроблено шляхом прийняття постанови від 18.10.2017 № 789. До цього часу пункт 8 Порядку № 413 в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 04.02.2015 року № 104 в частині надання повноважень комісії або міжвідомчій комісії щодо позбавлення статусу учасника бойових дій суперечив приписам абзацу другого пункту 19 статті 6 Закону № 3551-ХІІ, а тому його застосування до внесення змін постановою Кабінету Міністрів України від 18.10.2017 року № 789 є протиправним. Крім того, позивач покликається на те, що поза увагою комісії Міністерства оборони України залишились ті обставини, що умисний тяжкий злочин вчинено, точний час не встановлено, у період з липня 2015 по січень 2016, і до фактичного звільнення його у запас за пунктом «є» у зв’язку з вислугою встановлених строків військової служби (наказ командира військової частини В0111 від 19.08.2016 № 234) він продовжував виконувати покладені на нього обов’язки та накази з виконанням бойових завдань, за що був нагороджений грамотами, відзнаками та медалями, як командуванням Військової частини В 0111, Міністром оборони України, так і Президентом України.

Міністерство оборони України у відзиві на позовну заяву від 23.01.2019 року № 53 покликається на Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», Порядок надання статусу учасника бойових дій особам, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 року № 413, Положення про комісії Міністерства оборони України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, затверджене наказом Міністерства оборони України від 07.05.2015 № 200, зазначає, що 29.08.2017 року Новоайдарівським районним судом Луганської області ОСОБА_1 визнаний винним у вчиненні тяжкого злочину, передбаченого ч.1 ст. 263 Кримінального кодексу України.

Третя особа – Львівський обласний військовий комісаріат надав у справі письмові пояснення № 3 від 02.01.2019 року.

14.12.2018 року відкрито загальне позовне провадження в адміністративній справі, підготовче засідання призначено на 24.01.2019 року.

24.01.2019 року протокольною ухвалою закрито підготовче провадження та продовжено розгляд справи у судовому засіданні, оголошено перерву у судовому засіданні до 31.01.2019.

Позивач позовні вимоги підтримали з підстав, зазначених у позові.

Відповідач проти позову заперечив з мотивів, викладених у відзиві на позов. Представник третьої особи заперечив проти позову.

31.01.2019 оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, представника відповідача, представника третьої особи, оцінивши докази, які мають значення для справи суд виходив з наступного.

ОСОБА_1 комісією Міністерства оборони України з питань розгляду матеріалів, пов’язаних із визначенням учасників бойових дій та спірних питань щодо зарахування до вислуги років окремих періодів військової служби 24.04.2015 року визнаний учасником бойових дій.

Відповідно до довідки про безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України від 19.07.2018 № 632 ОСОБА_1 приймав безпосередню участь в антитерористичній операції з 09.07.2014 по 10.10.2014, з 29.10.2014 по 03.12.2014, з 07.02.2015 по 06.04.2016, з 22.05.2016 по 23.06.2016.

29.08.2017 року Новоайдарівським районним судом Луганської області ОСОБА_1 визнаний винним у вчиненні тяжкого злочину, передбаченого ч.1 ст. 263 Кримінального кодексу України.

Згідно п. 29 розділу IV рішення комісії Міністерства оборони України з питань розгляду матеріалів, пов’язаних із визначенням учасників бойових дій та спірних питань щодо зарахування до вислуги років окремих періодів військової служби, оформленого протоколом від 15.06.2018 року № 9 ОСОБА_1 позбавлений статусу учасника бойових дій. Підставою прийняття рішення зазначено вирок Новоайдарівського районного суду Луганської області від 29.08.2017 року у справі 419/1841/17.

Відповідно до ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 5 Закону України від 22.10.1993 № 3551-XII ,,Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» визначено, що учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, зєднань, обєднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час.

Відповідно до пункту 19 частини 1 статті 6 Закону № 3551-XII (в редакції, чинній до 16.04.2017) військовослужбовці (резервісти, військовозобов'язані) та працівники Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, військовослужбовці військових прокуратур, поліцейські, особи рядового, начальницького складу, військовослужбовці, працівники Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Державної пенітенціарної служби України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення. Порядок надання статусу учасника бойових дій особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, категорії таких осіб та терміни їх участі (забезпечення проведення) в антитерористичній операції, а також райони антитерористичної операції визначає Кабінет Міністрів України;

На виконання вказаних вимог Закону № 3551-XII Кабінет Міністрів України 20 серпня 2014 року прийняв постанову за № 413, якою затвердив Порядок надання статусу учасника бойових дій особам, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення (далі-Порядок № 413).

Порядок № 413 визначав процедуру надання статусу учасника бойових дій особам, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, та категорії таких осіб (п.1).

Законом України від 16.03.2017 р. № 1952-VIII внесені зміни в абзац другий пункту 19 частини першої статті 6 Закону України ,,Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту, відповідно до яких вказаний абзац викладений в такій редакції: ,, Порядок надання статусу учасника бойових дій особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, категорії таких осіб та терміни їх участі (забезпечення проведення) в антитерористичній операції, а також райони антитерористичної операції визначає Кабінет Міністрів України. Порядок позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, зазначених в абзаці першому цього пункту, визначає Кабінет Міністрів України».

В порядку виконання зазначених у статті 6 приписів Закону № 3551-XII Кабінет Міністрів України постановою від 18.10.2017 р. № 789 вніс зміни в Порядок № 413, його назва була викладена в такій редакції : «Порядок надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення».

Порядок №с 413 (в редакції постанови КМУ від 18.10.2017 р. № 789) визначає процедуру надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, та категорії таких осіб.

Отже, лише після набрання чинності 16.04.2017 року змін до абзацу другого пункту 19 статті 6 Закону № 3551-XII Кабінет Міністрів України був уповноважений вносити зміни в Порядок № 413 в частині позбавлення статусу учасника бойових дій, що ним і було зроблено шляхом прийняття постанови від 18.10.2017 р. № 789.

До цього часу пункт 8 Порядку № 413 в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 04.02.2015 р. № 104 в частині надання повноважень комісії або міжвідомчій комісії щодо позбавлення статусу учасника бойових дій суперечив приписам абзацу другого пункту 19 статті 6 Закону № 3551-XII, а тому його застосування до внесення змін постановою КМУ від 18.10.2017 р. № 789 є протиправним.

Частиною 1 статті 58 Конституції України визначено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом’якшують або скасовують відповідальність особи.

З підстави вчинення умисного тяжкого злочину може бути позбавлено статусу учасника бойових дій лише тих осіб, які вчинили злочин після внесення змін до Порядку № 413 у відповідності до вимог пункту 19 статті 6 Закону № 3551-XII, тобто, після 18.10.2017 року.

Відповідно до ст.90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності.

Оскільки умисний тяжкий злочин ОСОБА_1 вчинив у період з липня 2015 по січень 2016 (точний час не встановлено), підставою для позбавлення статусу учасника бойових дій зазначено вирок Новоайдарівського районного суду Луганської області, який винесений 29.08.2017 року, тобто до набрання чинності постановою КМУ від 18.10.2017 р. № 789, тому оскаржене рішення про позбавлення позивача статусу учасника бойових дій є протиправним.

Судом враховано також важкий характер служби позивача у зоні АТО, його особу, неодноразове нагородження його відзнаками, грамотами, медаллю «Захиснику ОСОБА_4», нагрудним знаком «Знак пошани». Крім того, враховано також обставини, зазначені у вироку. З врахуванням вказаного, суд прийшов до переконання, що рішення відповідача про позбавлення позивача статусу учасника бойових дій не відповідає критеріям обґрунтованості, справедливості та розсудливості.

Крім того, позивача було позбавлено права на участь у процесі прийняття рішення.

Тому позов в частині визнання протиправним та скасування п.29 розділу IV рішення комісії Міністерства оборони України з питань розгляду матеріалів, пов’язаних із визначенням учасників бойових дій та спірних питань щодо зарахування до вислуги років окремих періодів військової служби, оформлене протоколом від 15.06.2018 року № 9 щодо позбавлення ОСОБА_1 статусу учасника бойових дій слід задоволити.

Що стосується вимог позивача у яких він просить зобов’язати Міністерство оборони України повернути статус учасника бойових дій, посвідчення учасника бойових дій та нагрудний знак – «Ветеран війни – учасник бойових дій» і листи-талони на право одержання проїзних квитків з 50-відсотковою знижкою їх вартості ОСОБА_1, то такі задоволенню не підлягають, оскільки в частині повернення статусу учасника бойових дій належним способом захисту є скасування рішення про позбавлення статусу, а щодо повернення посвідчення учасника бойових дій та нагрудного знаку – «Ветеран війни – учасник бойових дій» і листів(талонів) на право одержання проїзних квитків, то такі знаходяться у позивача.

Отже, позов слід задоволити частково, визнати протиправним і скасувати п.29 розділу IV рішення комісії Міністерства оборони України з питань розгляду матеріалів, пов’язаних із визначенням учасників бойових дій та спірних питань щодо зарахування до вислуги років окремих періодів військової служби, оформленого протоколом від 15.06.2018 року № 9 щодо позбавлення ОСОБА_1 статусу учасника бойових дій.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Судові витрати стягненню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 2, 13, 14, 77, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задоволити частково

Визнати протиправним і скасувати п.29 розділу IV рішення комісії Міністерства оборони України з питань розгляду матеріалів, пов’язаних із визначенням учасників бойових дій та спірних питань щодо зарахування до вислуги років окремих періодів військової служби, оформленого протоколом від 15.06.2018 року № 9 щодо позбавлення ОСОБА_1 статусу учасника бойових дій.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Судові витрати стягненню не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлено 06.02.2019.

Суддя Крутько О.В.