Ухвала суду № 79632040, 04.02.2019, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/5523/18

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 лютого 2019 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Бжассо Н.В.,

за участі секретаря судового засідання Музики І.О.

за участі представника позивача ОСОБА_1 (за ордером),

за участі представника третьої особи ОСОБА_2 Поліції охорони Одеської області ОСОБА_3 (за довіреністю),

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Одеса за правилами загального позовного провадження в підготовчому судовому засіданні клопотання представника третьої особи про закриття адміністративної справи за позовом Публічного акціонерного товариства «Одеський нафтопереробний завод» до ОСОБА_4 інспектора взводу № 1 роти № 1 батальйону з фізичної безпеки ОСОБА_2 Поліції охорони в Одеській області старшого сержанта ОСОБА_5, поліцейського роти охорони об’єктів та публічної безпеки батальйону № 2 ОСОБА_2 Поліції охорони в Одеській області старшого сержанта поліції ОСОБА_6, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_2 Поліції охорони Одеської області, Державне підприємство «Одеський нафтопереробний завод», Фонд державного майна України про визнання дій щодо здійснення перешкод у доступі до майна протиправними

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Одеського окружного адміністративного суду знаходиться адміністративна справа за позовом Публічного акціонерного товариства «Одеський нафтопереробний завод» до ОСОБА_4 інспектора взводу № 1 роти № 1 батальйону з фізичної безпеки ОСОБА_2 Поліції охорони в Одеській області старшого сержанта ОСОБА_5, поліцейського роти охорони об’єктів та публічної безпеки батальйону № 2 ОСОБА_2 Поліції охорони в Одеській області старшого сержанта поліції ОСОБА_6, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_2 Поліції охорони Одеської області, Державне підприємство «Одеський нафтопереробний завод», Фонд державного майна України, за результатом розгляду якого позивач просить суд: визнати протиправними дії начальника охорони зміни, молодшого інспектора взводу № 1 роти № 1 батальйону з фізичної безпеки ОСОБА_2 поліції охорони в Одеській області сержанта ОСОБА_5 та поліцейського роти охорони об’єктів публічної безпеки батальйону № 2 ОСОБА_2 поліції охорони в Одеській області старшого сержанта поліції ОСОБА_6 щодо здійснення перешкод 17 вересня 2018 року Публічному акціонерному товариству «Одеський нафтопереробний завод» у доступі до майна ПАТ «Одеський НПЗ», за адресою: вул. Шкодова гора, 1/1.

03.12.2018 року представника третьої особи, ОСОБА_2 поліції охорони в Одеській області, надійшло клопотання про закриття провадження у справі. В обґрунтування клопотання представник третьої особи вказує, що позивач стверджує, що спірні правовідносини виникли саме у публічно-правовій сфері. Однак, крім вказівки на те, що поліція охорони є складовою частиною поліції, більше ніяких доводів на підтвердження публічно-правового спору позивач не навів. Сам позивач зазначив у позові про те, що 10.08.2018 року між УПО в Одеській області та ДП «Одеський нафтопереробний завод» був укладений Договір № Б-1/21-18 про надання послуг охорони на об’єкті за адресою: вул. Шкодова гора, 1/1, м. Одеса. В даному позові згадуються не публічно-владні управлінські функції, а функції із здійснення охорони об’єкта на підставі укладеного господарського договору. Охоронні функції не можуть розглядатися як управлінські функції. При здійсненні охорони об’єкта ні УПО в Одеській області в цілому, ні його працівники ніяких управлінських функцій відносно позивача або будь-яких третіх осіб не здійснюють. Це є сферою приватноправових, а не публічно правових відносин. Також, представник третьої особи посилається на правову позицію Верховного Суду, зазначену у постанові від 29.05.2018 року по справі № 816/619/15-а.

Представник третьої особи, ОСОБА_2 поліції охорони в Одеській області, під час підготовчого засідання підтримав клопотання про закриття провадження у справі.

Представник позивача заперечував проти задоволення вказаного клопотання та зазначив, що поліція охорони входить до системи поліції. ОСОБА_2 поліції охорони в Одеській області функціонує у складі поліції, і дії працівників ОСОБА_2 поліції охорони в Одеській області підлягають оскарженню у порядку адміністративного судочинства.

Інші учасники процесу до підготовчого засідання не з’явилися, належним чином та своєчасно повідомлялися про дату, час і місце проведення підготовчого засідання.

У поясненнях, що надійшли на адресу суду 13.12.2018 року за вх. № 38915/18, представник Фонду державного майна України просить суд розглядати справу без участі Фонду державного майна України.

21.01.2019 року на адресу суду надійшла заява відповідача ОСОБА_4 інспектора взводу № 1 роти № 1 батальйону з фізичної безпеки ОСОБА_2 Поліції охорони в Одеській області старшого сержанта ОСОБА_5 з проханням розглядати справу без його участі та відзив на позов, з огляду на який відповідач просить відмовити у задоволенні позову.

Причини неявки інших учасників процесу суду невідомі.

Суд вислухав клопотання представника третьої особи, думку представника позивача, дослідив матеріали справи, всебічно і повно з`ясував всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінив надані учасниками справи докази в їх сукупності та робить наступні висновки.

З огляду на зміст адміністративного позову, позивач звернувся до суду із вказаним позовом у зв’язку із незаконним, на думку позивача, не допуском працівниками ОСОБА_2 поліції охорони в Одеській області під час виконання умов договору з ДП «Одеський НПЗ» власника – ПАТ «Одеський нафтопереробний завод» до майна та до робочих місць підприємства, що є перешкодою в реалізації власником свого права власності, працівниками підприємства своїх робочих обов’язків та суперечить вимогам законодавства.

10.08.2018 року між ОСОБА_2 поліції охорони в Одеській області та ДП «Одеський нафтопереробний завод» укладено договір № Б-1/21-18про фізичну охорону об’єкта (комплекс організаційних, практичних та інших заходів, що забезпечується нарядами органів поліції охорони, спрямований на збереження недоторканості, цілісності, належного власникові майна, з метою збереження його фізичного стану, запобігання та/або недопущення, виявлення та припинення протиправних посягань (несанкціонованого доступу) відносно нього та захисту прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб в місцях несення служби.

Представник позивача зазначає, що у ДП «Одеський НПЗ» відсутні законні підстави володіння та користування майном, охорона якого здійснюється УПО в Одеській області, ДП «Одеський НПЗ» не є власником чи орендарем вказаного об’єкта та не міг надати відповідні документи, тобто УПО в Одеській області порушено не тільки вимоги законодавства в сфері охоронних послуг, а й вимоги самого договору, щодо яких сторони самостійно домовилися.

ПАТ «Одеський нафтопереробний завод» також, зазначає, що договір від 10.08.2018 року № Б-1/21-18 підлягає визнанню недійсним, як такий, що не відповідає вимогам закону.

Також, представник позивача в обґрунтування адміністративного позову вказав, що дії працівників ОСОБА_2 поліції охорони в Одеській області є протиправними, оскілки обмежують право позивача користуватися власним майном,а посадових осіб, працівників права виконання своїх робочих обов’язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Згідно з п. п. 1, 2, 7 ч. 1 ст. 4 КАС України, адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

Публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв’язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов’язує надавати такі послуги виключно суб’єкта владних повноважень, і спір виник у зв’язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб’єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв’язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб’єкта владних повноважень або іншої особи.

Суб’єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб’єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Тобто, статтею 4 КАС України чітко визначено, що публічно-правовий спір – це спір в якому одна сторона по відношенню до іншої здійснює публічно-владні управлінські функції, а суб’єкт владних повноважень в розумінні КАС України – це особа, яка вчиняє по відношенню до іншої особи владні управлінські функції.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: 1) спорах фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження; 2) спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; 3) спорах між суб’єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень; 4) спорах, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів; 5) за зверненням суб’єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб’єкту законом; 6) спорах щодо правовідносин, пов’язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму; 7) спорах фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації; 8) спорах щодо вилучення або примусового відчуження майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності; 9) спорах щодо оскарження рішень атестаційних, конкурсних, медико-соціальних експертних комісій та інших подібних органів, рішення яких є обов’язковими для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших осіб; 10) спорах щодо формування складу державних органів, органів місцевого самоврядування, обрання, призначення, звільнення їх посадових осіб; 11) спорах фізичних чи юридичних осіб щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності замовника у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони", за винятком спорів, пов’язаних із укладенням договору з переможцем переговорної процедури закупівлі, а також зміною, розірванням і виконанням договорів про закупівлю; 12) спорах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів охорони державного кордону у справах про правопорушення, передбачені Законом України "Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень"

Таким чином, справою адміністративної юрисдикції може бути переданий на розгляд до адміністративного суду спір, який виник між конкретними суб’єктами відносно їх прав та обов’язків, в конкретних правових відносинах, в яких один суб’єкт законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою інших суб’єктів.

На думку суду, обов'язковою умовою віднесення спору до категорії публічно-правових спорів є участь в ньому суб'єкта владних повноважень, а також оскарження його рішень, дій чи бездіяльності.

При цьому, спір набуває ознак публічно-правового не лише за умови наявності серед учасників спору суб’єкта владних повноважень чи його посадової особи, а й здійснення ним (ними) у цих правовідносинах владних управлінських функцій.

Суд встановив, що позивач оскаржує дії відповідачів, що вчинені під час виконання умов господарського договору про фізичну охорону об’єкта. ОСОБА_2 поліції охорони в Одеській області, співробітники якого є відповідачами у справі, є стороною договору від 10.08.2018 року укладеного з третьою особою ДП «Одеський НПЗ» за умовами якого надає охоронні послуги та не здійснює жодних управлінських функцій.

Позовні вимоги ПАТ «Одеський нафтопереробний завод» обґрунтовані незгодою з укладеним між третіми особами договором, що призвело до порушення відповідачами його права користування власним майном.

Тобто, у даному випадку позивач звертається до суду із вимогою про захист права цивільного, права власності, до суб’єкта, який входить до системи поліції у відповідності до ст. 13 ЗУ «Про Національну поліцію», проте, у конкретних спірних правовідносинах не здійснює владних управлінських функцій, не виступає у якості суб’єкта владних повноважень, а діє як сторона господарського договору про фізичну охорону об’єкта.

Таким чином, вказаний спір не є публічно-правовим в розумінні КАС України та не може бути розглянутий за правилами адміністративного судочинства.

Згідно з ч. 1 ст. 12 ГПК України, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв’язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: 1) справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов’язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці; 2) справи у спорах щодо приватизації майна, крім спорів про приватизацію державного житлового фонду; 3) справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов’язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів; 4) справи у спорах, що виникають з правочинів щодо акцій, часток, паїв, інших корпоративних прав в юридичній особі, крім правочинів у сімейних та спадкових правовідносинах; 5) справи у спорах щодо цінних паперів, в тому числі пов’язані з правами на цінні папери та правами, що виникають з них, емісією, розміщенням, обігом та погашенням цінних паперів, обліком прав на цінні папери, зобов’язаннями за цінними паперами, крім боргових цінних паперів, власником яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та векселів, що використовуються у податкових та митних правовідносинах; 6) справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов’язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці; 7) справи у спорах, що виникають з відносин, пов’язаних із захистом економічної конкуренції, обмеженням монополізму в господарській діяльності, захистом від недобросовісної конкуренції, в тому числі у спорах, пов’язаних з оскарженням рішень Антимонопольного комітету України, а також справи за заявами органів Антимонопольного комітету України з питань, віднесених законом до їх компетенції, крім спорів, які віднесені до юрисдикції Вищого суду з питань інтелектуальної власності; 8) справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов’язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених Податковим кодексом України; 9) справи за заявами про затвердження планів санації боржника до відкриття провадження у справі про банкрутство; 10) справи у спорах щодо оскарження актів (рішень) суб’єктів господарювання та їх органів, посадових та службових осіб у сфері організації та здійснення господарської діяльності, крім актів (рішень) суб’єктів владних повноважень, прийнятих на виконання їхніх владних управлінських функцій, та спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем; 11) справи про оскарження рішень третейських судів та про видачу наказу на примусове виконання рішень третейських судів, утворених відповідно до Закону України "Про третейські суди", якщо такі рішення ухвалені у спорах, зазначених у цій статті; 12) справи у спорах між юридичною особою та її посадовою особою (у тому числі посадовою особою, повноваження якої припинені) про відшкодування збитків, заподіяних юридичній особі діями (бездіяльністю) такої посадової особи, за позовом власника (учасника, акціонера) такої юридичної особи, поданим в її інтересах; 13) вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, визнання недійсними актів, що порушують права на майно (майнові права), якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав чи спору, що виник з корпоративних відносин, якщо цей спір підлягає розгляду в господарському суді і переданий на його розгляд разом з такими вимогами; 14) справи у спорах про захист ділової репутації, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем або самозайнятою особою; 15) інші справи у спорах між суб’єктами господарювання; 16) справи за заявами про видачу судового наказу, якщо заявником та боржником є юридична особа або фізична особа - підприємець.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом.

У справі, що розглядається, оскаржуються рішення, стосовно яких існує спір про право цивільне, а тому цей спір не пов'язаний із захистом прав, свобод чи інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, що виключає його розгляд у порядку адміністративного судочинства.

Суд роз’яснює позивачу його право звернення з зазначеними вимогами в порядку господарського судочинства.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Внаслідок чого, беручи до уваги наявність іншого порядку судового провадження, що встановлений для вирішення спірних правовідносин, суд вважає за необхідне закрити провадження у даній справі та роз'яснити позивачу його право на звернення до суду з даними позовними вимогами в порядку господарського судочинства.

Керуючись п.1 ч. 1 ст. 238, ст.ст. 241, 243, 248, 256, 295 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Клопотання представника третьої особи без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача – задовольнити.

Закрити провадження в адміністративній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Одеський нафтопереробний завод» до ОСОБА_4 інспектора взводу № 1 роти № 1 батальйону з фізичної безпеки ОСОБА_2 Поліції охорони в Одеській області старшого сержанта ОСОБА_5, поліцейського роти охорони об’єктів та публічної безпеки батальйону № 2 ОСОБА_2 Поліції охорони в Одеській області старшого сержанта поліції ОСОБА_6, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_2 Поліції охорони Одеської області, Державне підприємство «Одеський нафтопереробний завод», Фонд державного майна України про визнання дій щодо здійснення перешкод у доступі до майна протиправними.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п’ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:

на ухвалу суду – якщо апеляційна скарга подана протягом п’ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвала суду може бути оскаржена до П’ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги до Одеського окружного адміністративного суду.

Роз’яснити позивачу про його право звернення з зазначеними вимогами в порядку господарського судочинства.

Повний текст ухвали суду виготовлений та підписаний судом 05.02.2019 року.

Суддя Н.В. Бжассо