Рішення № 79631968, 06.02.2019, Луганський окружний адміністративний суд

10.2.4

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

06 лютого 2019 рокуСєвєродонецькСправа № 360/4210/18

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Свергун І.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області про визнання протиправним та скасування рішення від 22.11.2018 № 3864/2018 та зобов’язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

12.12.2018 до Луганського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі – позивач, ОСОБА_1В.) до управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області (далі – відповідач, УПФУ в м. Сєвєродонецьку Луганської області), в якому позивач просить: визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 22.11.2018 № 3864/2018 щодо відмови в переведенні позивача на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» з урахуванням стажу державної служби; зобов'язати відповідача прийняти рішення про переведення позивача на підставі заяви від 14 листопада 2018 року з пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» з урахуванням стажу державної служби.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач посилається на те, що вона перебуває на обліку в УПФУ в м. Сєвєродонецьку Луганської області як одержувач пенсії за віком на загальних підставах, призначеної за Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» з 21.04.2018.

14.11.2018 позивач звернувся до відповідача з заявою про перехід на пенсію за Законом України «Про державну службу».

Рішенням від 22.11.2018 № 3864/2018 відповідач відмовив позивачу в переведенні на пенсію за віком згідно Закону України «Про державну службу» за заявою від 14.11.2018 в зв’язку з відсутністю на день звернення необхідного стажу роботи 20 років.

В обґрунтування оскарженого рішення відповідач послався на те, що періоди роботи позивача в органах державної податкової служби на посадах, в період перебування на яких присвоєні персональні чи спеціальні звання, не зараховуються до стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців.

Зазначену відмову позивач вважає необґрунтованою та безпідставною, оскільки він має 25-річний стаж державного службовця, що підтверджується копією трудової книжки, що стало підставою для звернення ОСОБА_1 до суду.

Ухвалою суду від 13.12.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

27.12.2018 від відповідача на адресу суду надійшов відзив на позов (арк. спр. 39-40), в обґрунтування якого останній послався на таке. Позивач з 21.04.2018 перебуває на обліку в УПФУ в м. Сєвєродонецьку Луганської області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». 14.11.2018 позивач звернувся до відповідача із заявою про переведення на пенсію державного службовця за нормами Закону України «Про державну службу».

Відповідач рішенням від 22.11.2018 № 3864/2018 відмовив позивачу у переведенні на інший вид пенсії у зв'язку з відсутністю необхідного стажу державної служби, з огляду на таке.

З 01.05.2016 набув чинності Закон України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року № 889-VІІІ, згідно з ч. 2 Прикінцевих та перехідних положень якого визнано такими, що втратили чинність, зокрема, Закон України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., N 52, ст. 490 із наступними змінами), крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.

Відповідно до п. 10 та п. 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VІІІ законодавець з 1 травня 2016 року відновив дію ст. 37 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ.

Відповідно до ст. 37 Закону України від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

Однак, відповідач вважає, що відновлення дії ст. 37 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року № 3723-XII можливе за певних умов, а саме: право на призначення пенсії за вказаною статтею мають державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених ст. 25 Закону України «Про державну службу».

Таким чином, виходячи зі змісту наведеної норми закону, до 20-річного стажу, який дає право на призначення пенсії державного службовця, незалежно від місця роботи під час досягнення пенсійного віку, зараховуються періоди роботи на посадах, віднесених статтею 25 Закону України «Про державну службу» до відповідних категорій посад державних службовців.

Відповідно до частини 3 статті 25 Закону України «Про державну службу» віднесення існуючих посад державних службовців, не перелічених у цій статті, а також віднесення до відповідної категорії нових посад державних службовців проводиться Кабінетом Міністрів України за погодженням з відповідним державним органом.

Основним критерієм, за яким визначається можливість зарахування того чи іншого періоду роботи на посаді державного службовця до стажу, який дає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року № 3723-XII є встановлення за займаною посадою відповідного рангу.

Відповідно до пункту 344.1 статті 344 Податкового кодексу України пенсійне забезпечення посадових осіб контролюючих органів, крім діючих у них підрозділів податкової міліції, здійснюється в порядку та на умовах, передбачених Законом України «Про державну службу» № 4050-VІ від 17.11.2011, який на час звернення позивача із заявою про переведення на інший вид пенсії втратив чинність.

Згідно з пунктом 343.1 статті 343 Податкового кодексу України посадовим особам контролюючих органів присвоюються спеціальні звання.

Абзацом другим пункту 343.2 статті 343 Податкового кодексу України передбачено, що у разі присвоєння посадовій особі спеціального звання надбавка за ранг державного службовця не виплачується.

Положення про спеціальні звання та порядок їх присвоєння, розмір надбавок за звання затверджувався Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, відповідач вважає, що періоди роботи у державній податковій службі на посадах, за якими присвоюються спеціальні звання, до 20-річного стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії державного службовця незалежно від місця роботи на час досягнення пенсійного віку, не зараховуються.

З трудової книжки позивача вбачається, що ОСОБА_1 27.09.1994 було присвоєно спеціальне звання «Радник податкової служби».

Відповідно до записів трудової книжки позивача УПФУ в м. Сєвєродонецьку Луганської області враховано до стажу державної служби позивача період з 10.11.1993 по 26.09.1994 - 10 місяців 17 днів.

За таких обставин, відповідач вважає, що він правомірно відмовив ОСОБА_1 у призначенні пенсії державного службовця, оскільки період роботи позивача в органах державної податкової служби, після присвоєння їй спеціального звання, не може бути зарахований до 20-ти річного стажу роботи. Тому відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими та просив суд відмовити у їх задоволенні.

29.12.2018 від позивача на адресу суду надійшла відповідь на відзив (арк. спр. 51-55), в обґрунтування якої позивач, зокрема, посилається на те, що посадові особи державної податкової служби, яким за наслідками атестації присвоєно спеціальні звання, займають посади в державних органах щодо практичного виконання завдань і функцій держави (зокрема у сфері податкової політики), одержують заробітну плату за рахунок державного бюджету, а отже, перебувають на державній службі та є державними службовцями, а тому період проходження такої служби в податкових органах має зараховуватися до стажу державної служби, який дає право на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу».

Ухвалою суду від 11.01.2019 вирішено подальший розгляд адміністративної справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено справу до розгляду в відкритому судовому засіданні.

Позивач в судове засідання не прибув, просив розглядати справу без його участі (арк. спр. 62).

Представник відповідача в судове засідання не прибув, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином (арк. спр. 60).

Відповідно до частини 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з’явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи положення статті 205 КАС України, суд вважає за можливе розглянути дану справу в порядку письмового провадження за наявними матеріалами у справі.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-77 КАС України, суд дійшов такого.

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, зареєстроване місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2 лет ОктябряАДРЕСА_1; фактичне місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_3) перебуває на обліку в УПФУ в м. Сєвєродонецьку Луганської області з 21.04.2018 як одержувач пенсії за віком на загальних підставах, призначеної за Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», що підтверджено наявними в матеріалах справи копіями: паспорта громадянина України, довідки про присвоєння ідентифікаційного номера, довідки від 10.11.2017 № 49967 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, пенсійного посвідчення № НОМЕР_2, розпорядження від 16.05.2018 № 1505 (арк. спр. 13-17, 41).

14.11.2018 позивач звернувся до УПФУ в м. Сєвєродонецьку Луганської області із заявою про перехід на інший вид пенсії, а саме з пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» (арк. спр. 47).

Рішенням від 22.11.2018 № 3864/2018 про відмову в призначенні пенсії позивачу відмовлено в переведенні на інший вид пенсії за Законом України «Про державну службу» у зв’язку з відсутністю на день звернення необхідного стажу роботи 20 років, оскільки відповідачем не зараховано до державної служби період роботи позивача з 27.09.1994, так як згідно записів трудової книжки з 27.09.1994 ОСОБА_1 присвоєно спеціальне звання радник податкової служби, та відсутнє присвоєння рангу державного службовця (арк. спр. 48-49). Відповідно до розрахунку стажу позивача стаж роботи на посадах державної служби складає 10 місяців 17 днів, що не дає права позивачу на перехід на інший вид пенсії (арк. спр. 46 зв.).

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.

01 травня 2016 року набув чинності Закон України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII «Про державну службу» (далі – Закон № 889-VIII), підпунктом 1 пункту 2 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» якого визнано таким, що втратив чинність, Закон України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами), крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.

Згідно з частиною першою статті 37 Закону України від 16 грудня 1993 року № 3723-XII «Про державну службу» (далі – Закон № 3723-XII) на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що необхідною умовою для наявності у державних службовців, які на день набрання чинності Законом 889-VIII займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, та осіб, які на день набрання чинності Законом 889-VIII мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, права на пенсію відповідно до згаданої статті є досягнення такими особами певного віку та наявність страхового стажу, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

При цьому для жінок зазначений вік визначається статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Абзацом першим частини першої статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» закріплено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

До досягнення віку, встановленого абзацами першим і другим цієї частини, право на пенсію за віком за наявності відповідного страхового стажу мають жінки ІНФОРМАЦІЯ_4 і старші після досягнення ними такого віку: […] 58 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1959 року по 31 березня 1960 року; […] (абзац другий частини першої статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. У разі виплати застрахованій особі довічної пенсії, передбаченої цим Законом, пенсії або аналогічної виплати, встановленої в інших державах, мінімальний розмір пенсії за віком у солідарній системі встановлюється з урахуванням зазначених сум.

Тобто, до 01 травня 2016 року (дата набрання чинності Законом № 889-VIII) право на пенсію державного службовця мали особи, які:

а) досягли певного віку та мають передбачений законодавством страховий стаж;

б) мали стаж державної служби не менш як 10 років, та на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців; а також особи, які мали не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

Після 01 травня 2016 року відповідно до статті 90 Закону № 889-VIII пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

При цьому законодавець визначив певні умови, за дотримання яких у осіб зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ.

Пунктом 10 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII передбачено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Пунктом 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII передбачено, що для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Тобто, розділом XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII передбачено, що за наявності у особи станом на 01 травня 2016 року певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років стажу державної служби незалежно від того, чи працювала особа станом на 01 травня 2016 року на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ, але за певної додаткової умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Водночас, для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, стаття 37 Закону № 3723-ХІІ передбачає додаткові умови для наявності права на призначення пенсії державного службовця: певний вік і страховий стаж.

Аналізуючи зазначені норми чинного законодавства, суд дійшов висновку, що обов'язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ після 01 травня 2016 року є дотримання сукупності вимог, визначених частиною першою статті 37 Закону № 3723-ХІІ і пунктами 10, 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII, а саме щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.

Отже, після 01 травня 2016 року (дата набрання чинності Законом № 889-VIII) зберігають право на призначення пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ лише ті особи, які мають стаж державної служби, визначений пунктами 10, 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України № 889-VIII, та мають передбачені частиною першою статті 37 Закону № 3723-ХІІ вік і страховий стаж.

Аналогічна правова позиція щодо застосування вищезазначених норм матеріального права висловлена у постановах Верховного Суду від 03 липня 2018 року у справі № 569/350/17 (№ рішення в ЄДРСР 75082026), від 03 липня 2018 року у справі № 586/965/16-а (№ рішення в ЄДРСР 75082148) та від 10 липня 2018 року у справі № 591/6970/16-а (№ рішення в ЄДРСР 75227579).

З рішення відповідача від 22.11.2018 № 3864/2018 про відмову в призначенні пенсії встановлено, що єдиною підставою відмови позивачу у переведенні з пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» є недостатність стажу державної служби через незарахування певних періодів роботи позивача до державної служби.

За розрахунком відповідача загальний страховий стаж позивача складає 34 роки 6 місяців 28 днів, стаж державної служби складає 10 місяців 17 днів (період роботи з 10.11.1993 по 26.09.1994), про що свідчить розпорядження від 21.11.2018 № 853168 та розрахунок стажу до нього (арк. спр. 46, 46 зв.).

За наслідками судового розгляду суд дійшов висновку, що позивач на час звернення до відповідача з заявою про переведення на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» мав достатній стаж державної служби (понад 20 років), з огляду на таке.

З трудової книжки позивача СТ-І № 0078327 (арк. спр. 20-30) судом встановлено, що ОСОБА_1, зокрема, працювала:

з 10.11.1993 на посаді старшого державного податкового інспектора відділу оподаткування колективних підприємств та господарських товариств Державної податкової інспекції МФ УРСР по Луганській області;

30.12.1993 переведено на посаду старшого державного податкового ревізора-інспектора відділу аудиту юридичних осіб управління аудиту;

27.06.1994 переведено на посаду головного державного податкового ревізора-інспектора по конкурсу;

28.09.1994 прийнято присягу державного службовця;

27.09.1994 на підставі постанови КМУ № 559 від 05.10.1992 і проведеної атестації присвоєно звання - радник податкової служби II рангу;

16.06.1995 переведено на посаду головного державного податкового інспектора відділу обслуговування юридичних осіб управління обслуговування платників податків;

25.11.1996 звільнено з роботи у зв’язку з ліквідацією Державної податкової інспекції по Луганській області по п. 5 ст. 36 КЗпП України за переведенням у Державну податкову адміністрацію в Луганській області.

26.11.1996 прийнято за переведенням на конкурсній основі на посаду начальника відділу обслуговування юридичних осіб Державної податкової адміністрації в Луганській області;

03.02.1997 на підставі постанови КМУ № 559 від 05.10.1992 і проведеної атестації присвоєно звання - радник податкової служби І рангу;

01.07.2000 переведено головним державним податковим інспектором у відділ по роз’ясненню податкового законодавства;

10.06.2004 переведено головним державним податковим інспектором у відділ організації роботи з розгляду звернень громадян управління громадських зв’язків та масово-роз’яснювальної роботи;

01.11.2004 у зв’язку з реорганізацією управління переведено головним державним податковим інспектором відділу по організації роботи із зверненнями громадян управління по обслуговуванню платників податків;

05.09.2005 призначено на посаду начальника відділу масово-роз’яснювальної роботи управління зв’язків з громадськістю, засобами масової інформації та масово-роз’яснювальної роботи з резерву кадрів;

01.03.2006 у зв’язку зі структурними змінами призначено на посаду заступника начальника управління - начальника відділу масово-роз’яснювальної роботи управління зв’язків з громадськістю, засобами масової інформації та масово-роз’яснювальної роботи, як така, що була зарахована до кадрового резерву;

31.01.2012 в зв’язку з реорганізацією відповідно постанови Кабінету Міністрів України від 21.09.2011 № 981 «Про утворення територіальних органів Державної податкової служби» призначена на посаду заступника начальника управління - начальника відділу масово-роз’яснювальної роботи управління взаємодії із засобами масової інформації та громадськістю Державної податкової служби у Луганській області в порядку переведення з державної податкової адміністрації в Луганській області, відповідно ч. 3 ст. 36 КЗпП України;

21.05.2013 у зв’язку з реорганізацією, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 20.03.2013 № 229 «Про утворення територіальних органів Міністерства доходів і зборів» призначена на посаду заступника начальника управління - начальника відділу взаємодії з громадськістю та масово-роз’яснювальної роботи інформаційно-комунікаційного управління Головного управління Міндоходів у Луганській області в порядку переведення з Державної податкової служби у Луганській області, відповідно ч. 4 ст. 36 КЗпП України;

21.05.2013 присвоєно 9 ранг державного службовця;

02.01.2014 відповідно до постанови КМУ від 23.10.2013 № 839 «Про спеціальні звання посадових осіб органів доходів і зборів» присвоєно спеціальне звання радника податкової та митної справи І рангу;

01.04.2015 у зв’язку з реорганізацією, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 06.08.2014 № 311 «Про утворення територіальних органів Державної фіскальної служби та визнання такими, що втратили чинність деяких актів Кабінету Міністрів» призначена на посаду заступника начальника управління - начальника відділу комунікацій з громадськістю управління комунікацій Головного управління ДФС у Луганській області в порядку переведення з Головного управління Міндоходів у Луганській області, згідно ч.4 ст. 36 КЗпП України;

08.04.2016 у зв’язку з організаційними змінами переведена на посаду завідувача сектору комунікацій відділу організації роботи;

11.11.2016 у зв’язку з організаційними змінами переведена на посаду начальника відділу комунікацій управління організації роботи;

13.09.2018 переведено на посаду начальника відділу комунікацій Головного управління ДФС у Луганській області.

Разом, стаж роботи позивача за вищевказаний період по дату звернення до відповідача із заявою про переведення на пенсію державного службовця складає 25 років 5 днів.

Станом на 01 травня 2016 року стаж роботи позивача на вищезазначених посадах складав 22 роки 5 місяців 22 дні.

Також довідкою Головного управління ДФС у Луганській області від 11.12.2018 № 192/12-32-04-26 підтверджується, що ОСОБА_1 дійсно з 10.11.1993 по теперішній час працює в Державній податковій службі Луганської області та трудових відносин з організацією не переривала. Стаж державної служби ОСОБА_1 в податковій системі станом на 11.12.2018 складає 25 років 01 місяць 02 дні (арк. спр. 31).

Пунктом 8 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII регламентовано, що стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.

Отже, стаж державної служби за періоди роботи до 01 травня 2016 року обчислюється відповідно до законодавства, що діяло раніше, та на тих умовах і в порядку, що були ними передбачені.

Стаж державної служби до набрання чинності Законом № 889-VIII обчислювався відповідно до Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 травня 1994 року № 283 (далі – Порядок № 283), та додатку до нього (діяли до 01 травня 2016 року).

Пунктом 5 постанови Кабінету Міністрів України від 03 травня 1994 року № 283 «Про порядок обчислення стажу державної служби», якою затверджений Порядок обчислення стажу державної служби, регламентовано, що обчислений відповідно до цього Порядку стаж державної служби застосовується для встановлення державним службовцям надбавки за вислугу років, надання додаткових оплачуваних відпусток та призначення пенсії.

Пунктом 1 Порядку № 283 регламентовано, що цим Порядком визначаються посади і органи, час роботи в яких зараховуються до стажу державної служби.

Згідно з пунктом 2 Порядку № 283 до стажу державної служби зараховується робота (служба):

на посадах державних службовців у державних органах, передбачених у статті 25 Закону України «Про державну службу», а також на посадах, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад державних службовців;

на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті органів прокуратури, судів, нотаріату, дипломатичної служби, митного контролю, внутрішніх справ, служби безпеки, розвідувальних органів, інших органів управління військових формувань, Держспецзв'язку, Адміністрації Держспецтрансслужби, державної податкової та контрольно-ревізійної служби, Держфінінспекції, її територіальних органів;

на посадах керівних працівників і спеціалістів державних органів колишніх УРСР та інших республік, а також колишнього СРСР згідно з додатком;

на посадах суддів, слідчих, прокурорів, інших службових осіб, яким присвоєно персональні звання, […].

Пунктом 4 Порядку № 283 закріплено, що документом для визначення стажу державної служби є трудова книжка та інші документи, які відповідно до чинного законодавства підтверджують стаж роботи. […].

У додатку до Порядку № 283 наведений Перелік державних органів колишніх УРСР та інших республік, а також колишнього СРСР, період роботи в яких на посадах керівних працівників і спеціалістів зараховується до стажу державної служби.

Частиною сімнадцятою статті 37 Закону № 3723-ХІІ визначено, що період роботи посадових осіб в органах державної податкової та митної служб на посадах, на яких відповідно до закону присвоювалися спеціальні та/або персональні звання, зараховується до стажу державної служби, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

Спеціальним законом, що визначав статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності у період роботи позивача на відповідних посадах, був Закон України від 04 грудня 1990 року № 509-XII «Про державну податкову службу в Україні» (далі - Закон № 509-XII), а з 12 серпня 2012 року - Податковий кодекс України.

Пунктом 342.4 статті 342 Податкового кодексу України встановлено, що посадові особи контролюючих органів є державними службовцями.

Згідно з абзацами першим, другим пункту 344.1 статті 344 Податкового кодексу України пенсійне забезпечення посадових осіб контролюючих органів, крім діючих у них підрозділів податкової міліції, здійснюється в порядку та на умовах, передбачених Законом України «Про державну службу». При цьому період роботи зазначених осіб (у тому числі тих, яким присвоєні спеціальні звання) у контролюючих органах зараховується до стажу державної служби та стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу» незалежно від місця роботи на час досягнення віку, передбаченого зазначеним Законом.

В постанові від 22 жовтня 2013 року у справі № 21-340а13 (№ рішення в ЄДРСР 35667359) Верховний Суд України з посиланням на норми Закону № 509-XII вказав, що посадові особи державної податкової служби, яким за наслідками атестації присвоєно спеціальні звання, займають посади в державних органах щодо практичного виконання завдань і функцій держави (зокрема у сфері податкової політики), одержують заробітну плату за рахунок державного бюджету, а отже, перебувають на державній службі та є державними службовцями.

В зазначеній постанові колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що посадові особи державної податкової служби, яким присвоєно спеціальні звання, є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому період проходження такої служби в податкових органах має зараховуватися до стажу державної служби, який дає право на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ.

Також колегія суддів в постанові зазначила, що розпорядження Кабінету Міністрів України від 12 вересня 1997 року № 503-р «Про віднесення посад працівників місцевих державних податкових адміністрацій до відповідних категорій посад державних службовців» не є підставою для відмови у зарахуванні до стажу державної служби періоду служби у податкових органах посадових осіб, які мають спеціальне звання, оскільки зазначений акт виданий для врегулювання правового статусу працівників цих органів, що не мають спеціальних звань, та не змінює правового статусу посадових осіб податкових органів, які такі звання мають.

Частиною другою статті 46 Закону № 889-VIII та Порядком обчислення стажу державної служби, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2016 року № 229 (далі – Порядок № 229), які діють з 01 травня 2016 року, закріплено, що до стажу державної служби зараховується, зокрема, час перебування на посадах, на яких присвоюються військові та спеціальні звання.

При цьому, пунктом 5 Порядку 229 визначено, що стаж державної служби обчислюється у днях, місяцях і роках.

Враховуючи викладене, період роботи позивача з 10.11.1993 по 14.11.2018 (дата звернення до відповідача із заявою про переведення на пенсію державного службовця) на посадах: старшого державного податкового інспектора відділу оподаткування колективних підприємств та господарських товариств Державної податкової інспекції МФ УРСР по Луганській області; старшого державного податкового ревізора-інспектора відділу аудиту юридичних осіб управління аудиту; головного державного податкового ревізора-інспектора; головного державного податкового інспектора відділу обслуговування юридичних осіб управління обслуговування платників податків; начальника відділу обслуговування юридичних осіб Державної податкової адміністрації в Луганській області; головного державного податкового інспектора у відділі по роз’ясненню податкового законодавства; головного державного податкового інспектора у відділі організації роботи з розгляду звернень громадян управління громадських зв’язків та масово-роз’яснювальної роботи; головного державного податкового інспектора відділу по організації роботи із зверненнями громадян управління по обслуговуванню платників податків; начальника відділу масово-роз’яснювальної роботи управління зв’язків з громадськістю, засобами масової інформації та масово-роз’яснювальної роботи з резерву кадрів; заступника начальника управління - начальника відділу масово-роз’яснювальної роботи управління зв’язків з громадськістю, засобами масової інформації та масово-роз’яснювальної роботи; заступника начальника управління - начальника відділу масово-роз’яснювальної роботи управління взаємодії із засобами масової інформації та громадськістю Державної податкової служби у Луганській області; заступника начальника управління - начальника відділу взаємодії з громадськістю та масово-роз’яснювальної роботи інформаційно-комунікаційного управління Головного управління Міндоходів у Луганській області; заступника начальника управління - начальника відділу комунікацій з громадськістю управління комунікацій Головного управління ДФС у Луганській області; завідувача сектору комунікацій відділу організації роботи; начальника відділу комунікацій управління організації роботи; начальника відділу комунікацій Головного управління ДФС у Луганській області, - зараховуються до стажу державної служби для призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ.

Оскільки станом на 01 травня 2016 року (день набрання чинності Законом № 889-VIII) ОСОБА_1 займала посаду державної служби та мала 22 роки 5 місяців 22 дні стажу державної служби і на час звернення до відповідача з заявою про переведення на пенсію державного службовця мала понад 30 років страхового стажу і досягла 58 років 6 місяців, вона набула право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ на підставі пунктів 10, 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII, а тому відмова відповідача у переведенні позивачу пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ є протиправною.

Згідно з частинами третьою, п’ятою статті 45 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду. Документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.

Згідно з абзацом першим пункту 1.5 розділу I «Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії» Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07 липня 2014 року № 13-1) та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846 (далі – Порядок № 22-1), заява про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії, […] подається пенсіонером особисто або його законним представником до органу, що призначає пенсію, за місцем перебування на обліку як одержувача пенсії […].

Днем звернення за перерахунком пенсії, переведенням з одного виду пенсії на інший, поновленням виплати пенсії, виплатою недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, заяви з усіма необхідними документами (абзац п’ятий пункту 1.7 розділу I «Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії» Порядку № 22-1.

Згідно з абзацами першим, третім пункту 4.1 розділу ІV «Приймання, оформлення і розгляд документів» Порядку № 22-1 орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 2). Заяви осіб про призначення, перерахунок, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший реєструються в журналі реєстрації рішень органу, що призначає пенсію. Особі або посадовій особі органом, що призначає пенсію, видається розписка із зазначенням дати прийняття заяви, а також переліку одержаних і відсутніх документів, які необхідно подати у тримісячний строк з дня прийняття заяви. Копія розписки зберігається в пенсійній справі.

Не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України (абзац перший пункту 4.3 розділу ІV «Приймання, оформлення і розгляд документів» Порядку № 22-1).

Відповідно до абзацу шостого пункту 4.3 розділу ІV «Приймання, оформлення і розгляд документів» Порядку № 22-1 рішення органу про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший візується спеціалістом, який його підготував, та спеціалістом, який його перевірив. Рішення підписується начальником управління (заступником начальника управління відповідно до розподілу обов'язків) та завіряється печаткою управління.

Згідно з абзацом першим пункту 4.7 розділу ІV «Приймання, оформлення і розгляд документів» Порядку № 22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об’єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє адміністрації підприємства, установи, організації або особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження (абзац першим пункту 4.7 розділу ІV «Приймання, оформлення і розгляд документів» Порядку № 22-1).

З огляду на викладене, у межах спірних правовідносин правові наслідки для позивача несе індивідуальний акт – рішення органу, що призначає пенсію, про відмову в переведенні з одного виду пенсії на інший (рішення УПФУ в м. Сєвєродонецьку Луганської області від 22.11.2018 № 3864/2018 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за Законом України «Про державну службу»).

Належним способом відновлення прав позивача, за захистом яких вона звернулась до суду, у межах спірних правовідносин є зобов’язання відповідача прийняти рішення про переведення позивача з одного виду пенсії на інший.

Згідно з пунктом 2 частини другої статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

У разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов’язати суб’єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду (частина третя статті 245 КАС України).

За таких обставин, у спірних правовідносинах належним, достатнім та необхідним (ефективним) способом захисту порушеного права позивача є визнання протиправним та скасування рішення відповідача від 22.11.2018 № 3864/2018 про відмову в призначенні пенсії та зобов’язання відповідача прийняти рішення про переведення позивача на підставі її заяви з пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу».

Зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, які слід задовольнити.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з матеріалами справи позивач при зверненні до суду з позовом сплатив 704,80 грн судового збору (арк. спр. 2).

У зв’язку з задоволенням позовних вимог в повному обсязі суд дійшов висновку, що всі судові витрати в сумі 704,80 грн, понесені позивачем, належать відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 2, 9, 72-77, 90, 132, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, зареєстроване місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2 лет ОктябряАДРЕСА_1; фактичне місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_3) до управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області (код за ЄДРПОУ 21792459, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Шевченка, буд. 9) про визнання протиправним та скасування рішення від 22.11.2018 № 3864/2018 та зобов’язання вчинити певні дії задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області від 22 листопада 2018 року № 3864/2018 (ОСОБА_1В.) про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за Законом України «Про державну службу».

Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області прийняти рішення про переведення ОСОБА_1 на підставі заяви від 14 листопада 2018 року з пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу».

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 704,80 грн (сімсот чотири грн 80 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд.

Суддя ОСОБА_2