Рішення № 79631908, 29.01.2019, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №1340/5846/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2019 року

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Брильовського Р.М.

секретар судового засідання Сільник Н.Є.

за участю:

представника відповідача - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Львові справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Головного управління Держпраці у Львівській області про визнання протиправною та скасування постанови,-

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Головного управління Держпраці у Львівській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що позивач не мав обов’язку нараховувати індексацію в липні, серпні 2017 року. Позивач вважає, що, оскільки у зв’язку із зміною концепції кафе працівник на посаді кухаря ОСОБА_3 переведений на посаду адміністратора з 03.07.2017 року, 01.09.2017 року переведений на посаду кухаря, а працівник на посаді адміністратора Головаха І.М. переведена на посаду кухаря, з 01.09.2017 року переведена на посаду адміністратора, то в нього не було обов’язку нараховувати та сплачувати індексацію заробітної плати зазначеним працівникам в липні, серпні 2017 року. Позивач також стверджує, що під час інспекційного відвідування його не було проінформована про права та обов’язки, чим порушено його право на належний правовий захист. Зазначає, що 22.09.2018 року звертався до відповідача з клопотанням про відкладення розгляду справи про накладення штрафу, однак відповіді та нового виклику не отримав. Просив позов задовольнити в повному обсязі.

В судове засідання представник позивача не прибув, хоча був повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання.

Відповідно до вимог ст.205 КАС України суд ухвалив продовжити розгляд справи у відсутності представника позивача, який не надав суду підтверджуючих доказів, що підтверджують поважність неявки у судове засідання. Крім того, судом враховано, що 17.01.2019 суд перейшов до розгляду справи по суті і представник позивача, який був присутній у судовому засіданні, надав пояснення по суті спору.

Представник відповідача проти позовних вимог заперечив з підстав викладених у відзиві на позовну заяву та в письмових запереченнях. Свої доводи обґрунтовує тим, що за результатами інспекційного відвідування складено акт № ЛВ 1138/472/АВ від 07.09.2018 року, який підписано позивачем без зауважень та внесено припис № ЛВ 1138/472/АВ від 07.09.2018 року на усунення виявлених порушень вимог ч. 3 ст. 24 КЗпП України, ч. 6 ст. 95 КЗпП України, ст. 33 Закону України «Про оплату праці» до 21.09.2018 року. Також зазначив, що інспекційне відвідування у позивача було проведено спосіб та порядок встановлений законом.

В судовому засіданні представник відповідача проти позовних вимог заперечив з підстав викладених у відзиві на позовну заяву та письмових запереченнях. У задоволенні позову просив відмовити.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 07.12.2018 прийнято позовну заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження

Протокольною ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 17.01.2019 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду на 29.01.2019.

Заслухавши пояснення представника відповідача, з'ясувавши обставини, на які позивач та відповідач посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, суд встановив такі факти та відповідні до них правовідносини.

На підставі наказу від 05.09.2018 року №2058-П та направлення № 1876 від 05.09.2018 року інспектора праці ОСОБА_4 та ОСОБА_5 направлено на проведення інспекційного відвідування щодо дотримання вимог законодавства про працю в частині оформлення трудових відносин, тривалості робочого часу, часу відпочинку, оплати праці, гарантії прав неповнолітніх та військовослужбовців у фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 ОСОБА_1 інспекційного відвідування підписаний позивачем без заперечень та зауважень.

З матеріалів справи вбачається, що за результатами інспекційного відвідування складено акт № ЛВ 1138/472/АВ від 07.09.2018 року та внесено припис № ЛВ 1138/472/АВ від 07.09.2018 року на усунення виявлених порушень вимог ч. 3 ст. 24 КЗпП України, ч. 6 ст. 95 КЗпП України, ст. 33 Закону України «Про оплату праці» до 21.09.2018 року.

14.09.2018 року заступником начальника Головного управління Держпраці у Львівській області прийнято рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу № ЛВ1138/472/АВ/ТД/35 та призначено до розгляду справу про накладення штрафу ФОП ОСОБА_2 на 26.09.2018 року.

19.09.2018 року відповідачем скеровано на адресу позивача виклик на розгляд справи на 26.09.2018 року о 15 год 30 хв.

22.09.2018 року позивачем подано клопотання про відкладення розгляду справи у зв’язку із відрядженням позивача.

27.09.2018 року відповідачем надіслано позивачу лист № 9310/1/11-37 про перенесення розгляду справи на 04.10.2018 року о 11 год 30 хв.

04.10.2018 року Т.в.о. начальника Головного управління Держпраці у Львівській області складено постанову про накладення штрафу № ЛВ 1138/472/АВ/ФС-1 та накладено на позивача штраф у розмірі 74460 гривень внаслідок порушення позивачем вимог ч. 6 ст. 95 КЗпП України, ст. 33 Закону України «Про оплату праці».

Спірні відносини, що виникли між сторонами регулюються Кодексом законів про працю України; постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 26.04.2017 року №295, якою затверджено Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю (надалі – Порядок №295), постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 року № 509 «Про затвердження Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення».

Відповідно до ч. 1 ст. 259 КЗпП України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п. 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 року №96 (надалі - Положення №96), Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який, серед іншого, реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 року №100 утворено територіальні органи Держпраці, зокрема ОСОБА_2 управління Держпраці у Львівській області.

Відповідно до п.п. 5 п. 4 Положення про ОСОБА_2 управління (Управління) Державної служби України з питань праці в області затвердженого наказом Мінсоцполітики від 27.03.2015 року № 340 Управління на виконання покладених на нього завдань здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами та фізичними особами, які використовують найману працю. У відповідності до п.п. 49 цього ж пункту Управління накладає у випадках, передбачених законом, штрафи за порушення законодавства, невиконання розпоряджень посадових осіб Управління Держпраці.

Тобто, відповідач є повноважним органом, який забезпечує реалізацію державної політики з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю на території Львівської області.

Державний нагляд за дотриманням законодавства про працю здійснюється з урахуванням вимог ч. 4 ст. 2 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», якою унормовано, що органи державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення повинні здійснювати заходи контролю у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами. Відповідно до приписів ч. 5 ст. 2 вищезазначеного Закону при здійсненні контрольних заходів повинні бути дотримані вимоги статті 1, статті 3, частин першої, четвертої, шостої - восьмої, абзацу другого частини десятої, частин тринадцятої та чотирнадцятої статті 4, частин першої - четвертої статті 5, частини третьої статті 6, частин першої - четвертої та шостої статті 7, статей 9, 10, 19, 20, 21,частини третьої статті 22 цього Закону.

Форма акта інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю затверджена Наказом Міністерства соціальної політики України 18.08.2017 року № 1338. Розділом ІV акта передбачено «Перелік питань щодо здійснення контролю за діями (бездіяльністю) посадових осіб органу державного контролю». Приміткою до цього розділу зазначено, що розділ ІV акта заповнюється керівником об’єкта відвідування або його уповноваженим представником при підписанні акта.

Акт інспекційного відвідування № ЛВ 1138/472/АВ від 07.09.2018 року підписаний позивачем без зауважень, відмітки щодо непоінформованості позивача про його права та обов’язки у Розділі ІV відсутні.

Тому твердження позивача щодо нероз’яснення йому прав та обов’язків не підтверджуються матеріалами справи.

По суті виявленого порушення судом встановлено такі фактичні обставини.

Оскаржуваною позивачем постановою від 04.10.2018 року № ЛВ 1138/472/АВ/ФС-1 накладено на позивача штраф у розмірі 74460 гривень внаслідок порушення позивачем вимог ч. 6 ст. 95 КЗпП України, ст. 33 Закону України «Про оплату праці».

Згідно з актом інспекційного відвідування позивачем було порушено вимоги ч. 6 ст. 95 КЗпП України та ст. 33 Закону України «Про оплату праці», а саме не нараховано та не проведено до оплати індексацію заробітної плати двом працівникам позивача за період липень – серпень 2017 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про оплату праці» норми оплати праці (за роботу в надурочний час; у святкові, неробочі та вихідні дні; у нічний час; за час простою, який мав місце не з вини працівника; при виготовленні продукції, що виявилася браком не з вини працівника; працівників молодше вісімнадцяти років, при скороченій тривалості їх щоденної роботи тощо) і гарантії для працівників (оплата щорічних відпусток; за час виконання державних обов'язків; для тих, які направляються для підвищення кваліфікації, на обстеження в медичний заклад; для переведених за станом здоров'я на легшу нижчеоплачувану роботу; переведених тимчасово на іншу роботу у зв'язку з виробничою необхідністю; для вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років, переведених на легшу роботу; при різних формах виробничого навчання, перекваліфікації або навчання інших спеціальностей; для донорів тощо), а також гарантії та компенсації працівникам в разі переїзду на роботу до іншої місцевості, службових відряджень, роботи у польових умовах тощо встановлюються Кодексом законів про працю України та іншими актами законодавства України. Згідно з частиною другою цієї статті норми і гарантії в оплаті праці, передбачені частиною першою цієї статті та Кодексом законів про працю України, є мінімальними державними гарантіями.

Індексація грошових доходів населення, до яких відноситься і заробітна плата, є державною соціальною гарантією згідно ст. 18 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії».

Оскільки, індексація заробітної плати є державною соціальною гарантією, яка передбачена також і Кодексом законів про працю України, вона є мінімальною державною гарантією в оплаті праці.

Аналогічна правова позиція має місце і у практиці Верховного Суду (постанова Верховного Суду від 12.04.2018 року у справі № 816/2325/16), який наголосив, що індексація заробітної плати є і мінімальною державною гарантією в оплаті праці, і державною соціальною гарантією, оскільки стосується доходів працівників і їх сімей.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Позивач вважає, що не мав обов’язку нараховувати індексацію в липні, серпні 2017 року, оскільки у зв’язку із зміною концепції кафе працівник на посаді кухаря ОСОБА_3 переведений на посаду адміністратора з 03.07.2017 року, 01.09.2017 року переведений на посаду кухаря, а працівник на посаді адміністратора Головаха І.М. переведена на посаду кухаря, з 01.09.2017 року переведена на посаду адміністратора.

Позивачем надано завірені копії наказів про переведення № 4 від 30.06.2017 року, відповідно до якого працівника ОСОБА_6 переведено на посаду кухаря з 03.07.2018 року з посадовим окладом 3200 гривень, № 5 від 30.06.2017 року, відповідно до якого працівника ОСОБА_3 переведено на посаду адміністратора з 30.06.2018 року з посадовим окладом 3200 гривень, № 6/в від 31.08.2017 року, відповідно до якого працівника ОСОБА_6 переведено на посаду адміністратора з 01.09.2018 року з посадовим окладом 3200 гривень та № 8 від 31.08.2017 року, відповідно до якого працівника ОСОБА_3 переведено на посаду кухаря з 01.09.2018 року з посадовим окладом 3200 гривень.

Як вбачається з матеріалів справи, такі накази позивачем не надавались в ході проведення інспекційного відвідування, не долучались до справи про накладення штрафу, а долучені до позовної заяви, тому суд критично оцінює зазначені докази.

Відповідно до штатного розпису на 2017 рік у позивача передбачено посади директора, адміністратора та кухаря. Посадові оклади адміністратора та кухаря встновлені у розмірі 3200 гривень та були незмінними протягом 2017 року.

Відповідно до відомості нарахування заробітної плати за червень 2017 року працівникам ОСОБА_3 та ОСОБА_6 нараховано індексацію заробітної плати у розмірі 62 гривні 31 копійку.

Відповідно до відомостей нарахування заробітної плати за липень, серпень 2017 року працівникам ОСОБА_3 та ОСОБА_6 індексацію заробітної плати не нараховано та не виплачено.

Згідно з абз. 2 п. 1-1 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим Постановою Кабінету міністрів України від 17 липня 2003 р.№ 1078 індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка.

Абзац 3 п. 1-1 Порядку № 1078 передбачає, що індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 р. - місяця опублікування Закону України від 6 лютого 2003 р. № 491-IV "Про внесення змін до Закону України "Про індексацію грошових доходів населення".

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.

Пунктом 1 додатку 1 до Порядку №1078 передбачено, що індекс споживчих цін для визначення порогу індексації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін починаючи з березня 2003 р. - місяця опублікування Закону України від 6 лютого 2003 р. № 491-IV.

Зважаючи на вказані норми, за відсутності підвищення тарифних ставок (окладів) у 2017 році індексація заробітної плати повинна була нараховуватись та виплачуватись з червня місяця.

Відповідно до п. 102 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 р. № 1078 для працівників, яких переведено на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі або організації, а також переведено на роботу на інше підприємство, в установу або організацію або в іншу місцевість та у зв’язку із змінами в організації виробництва і праці у разі продовження такими працівниками роботи, для новоприйнятих працівників, а також для працівників, які використали відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустку без збереження заробітної плати, передбачені законодавством про відпустки, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (окладу), за посадою, яку займає працівник.

Оскільки, згідно із штатним розписом на 2017 рік посадовий оклад на посадах кухаря та адміністратора в 2017 році були однаковими та незмінними, заробітні плати працівників ОСОБА_3 та ОСОБА_6 за посадами адміністратора та кухаря підлягали проведенню індексації, оскільки місяцем останнього підвищення посадового окладу за посадами адміністратора та кухаря був січень 2017 року.

Процедура накладення штрафів передбачених частиною другою статті 265 КЗпП України визначається Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 року № 509 (надалі – Порядок № 509).

Згідно абзацу 4 п. 2 Порядку № 509 штраф за порушення законодавства про працю може бути накладений начальником територіального органу Держпраці (його заступниками) на підставі, зокрема, акта про виявлення під час перевірки суб’єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою територіального органу Держпраці.

Відповідно до п. 3 Порядку № 509 уповноважена посадова особа не пізніше ніж через 10 днів з дати складення акта приймає рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу (далі - справа).

Згідно п. 4 Порядку № 509 справа розглядається у п’ятнадцятиденний строк з дня прийняття рішення про її розгляд.

Відповідно до п. 6 Порядку № 509 про розгляд справи уповноважені посадові особи письмово повідомляють суб’єктів господарювання та роботодавців не пізніше ніж за п’ять днів до дати розгляду рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника.

Доводи позивача, що ним 22.09.2018 року направлено клопотання про відкладення розгляду справи про накладення штрафу, однак відповіді та нового виклику не отримував, суд оцінює критично з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи позивачем 22.09.2018 року подавалось клопотання про відкладення розгляду справи про накладення штрафу.

27.09.2018 року відповідачем надіслано позивачу лист № 9310/1/11-37 про перенесення розгляду справи на 04.10.2018 року о 11 год 30 хв, що підтверджується списком згрупованих відправлень листів рекомендованих № 7453. Відповідно до даних офіційного сайту ПАТ «Укрпошта» відправлення № 7900820918319 вручено 29.09.2018 року о 14 год 36 хв, що свідчить про задоволення клопотання позивача та належне його повідомлення про час та місце розгляду справи про накладення штрафу.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Заслухавши представника відповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні, беручи до уваги, що ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до вимог ст.139 КАС України судові витрати з сторін не стягуються.

Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд, –

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Позивач - фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (81555, Львівська область, Городоцький район, смт. Великий Любінь, вул. Львівська, 34, код ЄДРПОУ НОМЕР_1).

Відповідач - ОСОБА_2 управління Держпраці у Львівській області (79005, м. Львів, пл. Міцкевича, 8, код ЄДРПОУ 39778297).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 06.02.2019.

Суддя Р.М. Брильовський