Ухвала суду № 79631750, 05.02.2019, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про відмову у відкритті провадження

05 лютого 2019 року м. Кропивницький Справа № 340/308/19

Суддя Кіровоградського окружного адміністративного суду Хилько Л.І., розглянувши матеріали позовної заяви приватного акціонерного товариства "Весна" (далі - позивач) до Подільського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області (далі - відповідач) про скасування постанови про накладення штрафу, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом та просить визнати протиправною та скасувати постанову від 09.01.2019 у ВП №57992957 про накладення штрафу у розмірі 5100 грн..

Згідно до пункту 4 частини 1 ст.171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.

При вирішенні питання про відкриття провадження у справі, суд керувався наступними нормами права.

Так, у відповідності до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

При цьому, згідно з п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, у спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Частиною 1 статті 287 КАС України визначено те, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Таким чином, аналізуючи наведені вище норми слідує, що якщо закон встановлює інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органів державної виконавчої служби, юрисдикція адміністративних судів на розгляд таких спорів не поширюється.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону України "Про виконавче провадження" сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник.

Відповідно до абз.2 ч. 2 ст. 15 вказаного Закону, боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов'язок щодо виконання рішення.

Частиною 1 статті 74 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Враховуючи зазначені норми, вбачається, що критерієм визначення юрисдикції в даному випадку є суд, який видав виконавчий документ та статус особи, яка звертається з позовом.

Так, позивачем, як боржником у ВП за № 57992957, відкритому з примусового виконання ухвали Господарського суду Кіровоградської області від 26.12.2018 р. про тимчасове вилучення письмових доказів у справі № 912/3067/18 (постанова про відкриття виконавчого провадження від 02.01.2019 р.), оскаржено до адміністративного суду постанову від 09.01.2019 р. у ВП за № 57992957 про накладення штрафу у розмірі 5100 грн. за невиконання вказаного вище судового рішення.

У відповідності до ст. 339 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції (ст,340 ГПК України).

Відповідно до ст.343 ГПК України, за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу.

У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Отже, за загальним правилом, передбаченим ч.1 ст.74 Закону "Про виконавче провадження", ст.ст. 339, 340 ГПК України, ст.287 КАС України, у разі оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу ДВС або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого за правилами господарського судочинства, вказану скаргу розглядає відповідний господарський суд, який ухвалив таке рішення, за правилами господарського судочинства.

Приписами ч. 2 ст. 6 КАС України визначено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом.

У пункту 24 рішення в справі "Сокуренко і Стригун проти України" від 20.07.2006 Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Крім того, ЄСПЛ у справі "Занд проти Австрії" від 12 жовтня 1978 року вказав, що словосполучення "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття "суд, встановлений законом" у ч. 1 ст. 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з (…) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (…)". З огляду на це не вважається "судом, встановленим законом" орган, котрий, не маючи юрисдикції, здійснює судовий розгляд на підставі практики, яка не передбачена законом.

Пунктом першим частини першої статті 170 КАС України визначено те, що суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Згідно до вимог ч. 3 ст. 170 КАС України, копія ухвали про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі надсилається особі, яка подала позовну заяву, разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами не пізніше наступного дня після її постановлення. Копія позовної заяви залишається в суді.

Відповідно ч. 5 ст. 170 КАС України повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.

Враховуючи те, що даний спір не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, суд дійшов висновку про відмову у відкритті провадження.

Згідно з ч.6 ст.170 КАС України у разі відмови у відкритті провадження в адміністративній справі з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз'яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд такої справи.

З урахуванням наведеного вище, суд вважає, що постанова державного виконавця про накладення штрафу від 09.01.2019 ВП №57992957 з приводу примусового виконання ухвали Господарського суду Кіровоградської області № 912/3067/18 від 26.12.2018 підлягає оскарженню в порядку господарського судочинства до Господарського суду Кіровоградської області.

Керуючись статтями 6, 7, 170, 243, 248, 256, 293, 294, 379, КАС України, суд,

У Х В А Л И В:

Відмовити у відкритті провадження у справі № 340/308/19.

Роз'яснити позивачу право на звернення із таким позовом в порядку господарського судочинства до Господарського суду Кіровоградської області.

Копію ухвали про відмову у відкритті провадження разом з позовом та усіма доданими до нього документами надіслати позивачу.

Повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача не допускається

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею. Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду, через Кіровоградський окружний адміністративний суд, у 15 - денний строк, установлений статтею 295 КАС України.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду ОСОБА_1