Рішення № 79631516, 30.01.2019, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

30 січня 2019 року Справа № 280/4863/18 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Артоуз О.О., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження матеріали адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 (69005, м. Запоріжжя, вул. Норільська, 56, інн: НОМЕР_1) до Центрального об’єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя (69057, м.Запоріжжя, вул. Гагаріна, 2-Б, код ЄДРПОУ 41248629), треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Комунальне підприємство «Водоканал» Запорізької міської ради (69002, м. Запоріжжя, вул.. Святого Миколая, 61, інн: 03327121), Комунальна установа «Центральна клінічна лікарня №4 Заводського району» (69106, м. Запоріжжя, вул. Оптимістична, 1, код ЄДРПОУ: 05498660) про визнання дій неправомірними та зобов’язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

16 листопада 2018 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Центрального об’єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя (далі – відповідач), треті особи: Комунальне підприємство «Водоканал» Запорізької міської ради, Комунальна установа «Центральна клінічна лікарня №4 Заводського району», в якому просить визнати дії відповідача щодо відмови при призначенні пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати за три календарних роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за віком та виплати грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення та зарахування до стажу роботи з 01.01.1989 по 01.04.1998 завідувачем медпункту станції Фільтрова від Центральної районної лікарні №4 м. Запоріжжя; зобов’язати відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати за три календарних роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за віком з 21.10.2015 та здійснити нарахування виплати грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсій за віком зарахувати до стажу роботи медичний стаж роботи з 01.01.1989 по 01.04.1998 завідуючим медпункту станції Фільтрова від Центральної районної лікарні №4 м. Запоріжжя за тарифною ставкою середньої заробітної плати 128 грн. на місяць.

Позовна заява обґрунтована тим, що позивачу по справі була призначена пенсія по вислузі років з 22.06.2006 відповідно до п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», як працівнику охорони здоров’я. При первинному призначенні пенсії був застосований середньомісячний показник заробітної плати за 2005 рік. В подальшому, скориставшись правом, наданим статтею 26 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», після досягнення пенсійного віку, позивач надав заяву від 21.10.2015 про здійснення призначення пенсії за віком. Відповідачем була призначена пенсія за віком з 21.10.2015, але враховано заробіток за періоди страхового стажу, зазначеного в ч. 1 ст. 40 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», із застосуванням показника середньої заробітної плати, який враховувався під час призначення попереднього призначення вид пенсії. Такі дії відповідача вважає незаконними оскільки при призначенні пенсії за віком застосовується показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Крім того, з урахуванням вимог п.7-1 розділу ХV Прикінцевих положень Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» позивач має право на виплату грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день призначення, оскільки пенсія за вислугу років призначена вперше. Також, позивачем не зараховано в загальний та медичний стаж період роботи з 01.01.1989 по 01.04.1998 на посаді завідуючого медпункту станції Фільтрова від Центральної районної лікарні №4 м. Запоріжжя . Просить позовні вимоги задовольнити.

Ухвалою суду від 12.12.2018 відкрито провадження в адміністративній справі, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні на 09.01.2019 з повідомленням (викликом) сторін. Також до участі у справі залучено у якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору Комунальне підприємство «Водоканал».

29.12.2018 на адресу суду від Комунального підприємства «Водоканал надійшла заява (вх. №43151), відповідно до якого просить розглянути справу без участі представника третьої особи.

04 січня 2019 року від представника відповідача надійшло клопотання про розгляд справи з викликом сторін.

Відповідно до ухвали від 04.01.2019 заяву повернуто заявнику без розгляду як очевидно безпідставна та необґрунтована, відповідно до частини другої статті 167 КАС України.

04 січня 2019 року від представника відповідача надійшов відзив (вх. №471), відповідно до якого просить у задоволенні позову відмовити, оскільки відповідно до частини 3 статті 45 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» при переведенні з одного виду пенсії та інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії. Оскільки позивачу було первинно призначено пенсію за вислугу років з 22.06.2006, тому відповідно до заяви позивача від 22.04.2016 відповідачем проведено перерахунок його пенсії за нормами Закону №1058. Крім того, у зв’язку з тим, що з 22.06.2006 позивач одержував пенсію за вислугу років передбачену Закону України №1788 при страховому стажі як працівника охорони здоров’я 28 років 7 місяців 24 дні на виплату грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню в розмірі 10 місячних пенсій позивач правових на те підстав не має у зв’язку із відсутністю на момент первинного призначення пенсії стажу як працівника охорони здоров’я у кількості 35 років. Щодо зарахування стажу роботи медичного стажу роботи завідувачем медпункту Фільтрова від Центральної районної лікарні №4 м. Запоріжжя зазначає, що оскаржуваний період роботи позивача з 01.01.1989 по 01.04.1998 було зараховано до стажу працівника охорони здоров’я при призначенні пенсії за вислугу років з 22.06.2006, що підтверджується протоколом №2448 від 24.07.2006 про призначення пенсії за вислугу років з розрахунком стажу.

09 січня 2019 року судове засідання відкладено до 30.01.2019.

30 січня 2019 року представником позивача подано клопотання (вх. №3927), відповідно до якого просить суд позовні вимоги в частині зарахування до стажу роботи медичний стаж роботи з 01.01.1989 по 01.04.1998 завідуючим медпункту станції Фільтрова від Центральної районної лікарні №4 м. Запоріжжя за тарифною ставкою середньої заробітної плати залишити без розгляду.

Крім того, 30.01.2019 представниками сторін подано клопотання (вх. №3929, №3930) про розгляд справи в порядку письмового провадження.

У зв’язку з розглядом справи в порядку письмового провадження, відповідно до вимог ч.4 ст.229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, якими обґрунтовуються позовні вимоги, судом встановлено наступне. 22.06.2006 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, звернувся до Заводського управління Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії.

Відповідно до протоколу №2448 від 24.07.2006 ОСОБА_1 призначено пенсію за вислугу років як «працівнику охорони здоров’я» відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 р. № 1788-ХІ1 (зі змінами) та розділу 1 «Освіта» Постанови Кабінету Міністрів України від 04 листопада 1993 р. № 909 «Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років» (із змінами, внесеними згідно з Постановою КМУ від 26.09.2002 р. № 1436). На момент призначення пенсії стаж працівника охорони здоров’я складав 28 років 7 місяців 24 дні при загальному стажу 34 років 6 місяців 22 дні.

ОСОБА_1 набув право на пенсію за віком на загальних підставах відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058 від 09 липня 2003 року, у зв'язку з чим 22.03.2016 звернувся до відповідача з заявою та необхідними документами для призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Згідно розпорядження №142792 від 25.04.2016 ОСОБА_1 призначено пенсію за віком, пенсію по шифру 202 припинено. Загальний стаж складав 44 роки 1 місяць 25 днів.

19.09.2018 позивач звернувся до відповідача із заявою, відповідь на яку надано Центральним ОУПФУ м. Запоріжжя 05.10.2018 №610/Н-9. Відповідно до змісту відповіді управлінням надано роз’яснення, що відповідно до ст. 40 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 01.07.2000. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд до 01.07.2000. як вбачається з матеріалів справи, правом на призначення пенсії заявник скористався з 22.06.2006, по теперішній час статус «пенсіонер» не втрачав та не відмовлявся від отримання пенсії на протязі всього часу. Крім того, у заявника відсутнє право на виплату грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню у розмірі десяти місячних пенсій.

Позивач, не погодившись з діями відповідача щодо відмови в призначенні пенсії за віком з урахуванням вимог ч. 2 ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та п.4-4 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсії») та виплаті позивачу грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій, звернувся до суду із вказаним позовом.

Всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, дослідивши надані позивачем та відповідачем докази, суд приходить до наступних висновків.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права та свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Згідно ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат для догляду, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до статті 2 Закону України „Про пенсійне забезпечення", яка діяла на час призначення позивачу пенсії, передбачено види державних пенсій: трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.

Згідно ст.52 Закону України «Про пенсійне забезпечення» право на пенсію за вислугу років мають, зокрема, працівники освіти, охорони здоров'я, а також соціального забезпечення, які в будинках-інтернатах для престарілих та інвалідів і спеціальних службах безпосередньо зайняті обслуговуванням пенсіонерів та інвалідів, відповідно до пункту "е" статті 55.

За приписами п. «е» ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.

Згідно з положеннями абзацу 3 частини 1 статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058 від 09 липня 2003 року (який діяв на час призначення пенсії за віком) до досягнення віку, встановленого абзацами першим і другим цієї частини, право на пенсію за віком за наявності відповідного страхового стажу мають жінки ІНФОРМАЦІЯ_2 і старші після досягнення ними такого віку, зокрема 58 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1959 року по 31 березня 1960 року.

Відповідно до положень частини 1 статті 5 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058 від 09 липня 2003 року (який діяв на час призначення пенсії за віком) цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

У статті 9 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058 від 09 липня 2003 року (який діяв на час призначення пенсії за віком) передбачено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.

Статтею 10 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058 від 09 липня 2003 року передбачено право вибору пенсійних виплат, а саме особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

Відповідно до статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу, починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами у період до 1 січня 2016 року, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь - які 60 календарних місяців страхового стажу підряд до 1 липня 2000 року незалежно від перерв.

Частиною 3 ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV встановлено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що частиною третьою статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-ІV регламентовано порядок переведення з одного виду пенсії, призначеної саме за цим Законом, на інший. Отже, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV.

Суд вважає, що оскільки позивачу було призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення” (який передбачає особливі підстави та порядок призначення пенсії), а за призначенням пенсії за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” позивач звернувся вперше 21.10.2015, то відповідач протиправно не призначив позивачу пенсію за віком та не розрахував її з урахуванням ч.2 ст.40, п.4-4 розділу ХV “Прикінцеві положення” Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.

Вказана позиція узгоджується з позицією Верховного Суду України, викладеною в постанові від 29.11.2016 (справа №133/476/15-а).

З урахуванням з’ясованих обставин, досліджених матеріалів справи суд приходить до висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню. Доводи відповідача не приймаються судом до уваги виходячи з вище зазначеного.

Постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 року №909 “Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років” затверджено перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років.

За приписами пункту 7-1 Прикінцевих положень Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 09 липня 2003 року №1058-ІV особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е"-"ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.

Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Умови обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", та механізм її виплати визначає Порядок обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року №1191 (далі – Порядок).

Пунктом 5 Порядку встановлено, що грошова допомога надається особам, яким починаючи з 1 жовтня 2011 року призначається пенсія за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" - "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.

Відповідно до пункту 7 Порядку виплата грошової допомоги здійснюється органами Пенсійного фонду України одноразово у розмірі десяти місячних пенсій за рахунок коштів Державного бюджету України одночасно з першою виплатою пенсії, яка призначена до виплати.

З аналізу наведених норм права можливо зробити висновок, що право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов'язується з досягненням нею пенсійного віку, наявністю у неї необхідного страхового стажу, вихід на пенсію саме з посад в закладах та установах державної та комунальної форми власності, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів “е” - “ж” статті 55 Закону України “Про пенсійне забезпечення”, а також неотримання такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” будь-якого іншого виду пенсії.

Як встановлено судом з матеріалів справи, наявність спеціального стажу роботи та страхового стажу у позивача відповідачем не заперечується. Відтак, до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів “е” і “ж” статті 55 Закону України “Про пенсійне забезпечення”, що передбачені переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 4 листопада 1993 року № 909.

Разом з тим, як свідчать матеріали справи, станом на 22.06.2006 позивач одержав пенсію за вислугу років, передбачену Законом України «Про пенсійне забезпечення» при страховому стажі як працівника охорони здоров’я 28 років 7 місяців 24 дні, при цьому як Закон передбачає наявність стажу 35 років для чоловіків. Крім того, у судовому засідання представниками позивача та відповідача не надано доказів, що пенсія за вислугу років припинялася або скасовувалася.

З огляду на викладене, враховуючи, що позивач вже отримував фактично пенсію за вислугу років, підстави для виплати позивачу грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсії за віком відповідно до п.7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» відсутні, а, відтак, суд відмовляє у задоволенні позову в цій частині.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України, основними засадами (принципами) адміністративного судочинства є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з’ясування всіх обставин у справі.

Частиною 2 ст.2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 ст.77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч.2 ст.77 КАС України).

З урахуванням з’ясованих обставин, досліджених матеріалів справи суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню. Доводи позивача та відповідача частково не приймаються судом до уваги виходячи з вище зазначеного.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

У відповідності до ч.3 ст.139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб’єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Матеріалами справи встановлено факт сплати судового збору у розмірі 704,80 грн., що підтверджується квитанцією від 18331560 від 12.11.2018.

Таким чином, судовий збір у розмірі 704,80 грн. підлягає відшкодуванню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя.

Керуючись ст.ст. 139, 241, 243, 244, 245, 246, 250, 263, 371 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (69005, м. Запоріжжя, вул. Норільська, 56, інн: НОМЕР_1) до Центрального об’єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя (69057, м.Запоріжжя, вул. Гагаріна, 2-Б, код ЄДРПОУ 41248629), треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Комунальне підприємство «Водоканал» Запорізької міської ради (69002,м. Запоріжжя, вул.. Святого Миколая, 61, інн: 03327121), Комунальна установа «Центральна клінічна лікарня №4 Заводського району» (69106, м. Запоріжжя, вул. Оптимістична, 1, код ЄДРПОУ: 05498660) про визнання дій неправомірними та зобов’язання вчинити певні дії, – задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо відмови в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком з урахуванням вимог ч. 2 ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та п.4-4 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсії»).

Зобов'язати Центральне об'єднане управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області призначити ОСОБА_2 пенсію за віком відповідно до ч. 2 ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та п.4-4 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчислені як середній показник за 2012-2014 роки, починаючи з 21 жовтня 2015 року, та здійснити відповідні виплати з урахуванням раніше виплачених сум.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення складено у повному обсязі та підписано 30.01.2019.

Суддя О.О.Артоуз