Рішення № 79631509, 01.02.2019, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

01 лютого 2019 року Справа № 280/4902/18 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сацького Р.В., при секретарі Серебрянниковій О.А., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом: ОСОБА_1 (адреса реєстрації: 70202, Запорізька область, м. Гуляйполе, вул. Привітна, буд. 24, код ДРФО НОМЕР_1)

до відповідача – Гуляйпільського об’єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (70202, Запорізька область, м. Гуляйполе, пл. Героїв України, буд. 4, код ЄДРПОУ 41248524),

про визнання дій протиправними та скасування вимог № Ф-172 від 03.04.2012, № Ф-172 від 18.03.2013 про сплату боргу, -

ВСТАНОВИВ:

19 листопада 2018 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі по тексту – позивач) до Гуляйпільського об’єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі по тексту – відповідач), в якому позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати Вимогу про сплату боргу № Ф-172 від 03.04.2012, винесену відповідачем;

- визнати протиправним та скасувати Вимогу про сплату боргу № Ф-172 від 18.03.2013, винесену відповідачем.

В додатках до позову позивачем заявлено клопотання про поновлення строку для звернення до суду.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідачем були винесені Вимога 1 про сплату боргу з єдиного внеску №Ф-172 від 03.04.2012 у розмірі 4010,30 грн. та Вимога 2 про сплату боргу з єдиного внеску №Ф-172 від 18.03.2013 у розмірі 3403,02 грн.. Зазначені вимоги позивач не отримувала. Зазначає, що Вимоги 1 і 2 є вимогами про сплату боргу, а не вимогами про сплату недоїмки, а отже не являються виконавчими документами. Вимоги 1 і 2 у відповідності до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» не є виконавчими документами прийнятими органами Пенсійного фонду України в порядку, у спосіб та у межах повноважень, оскільки і Закон і Інструкція визначають виконавчими документами саме Вимогу про сплату недоїмки у затвердженій формі. Слід також зауважити, що Вимоги 1 і 2 винесені не у визначені строки, а суми є завищеними і такими, що не відповідають дійсності. Визначений у Вимогах 1 і 2 строк набрання ними чинності у 10 робочих днів з дня їх формування також є належним та достовірним засвідченням факту того, що відповідні вимоги не були направлені, а отже не вручені. Як наслідок пред'явленні до примусового виконання протиправно. З наведених підстав просив позов задовольнити у повному обсязі.

Ухвалою суду від 21.11.2018 позовну заяву залишено без руху.

В межах встановленого строку позивачем виконані вимоги ухвали суду від 21.11.2018. Через канцелярію суду 29.11.2018 (вх. №38888) подано позовну заяву, яка відповідає вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 КАС України.

Ухвалою суду від 04.12.2018 відкрито спрощене позовне провадження з викликом сторін. Відповідачу запропоновано у 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на позовну заяву.

Ухвала про відкриття провадження отримана представником відповідача 13.12.2018, про що свідчить поштове повідомлення про вручення.

У встановлений Ухвалою строк, представником відповідача 26.12.2018 через канцелярію суду (вх. №42448) надано відзив на позовну заяву. У відзиві відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує та зазначає, що оскаржувані вимоги відповідачем були надіслані на адресу позивачу рекомендованим листом з повідомлення про вручення, позивачем отримані та згідно діючого законодавства були надіслані до виконавчої служби. Також при розгляді справи просить суд застосувати перебіг строку звернення до адміністративного суду. З наведених підстав просить суд у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

26.12.2018 позивачем через канцелярію суду (вх. №42428) була надана заява про здійснення розгляду справи без участі позивача.

Відповідач у судове засідання не з’явився, про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, про що свідчать поштові повідомлення про вручення судових повісток, які містяться в матеріалах справи. Однак у відзиві на позовну заяву (вх. №42448) міститься клопотання щодо розгляду справи без участі представника відповідача.

Відповідно до ч. 9 ст. 205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

В зв'язку з розглядом справи в порядку письмового провадження, відповідно до вимог ч. 4 ст. 229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, Всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги є такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Щодо строку звернення позивача до суду.

При звернення до суду із даним позовом, позивачем було подано клопотання про поновлення строку звернення до суду з обґрунтуванням поважності причин пропущення строку звернення до суду.

Розглянув клопотання позивача про поновлення строку звернення до суду суд зазначив, що підстави, вказані у заяві є поважними, тому строк звернення до суду із даним позовом підлягає поновленню та відкрив провадження по справі №280/4902/18. Ухвала набрала чинності 04.12.2018.

26 липня 2002 року ОСОБА_1 була зареєстрована як суб'єкт підприємницької діяльності, про що свідчить свідоцтво про державну реєстрацію (перереєстрацію) суб'єкта підприємницької діяльності 02140886ф0010629.

31 липня 2002 року ОСОБА_1 була зареєстрована платником фіксованого податку на підставі поданої нею заяви (реєстраційний номер 1345).

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464, платник єдиного внеску зобов'язаний вчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

18.03.2013 управління Пенсійного фонду України в Гуляйпільському районі сформовано вимогу №Ф-172 на суму 3403,02 грн. та вимогу №Ф-172 на суму 4010,30 грн. яку було надіслано до Гуляйпільського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області та відкрито зведено виконавче провадження №55941008.

Позивач зазначає, що зазначені вимоги не є узгодженими та не є виконавчими документами в розумінні Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

При ухваленні рішення суд виходив з наступних мотивів та керувався такими положеннями законодавства.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі – Закон № 2464).

Згідно з частини 1 статті 2 Закону №2464-VI його дія поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов'язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Виключно цим Законом визначаються, зокрема, принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску (частина 2 статті 2 Закону № 2464-VI).

Єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування (пункту 2 частини 1 статті 1 Закону № 2464-VI).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1 Законом № 2464 , який набрав чинності з 01.01.2011, єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування визначається як консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону №2464, недоїмкою є сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена територіальними органами Пенсійного фонду України у випадках, передбачених цим Законом.

Згідно до ч. 2 та ч. 3 ст. 8 Закону №2464, єдиний внесок не входить до системи оподаткування. Податкове законодавство не регулює порядок нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску. Кошти, що надходять від сплати єдиного внеску та застосування фінансових санкцій відповідно до цього Закону, не можуть зараховуватися до Державного бюджету України, бюджетів інших рівнів та використовуватися на цілі, не передбачені законодавством про загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Відповідно до статті 4 Закону №2464, відповідач є платником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до Пенсійного фонду України.

Відповідно до п.п. 1, 4 ч. 2 ст. 6 Закону №2464, платник єдиного внеску зобов'язаний: своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; подавати звітність до територіального органу Пенсійного фонду у строки, в порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом за погодженням з відповідними фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування та центральним органом виконавчої влади у галузі статистики.

Частина 8 статті 9 Закону №2464 передбачає, що платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом.

Згідно з п.п. 4.6.1, 4.6.2 постанови правління Пенсійного фонду України «Про затвердження Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» № 21-5 від 27.09.2010 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27.10.2010 за №994/18289, платники, зазначені у підпункті 2.1.3 пункту 2.1 розділу 2 цієї Інструкції, тобто фізичні особй-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб самостійно обчислюють для себе та членів своїх сімей, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, суму єдиного внеску, яка не може бути меншою мінімального страхового внеску за кожну особу на місяць. Платники сплачують єдиний внесок у вигляді авансового платежу в розмірі, який самостійно визначили, до 20 числа місяця, наступного за місяцем, за який він сплачується. Суми єдиного внеску, сплачені у вигляді авансових платежів, враховуються платником при остаточному розрахунку, який здійснюється ним не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом. Базовим звітним періодом є календарний рік.

Тобто ОСОБА_1 повинна була сплатити єдиний внесок за 2011 та 2012 роки у сумі 3403,02 грн. та 4010,30 грн. відповідно не пізніше 20 січня 2012 та 20 січня 2013 року.

Відповідно до ч. 4 ст. 25 Закону №2464 територіальний орган Пенсійного фонду у порядку, за формою і в строки, встановлені Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом. Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти робочих днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею. Вимога територіального органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки або рішення суду щодо стягнення суми недоїмки виконується державною виконавчою службою в порядку. встановленому законом .

У відповідності Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування унормований наступний порядок узгодження недоїмки:

сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена платниками у строки, визначені відповідно до Закону (2464-17) підпунктом 4.3.6 пункту 4.3, абзацом другим підпункту 4.5.2, підпунктом 4.5.3 пункту 4.5 та підпунктом 4.6.2 пункту 4.6 розділу IV цієї Інструкції, обчислена органами Пенсійного фонду України у випадках, передбачених Законом, є недоїмкою (п. 6.2.).

Органи Пенсійного фонду надсилають платникам вимогу про сплату недоїмки в таких випадках:

а) якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника або інформація територіальних органів органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію єдиної державної податкової політики про суми доходу (прибутку) фізичних осіб - підприємців чи осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, свідчать про донарахування (зменшення) сум єдиного внеску або органами Пенсійного фонду у повідомленнях-розрахунках визначено суми єдиного внеску, які підлягають доплаті;

б) якщо платник має на кінеиь календарного місяия недоїмку зі сплати єдиного внеску;

в) якщо платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.

У випадках, передбачених підпунктами "б" та/або "в" цього пункту, вимога надсилається:

платникам, зазначеним у підпунктах 2.1.1 та 2.1.2 пункту 2.1 розділу II цієї Інструкції, протягом п'яти робочих днів, наступних за календарним місяцем, у якому виникла або зросла недоїмка зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій);

платникам, зазначеним у підпунктах 2.1.3 та 2.1.4 пункту 2.1 розділу II цієї Інструкції, протягом п'ятнадцяти робочих днів, наступних за календарним місяцем, у якому виникла або зросла недоїмка зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій).

Вимога формується на підставі даних особових рахунків платників на суму боргу, то перевищує 10 грн.

Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Вимога вважається надісланою (врученою) фізичній особі, якщо її вручено особисто такій фізичній особі або її законному представникові чи надіслано листом на її адресу за місцем проживання або останнього відомого її міст перебування (проживання) з повідомленням про вручення за порядком оформлення зазначених поштових відправлень, установленим Кабінетом Міністрів України.

Як встановлено матеріалами справи, на підставі існування у позивача на кінець звітного періоду суми боргу з недоїмки по сплаті єдиного внеску за 2012 рік, 18.03.2013 управління Пенсійного фонду України в Гуляйпільському районі в Запорізькій області сформовано вимогу №Ф-172 на суму 3403,02 грн., яку 18.03.2018 було направлено рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу позивача. Згідно копії поштового повідомлення про вручення, зазначена вимога була отримана особисто позивачем 26.03.2013.

На підставі існування у позивача на кінець звітного періоду суми боргу з недоїмки по сплаті єдиного внеску за 2011 рік, 03.04.2012 управління Пенсійного фонду України в Гуляйпільському районі в Запорізькій області сформовано вимогу №Ф-172 на суму 4010,30 грн., яку 04.04.2012 було направлено рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу позивача. Згідно копії поштового повідомлення про вручення, зазначена вимога була отримана особисто позивачем 06.04.2012.

Тобто, посилання позивача про невручення і неузгодження у встановленому порядку оскаржуваних вимог, спростовуються матеріалами справи.

Щодо строку пред’явлення вимог до виконавчої служби суд зазначає наступне.

Згідно з абз. 5, 6 ч. 4 ст. 25 Закону № 2464-VI у разі якщо платник єдиного внеску протягом десяти робочих днів з дня надходження вимоги не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з органом Пенсійного фонду, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів з дня надходження узгодженої вимоги, територіальний орган Пенсійного фонду надсилає в порядку, встановленому законом, до підрозділу державної виконавчої служби вимогу про сплату недоїмки. У зазначених випадках територіальний орган Пенсійного фонду також має право звернутися до суду з позовом про стягнення недоїмки. При цьому заходи досудового врегулювання спорів, передбачені законом, не застосовуються.

Оскільки вимога № Ф-172 на суму 4010,30 грн. була отримана позивачем 06.04.2012, відповідач на підставі вимог Закону направив її до Гуляйпільського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області. Вимога №Ф-172 на суму 3403,20 грн. була отримана позивачем 26.03.2013 та у спосіб передбачений законом направлена до Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області.

З матеріалів справи вбачається, що зазначені вимоги неодноразово поверталися відповідачу із зазначення строку для повторного пред’явлення.

Суд зазначає, що предметом розгляду даної адміністративної справи є визнання протиправним та скасування Вимог про сплату боргу № Ф-172 від 03.04.2012 та визнати протиправним та скасувати Вимоги про сплату боргу № Ф-172 від 18.03.2013, а не правомірність пред’явлення цих вимог до органу виконавчої служби та відкриття виконавчого провадження.

Окрім того, судом досліджена копія заяви-пояснення від 30.10.2018 ОСОБА_1, яка адресована начальнику Гуляйпільського районного відділу ДВС ГТУЮ у Запорізькій області, в якій позивачка зазначає про те, що вона повідомлена про заборгованість перед Пенсійним фондом та зобов'язується її виплачувати кожного місяця. Таким чином, твердження позивача про погашення суми заборгованості та посилання на інформацію з реєстру застрахованих осіб судом до уваги не приймаються.

Згідно вимог статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Отже, в порядку адміністративного судочинства можуть бути оскарженні будь-які рішення (нормативно-правові акти чи правові акти індивідуальної дії), дії чи бездіяльність суб’єкта владних повноважень, проте, задоволенню підлягають лише ті позовні вимоги, які безпосередньо відновлюють права та законні інтереси позивача у сфері публічно-правових відносин, оскільки саме в цьому і полягає завдання адміністративного судочинства України.

У відповідності до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Суд, відповідно до ст. 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності.

Підсумовуючи вищенаведене суд зазначає, що оскаржувані позивачем вимоги про сплату недоїмки, прийняті відповідачем у спосіб передбачений Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", а позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати не підлягають відшкодуванню.

Керуючись статтями 2,6, 8-10, 14, 90, 139, 143, 241-246 та 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 (адреса реєстрації: 70202, Запорізька область, м. Гуляйполе, вул. Привітна, буд. 24, код ДРФО НОМЕР_1) до Гуляйпільського об’єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (70202, Запорізька область, м. Гуляйполе, пл. Героїв України, буд. 4, код ЄДРПОУ 41248524) про визнання дій протиправними та скасування вимог №Ф-172 від 03.04.2012, №Ф-172 від 18.03.2013 про сплату боргу - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення в повному обсязі складено та підписане суддею 01.02.2019.

Суддя Р.В.Сацький