Рішення № 79631301, 06.02.2019, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 лютого 2019 р. Справа№200/305/19-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Смагар С.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (в письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, АДРЕСА_1)

до Селидовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (код ЄДРПОУ 41247274, Донецька область, м. Селидове, вул. Героїв праці, 6)

про визнання протиправним та скасування рішення від 18 жовтня 2018 року, зобов'язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Селидовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним і скасування рішення відповідача від 18 жовтня 2018 року про відмову у призначенні пенсії, зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву, зарахувавши до пільгового стажу з повним робочим днем у шахті у відповідності до належним чином оформлених записів у трудовій книжці періоди роботи з 12 січня 1984 року по 9 листопада 1984 року, з 24 листопада 1986 року по 11 лютого 1996 року на підприємстві Шахта № 13-бис, з 1 жовтня 1997 року по 1 березня 1999 року на підприємстві ДВАТ «Шахта № 21», з 27 липня 2004 року по 2 червня 2005 року на підприємстві АО «Ждановкавугілля», з 4 квітня 2010 року по 31 травня 2014 року на підприємстві ПАТ «Шахтоуправління Донбас».

Ухвалою суду від 11 січня 2019 року було прийнято до провадження позовну заяву, відкрито провадження в адміністративній справі № 200/305/19-а за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні).

Ухвалою суду від 6 лютого 2019 року було відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

За правилами пункту 2 частини 1 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Сторони про відкриття провадження у справі були повідомлені судом належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Згідно з нормами частини третьої статті 263 КАС України у справах, визначених частиною першою цієї статті, заявами по суті справи є позов та відзив.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач, відмовляючи у призначенні йому пенсії безпідставно не зарахував певний період його роботи до пільгового та страхового стажу, оскільки при зверненні до пенсійного органу позивачем було надано всі необхідні документи, які Передбачені Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Позивач окремо зауважив, що записи його трудової книжки, яка відповідно вимог чинного законодавства є основним документом на підтвердження стажу роботи, зроблені у відповідності до Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях із зазначенням особливих умов праці - «з повним робочим днем під землею». Крім того, позивач зазначив, що окремі періоди його роботи, не зараховані відповідачем у спірному рішенні, підтверджуються Індивідуальними відомостями про застраховану особу ОК-5. Щодо не зарахування періоду його роботи з 27 липня 2004 року по 2 червня 2005 року на підприємстві АО «Ждановкавугілля», позивач зауважив, що окрім запису у трудовій книжці, на підтвердження стажу роботи позивачем було надано архівну довідку, яку спеціалісти відповідача не прийняли.

Відповідач надав до суду відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти позовних вимог, вважає вимоги, викладені у позовній заяві, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню та просить суд відмовити у задоволені позову з підстав, аналогічних у оскаржуваному рішенні.

Суд, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив.

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, є громадянином України, про що свідчить паспорт громадянина України серії НОМЕР_3, виданого Совєтським РВ УМВС України в м. Макіївці 4 грудня 2001 року, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1. Позивач є внутрішньо переміщеною особою, про що свідчить довідка від 18 вересня 2018 року № 0000617792. Позивач претендує на призначення пенсії відповідно п. 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне забезпечення».

Положенням про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об'єднані управління, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 22 грудня 2014 року № 28-2 на управління покладені повноваження, зокрема, щодо призначення (здійснення перерахунку) і виплати пенсії, щомісячного довічного грошове утримання суддям у відставці, допомоги на поховання та інших виплат відповідно до законодавства; забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, щомісячного довічного утримання суддям у відставці, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством (підпункти 7,8 пункту 4 Положення).

Судом встановлено, що записами у трудовій книжці серії НОМЕР_4 на ім'я позивача підтверджується робота позивача, за спірні періоди, а саме:

з 12 січня 1984 року по 9 листопада 1984 року позивач працював електрослюсарем підземним 4 розряду з повним робочим днем під землею на Шахта № 13-бис;

з 24 листопада 1986 року по 11 лютого 1996 року - працював на шахті електрослюсарем підземним 4 розряду з повним робочим днем в шахті;

з 1 жовтня 1997 року по 1 березня 1999 року працював підземним шахті електрослюсарем 4 розряду з повним робочим днем в шахті;

27 липня 2004 року позивача прийнято до АО «Ждановкауголь» електрослюсарем 4 розряду з повним робочим днем під землею, де працював до 2 червня 2005 року;

з 3 березня 2008 року по 24 липня 2017 року позивач працював на різних посадах в Шахтоуправлінні «Донбас»;

з 31 серпня 2000 року по 14 березня 2001 року - працював на шахті «Совєтська» транспортним робітником;

з 1 червня 2001 року по 1 вересня 2001 року працював на підприємстві ПРОФКОМ ПРУП вихователем на час оздоровчого сезону. Суд зауважує, що записи трудової книжки не містять виправлень, ані у даті звільнення, ані щодо інших даних. Записи трудової книжки зроблені розбірливо та містять необхідні реквізити.

Також, даними трудової книжки позивача підтверджується, що у період з 1 вересня 1980 року по 31 грудня 1983 року позивач навчався в середньому горПТУ № 106 м. Макіївки. Даний факт також підтверджується копією диплому серії НОМЕР_5, виданого 31 грудня 1983 року.

18 вересня 2018 року позивач звернувся до Селидовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Дана заява була зареєстрована 18 вересня 2018 року за № 4399. Згідно розписки-повідомлення, враховуючи, що відповідачем не було визначено переліку документів, яких недостатньо для призначення пенсії, суд доходить висновку про надання позивачем усіх необхідних документів для призначення пенсії.

Згідно службової записки заступника начальника відділу адміністрування, супроводження інформаційних систем, електронних реєстрів та захисту інформації від 17 жовтня 2018 року «Щодо перереєстрації підприємства» станом на 17 жовтня 2018 року страхувальник ТОВ «Шахта «Донбас» (код ЄДРПОУ 35711637) перереєстровано до Костянтинівської ОДПІ ГУ ДФС (м. Харизьк) та реєстраційні дії щодо зміни місцезнаходження на території, підконтрольній українській владі не здійснювалися.

Рішенням відповідача від 18 жовтня 2018 року позивачу відмовлено у призначенні пенсії. Як вбачається зі змісту зазначеного рішення підставою відмови у призначенні пенсії позивачу було відсутність необхідного пільгового (підземного) стажу роботи через не зарахування окремих періодів його роботи до пільгового та страхового стажу роботи.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.

Відповідно до положень частини першої статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості.

Закон України від 5 листопада 1991 року № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій. Закон спрямований на те, щоб повніше враховувалася суспільно корисна праця як джерело зростання добробуту народу і кожної людини, встановлює єдність умов і норм пенсійного забезпечення робітників, членів колгоспів та інших категорій трудящих. Закон гарантує соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв'язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки.

Згідно норм статті 1 цього Закону громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Відповідно до положень статті 5 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV (надалі - Закон № 1058-IV) цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням.

Згідно з нормами статті 114 зазначеного Закону: 2) працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах..

Згідно з пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

З аналізу зазначеного суд доходить висновку, що використання норм постанови № 637 шляхом надання уточнюючих довідок про підтвердження спеціального стажу має місце лише у разі відсутності в трудовій книжці/або відповідних записах до неї відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, або за вислугу років, встановлених для окремих категорій працівників. Отже, необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах, відповідно до статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у відповідному Списку, а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією.

Щодо правомірності не зарахування періодів роботи позивача через відсутність пільгових довідок, суд вважає за необхідне зазначити, що виконання позивачем роботи під землею (в шахті) підтверджується записами трудової книжки. Окрім того, матеріали справи містять довідку про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 19 березня 2008 року № 78, видану ДП «Шахта № 13-біс». Зі змісту даної довідки вбачається, що позивач працював повний робочий день на ДП «Шахта № 13-біс» і за період з 12 січня 1984 року по 9 листопада 1984 року виконував підземні роботи на дільниці ЭМО з повним робочим днем в шахті за професією/посадою електрослюсар підземний, що передбачена Списком № 1 та за період з 24 листопада 1986 року по 11 лютого 1996 року виконував підземні роботи на дільниці УПР з повним робочим днем в шахті за професією/посадою електрослюсар підземний що передбачена Списком № 1. Також, у зазначеній довідці зазначено кількість спусків у шахту.

Суд погоджується, що відповідно до частини третьої статті 44 Закону № 1058-ІV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.

На підставі пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25 листопада 2005 року, в редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07 липня 2014 року №13-1 (надалі - Порядок № 22-1) при прийманні документів орган, що призначає пенсію перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж, перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів, перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).

Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі. Суд зауважує, що відповідач всупереч зазначеному у 3-місячний строк не витребував додаткових документів та не вчинив інших дій спрямованих на підтвердження стажу роботи для зарахування періодів роботи до страхового та пільгового стажу, а через місяць після надходження заяви позивача прийняв рішення про відмову у призначенні пенсії.

Згідно норм пункту 4.7 Порядку № 22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до пункту 2.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників від 29 липня 1993 року № 58 до трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди.

Пунктом 2.4 Інструкції визначено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Суд зазначає, що трудова книжка позивача містить належним чином здійснені записи щодо роботи позивача у вищевказані періоди на вищезазначених підприємствах. Наведені записи трудової книжки про роботу позивача за періоди з 12 січня 1984 року по 9 листопада 1984 року, з 24листопада 1986 року по 11 лютого 1986 року, з 1 жовтня 1997 року по 1 березня 1999 року, з 27 липня 2004 року по 2 червня 2005 року, з 1 червня 2001 року по 1 вересня 2001 року свідчать про зайнятість останнього за відповідними посадами повний робочий день під землею (в шахті). Записи про ці періоди роботи засвідчені відповідними печатками підприємств і дефектів їх вчинення не мають.

За приписами статті 8 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.

У рішенні від 08 липня 2004 року у справі «Ілашку та інші проти Молдови та Росії», ЄСПЛ, задовольняючи позов щодо Молдови, визнав, що Уряд Молдови, який є єдиним законним Урядом Республіки Молдова за міжнародним правом, не здійснював влади над частиною своєї території, яка перебуває під ефективним контролем «Молдавської Республіки Придністров'я». Однак, навіть за відсутності ефективного контролю над Придністровським регіоном, Молдова все ж таки має позитивне зобов'язання за статтею 1 Конвенції вжити заходів, у рамках своєї влади та відповідно до міжнародного права, для захисту гарантованих Конвенцією прав заявників.

Враховуючи, що рішення ЄСПЛ є джерелом права та обов'язковими для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції, суди при розгляді справ зобов'язані враховувати практику ЄСПЛ, у тому числі і рішення в справах «Пічкур проти України», «Ілашку та інші проти Молдови та Росії» як джерело права відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини». Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 6 жовтня 2015 року у справі № 816/4505/14, та в силу статті 6 КАС України враховується судом при розгляді даної справи.

Щодо не зарахування періоду роботи позивача з 31 серпня 2000 року по 14 березня 2001 року через відсутність у трудовій книжці запису про наказ дату звільнення, суд зауважує, що Верховним Судом у постанові від 06 березня 2018 року під час розгляду справи в аналогічних правовідносинах № 754/14898/15-а висловлена правова позиція, згідно якої не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.

Стосовно не зарахування періоду навчання позивача, суд зазначає наступне. Як встановлено судом раніше, записами трудової книжки позивача підтверджено факт його навчання в середньому ГПТУ № 106 Совєтського району м. Макіївки з 1 вересня 1980 року по 31 грудня 1983 року. Згідно з копією диплому серії НОМЕР_5, виданого 31 грудня 1983 року судом встановлено, що прізвище позивача українською мовою у даному дипломі помилково зазначено як «ОСОБА_1» замість вірного «ОСОБА_1».

Суд зауважує, що позивач не є відповідальною особою за заповнення диплому, водночас, передовсім записами трудової книжки підтверджено факт його навчання в означений період часу. Крім того, зазначення прізвища позивача у російській транскрипції в дипломі та в паспорті збігається. Отже, відмова в зарахуванні періоду навчання позивача здійснена відповідачем необґрунтовано. Суд зауважує, що відповідач користуючись наданими широкими межами розсуду та можливістю вибору різними способами та засобами для дотримання своїх зобов'язань, взагалі не врахував ступінь втрати однієї сторони, в нашому випадку позивача, його конституційного права на пенсійне забезпечення.

Щодо не зарахування періодів роботи позивача з 4 квітня 2010 року по 31 травня 2014 року, оскільки період не підтверджено атестацією робочих місць в індивідуальних відомостях про застраховану особу, суд вважає такі дії відповідача не обґрунтованими, з огляду на наступне.

Згідно з пунктом 3 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціально політики України від 18 листопада 2005 року N 383 (надалі - Порядок № 383), при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.

Пунктами 4.2. та 4.3. зазначеного Порядку визначено, що результати атестації застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, впродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінювались докорінно умови і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

За змістом цієї норми вбачається, що своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільгове пенсійне забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.

Суд зауважує, що відповідно до пункту 10 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.09.1992 року № 442, результати атестацiї використовуються при встановленнi пенсiй за вiком на пiльгових умовах, пiльг i компенсацiй за рахунок пiдприємств та органiзацiй, обгрунтуваннi пропозицiй про внесення змiн i доповнень до спискiв № 1 i 2 виробництв, робiт, професiй, посад i показникiв, що дають право на пiльгове пенсiйне забезпечення, а також для розробки заходiв щодо полiпшення умов працi та оздоровлення працюючих.

Міністерство праці та соціальної політики України у листі від 16.12.1999 року № 01-3/2586-02-6 «Про порядок обчислення стажу роботи для призначення пільгових пенсій за результатами атестації робочих місць» роз'яснило, що у разі підтвердження права за результатами атестації впродовж 5 років після ведення в дію Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, до пільгового стажу зараховується весь період роботи за професіями і посадами, передбаченими Списками № 1 і № 2, тобто період до дати видання наказу по підприємству про результати проведення атестації і подальший період роботи впродовж 5 років після вперше проведеної атестації.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що відсутність у Реєстрі застрахованих осіб інформації про наявність атестації не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії (зарахуванні відповідного стажу), оскільки ведення Реєстру/внесення до нього відповідної інформації не відноситься до повноважень позивача, отже на позивача не може бути покладено відповідальність за невнесення зазначеної інформації.

Наведені вище обставини свідчать про недбале ставлення пенсійного органу до вирішення такого важливого питання як пенсійне забезпечення особи, яке гарантується статтею 46 Конституції України і визначено законодавцем як джерело існування громадянина держави.

Суд зазначає, що у випадку, коли закон встановлює повноваження суб'єкта публічної влади в імперативній формі, тобто його діяльність чітко визначена законом, то суд зобов'язує відповідача прийняти конкретне рішення чи вчинити певну дію. У випадку, коли ж суб'єкт наділений дискреційними повноваженнями, то суд може лише вказати на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення (дій), та зазначити норму закону, яку відповідач повинен застосувати при вчиненні дії (прийнятті рішення) з урахуванням встановлених судом обставин, оскільки адміністративний суд не вправі перебирати на себе повноваження суб'єкта публічної адміністрації, реалізуючи за нього процедурні дії, ухвалювати рішення чи проводити адміністративну процедуру. Таке втручання може мати місце лише у випадку, якщо судом буде встановлено, що в адміністративній процедурі фізична (юридична) особа виконала всі приписи закону, а суб'єкт владних повноважень у відповідь необґрунтовано й незаконно не вчинив належну дію чи не ухвалив необхідне рішення. Тобто, призначення пенсії є дискреційним повноваженням пенсійного органу. У такому випадку, суд може лише зобов'язати пенсійний орган повторно розглянути заяву про призначення пенсії, вказавши на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення.

З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку щодо задоволення позовних вимог позивача в повному обсязі.

Позивачем при зверненні до адміністративного суду було сплачено судовий збір у розмірі 704 грн. 80 коп. Отже, відповідно до вимог статті 139 КАС України, судовий збір у зазначеному розмірі, підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача.

Керуючись статтями 2-17, 19-20, 42-47, 55-60, 72-77, 90, 94-99, 122, 124-125, 132, 139, 143, 159-165, 168, 171, 173, 192-196, 224, 225-228, 229-230, 241, 243, 245, 246, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, АДРЕСА_1) до Селидовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (код ЄДРПОУ 41247274, Донецька область, м. Селидове, вул. Героїв праці, 6) про визнання протиправним та скасування рішення від 18 жовтня 2018 року, зобов'язання вчинити певні дії задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Селидовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 18 жовтня 2018 року про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії.

Зобов'язати Селидовське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 18 вересня 2018 року № 4399 про призначення пенсії, зарахувавши до пільгового стажу позивача періоди його роботи з 12 січня 1984 року по 9 листопада 1984 року, з 24 листопада 1986 року по 11 лютого 1996 року на підприємстві Шахта № 13-бис, з 1 жовтня 1997 року по 1 березня 1999 року на підприємстві ДВАТ «Шахта № 21», з 27 липня 2004 року по 2 червня 2005 року на підприємстві АО «Ждановкавугілля», з 4 квітня 2010 року по 31 травня 2014 року на підприємстві ПАТ «Шахтоуправління Донбас» та страхового стажу період навчання з 1 вересня 1980 року по 31 грудня 1983 року в середньому ГПТУ № 106 Совєтського району м. Макіївки, період роботи з 31 серпня 2000 року по 14 березня 2001 року на підприємстві Шахта «Совєтська», період роботи з 1 червня 2001 року 1 вересня 2001 року на підприємстві Профком «Пруп».

Рішення ухвалене у нарадчій кімнаті 6 лютого 2019 року. Повне судове рішення складено 6 лютого 2019 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Смагар С.В.