Рішення № 79631264, 23.01.2019, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 січня 2019 р. Справа№805/1821/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Стойки В.В.,

при секретарі Дідевич І.О.

за участю:

позивача ОСОБА_1;

представника відповідача 1 Орлатого В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держаної міграційної служби Донецької області, Костянтинівського районного відділу ГУ ДМС у Донецькій області про визнання протиправною відмову та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

В березні 2018 року ОСОБА_3, яка дії в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_1, звернулась до суду з адміністративним позовом до Головного управління Держаної міграційної служби Донецької області з вимогами:

визнати протиправною відмову Головного управління Держаної міграційної служби Донецької області у видачі ОСОБА_1 у зв'язку із досягненням 16-річного віку паспорта громадянина Україна, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-XII;

зобов'язати Головне управління Держаної міграційної служби Донецької області оформити та видати ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 у зв'язку із досягненням 16-річного віку паспорта громадянина Україна у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-XII, без видачі будь-яких даних про дитину і про батьків, до ЄДДР, без формування (присвоєння) унікального номеру запису в Реєстрі (УНЗР), без від цифрованого підпису особи, без від цифрованого образу обличчя особи, без від цифрованих відбитків пальців рук, без використання будь-яких засобів ЄДДР.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 03.10.2017р. звернувся у встановленому законодавством України порядку до Костянтинівського районного відділу ГУ ДМС у Донецькій області із заявою про оформлення паспорта громадянина України, який би не містив безконтактного електронного носія, що імплантований у відповідний бланк документа (тобто у вигляду паспортної книжечки). Однак, листом відповідача 2 від 25.10.2017 року №49/К-17 у видачі паспорту у формі книжечки було відмовлено.

Позивач стверджує, що має беззаперечне право, гарантоване йому Конституцією України на отримання паспорту у вигляді книжки, паспорт у вигляді картки суперечить його релігійним переконанням, просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Ухвалою суду від 30.03.2018 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі, ухвалено справу розглядати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 25 квітня 2018 року.

Ухвалою суду від 18.04.2018 року у задоволенні клопотання представника відповідача 1 у справі № 805/1821/18-а про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції відмовлено.

20.04.2018 року відповідач 1 через канцелярію суду надав відзив на позовну заяву, згідно змісту якого зазначив, що 10.12.2016 року ОСОБА_1 звернувся до відповідача 2 з приводу отримання паспорту громадянина України. Цього ж дня відносно нього було оформлено заяву-анкету та внесено до неї відповідні персональні дані, що підтверджується особистим підписом ОСОБА_4 01.03.2017 року останній отримав паспорт у формі ID-картки, питання щодо відмови та повернення отриманого паспорту порушено не було, заяв щодо видачі паспорту у формі книжечки при первинному зверненні заявник не надавав, а тому, на думку відповідача 1, предмет спору за даним адміністративним позовом відсутній.

Також відповідач 1 вважає, що саме Закон України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" № 5492-VI визначає правові та організаційні засади видачі документів, зокрема, що посвідчують особу та підтверджують громадянство. З 1 жовтня 2016 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо документів, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус, спрямованих на лібералізацію Європейським Союзом візового режиму для України" №1474-VIII, яким внесено низку змін до Закону № 5492-VI. З посиланням на положення статті 13, частин першої, другої статті 14, статті 15, частин другої, третьої, четвертої статті 21 Закону № 5492-VI, а також на положення абзацу другого пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року № 302 «Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України» (далі - Постанова № 302) у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2016 року № 745 відповідач 1 зазначив, що з 1 листопада 2016 року паспорт громадянина України оформляється громадянам України, які досягли чотирнадцятирічного віку лише у формі картки, що містить безконтактний електронний носій, із застосуванням засобів Єдиного державного демографічного реєстру. Щодо документів у формі книжечки, то такими, за поясненнями відповідача, можуть бути інші документи, передбачені Законом № 5492-VI, але не паспорт громадянина України. Відтак, з посиланням на конституційні норми статей 19, 24, 35 Основного Закону, відповідач зазначив, що релігійні переконання конкретної особи не є і не можуть бути підставою для невиконання/порушення приписів закону як з боку такої особи, так і з боку суб'єктів владних повноважень. Зважаючи на наведене, відповідач просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

25.04.2018 року відповідач 1 через канцелярію суду надав клопотання про перенесення розгляду справи.

Ухвалою суду від 25.04.2018 року відкладено підготовче засідання у справі за позовом ОСОБА_3 яка дії в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_1 до Головного управління Держаної міграційної служби Донецької області про визнання протиправною відмову та зобов'язання вчинити певні дії до 3 травня 2018 року.

Ухвалою суду від 03.05.2018 року зупинено провадження по справі за позовом ОСОБА_3, яка дії в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_1 до Головного управління Держаної міграційної служби Донецької області про визнання протиправною відмову та зобов'язання вчинити певні дії, до набрання чинності рішення Верховного Суду у зразковій справі №806/3265/17.

Ухвалою суду від 02.10.2018 року поновлено провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_3, яка дії в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_1 до Головного управління Держаної міграційної служби Донецької області про визнання протиправною відмову та зобов'язання вчинити певні дії на 18.10.2018 року о 11 год. 15 хв.

18.10.2018 року розгляд справи відкладено до 26.10.2018 року.

Ухвалою суду від 26.10.2018 року закінчено підготовче провадження та призначено адміністративну справу за позовом ОСОБА_3, яка дії в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_1 до Головного управління Держаної міграційної служби Донецької області про визнання протиправною відмову та зобов'язання вчинити певні дії до розгляду по суті на 23.11.2018 року.

Ухвалою суду від 23.11.2018 року залучено до участі у справі за позовом ОСОБА_3, яка дії в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_1 до Головного управління Держаної міграційної служби Донецької області про визнання протиправною відмову та зобов'язання вчинити певні дії Костянтинівський районний відділ ГУ ДМС у Донецькій області у якості другого відповідача, про що повідомлено останнього. Зобов'язано ОСОБА_3, яка має процесуальний статус первинного позивача, висловити свою позицію щодо заміни первинного позивача належним та довести таку позицію до відома суду. У випадку недоведення до суду зазначеної позиції, ОСОБА_3 буде вважатися такою, яка згодна на заміну первинного позивача належним. Зобов'язано ОСОБА_1, якому належить право вимоги, висловити свою позицію щодо заміни первинного позивача належним та довести таку позицію до відома суду. У випадку недоведення до суду зазначеної позиції, ОСОБА_1 буде вважатися таким, який висловив незгоду на участь у справі. Призначено в порядку загального провадження засідання по справі на 21.12.2018 року.

Ухвалою суду від 21.12.2018 року замінено позивача по справі - ОСОБА_3 на належного позивача - ОСОБА_1. Призначено судове засідання по справі на 10.01.2019 року.

Ухвалою суду від 10.01.2019 року закінчено підготовче провадження та призначено адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держаної міграційної служби Донецької області, Костянтинівський районний відділ ГУ ДМС у Донецькій області про визнання протиправною відмову та зобов'язання вчинити певні дії до розгляду по суті на 23.01.2019 року.

Позивач у судовому засіданні 10.01.2019 року надав суду письмові пояснення, згідно змісту яких просив замінити паспорт-картку та паспорт-крижечку з релігійних міркувань, втім, враховуючи закінчення підготовчого провадження та перехід до розгляду справи по суті, суд відхиляє надані пояснення.

Заслухавши пояснення позивача та представників інших сторін, дослідивши докази та письмові пояснення, викладені в заявах по суті справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив на нього, суд встановив наступне.

Як не заперечується сторонами та вбачається з матеріалів справи, 10.12.2016 року ОСОБА_1 звернувся до Костянтинівського МВ ГУ ДМС України в Донецькій області з питання отримання паспорта громадянина України (у формі картки). 01.03.2017 року заявник отимав паспорт у формі ID-картки від 03.01.2017 року.

03.10.2017р. ОСОБА_3, діючи в інтересах неповнолітнього ОСОБА_1, звернулася у встановленому законодавством України порядку до Костянтинівського районного відділу ГУ ДМС у Донецькій області із заявою невстановленого зразка, у якій просила:

- видати її сину, ОСОБА_1, паспорт громадянина України у вигляді паспортної книжечки;

- надіслати відповідь відповідно про вимоги Закону України "Про звернення громадян";

04.10.2017 року ОСОБА_1 звернувся до установи відповідача 2 із аналогічною заявою.

У відповідь на письмову заяву ОСОБА_3 Костянтинівський районний відділ ГУ ДМС у Донецькій області листом від 25.10.2017 року №17/К-17 роз'яснив, що діє відповідно до Закону України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" та вимог Постанови Кабінету Міністрів України № 302 від 25 березня 2015 «Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, знищення паспорта громадянина України», згідно вимог яких документування громадян здійснюється виключно із застосуванням засобів реєстру. Зазначив, що не документує громадян України паспортами у формі книжечки. Крім цього відповідач довів до відома, що ОСОБА_1 17.01.2017 року документований паспортом громадянина України вперше із застосуванням засобів реєстру.

Листом відповідача 2 від 25.10.2017 року № С-18, у відповідь на лист від 04.10.2017 року ОСОБА_1 було надано відповідь аналогічного змісту.

У відповідь на заяви ОСОБА_1 та ОСОБА_3 щодо надання паспорту у формі книжечки відповіді аналогічного змісту було надано Головним управлінням ДМС України в Донецькій області (від 26.10.2017 року № К-1161), Державною міграційною службою України (С-8424/17/4.2.3/3097-17 від 13.12.2017 року та К-8425-17/4.2.3/3096-17 від 13.12.2017 року відповідно).

З приводу спірних правовідносин суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом частин першої, другої статті 24 Конституції України, громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

За змістом частини першої статті 92 Основного Закону, виключно законами України, зокрема, визначаються: права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов'язки громадянина; громадянство, правосуб'єктність громадян, статус іноземців та осіб без громадянства, засади регулювання демографічних та міграційних процесів.

Правові та організаційні засади створення та функціонування Єдиного державного демографічного реєстру та видачі документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, а також права та обов'язки осіб, на ім'я яких видані такі документи, визначає Закон №5492-VI.

Згідно з частиною першою статті 1 Закону № 5492-VI суспільні відносини, пов'язані із збиранням, накопиченням, захистом, зберіганням, обліком, використанням і поширенням інформації Єдиного державного демографічного реєстру (далі - Реєстр), оформленням, видачею, обміном, пересиланням, вилученням, поверненням державі, визнанням недійсними та знищенням передбачених цим Законом документів, регулюються Конституцією України, міжнародними договорами України, цим та іншими законами України, а також прийнятими на їх виконання нормативно-правовими актами у сферах, де використовуються відповідні документи, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи.

Згідно з частиною першою статті 4 Закону № 5492-VI Єдиний державний демографічний реєстр (Реєстр) - це електронна інформаційно-телекомунікаційна система, призначена для зберігання, захисту, обробки, використання і поширення визначеної цим Законом інформації про особу та про документи, що оформлюються із застосуванням засобів Реєстру, із забезпеченням дотримання гарантованих Конституцією України свободи пересування і вільного вибору місця проживання, заборони втручання в особисте та сімейне життя, інших прав і свобод людини та громадянина.

Реєстр та майнові права інтелектуальної власності на створені на замовлення уповноважених суб'єктів для функціонування Реєстру об'єкти інтелектуальної власності належать державі. Відчуження, передача чи інше використання, ніж визначено цим Законом, Реєстру, його структурних складових та майнових прав інтелектуальної власності забороняються.

Єдиний державний демографічний реєстр ведеться з метою ідентифікації особи для оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсними та знищення передбачених цим Законом документів. Єдиний державний демографічний реєстр у межах, визначених законодавством про свободу пересування та вільний вибір місця проживання, використовується також для обліку інформації про реєстрацію місця проживання чи місця перебування.

Згідно з частинами другою, третьою статті 4 Закону № 5492-VI визначені цим Законом уповноважені суб'єкти для обліку даних ведуть відомчі інформаційні системи (далі - ВІС). Порядок ведення Реєстру та взаємодії між уповноваженими суб'єктами встановлюється Кабінетом Міністрів України.

На виконання, зокрема, цього законодавчого положення Кабінет Міністрів України постановою від 18 жовтня 2017 року № 784 затвердив Порядок ведення Єдиного державного демографічного реєстру та надання з нього інформації, взаємодії між уповноваженими суб'єктами, а також здійснення ідентифікації та верифікації (далі - Постанова № 784).

Зокрема, пунктом 4 цього Порядку передбачено, що Реєстр складається з головного та резервного обчислювальних центрів і вузлів уповноважених суб'єктів. Уповноважені суб'єкти є розпорядниками відомчих інформаційних систем у межах, визначених Законом України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус». Засобами Реєстру є технічні і програмні засоби відомчих інформаційних систем уповноважених суб'єктів, що застосовуються для внесення інформації до Реєстру та оформлення документів.

Відповідно до частини першої статті 10 Закону № 5492-VI внесення інформації до Реєстру здійснюється уповноваженими суб'єктами за зверненням заявника, на підставі інформації державних органів реєстрації актів цивільного стану, органів реєстрації фізичних осіб, а також інформації органів виконавчої влади, інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з дотриманням вимог Закону України «Про захист персональних даних».

У разі якщо інформація про особу вноситься до Реєстру вперше, проводиться ідентифікація особи, після завершення якої автоматично формується унікальний номер запису в Реєстрі та фіксуються час, дата та відомості про особу, яка оформила заяву-анкету (в електронній формі). Унікальний номер запису в Реєстрі є незмінним.

Назви та види документів, що оформляються із застосуванням засобів Єдиного державного демографічного реєстру, визначено у статті 13 Закону № 5492-VI. За частиною першою цієї статті документи, оформлення яких передбачається цим Законом із застосуванням засобів Реєстру (далі - документи Реєстру), відповідно до їх функціонального призначення поділяються на документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, і документи, що посвідчують особу та підтверджують її спеціальний статус.

Одним із документів Реєстру, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, зазначено паспорт громадянина України (підпункт «а» пункту 1 частини першої статті 13 Закону № 5492-VI).

Відповідно до частини третьої статті 13 Закону № 5492-VI паспорт громадянина України, паспорт громадянина України для виїзду за кордон, дипломатичний паспорт України, службовий паспорт України, <…> містять безконтактний електронний носій.

За частинами першою, другою статті 14 Закону №5492-VI форма кожного документа встановлюється цим Законом.

Документи залежно від змісту та обсягу інформації, яка вноситься до них, виготовляються у формі книжечки або картки, крім посвідчення на повернення в Україну, що виготовляється у формі буклета.

Відповідно до частини першої статті 15 Закону № 5492-VI бланки документів, які містять безконтактний електронний носій, виготовляються відповідно до вимог державних (національних) та міжнародних стандартів та з урахуванням рекомендацій Міжнародної організації цивільної авіації (ICAO) і повинні мати ступінь захисту, що унеможливлює їх підроблення.

Бланки документів, які не містять безконтактного електронного носія, виготовляються відповідно до вимог державних (національних) та міжнародних стандартів і повинні мати ступінь захисту, що унеможливлює їх підроблення.

Згідно з частиною другою статті 15 Закону № 5492-VI бланки документів, якщо інше не визначено цим Законом, виготовляються за єдиними зразками та технічними описами, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Згідно з частиною першою статті 16 Закону № 5492-VI оформлення, видача, обмін документів, їх пересилання, вилучення, повернення державі та знищення відбуваються в порядку, встановленому законодавством, якщо інше не передбачено цим Законом.

Відповідно до частин четвертої, п'ятої статті 16 Закону № 5492-VI головний обчислювальний центр здійснює автоматизовану перевірку даних, отриманих з бази даних розпорядника Реєстру, формує набори даних та забезпечує виготовлення документів.

За фактом виготовлення документа відомості про серію та номер документа, дату персоналізації, номер використаного бланка в електронній формі передаються ВІС відповідним уповноваженим суб'єктом.

Підстави, за яких уповноважений суб'єкт, якщо інше не передбачено цим Законом, має право відмовити заявникові у видачі документа, встановлено в частині сьомій статті 16 Закону № 5492-VI.

Згідно з частинами першою, другою статті 21 Закону №5492-VI паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України.

Кожен громадянин України, який досяг чотирнадцятирічного віку, зобов'язаний отримати паспорт громадянина України.

Оформлення, видача, обмін паспорта громадянина України, його пересилання, вилучення, повернення державі та знищення здійснюються в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частини четвертої статті 21 Закону № 5492-VI паспорт громадянина України виготовляється у формі картки, що містить безконтактний електронний носій.

Перелік інформації, яка вноситься до паспорта громадянина України, визначено у частині сьомій статті 21 Закону № 5492-VI. Він містить, зокрема: унікальний номер запису в Реєстрі; відцифрований образ обличчя особи; відцифрований підпис особи.

Згідно п. 7 Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 р. № 302 (далі - Порядок № 302), оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін та видача паспорта здійснюються особі, яка досягла 14-річного віку, - на підставі заяви-анкети, поданої нею особисто.

Відповідно п. 24-30 Порядку № 302, працівник територіального органу/територіального підрозділу ДМС, уповноваженого суб'єкта під час приймання документів від заявника перевіряє повноту поданих заявником документів, зазначених у пунктах 35, 46 і 69 цього Порядку, відповідність їх оформлення вимогам законодавства. У разі виявлення факту подання не всіх необхідних документів або подання документів, оформлення яких не відповідає вимогам законодавства, територіальний орган ДМС/територіальний підрозділ ДМС, уповноважений суб'єкт інформує заявника про відмову в прийнятті документів із зазначенням підстав такої відмови. За бажанням заявника відмова надається в письмовому вигляді. Заявник має право повторно звернутися до територіального органу/територіального підрозділу ДМС, уповноваженого суб'єкта в разі зміни або усунення обставин, у зв'язку з якими йому було відмовлено в прийнятті документів. Якщо під час прийому документів заявник надав паспорт, який, за даними відомчої інформаційної системи ДМС, визнано недійсним відповідно до пункту 108 цього Порядку, працівник територіального органу/територіального підрозділу ДМС, уповноваженого суб'єкта здійснює його вилучення в порядку, передбаченому пунктом 107 цього Порядку У разі відповідності поданих документів вимогам цього Порядку працівник територіального органу/територіального підрозділу ДМС, уповноваженого суб'єкта із використанням електронного цифрового підпису та із застосуванням засобів Реєстру формує заяву-анкету (у тому числі здійснює отримання біометричних даних, параметрів). Після формування заяви-анкети працівник територіального органу/територіального підрозділу ДМС, уповноваженого суб'єкта друкує її та надає заявнику для перевірки правильності внесених до заяви-анкети відомостей. Реєстрація заяви-анкети здійснюється із застосуванням засобів Реєстру під час її формування. У разі виявлення помилок в заяві-анкеті працівник територіального органу/територіального підрозділу ДМС, уповноваженого суб'єкта вносить до неї відповідні виправлення. Після перевірки заявник власним підписом підтверджує правильність внесених до заяви-анкети відомостей про особу. Якщо заявник через фізичні вади не може підтвердити власним підписом правильність таких відомостей, працівник територіального органу/територіального підрозділу ДМС, уповноваженого суб'єкта робить відмітку про неможливість такого підтвердження та засвідчує правильність внесених до заяви-анкети відомостей про особу власним підписом. Після перевірки заявником правильності внесених до заяви-анкети відомостей про особу заява-анкета перевіряється та підписується (із зазначенням дати, прізвища та ініціалів) працівником територіального органу/територіального підрозділу ДМС, уповноваженого суб'єкта, який прийняв документи та сформував заяву-анкету. Працівник територіального органу/територіального підрозділу ДМС, уповноваженого суб'єкта сканує із застосуванням засобів Реєстру до заяви-анкети документи, які подаються заявником. Оригінали документів (крім довідки про реєстрацію особи громадянином України, паспорта, що підлягає обміну, документів, що підтверджують сплату адміністративного збору) повертаються заявнику після оформлення заяви-анкети.

Аналізуючи пояснення, надані сторонами та докази, наявні в матеріалах справи, у суду відсутні підстави ввадажи, що ОСОБА_1 під час звернення до відповідача 2 порушував вимоги п. 24-30 Порядку № 302 щодо процедури оформлення докумнетів для отримання паспорту. Заява-анкета щодо видачі паспорта громадянина України у формі ID-картки була підписана ОСОБА_1 власноруч та в наслідок волевиявлення.

При цьому, ч. 2 ст. 16 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» передбачено, що особам, які через свої релігійні переконання відмовляються від внесення інформації до безконтактного електронного носія, що імплантований у відповідний бланк документа, гарантується право на відмову від отримання такого документа або від внесення інформації до безконтактного електронного носія. Таке право реалізується шляхом подання заяви до відповідного центрального органу виконавчої влади про відмову від отримання документа, що містить безконтактний електронний носій, або від внесення інформації до такого носія.

Суд наголошує, що матеріали справи не містять заяви ОСОБА_1 про відмову від отримання документа, що містить безконтактний електронний носій, або від внесення інформації до такого носія, наданої під час первинного звернення до відповідача 2 з приводу отримання паспорту, а саме: 10.12.2016 року.

Відповідно п. 2 ч. 7 ст. 16 Закону № 5492-VI, уповноважений суб'єкт, якщо інше не передбачено цим Законом, має право відмовити заявникові у видачі документа виключно у разі, якщо заявник вже отримав документ такого типу, який є дійсним на день звернення (крім випадків, зазначених у частині сьомій цієї статті).

Зазначені положення кореспондуються із пп. 2 п. 100 Порядку № 302, згідно з яким територіальний орган/територіальний підрозділ ДМС має право відмовити особі в оформленні або видачі паспорта, якщо особа вже отримала паспорт (у тому числі паспорт зразка 1994 року), який є дійсним на день звернення (крім випадків обміну паспорта у зв'язку з виявленням помилки в інформації, внесеній до нього; звернення для обміну протягом одного місяця до дати закінчення строку дії паспорта; непридатності для подальшого використання).

Таким чином, враховуючи то факт, що позивач 01.03.2017 року отримав паспорт громадянина України у формі ID-картки, відповідачем 2 було відмовлено у видачі паспорта у формі книжечки на підставі вищезазначених вимог законодавства. Відповідно суд вважає зазначені дії відповідача 2 правомірними та такими, що вчинені у межах наданих повноважень та на підставі вимог діючого законодавства. Отже, в задоволенні позовних вимог про визнання протиправною відмови Головного управління Держаної міграційної служби Донецької області у видачі ОСОБА_1 у зв'язку із досягненням 16-річного віку паспорта громадянина Україна, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-XII належить відмовити в повному обсязі.

Позовні вимоги про зобов'язання Головного управління Держаної міграційної служби Донецької області оформити та видати ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 у зв'язку із досягненням 16-річного віку паспорта громадянина Україна у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-XII, без видачі будь-яких даних про дитину і про нас батьків, до ЄДДР, без формування (присвоєння) унікального номеру запису в Реєстрі (УНЗР), без від цифрованого підпису особи, без від цифрованого образу обличчя особи, без від цифрованих відбитків пальців рук, без використання будь-яких засобів ЄДДР не підлягають задоволенню як похідні.

У відповідності до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином суд вважає, що відповідачами доверено правомірність своїх дій, відповідно позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 2, 5, 6, 90, 132, 139, 193, 242-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1, АДРЕСА_1) до ГУ ДМС України в Донецькій області (87515, Донецька обл., м. Маріуполь, вул. Митрополитська, 20, ЄДРПОУ 37841728), Костянтинівського РВ ГУ ДМС у Донецькій області (м. Костянтинівка, в. Білоусова, 10) про визнання протиправної відмови та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити повністю.

Вступна та резолютивна частини рішення прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 23 січня 2019 року.

Повний текст рішення складено протягом десяти днів.

Рішення суду першої інстанції може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя Стойка В.В.