Рішення № 79631161, 24.01.2019, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 січня 2019 р. Справа№805/4085/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Толстолуцької М.М., при секретарі судового засідання Хороші С.С., розглянувши в судовому засідання адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) до Прокуратури Донецької області (юридична адреса: 87500, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Університетська, буд. 6, код ЄДРПОУ 25707002) про зобов'язання вчинити певні дії,

за участі представників

позивач - не з'явився,

від відповідача - Шалата С.С. за довіреністю, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд:

- відкрити провадження в адміністративній справі;

- зобов'язати відповідача зробити перерахунок його посадового окладу за період з 02.07.2015 по 03.12.2015 року включно відповідно до статті 81 Закону України "Про прокуратуру";

- зобов'язати відповідача зробити перерахунок всіх доплат та надбавок до посадового окладу, які розраховано в період з 02.07.2015 по 03.12.2015 року відповідно до статті 81 Закону України "Про прокуратуру";

- зобов'язати відповідача зробити перерахунок його заробітної плати за період з 01.07.2014 по 03.12.2015 року включно, включивши до них виплати на відрядження;

- стягнути з відповідача заборгованість із заробітної плати за період з 02.07.2015 по 03.12.2015 року включно, яка виникла у зв'язку із невірним розрахунком заробітної плати за перерахунком відповідно до статті 81 Закону України "Про прокуратуру" з урахуванням індексації;

- стягнути з відповідача заборгованість із заробітної плати за період з 01.07.2014 по 03.12.2015 року включно, включивши до них виплати на відрядження до інших структурних підрозділів прокуратури Донецької області;

- судові витрати покласти на відповідача.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 23 червня 2018 року відкрито провадження у справі за правилами статті 262 КАС України в спрощеному провадженні без повідомлення учасників справи.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 01 серпня 2018 року розгляд справи за позовом ОСОБА_1 до Прокуратури Донецької області про зобов'язання вчинити певні дії вирішено проводити в порядку загального позовного провадження та замінено засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 06 листопада 2018 року продовжено строк підготовчого провадження для надання позивачем додаткових доказів по справі та призначено підготовче засідання на 21 листопада 2018 року.

У призначений час в судове засідання з'явились уповноважені представники сторін та під час підготовчого розгляду справи позивачем суду заявлено клопотання про винесення окремої ухвали у зв'язку із зловживанням процесуальними правами та витребування і долучення доказів. Дослідивши наявні матеріали справи та оцінивши доводи позивача у заявленому клопотання, судом встановлені підстави для витребування у відповідача додаткових доказів у справі. Розгляд клопотання в частині винесення окремої ухвали відкладено до отримання витребуваних документів.

Ухвалою від 21 листопада 2018 року було відкладено підготовче провадження на 04 грудня 2018 року. Одночасно суд задовольнив клопотання позивача та витребував у відповідача:

1) книгу обліку розпоряджень прокурора області за 2015 рік, яка ведеться організаційно-контрольним відділом прокуратури області та справу, в якій зберігаються розпорядження прокурора Донецької області;

2) книгу обліку кадрових наказів за 2015 рік, яка ведеться відділом роботи з кадрами прокуратури Донецької області та справу, в якій зберігаються кадрові накази за спірний період;

3) наказ про розподіл обов'язків прокурора Амвросіївського району, який діяв в період з 12 січня 2015 року по 15 жовтня 2015 року;

4) наказ прокурора області № 3окв від 12 січня 2015 року;

5) ґрунтовні пояснення щодо умов та порядку врахування відділом фінансування та бухгалтерського обліку розпорядження Прокуратури Донецької області від 12 січня 2015 року № 5 окв при оформленні документів на відрядження;

6) ґрунтовні пояснення щодо ненадання/неможливості надання відповідачем до суду документів, що долучені позивачем у судовому засіданні.

У підготовчому засіданні 04 грудня 2018 року відповідачем було надано копії витребуваних документів та інші докази, необхідні для вирішення справи у 10 томах.

У зв'язку із наданням відповідачем значного обсягу додаткових документів, позивачем суду заявлено клопотання про продовження строку підготовчого провадження для ознайомлення з матеріалами, наданими представником відповідача засіданні, призначеному на 04 грудня 2018 року (10 томів).

Ухвалою суду від 04 грудня 2018 року продовжено строк підготовчого провадження.

До початку розгляду справи по суті ухвалою суду позовні вимоги ОСОБА_1 до Прокуратури Донецької області про зобов'язання вчинити певні дії в частині зобов'язання відповідача зробити перерахунок його заробітної плати за період з 01.07.2014 по 03.12.2015 року включно, включивши до них виплати на відрядження та стягнення з відповідача заборгованості із заробітної плати за період з 01.07.2014 по 03.12.2015 року включно, включивши до них виплати на відрядження до інших структурних підрозділів прокуратури Донецької області залишені без розгляду, в іншій частині позовних вимог справа призначена до розгляду по суті. Усною ухвалою відмовлено позивачу у задоволенні клопотання про винесення окремої ухвали у зв'язку з невстановленням зловживанням процесуальними правами відповідачем.

Щодо позиції позивача та заперечень відповідача.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що він працював в органах прокуратури Донецької області з 26 липня 1999 по 07 квітня 2017 року.

На момент звільнення його заробітна плата не виплачена в повному обсязі. Вважає, що за період з 02.07.2015 року по 09.12.2015 року має право на перерахунок заробітної плати відповідно до статті 81 Закону України «Про прокуратуру» відповідно п. 33 Закону України «Про внесення до Закону України «Про прокуратуру» щодо удосконалення та особливостей застосування окремих положень» за № 578-УІІІ від 02.07.2015. Нарахування згідно вказаної норми не проводилось й, відповідно, нарахування всіх інших доплат і надбавок, як класний чин, вислуга років, розраховувались на підставі не вірно визначеного посадового окладу. Просив позов задовольнити.

Відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог зазначивши це у відзиві на позовну заяву та підтримавши його у судовому засіданні. Вказав, що з липня 2015 року набрала чинності ст. 81 Закону «Про прокуратуру», яка встановлює прокурорам посадові оклади у кратному розмірі до мінімальних заробітних плат.

Однак, передбачені вказаною статтею розміри посадових окладі у 2015 році не застосовувались. Вказав, що в силу ч. 1 ст. 13 Закону України «Про оплату праці» оплата праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі актів Кабінету Міністрів України в межах бюджетних асигнувань. Згідно з ч. 1 ст. 89 Закону України «Про прокуратуру» фінансування прокуратури здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Тому виплата прокурорам заробітної плати у 2015 році мала здійснюватися у порядку та розмірі встановленому Кабінетом Міністрів України. Порядок оплати праці працівників прокуратури встановлено у постанові Кабінету Міністрів України № 505 від 31.05.2012 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури». Нарахування посадового окладу позивачу проводилось у відповідності з зазначеною постановою.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом, позивач в період з 22 жовтня 2010 року до 19 жовтня 2015 року займав посаду прокурора (керівника прокуратури) Амвросіївського району Донецької області. З 19 жовтня 2015 року наказом Генерального прокурора України призначений на посаду прокурора Амросіївського району Донецької області та з 15 грудня 2015 року позивач до звільнення працював на посаді прокурора Волноваської місцевої прокуратури.

Позивач зауважує, що 26.10.2014 року набрав чинності Закон України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року № 1697-VII, який регулює правові, організаційні, економічні та соціальні умови діяльності працівників прокуратури.

Так, згідно з п. 33 Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про прокуратуру» щодо удосконалення та особливостей застосування окремих положень за № 578-VIII від 02.07.2015, у розділі хш «Перехідні положення», а саме п.1-1 вказано, що до утворення місцевих прокуратур їх повноваження здійснюють міські, районні, міжрайонні, районні у містах прокуратури. На зазначений період за прокурорами та керівниками цих прокуратур зберігається відповідний правовий статус, який вони мали до набрання чинності цим Законом, при реалізації функцій прокуратури.

Відповідно до частини 3 статті 81 ЗУ «Про прокуратуру» посадовий оклад прокурора місцевої прокуратури встановлюється в розмірі 12 мінімальних заробітних плат, визначених законом, що запроваджується поетапно: з 1липня 2015 року - 10 мінімальних заробітних плат; з 1січня 2016 року - 11 мінімальних заробітних плат; з січня 2017 року - 12 мінімальних заробітних плат. Посадовий оклад керівника місцевої прокуратури встановлюється з коефіцієнтом 1,5 посадового окладу прокурора місцевої прокуратури, й відповідає 15-ти мінімальним заробітним платам.

Законом України «Про прокуратуру» передбачено, що заробітна плата прокурора регулюється тільки цим законом і не може визначатись іншими нормативно-правовими актами (ч.1 ст.81).

Однак, п. 9 розділу Прикінцевих положень Закону України «Про державний бюджет України на 2015 рік» визначив, що норми і положення статті 81 Закону України «Про прокуратуру» застосовуються у порядку та розмір встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансів ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Кабінетом Міністрів України прийнята Постанова від 09.12.2015 № 1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості приведення індексації та внесення, змін до деяких нормативно-правових актів» якою визначено, що у межах видатків на оплату праці, затверджених у кошторисі прокуратури, за рахунок виплат, пов'язаних з індексацією, надбавок, доплат, премій підвищуються на 25 відсотків посадові оклади керівних працівників, спеціалістів і службовців, розміри яких затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 31.05.2012 № 505 «Про упорядкування структури та умов оплати праці прокуратури».

Позивач зауважує, що Постановою Кабінету Міністрів України від 31.05.2012 № 505 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури» затверджено схеми посадових окладів працівників орган прокуратури, які не відповідають вимогам ст.81 Закону України «Про прокуратуру».

Обґрунтовуючи свою позицію позивач вказав, що закони - «Про державний бюджет України на 2015 рік» та «Про прокуратуру» є спеціальними нормативно-правовими актами, якими визначено механізм фінансування оплати праці працівників прокуратури та розміри заробітної плати відповідно, а тому правильним з часу набрання законної сили Закону України «Про прокуратуру» слід застосовувати саме його норми, оскільки при рівнозначних нормативно-правових актах він є актом, який набрав законної сили по даті пізніше ніж Закон України «Про державний бюджет України на 2015 рік».

Зауважив, що відповідач не мав права у спірний період не нараховувати і не виплачувати заробітну плату в розмірі визначеному законом. Відсутність відповідного фінансування та невиконання окремими суб'єктами владних повноважень покладених на них завдань, не може бути підставою для зменьшення посадового окладу.

Відповідач у судовому засіданні зауважив, що з 22.10.2010 до 18.10.2015 ОСОБА_1 обіймав посаду прокурора Амвросіївського району (керівника). Відповідно до Додатку 5 до Постанови № 505 (у редакції, чинній на час спірних відносин) посадовий оклад прокурора районної прокуратури складає 2 080 грн. Саме за цим посадовим окладом ОСОБА_1 здійснювалось нарахування заробітної плати, що підтверджується відомостями про заробітну плату за цей період.

З 19.10.2015 до 14.12.2015 ОСОБА_1 обіймав посаду прокурора прокуратури Марийської і міжрайонної прокуратури (рядового). Відповідно до Додатку 5 до Постанови № 505 (у редакції, чинній на час спірних відносин) посадовий оклад прокурора прокуратури у міжрайонних прокуратурах складає від 1 423 грн. до 1464 грн. ОСОБА_1 посадовий оклад визначено у розмірі 1 444 грн., тобто з дотриманням Постанови № 505. Таким чином, ОСОБА_1 нараховано посадовий оклад відповідно до вимог законодавства.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною другою статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, 14 жовтня 2014 року прийнято Закон України "Про прокуратуру" №1697-VII (далі - Закон №1697-VII), який набрав чинності 15 липня 2015 року.

Частиною другою статті 81 Закону № 1697-VII (в редакції, яка була чинна на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що заробітна плата прокурора складається з посадового окладу, премій та надбавок за: 1) вислугу років; 2) виконання обов'язків на адміністративній посаді та інших виплат, передбачених законодавством. Преміювання прокурорів здійснюється в межах фонду преміювання, утвореного в розмірі не менш як 10 відсотків посадових окладів та економії фонду оплати праці.

Згідно з частиною третьою статті 81 Закону № 1697-VII посадовий оклад прокурора місцевої прокуратури встановлюється у розмірі 12 мінімальних заробітних плат, визначених законом, що запроваджується поетапно: з 1 липня 2015 року - 10 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2016 року - 11 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2017 року - 12 мінімальних заробітних плат.

Частиною другою статті 8 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР «Про оплату праці» передбачено, що умови та розміри оплати праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, визначаються Кабінетом Міністрів України, крім випадків, передбачених частиною третьою цієї статті та частиною першою статті 10 цього Закону.

Оплата праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі актів Кабінету Міністрів України в межах бюджетних асигнувань. Обсяги витрат на оплату праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, затверджуються одночасно з бюджетом (стаття 13 цього ж Закону).

У свою чергу, частиною десятою статті 81 Закону № 1697-VII передбачено, що фінансування оплати праці прокурорів здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

За приписами частин першої, другої статті 23 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом.

Згідно частини першої статті 51 цього ж Кодексу керівники бюджетних установ утримують чисельність працівників, військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та здійснюють фактичні видатки на заробітну плату (грошове забезпечення), включаючи видатки на премії та інші види заохочень чи винагород, матеріальну допомогу, лише в межах фонду заробітної плати (грошового забезпечення), затвердженого для бюджетних установ у кошторисах.

Відповідно до статті 89 Закону № 1697-VII фінансування прокуратури здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності прокуратури здійснюються Генеральною прокуратурою України. Що не спростовується сторонами.

Фінансування прокуратури здійснюється згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими Генеральним прокурором України, у межах річної суми видатків, передбачених Державним бюджетом України на поточний бюджетний період (стаття 90 цього ж Закону).

Відповідно до абзацу третього пункту 9 розділу «Прикінцеві положення» Закону України від 28 грудня 2014 року № 80-VIII «Про Державний бюджет України на 2015 рік» норми і положення частини другої статті 33, статті 81 Закону № 1697-VII застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів.

Також, постановою Кабінету Міністрів України від 31 травня 2012 року № 505 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури» (зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2015 року № 763) затверджено схему посадових окладів працівників органів прокуратури.

Однак, Кабінетом Міністрів України зміни до постанови від 31 травня 2012 року №505, зокрема, в частині розмірів окладів працівників органів прокуратури, не внесено, а Законом України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» видатки на реалізацію положень статті 81 Закону № 1697-VII не передбачено, тому відповідач не мав правових підстав для нарахування та виплати позивачу заробітної плати поза межами видатків державного бюджету на оплату праці таких працівників в інших, ніж установлені Кабінетом Міністрів України, розмірах.

Отже, враховуючи вищезазначене, можна зробити висновок, що відповідач не наділений правом самостійно, без правового врегулювання збільшення видатків Державного бюджету України, здійснювати перерахунок посадового окладу позивача та виплату заробітної плати у розмірі, встановленому Законом України "Про прокуратуру".

Аналогічні висновки відображені в постановах Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі № 817/548/16, від 14.03.2018 у справі №825/575/16 та від 31 січня 2018 року у справах №№ 810/1304/16, 820/1119/16 відповідно.

Суд, також, враховує правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену у Рішенні від 3 червня 2014 року у справі «Велікода проти України», в якій Суд зазначив, що законодавчі норми можуть змінюватися, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.

Крім того, у зазначеному Рішенні Європейський суд став на бік держави України та, між іншим, наголосив на складній економічній ситуації в країні, а також на необхідності пошуку саме державою Україна додаткових інструментів її подолання шляхом раціонального використання бюджетних коштів та необхідності збереження «справедливого балансу» між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами щодо захисту прав і свобод окремої особи.

Суд зазначає, що згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Нормами статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Зазначена стаття визначає, як розподіляються обов'язки щодо доказування і подання доказів між особами, які беруть участь у справі, та передбачає активну роль суду у процесі доказування та спрямована на забезпечення повного з'ясування обставин у справі на основі поєднання принципів змагальності та офіційності.

Презумпція винуватості покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів. Такий обов'язок відсутній, якщо відповідач визнає позов.

Однак, презумпція винуватості не є абсолютною. Презумпція винуватості суб'єкта владних повноважень-відповідача означає припущення, що повідомлені позивачем обставини у справі про рішення, дії, бездіяльність відповідача і про порушення права, свободи чи інтересу відповідають дійсності, доки відповідач їх не спростує на основі доказів. Отож, застосування принципу презумпції винуватості суб'єкта владних повноважень не обумовлює його автоматично програшного становища у справі та не звільняє суд від обов'язку ухвалити справедливе і правосудне судове рішення.

За таких обставин, беручи до уваги всі надані сторонами докази в їх сукупності, з урахуванням наданих судом висновків, суд не вбачає протиправності в діях відповідача, отже, вимоги позивача є необґрунтованими, а позов таким, що не підлягає задоволенню.

Відповідно до положень частини п'ятої статті 139 КАС України питання про розподіл судових витрат не розглядається.

На підставі вищевикладеного та керуючись статями 2-15, 19-21, 72-79, 90, 94, 122, 123, 132, 159-161, 164, 192-194, 224-228, 241-247, 255, 287, 293-295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Прокуратури Донецької області про зобов'язання вчинити певні дії в частині:

- зобов'язання відповідача зробити перерахунок його посадового окладу за період з 02.07.2015 по 03.12.2015 року включно відповідно до статті 81 Закону України «Про прокуратуру»;

- зобов'язання відповідача зробити перерахунок всіх доплат та надбавок до посадового окладу, які розраховано в період з 02.07.2015 по 03.12.2015 року відповідно до статті 81 Закону України «Про прокуратуру»;

- стягнення з відповідача заборгованості із заробітної плати за період з 02.07.2015 по 03.12.2015 року включно, яка виникла у зв'язку із невірним розрахунком заробітної плати за перерахунком відповідно до статті 81 Закону України «Про прокуратуру» з урахуванням індексації - відмовити.

Рішення прийнято в нарадчій кімнаті та проголошено у судовому засіданні 24 січня 2019. Повний текст рішення буде складено та підписано 04 лютого 2019 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Апеляційна скарга згідно положень статті 297 КАС України подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Донецький окружний адміністративний суд.

Суддя Толстолуцька М.М.