Постанова № 79630783, 10.11.2010, Черкаський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВАІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№ 2а-4753/10/2370

10.11.2010 р. м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Трофімової Л.В.,

при секретарі –Левчуку А.С.,

за участю представників: позивача –ОСОБА_1, ОСОБА_2 за довіреностями; відповідача –ОСОБА_3 за довіреністю, розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Черкаського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом відкритого акціонерного товариства «Україна»до Гребінківської районної державної адміністрації Полтавської області про скасування розпорядження голови Гребінківської районної державної адміністрації Полтавської області від 23.09.2010р. №168 «Про скасування розпоряджень голови районної державної адміністрації від 28.12.2009 року № 203 та від 08.02.2010 року № 14»,

ВСТАНОВИВ :

ВАТ «Україна»звернулося до суду з адміністративним позовом до Гребінківської районної державної адміністрації Полтавської області про скасування розпорядження голови Гребінківської районної державної адміністрації Полтавської області від 23.09.2010 р. № 168 «Про скасування розпоряджень голови районної державної адміністрації від 28.12.2009 року № 203 та від 08.02.2010 року № 14».

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що 14 червня 2004 р. ВАТ «Україна»уклала із Гребінківською районною державною адміністрацією Полтавської області адміністративний договір оренди землі сільськогосподарського призначення загальною площею 243,51 га строком на 5 років, що знаходяться в адміністративних межах Стукалівської сільської ради Гребінківського району Полтавської області (надалі по тексту –Договір). Позивач стверджував, що протягом дії Договору він вчасно сплачував орендну плату (зміни і доповнення до Договору сторонами не підписувались), дотримувався вимог використання сільськогосподарських земель. Позивач зазначав, що розпорядженням голови Гребінківської районної державної адміністрації від 28.12.2009 р. № 203 надано дозвіл на продовження Договору оренду землі. Крім того, розпорядженням голови Гребінківської районної державної адміністрації від 08.02.2010р. №14 внесено зміни до вищевказаного розпорядження шляхом виправлення описок у частині зміни слів «продовження»і «переукладання»на «поновлення». Надалі відповідач стверджував, що розпорядженням голови Гребінківської районної державної адміністрації від 23.09.2010 р. №168 скасовано вищевказані розпорядження. Вважаючи оспорюване розпорядження незаконним та таким, що може призвести до заподіяння шкоди інтересам ВАТ «Україна», позивач просив скасувати та визнати його протиправним.

У судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував з підстав, викладених у запереченні відповідача та просив відмовити у задоволенні позову, посилаючись на відсутність відповіді від ВАТ «Україна» щодо зміни розміру орендної плати (у зв’язку із зміною коефіцієнта) та її відповідну несплату, несвоєчасне звернення щодо продовження договору оренди земельної ділянки, можливість скасування власного розпорядження керівником органу місцевого самоврядування з огляду на рішення Конституційного Суду України.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності, суд приходить до наступного.

Предметом позову в даній справі є, зокрема вимога про визнання протиправним та скасування розпорядження голови Гребінківської районної державної адміністрації Полтавської області від 23.09.2010 р. № 168 «Про скасування розпоряджень голови районної державної адміністрації від 28.12.2009 року № 203 та від 08.02.2010 року № 14».

Відповідно до статті 1 Закону України «Про оренду землі»від 6 жовтня 1998 року N 161-XIV (надалі за текстом - ОСОБА_2 N 161-XIV) оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. Відносини, пов'язані з орендою землі регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі (стаття 2 Закону N 161-XIV). Об'єктами оренди є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, комунальній або державній власності (стаття 2 Закону N 161-XIV).

Статтею 4 Закону N 161-XIV визначено, що орендодавцями земельних ділянок є громадяни та юридичні особи у власності яких перебувають земельні ділянки, або уповноважені ними особи. Орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності, є сільські, селищні, міські ради в межах повноважень, визначених законом. Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (стаття 13 Закону N 161-XIV).

Згідно зі статтею Закону N 161-XIV 14 договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.14 червня 2004 р. ВАТ «Україна»укладено із Гребінківською районною державною адміністрацією Полтавської області адміністративний договір оренди землі сільськогосподарського призначення загальною площею 243,51 га строком на 5 років, що знаходяться в адміністративних межах Стукалівської сільської ради Гребінківського району Полтавської області.

Відповідно до статті 33 Закону N 161-XIV після закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки відповідно до умов договору, має за інших рівних умов переважне право на поновлення договору.

Позивач завчасно 05.05.2009р. –за місяць до закінчення строку дії договору оренди земельної ділянки, звернувся до Гребінківської районної державної адміністрації з проханням щодо його поновлення. Стукалівська сільська рада Гребінківського району Полтавської області також звернулася до Гребінківської районної державної адміністрації з аналогічною пропозицією, прийнявши рішення від 29.06.2010 р.

Відповідно до частини 3 статті 122 Земельного Кодексу України від 25 жовтня 2001 року N 2768-III (надалі за текстом –Кодекс N 2768-III) районні державні адміністрації на їх території передають земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: а) сільськогосподарського використання; б) ведення водного господарства, крім випадків, передбачених частиною сьомою цієї статті; в) будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), крім випадків, визначених частиною сьомою цієї статті.

Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: зміни цільового призначення земельних ділянок відповідно до закону; надання у користування земельних ділянок, межі яких не встановлені в натурі (на місцевості). Надання у користування земельної ділянки, межі якої встановлені в натурі (на місцевості), без зміни її цільового призначення здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо складання документа, що посвідчує право користування земельною ділянкою (стаття 123 Кодексу N 2768-III).

Відповідно до частини 1 статті 124 Кодексу N 2768-III передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Розпорядженням голови Гребінківської районної державної адміністрації від 23.12.2009 р. № 203 позивачу надано дозвіл на продовження Договору оренду землі. Розпорядженням відповідача від 08.02.2010 р. № 14 внесено зміни до вищевказаного розпорядження шляхом виправлення описок в частині зміни слів «продовження»і «переукладання»на «поновлення». Згідно з частини 1 статті 116 Кодексу N 2768-III громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

29 червня 2010 р. ВАТ «Україна»передано технічну документацію із землеустрою та всі необхідні документи на поновлення договору Гребінківській районній державній адміністрації, проте в місячний строк відповідачем не прийнято жодного рішення та не вчинено жодної дії щодо передачі земельної ділянки у користування та підписання поновлення договору оренди землі. Натомість 29 вересня 2010р. позивач отримав розпорядження голови Гребінківської районної державної адміністрації від 23.09.2010 р. № 168 «Про скасування розпоряджень голови районної адміністрації від 28.12.2009 року № 203 та від 08.02.2010 року № 14».

За приписами статті 19 Конституцією України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до статті 43 Закону України «Про місцеві державні адміністрації»голова районної державної адміністрації не може скасувати раніше видані власні розпорядження.

Вирішуючи даний спір суд, перш за все, звертає увагу, що при прийнятті спірного розпорядження від 23.09.2010 р. № 168 відповідачем не зазначено фактів зловживання правами чи нанесення шкоди, порушень чи винних осіб з виявленням яких чи з вини яких відміняється попереднє розпорядження щодо виділення позивачеві в тимчасове користування земель сільськогосподарського призначення.

За таких обставин обґрунтованим й логічним є наступний висновок суду щодо відсутності у відповідача правових підстав для відміни розпорядження про виділення ВАТ «Україна»земель сільськогосподарського призначення у довгострокове тимчасове користування. Рішення суду у цій справі ґрунтується і на правовій позиції, висловленій в Рішенні Конституційного Суду України № 7-рп/2009 від 16.04.2009 р. у справі за конституційним поданням Харківської міської ради щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 19, статті 144 Конституції України, статті 25, частини чотирнадцятої статті 46, частин першої, десятої статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні». Зокрема, Конституційний Суд України, ухвалюючи Рішення у згаданій справі зазначив, що до нормативних належать акти, які встановлюють, змінюють чи припиняють норми права, мають локальний характер, розраховані на широке коло осіб та застосовуються неодноразово, а ненормативні акти передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб’єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію.

Оскільки розпорядження № 203 від 28.12.2009 року «Про надання ВАТ «Україна»дозволу на продовження договору оренди землі шляхом переукладання та розробки технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право користування земельними ділянками за межами населених пунктів Стукалівської сільської ради»породжує права і обов’язки тільки у визначеного ним певного кола суб’єктів, яким воно адресоване, то це є акт індивідуальної дії. Головною особливістю таких актів є їхня конкретність, чітке формулювання конкретних юридичних волевиявлень суб'єктами адміністративного права, які видають такі акти; розв'язання за їх допомогою конкретних справ або питань, що виникають у сфері державного управління з чіткою визначеністю адресата - конкретної особи або осіб та виникненням конкретних адміністративно-правових відносин, обумовлених цими актами.

Конституційним Судом України у рішенні по справі щодо відповідності Конституції України (конституційності) положення підпункту 2 пункту 3 розділу IV Закону України "Про Конституційний Суд України" стосовно правових актів органів Верховної ОСОБА_3 України (справа про акти органів Верховної ОСОБА_3 України) від 23.06.97 р. N 2-зп, справа N 3/35-313), було сформовано правову позицію, відповідно до якої визначено, що за своєю природою ненормативні правові акти, на відміну від нормативних, встановлюють не загальні правила поведінки, а конкретні приписи, звернені до окремого індивіда чи юридичної особи, застосовуються одноразово й після реалізації вичерпують свою дію.

Акт державного органу –це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, що породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин (роз'яснення Вищого арбітражного суду "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів" від 26.01.2000 N 02-5/35). Суд вважає, що визнання акта суб’єкта владних повноважень протиправним як способу захисту порушеного права застосовується у тих випадках, коли спірний акт не породжує жодних правових наслідків від моменту прийняття такого акта. Скасування ж акта означає втрату чинності таким актом. Питання, що вирішуються місцевими державними адміністраціями перелічені у ст. 13 Закону України «Про місцеві державні адміністрації». Зокрема, до відання місцевих державних адміністрацій у межах і формах, визначених Конституцією і законами України, належить вирішення питань управління майном.

З огляду на викладене, суд робить висновок, що скасовуючи розпорядження про виділення ВАТ «Україна»земель сільськогосподарського призначення у довгострокове тимчасове користування відповідачем було порушено принцип законності, встановлений статтею 19 Конституції України (254к/96-ВР), відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Ненормативні правові акти органів влади правозастосовного та юрисдикційного змісту приймаються на основі Конституції і Законів України, а самі ці органи як носії публічної влади є відповідальними за свою діяльність перед суспільством на підставі закону.

Форми, найменування і порядок прийняття актів державними чи іншими органами залежать від місця даного органу в системі відповідних органів та його компетенції і регламентуються Конституцією України, відповідними законами України та положенням (статутом) про такий орган. Відповідно до ст. 113 Конституції України ОСОБА_4 Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади, який у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної ОСОБА_3 України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України. ОСОБА_4 Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов'язковими до виконання. ОСОБА_4 Міністрів України підписує Прем'єр-міністр України (ст. 117 Конституції України).

Згідно Конституції України (ст. 118) виконавчу владу в областях і районах, містах Києві та Севастополі здійснюють місцеві державні адміністрації. Голови місцевих державних адміністрацій при здійсненні своїх повноважень відповідальні перед Президентом України і ОСОБА_4 Міністрів України, підзвітні та підконтрольні органам виконавчої влади вищого рівня. Рішення голів місцевих державних адміністрацій, що суперечать Конституції та законам України, іншим актам законодавства України, можуть бути відповідно до закону скасовані Президентом України або головою місцевої державної адміністрації вищого рівня.

Згідно ч.1 ст.6 Закону України «Про місцеві державні адміністрації»від 09.04.1999 р. на виконання Конституції України, законів України, актів Президента України, ОСОБА_4 Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, власних і делегованих повноважень голова місцевої державної адміністрації в межах своїх повноважень видає розпорядження. Законом України "Про місцеві державні адміністрації" передбачено, що Голови місцевих державних адміністрацій видають розпорядження одноособово і несуть за них відповідальність згідно із законодавством. Акти місцевих державних адміністрацій ненормативного характеру, прийняті в межах їх повноважень, набирають чинності з моменту їх прийняття, якщо самими актами не встановлено пізніший термін введення їх у дію. Частиною 1 статті 43 цього Закону встановлено, що акти місцевих державних адміністрацій, що суперечать Конституції України, законам України, рішенням Конституційного Суду України, актам Президента України та ОСОБА_4 Міністрів України або інтересам територіальних громад чи окремих громадян, можуть бути оскаржені до органу виконавчої влади вищого рівня або до суду. Відповідно до ст.43 цього Закону розпорядження голови державної адміністрації, що суперечать Конституції України, законам України, рішенням Конституційного Суду України, іншим актам законодавства або є недоцільними, неекономними, неефективними за очікуваними чи фактичними результатами, скасовуються Президентом України, ОСОБА_4 Міністрів України, головою місцевої державної адміністрації вищого рівня або в судовому порядку і тільки накази керівників управлінь, відділів та інших структурних підрозділів місцевої державної адміністрації, що суперечать Конституції України, іншим актам законодавства, рішенням Конституційного Суду України та актам міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, можуть бути скасовані головою місцевої державної адміністрації, відповідним міністерством, іншим центральним органом виконавчої влади.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначено ст.203 Цивільного кодексу України, зокрема зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Одноособове вирішення питання Головою облдержадміністрації без дотримання приписів Конституції України (ст.118) не відповідає принципу законності і верховенства права. Суд, у справах щодо оскарження рішень суб’єктів владних повноважень перевіряє чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь –якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення. При скасуванні розпорядження «Про надання ВАТ «Україна»дозволу на продовження договору оренди землі шляхом переукладання та розробки технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право користування земельними ділянками за межами населених пунктів Стукалівської сільської ради»суб’єктом владних повноважень не було дотримано вимог ст.118 Конституції України та ст.43 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», а тому зважаючи на обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, докази щодо їх підтвердження, керуючись актами законодавства, що застосовуються до цих правовідносин, суд не знаходить підстав для відмови у задоволенні позову.

Суд також посилається на свідчення особи, колишнього голови Гребінківської районної державної адміністрації. Будучи допитаним у якості свідка, ОСОБА_5 повідомив про те, що особисто отримав заяву від 05.05.2009р. про переукладення договору оренди, підписав розпорядження (проект якого попередньо узгоджувався відповідними спеціалістами) і його покази не суперечать доказам, наявним в матеріалах справи, а тому суд вважає ці показання такими, що заслуговують на довіру.

Отже, на думку суду, відповідачем не доведено правомірність розпорядження голови Гребінківської районної державної адміністрації Полтавської області 23.09.2010 р. № 168 «Про скасування розпоряджень голови районної адміністрації від 28.12.2009 року № 203 та від 08.02.2010 року № 14»як прийнятого рішення без достатніх правових підстав. Беручи до уваги викладене, дослідивши аргументацію позивача, виходячи із сукупності наявних доказів, суд вирішив що позов підлягає до задоволення.

Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує усі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). Позивач надав суду квитанцію про сплату судового збору у розмірі 3 грн. 40 коп., тому вказані витрати підлягають стягненню на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 86, 94, 159,160, 162 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати розпорядження голови Гребінківської районної державної адміністрації Полтавської області від 23.09.2010 р. № 168 «Про скасування розпоряджень голови районної державної адміністрації від 28.12.2009 року № 203 та від 08.02.2010 року № 14».

Стягнути з державного бюджету України на користь відкритого акціонерного товариства «Україна»(03793354) судові витрати із сплати судового збору у сумі 3 (три) грн. 40 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, що може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня складання постанови у повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання апеляційної скарги обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

Постанова складена у повному обсязі 15 листопада 2010 року.

Суддя Л.В.Трофімова