Рішення № 79630154, 24.01.2019, Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області

Дата документу 24.01.2019

Справа № 320/7395/16-ц

Провадження № 2/320/43/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 січня 2019 року м. Мелітополь

Мелітопольській міськрайонний суд Запорізької області у складі:

головуючого – судді Бахаєва І.М.,

за участю:

секретаря судового засідання – Фурсової Л.І.,

представника позивача ОСОБА_1 – адвоката ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до нотаріуса Мелітопольського нотаріального округу Запорізької області ОСОБА_3, третя особа – ОСОБА_4 про визнання дійсним договору дарування земельної ділянки та визнання недійсним права власності на земельну ділянку з моменту укладення договору купівлі-продажу житлового будинку, –

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області з позовом до нотаріуса Мелітопольського нотаріального округу Запорізької області ОСОБА_3, третя особа – ОСОБА_4, в якій просить визнати недійсним право власності ОСОБА_4 на земельну ділянку з моменту укладання договору купівлі-продажу жилого будинку, тобто з 10 листопада 2006 року, отриману безпідставно за рішенням суду від 20 листопада 2012 року, а також просить визнати дійсним договір дарування земельної ділянки від 25 жовтня 2007 року, укладеного ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1, посвідчений нотаріусом Мелітопольського нотаріального округу Запорізької області ОСОБА_3

З урахуванням уточнених позовних вимог позивач посилається на те, що вона є дочкою ОСОБА_5, який помер 29 березня 2010 року.

Зазначає, що земельна ділянку площею 600,14 кв.м. є сумісною власністю подружжя ОСОБА_5, її позивача, – на підставі Державних актів на право власності земельною ділянкою площею 600,14 кв.м. від 22 червня 2000 року та від 05 червня 2007 року.

10 листопада 2006 року ОСОБА_4 купила у ОСОБА_5 лише житловий будинок, що підтверджується договором купівлі продажу житлового будинку, посвідченого приватним нотаріусом Мелітопольського нотаріального округу ОСОБА_6.

22 червня 2007 року ОСОБА_5 подарував земельну ділянку ОСОБА_1, на підставі договору дарування, посвідченого нотаріусом Мелітопольського нотаріального округу ОСОБА_3.

Посилається на те, що 20 листопада 2012 року при вирішенні права власності на земельну ділянку з моменту укладання договору купівлі-продажу житлового будинку, тобто з 10 листопада 2006 року, шляхом визнання недійсним договору дарування, було застосовано закон який не підлягає застосуванню – ст. 377 ЦК України до періоду 2006 року, коли зміст ст. 120 ЗК України не був приведений у відповідність до ст. 377 ЦК України.

Отже, вважає, що застосування закону, який не підлягав застосуванню та наведені обставини є правовою підставою для визнання недійсним права власності ОСОБА_4 на земельну ділянку з моменту укладання договору купівлі-продажу житлового будинку, тобто з 10 листопада 2012 року та отриману безпідставно за рішенням суду від 20 листопада 2012 року та повернення майна в натурі шляхом визнання дійсним договору дарування.

Крім того, зазначає, що 25 жовтня 2007 року під час укладання договору дарування земельна ділянка площею 600,14 кв.м., знаходилась у власності ОСОБА_5 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку від 05.06.2007 року. Цей договір посвідчений нотаріусом ОСОБА_3О, відповідно до «Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», затвердженої наказом Міністерства Юстиції України № 20/5 від 03.03.2004 року.

Зазначає, що ОСОБА_5 вчинив дії, які свідчать про його відмову від права власності на користь позивача у відповідності ч. 1 ст. 347 ЦК України. А позивач, як обдарована прийняла цей дарунок у відповідності до ст. 722 ЦК України.

За договором дарування до неї перейшло право власті на земельну ділянку площею 600,14 кв.м. за державним актом на право власності від 05.06.2007 року, про що, здійснена запис нотаріусом ОСОБА_3О на державному акті.

Отже, вважає, що ОСОБА_4І не є стороною договору дарування земельної ділянки від 25 жовтня 2007 року, укладеного ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1, посвідчений приватним нотаріусом Мелітопольського нотаріального округу Запорізької області ОСОБА_3, і не відноситься до переліку осіб та підстав, визначених в роз’ясненні Міністерства Юстиції України від 16 березня 2011 року «Щодо договору дарування», і не відноситься ні до жодної із категорій осіб, встановлених ст. 405 ЦК України, що є правовою підставою для визнання дійсним договору дарування.

Позивач у судове засідання не з’явилась, про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином. До суду надала клопотання про відкладення розгляду справи на кінець березня 2019 року, так, як вона буде знаходитись за межами Запорізької області, на підтвердження суду надала проїзний квиток ЗТ № 630659 на потяг «Запоріжжя – Харків».

Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 223 ЦПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи, якщо з’явився його представник, крім випадків, коли суд визнав явку учасника справи обов’язковою.

Суд, не визнавав обов’язкову явку позивача в судове засідання призначене на 24 січня 2019 року на 10 годину 00 хвилин.

У судове засідання з’явилась представник позивача – адвокат ОСОБА_2, яка наголосила, що вона є представником позивача за дорученням для надання безоплатної вторинної правової допомоги № ММЦ-442 від 04 липня 2018 року та довіреністю від 04 липня 2018 року на адвоката ОСОБА_2, підписаною власноручно позивачем, та вважає за можливе справу розглядати у присутності представника позивача. Тому, суд на місці ухвалив проводити судове засідання 24 січня 2019 року, з урахуванням вимог п. 4 ч. 3 ст. 223 ЦПК України, без особистої участі позивача.

Представник позивача – адвокат ОСОБА_2 у судовому засіданні позовні вимоги позивача підтримала у повному обсязі. У судовому засіданні стисло виклала зміст та підстави позовних вимог позивача щодо предмету позову та надала пояснення, аналогічні тим, що викладені у позовній заяві. Просила задовольнити позовні вимог та визнати недійсним право власності ОСОБА_4 на земельну ділянку з моменту укладання договору купівлі-продажу жилого будинку, тобто з 10 листопада 2006 року, отриману безпідставно за рішенням суду від 20 листопада 2012 року, а також визнати дійсним договір дарування земельної ділянки від 25 жовтня 2007 року, укладеного ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1, посвідчений нотаріусом Мелітопольського нотаріального округу Запорізької області ОСОБА_3.

Суд, вислухавши думку учасників провадження, вивчивши матеріали справи та всебічно проаналізувавши обставини в їх сукупності, дав оцінку зібраним по справі доказам, виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному, об’єктивному та всебічному з’ясування обставин справи, прийшов до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому у цим Кодексом, звернутися до суду за захистом свої порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Згідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін, при цьому кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 76 цього Кодексу доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі письмових, речових та електронних доказів, висновків експертів та показаннями свідків.

Відповідно до ч.ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що в провадженні Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області перебувала цивільні справа за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1, треті особи Центр Державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельним ресурсам, приватний нотаріус Мелітопольського міського нотаріального округу ОСОБА_6, Комунальне підприємство «Водоканал», Відкрите акціонерне товариство «Мелітопольгаз», приватний нотаріус Мелітопольського міського нотаріального округу ОСОБА_3 про визнання недійсним договору дарування земельної ділянки, про визнання недійсним правочину щодо купівлі-продажу земельної ділянки, про визнання права власності на земельну ділянку, про встановлення постійного земельного сервітуту, стягнення судових витрат, та за стрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4, терті особи Відкрите акціонерне товариство «Мелітопольгаз», Комунальне підприємство «Водоканал», приватний нотаріус Мелітопольського міського нотаріального округу ОСОБА_6 про стягнення грошових сум.

За результатом розгляду вказаної цивільної справи судом винесено рішення від 20.11.2012 року, яким визнано за ОСОБА_4 право власності на земельну ділянку площею 600 кв.м., розташовану за адресою: м. Мелітополь, вул. Бердянська, буд. № 1 на якій розташований житловий будинок загальною площею 25,2 кв.м. з моменту укладення договору купівлі-продажу від 10.11.2006 року. В іншій частині позову ОСОБА_4 відмовлено.

ОСОБА_1 скористалася своїм правом на оскарження даного судового рішення та після залишення його у силі апеляційним судом Запорізької області, рішення набрало законної сили 28.03.2013 року. Даний факт сторони в судовому засіданні не заперечували.

Таким чином судом встановлено, що право власності на земельну ділянку, площею 600 кв.м., розташовану за адресою: м. Мелітополь, вул. Бердянська, буд. № 1, належить третій особі по справі - ОСОБА_4, яке виникло на підставі рішення суду, що набрало законної сили і ніким не скасоване.

Статтею 41 Конституції України гарантується що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Згідно з ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно ч. 1. ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов’язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорам, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, і – за її межами.

Пунктом 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 13 червня 2007 року № 8 «Про незалежність судової влади» судам роз’яснено, що виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством. Оскарження у будь-який спосіб судових рішень, діяльності судів і суддів щодо розгляду та вирішення справи поза передбаченим процесуальним законом порядком у справі не допускається.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України і тому вважаються законними, доки вони не скасовані в апеляційному чи касаційному порядку або не переглянуті компетентним судом в іншому порядку, визначеному процесуальним законом, в межах провадження справи, в якій вони ухвалені.

З позовної заяви та пояснень представника позивача – адвоката ОСОБА_2 у судовому засідання вбачається, що ОСОБА_1 фактично оспорює право власності ОСОБА_4 на земельну ділянку за адресою м. Мелітополь, вул. Бердянська, буд. № 1, але з незрозумілих причин звертається з цим позовом до Мелітопольської міської державної нотаріальної контори.

Таким чином, в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, слід відмовити за їх безпідставністю.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 41, 124 Конституції України, ст.ст. 4, 12, 13, 76, 81, 258, 259, 263-265, 354, 355 ЦПК України, ст.ст. 317, 321 ЦК України, суд –

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до нотаріуса Мелітопольського нотаріального округу Запорізької області ОСОБА_3, третя особа – ОСОБА_4 про визнання дійсним договору дарування земельної ділянки та визнання недійсним права власності на земельну ділянку з моменту укладення договору купівлі-продажу житлового будинку – залишити без задоволення

Рішення може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду протягом 30 днів з дня його складення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивні частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 29 січня 2019 року.

СУДДЯ: І.М. БАХАЄВ