Ухвала суду № 79629970, 01.02.2019, Київський районний суд м. Одеси

Справа № 520/466/19

Провадження № 1-кс/520/1210/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.02.2019 року слідчий суддя Київського районного суду м. Одеси Федулеєва Ю.О., при секретарі судового засідання Цвігун А.В., за участю прокурора Трофимова В.С., захисника підозрюваного – адвоката ОСОБА_1, підозрюваного ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_3, яке погоджено прокурором відділу прокуратури Одеської області ОСОБА_4 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в рамках кримінального провадження №12018160000000507 від 27.06.2018 року відносно:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, одруженого, маючого на утриманні неповнолітню дитину, не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, б. 24, раніше судимого 16.08.2018 року за ч. 1 ст. 185 КК України до покарання у вигляді штрафу у розмірі 850 гривень, 29.08.2018 року за ч. 2 ст. 309 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі строком до 2 років, звільнено на підставі ст. 75 КК України з встановленням іспитового строку на 1 рік, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з клопотання сторони обвинувачення про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, в ході досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_2, керуючи автомобілем «Mercedes-Benz» 609D, д/з ВН9534ЕС, рухався у світлий час доби та в умовах необмеженої видимості, по асфальтобетонному, сухому дорожньому покриттю автодороги «Об’їзд міста ОСОБА_3», де організований двосторонній рух і проїзна частина має по одній смузі руху в протилежних напрямках, що розділені суцільною лінією дорожньої розмітки, з боку вулиці Лиманна у напрямку вулиці Соляна.

Наближаючись до розташованого ліворуч за ходом руху будинку №7 по вул. 55-ої Лінії, де в попутному напрямку рухався щільний потік автомобілів, швидкість руху яких була меншою ніж швидкість руху керованого ним автомобіля, водій ОСОБА_2 не впорався з керуванням, не використав безпечних прийомів керування транспортним засобом, не переконався в безпеці, не врахував дорожню обстановку, а також особливості вантажу, який він перевозив, безпідставно змінив напрямок руху ліворуч, перетнув горизонтальну дорожню розмітку 1.1 ПДР (суцільна лінія), виїхав на ліве узбіччя, де здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_5

В результаті ДТП ОСОБА_5 спричинені тілесні ушкодження у вигляді закритої ЧМТ у вигляді саден голови, крововиливів в м’які тканини голови, переломів кісток черепу, крововилив під м’які мозкові оболонки, забою мозку, закритої травми тулуба у вигляді переломів правих ребер, крововиливів під плеву воріт легень, закриті переломи кісток таза, крижи, садна верхніх кінцівок, винці нижніх кінцівок, крововиливи в м’які тканини нижніх кінцівок.

Характер і морфологічні особливості ушкоджень, що були у ОСОБА_5 свідчать про те, що вони заподіяні дією тупого предмету (предметів).

Механізм, зазначених ушкоджень може бути представлений таким чином. У момент первинного контактування ОСОБА_5 могла перебувати у вертикальному положенні і була звернена до рухомого автомобіля передньо-правою поверхнею тіла, про що свідчить переважна локалізація ушкоджень на передньо-правій поверхні тіла.

Будь-яких явно виражених дефектів опорно-рухового апарату, слуху, зору при дослідженні трупа не виявлено.

Смерть ОСОБА_5 знаходиться в прямому причинному зв’язку з закритою черепно-мозковою травмою у вигляді переломів кісток черепа, забою мозку, крововиливів під оболонками мозку, що призвело до набряку мозку та настання смерті.

Враховуючи, що ОСОБА_2 обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, з метою запобігання ризикам у вигляді можливого переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та суду, незаконного впливу на потерпілих та свідків в рамках даного кримінального провадження, сторона обвинувачення звертається з клопотанням про застосування відносно підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Прокурор в судовому засіданні клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підтримав у повному обсязі.

Захисник підозрюваного в судовому засіданні долучив письмові заперечення на клопотання, які підтримав у повному обсязі, а також характеризуючі документи відносно свого підзахисного. Крім того, зазначив, що клопотання сторони обвинувачення є необґрунтованим, не містить належних доказів, які б свідчили про наявність обґрунтованої підозри. Ризики необґрунтовані, оскільки не зрозуміло на яких свідків підозрюваний може впливати. Яким чином підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування також не зрозуміло, оскільки протягом тривалого часу підозрюваний жодних дій, спрямованих на ухилення від органів досудового розслідування чи суду не вчиняв. Крім того, захисник зазначив, що підозрюваний має постійне місце проживання та реєстрації, на утриманні має неповнолітню доньку, що свідчить про наявність у останнього міцних соціальних зв’язків. На підставі викладеного, просив відмовити в задоволенні клопотання сторони обвинувачення й обрати відносно підозрюваного запобіжний захід у вигляді особистого зобов’язання.

Підозрюваний в судовому засіданні вказав, що свою вину визнає, шкоду не відшкодував, оскільки не мав фінансової можливості, при цьому на даний час ним вирішується питання про продаж належних йому об’єктів нерухомості. Крім того, зазначив, що він хоча й неофіційно, проте працює торговим представником, має неповнолітню доньку, матір похилого віку, яких утримує, а тому просив не обирати відносно нього запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Вивчивши клопотання та матеріали, які обґрунтовують доводи клопотання, а також документи, надані в судовому засіданні захисником, вислухавши думку учасників судового засідання, слідчий суддя приходить до наступного переконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов’язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м’яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Згідно ч. 4 ст. 194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м’який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов’язки, передбачені частиною п’ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

Згідно ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м’яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п’ятою статті 176 цього Кодексу.

Згідно п. 99 рішення ЄСПЛ у справі «Геращенко проти України», визначаючи доцільність звільнення або подальшого тримання особи під вартою, відповідні органі державної влади зобов’язані розглянути також альтернативні заходи забезпечення її явки до суду.

Як вбачається з матеріалів клопотання, 24.01.2019 року ОСОБА_2 повідомлено про підозру за фактом можливого вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, за кваліфікуючими ознаками: порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинили смерть потерпілого.

Згідно п. 32 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Фокс, Кембелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990 року, термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об’єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.

Так, обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_2 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України підтверджується протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 26.06.2018 року з долученою до нього схемою та фототаблицями, протоколом допиту свідка ОСОБА_6 від 24.11.2018 року, висновком експерта №50 (422) від 20.07.2018 року, висновком експерта №1036-А від 31.10.2018 року, висновком експерта №12-1/2436 від 04.01.2019 року, висновком експерта 12-1/2437 від 10.01.2019 року, а також іншими матеріалами, долученими до клопотання.

З огляду на обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_2 тяжкого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, за який законом передбачено максимальне покарання у вигляді позбавлення волі строком до 8 років, враховуючи наслідки вчинення такого кримінального правопорушення у вигляді смерті людини, життя та здоров’я якої є найвищою соціальною цінністю, беручи до уваги, що ОСОБА_2 раніше судимий за вчинення кримінальних правопорушень, слідчий суддя приходить до переконання про наявність ризику можливого переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та суду, з метою уникнення притягнення до кримінальної відповідальності.

Разом з тим, в частині зазначеного стороною обвинувачення ризику у вигляді можливого незаконного впливу підозрюваного на потерпілих та свідків в рамках даного кримінального провадження, слідчий суддя приходить до переконання про необґрунтованість такого ризику з огляду на формальність його викладення та відсутність будь-якого обґрунтування. Так, стороною обвинувачення жодним чином не обґрунтовується, на яких конкретно свідків може впливати підозрюваний, а також в зв’язку з існуванням яких обставин, сторона обвинувачення прийшла до переконання про можливість такого впливу. Не наведено слідчому судді й обставин, які б могли свідчити про наявність ризику можливого незаконного впливу на потерпілих в рамках даного кримінального провадження. В цілому, до матеріалів клопотання навіть не долучено відомостей в частині того, що будь-яка особа визнана потерпілим в рамках даного кримінального провадження. Крім того, слідчий суддя враховує, що з моменту ДТП, відомостей про те, що підозрюваний якимось чином впливав на будь-яких осіб в рамках кримінального провадження, слідчому судді також надано не було. Більше того, згідно пояснень підозрюваного в судовому засіданні, останній свою вину у вчиненні кримінального правопорушення визнає.

На підставі викладеного, попри наявність ризику у вигляді можливого переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та суду, слідчий суддя зазначає, що стороною обвинувачення не доведено, що вказаному ризику не можливо запобігти шляхом застосування більш м’якого запобіжного заходу.

Так, згідно п. 46 рішення ЄСПЛ у справі «Letellier v. France», можливість того, що обвинувачений переховуватиметься від правосуддя, не є достатнім виправданням тримання під вартою, якщо можна отримати гарантії його явки до суду.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 181 КПК України, домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбаченого покарання у виді позбавлення волі.

Слідчий суддя враховує, що підозрюваний одружений, на утриманні має неповнолітню дитину, має постійне місце проживання та реєстрації, в якому проживає разом зі своєю сім’єю. З моменту вчинення кримінального правопорушення, підозрюваний будь-яких спроб до переховування від органів досудового розслідування чи суду не вчиняв, з’являвся на виклики до слідчого, що в сукупності, свідчить про можливість забезпечення явки підозрюваного та запобігання ризику у вигляді можливого переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та суду, шляхом застосування запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту.

Так, слідчий суддя вважає, що вказаний запобіжний захід, на час проведення досудового розслідування в рамках даного кримінального провадження, з огляду на відсутність у підозрюваного офіційного місця роботи, відсутності відомостей в частині того, що підозрюваний на даний час надав матеріальну допомогу сім’ї потерпілої, а також з огляду на наявність ризику у вигляді можливого переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та твердження підозрюваного про проведення на даний час процедур з продажу належних йому об’єктів власності, в повній мірі забезпечить досягнення цілей кримінального провадження.

На підставі викладеного, слідчий суддя приходить до переконання, що відносно підозрюваного слід застосувати запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, що в повній мірі є достатнім для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного, та здатний запобігти встановленому слідчим суддею в ході розгляду клопотання сторони обвинувачення ризику, передбаченому п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, у вигляді можливого переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та суду.

Керуючись ст.ст. 176-178, 181, 183, 184, 193, 194, 196КПК України, слідчий суддя, –

УХВАЛИВ:

В задоволенні клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_3, яке погоджено прокурором відділу прокуратури Одеської області ОСОБА_4 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в рамках кримінального провадження №12018160000000507 від 27.06.2018 року відносно ОСОБА_2 – відмовити.

Застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, зобов’язавши його цілодобово не залишати приміщення домоволодіння за адресою: Одеська область, м. Білгород-Дністровський, вул. 30 Років Перемоги, б. 24, строком до 24.03.2019 року, в межах строку досудового розслідування.

Покласти на підозрюваного ОСОБА_2, строком до 24.03.2019 року наступні обов’язки:

-прибувати до слідчого, прокурора, суду за кожною вимогою;

-повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи.

Копію ухвали про застосування відносно підозрюваного ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту направити для забезпечення виконання до СУ ГУНП в Одеській області.

Контроль за виконанням покладених на підозрюваного ОСОБА_2 обов’язків покласти на прокурора відділу прокуратури Одеської області ОСОБА_4

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п’яти днів з дня її оголошення до Одеського апеляційного суду.

Слідчий суддя Федулеєва Ю. О.