Постанова № 7962968, 15.02.2010, Черкаський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 лютого 2010 р. Справа № 2а-6503/09/2370

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого - судді Лічевецького І.О.,

при секретарі Левчуку А.С.,

за участю представників: позивача Батаргіної Ю.О. за довіреністю; відповідача не зявився, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси адміністративну справу за позовом державної податкової інспекції у м. Черкаси до приватного підприємства «Агротрактавтосервіс» про стягнення активів в рахунок погашення податкового боргу,

ВСТАНОВИВ:

ДПІ у м. Черкаси звернулася до суду з адміністративним позовом про стягнення активів ПП «Агротрактавтосервіс» в рахунок погашення податкового боргу.

Позивач стверджував, що станом на 15 грудня 2009 р. відповідач має податковий борг в сумі 2 931 грн. 03 коп.

Приймаючи до уваги, що ПП «Агротрактавтосервіс» не перерахувало кошти до бюджету, позивач просив стягнути 2 931 грн. 03 коп. за рахунок активів платника податків.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Відповідач письмових заперечень проти позову не надав, в судове засідання не зявився, свого представника не направив.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний звязок доказів у їх сукупності, суд приходить до наступного.

ПП «Агротрактавтосервіс» зареєстроване як субєкт підприємницької діяльності 29 січня 2001 р. виконавчим комітетом Черкаської міської ради .

Згідно даним довідки ДПІ у м. Черкаси № 308/29-039/Ю від 19.03.2008 р., відповідач взятий на облік як платник податків 09.02.2001 р. за № 119.

На сьогодні в Україні запроваджено дві самостійні системи оподаткування: звичайну і спрощену. Суть останньої полягає в заміні сплати передбачених звичайною системою оподаткування податків, зборів (обов'язкових платежів) сплатою єдиного податку. Порядок сплати єдиного податку встановлено Указом Президента України від 03.07.98 р. № 727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» (надалі за текстом «Указ») і Законом України «Про державну підтримку малого підприємництва» від 19.10.2000 р. N 2063-III.

Відповідно до п. 3 Указу суб'єкт підприємницької діяльності - юридична особа, який перейшов на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, самостійно обирає одну з наступних ставок єдиного податку: 6 відсотків суми виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) без урахування акцизного збору у разі сплати податку на додану вартість згідно із Законом України «Про податок на додану вартість»; 10 відсотків суми виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), за винятком акцизного збору, у разі включення податку на додану вартість до складу єдиного податку.

Користуючись цим правом, відповідач обрав спрощену систему оподаткування. Згідно свідоцтва № 2301009994 від 10.04.2008 р. про право сплати єдиного податку субєктом малого підприємництва-юридичною особою, в другому та третьому кварталі 2008 р. відповідач зобовязаний був сплачувати єдиний податок за ставкою 6 % суми виручки від реалізації продукції.

Відповідно до абзацу 9 пункту 4 Указу, за результатами господарської діяльності за звітний період суб'єкти малого підприємництва - юридичні особи подають до органу державної податкової служби до 20 числа місяця, що наступає за звітним періодом, розрахунки про сплату єдиного податку, а також платіжні доручення на сплату єдиного податку за звітний період з позначкою банку про зарахування коштів.

В порушення зазначеної статті Указу відповідач не подавав до ДПІ у м. Черкаси розрахунки про сплату єдиного податку.

Згідно з частиною 2 статті 5 Указу суб'єкти малого підприємництва несуть відповідальність за правильність обчислення, своєчасність подання розрахунків та сплати сум єдиного податку згідно із законодавством України.

Спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення є Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21 грудня 2000 року № 2181-III (надалі за текстом «Закон № 2181-III»).

Стаття перша Закону № 2181-III визначає податковий борг (недоїмку) як податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеню, нараховану на суму такого податкового зобов'язання.

Відповідно до статті 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 4 грудня 1990 року № 509-XII органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ.

Згідно акту перевірки № 6483/15-117 від 17.11.2008 р. відповідачем не подано розрахунки по сплаті єдиного податку за ІІІ квартал 2008 р.

Відповідно до підпункту 17.1.1. пункту 17.1 статті 17 Закону № 2181-III платник податків, що не подає податкову декларацію у строки, визначені законодавством, сплачує штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання або її затримку.

З огляду на викладені вище положення Закону № 2181-III та на підставі даних акту перевірки, за неподання податкової звітності по єдиному податку, позивачем податковим повідомленням-рішенням № 0019771501/0 від 17.11.2008 р. відповідачу нарахований штраф в загальному розмірі 170 грн.

Назване податкове повідомлення-рішення направлено на юридичну адресу відповідача рекомендованим листом з повідомленням, проте повернуто на адресу відправника та розміщено на дошці податкових оголошень.

Відповідно до частини 4 підпункту 6.2.4. пункту 6.2 статті 6 Закону № 2181-III у разі коли податковий орган або пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення або податкові вимоги у зв'язку з незнаходженням посадових осіб, їх відмовою прийняти податкове повідомлення або податкову вимогу, незнаходженням фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків, податковий орган розміщує податкове повідомлення або податкові вимоги на дошці податкових оголошень, встановленій на вільному для огляду місці біля входу до приміщення податкового органу. При цьому день розміщення такої податкової вимоги вважається днем її вручення.

За даними облікової картки платника станом на 27.01.2009 р. відповідач в рахунок сплати єдиного податку, перерахував 25 грн. 72 коп., також станом на 13.10.2008 р. за ним обліковувалась переплата в сумі 7 грн. 12 коп., що враховано позивачем при розрахунку суми позову.

У звязку з несвоєчасною сплатою єдиного податку, відповідно до статті 16 Закону № 2181-III відповідачу нарахована пеня в сумі 51 коп.

Таким чином, у відповідача виник податковий борг в розмірі 137 грн. 67 коп.

З IV кварталу 2008 року відповідач перебуває на загальній системі оподаткування.

Відповідно до статті 14 Закону України «Про систему оподаткування» від 25 червня 1991 року № 1251-XII податок на прибуток підприємств віднесений до загальнодержавних податків і зборів.

Згідно підпункту 2.1.1. пункту 2.1. статті 2 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР (надалі за текстом «Закон № 334/94-ВР») платниками податку з числа резидентів є суб'єкти господарської діяльності, бюджетні, громадські та інші підприємства, установи та організації, які здійснюють діяльність, спрямовану на отримання прибутку як на території України, так і за її межами.

За змістом пунктів 16.4 статті 16 та 22.13. статті 22 Закону № 334/94-ВР податок за звітний період сплачується його платником до відповідного бюджету у строк, визначений законом для квартального податкового періоду. Платники податку у строки, визначені законом, подають до податкового органу податкову декларацію про прибуток за звітний період, розраховану наростаючим підсумком з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових періодів у разі його наявності відповідно до пункту 6.1 статті 6 цього Закону. При цьому за звітні квартал, півріччя та три квартали платники податку подають спрощену декларацію, а за результатами звітного року - повну. Форми декларацій з цього податку встановлюються центральним податковим органом за узгодженням з комітетом Верховної Ради України, що відповідає за проведення податкової політики. У 2008 році платники податку за результатами одинадцяти місяців 2008 року зобов'язані подати декларацію, складену за правилами, встановленими для повного податкового періоду, з урахуванням приросту (убутку) матеріальних запасів за одинадцять місяців 2008 року, суми амортизаційних відрахувань, нарахованих за три квартали поточного року, та двох третин амортизаційних відрахувань четвертого кварталу цього року і сплатити податкове зобов'язання, нараховане згідно із зазначеною декларацією у строки, встановлені законом для місячного податкового періоду.

Підпунктом 4.1.4. пункту 4.1. статті 4 Закону № 2181-III встановлено, що податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює: календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця; календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі при сплаті квартальних або піврічних авансових внесків), - протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя); календарному року, крім випадків, передбачених підпунктом "г" підпункту 4.1.4 цього пункту, - протягом 60 календарних днів за останнім календарним днем звітного (податкового) року; календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб (прибуткового податку з громадян), - до 1 квітня року, наступного за звітним. Якщо податкова декларація за квартал, півріччя, три квартали або рік розраховується наростаючим підсумком на підставі показників базових податкових періодів, з яких складаються такі квартал, півріччя, три квартали або рік (без урахування авансових внесків) згідно з відповідним законом з питань оподаткування, така декларація подається у строки, визначені цим пунктом для такого базового податкового періоду. Для цілей підпункту 4.1.4 цього пункту під терміном "базовий податковий період" слід розуміти перший податковий період звітного року, визначений відповідним законом з питань оподаткування, зокрема календарний квартал для цілей оподаткування прибутку підприємств.

На підставі статті 11 Закону № 509-XII проведено перевірки на основі яких складено акти № 1065/15-117 від 13.02.2009 р.; № 4223/15-117 від 27.05.2009 р.; № 5716/15-117 від 12.08.2009 р., якими встановлено, що відповідачем не подано податкові декларації з податку на прибуток підприємств за 11 місяців 2008 р., 12 місяців 2008 р., І квартал 2009 р. та І півріччя 2009 р. Актами перевірки № 5794/15-117 від 23.10.2008 р. та № 6073/15-117 від 05.11.2008 р. встановлено несвоєчасну сплату узгодженого податкового зобовязання з податку на прибуток підприємств.

Згідно з підпунктом 17.1.7. пункту 17.1 статті 17 Закону № 2181-III у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Керуючись викладеними вище положеннями Закону № 2181-III та на підставі даних актів перевірки позивачем прийняті податкові повідомлення-рішення № 0018211501/0 від 24.10.2008 р., № 0018651501/0 від 05.11.2008 р., № 0005061501/0 від 16.02.2009 р., № 0016621501/0 від 29.05.2009 р., № 0021401501/0 від 17.08.2009 р. якими визначено зобовязання відповідача щодо сплати штрафів в загальній сумі 923 грн. 36 коп.

Податкові повідомлення-рішення № 0018651501/0, № 0021401501/0 отримані відповідачем, відповідно 13.11.2008 р. та 03.09.2009 р., про що свідчать повідомлення про вручення поштових відправлень. Інші податкові повідомлення-рішення направлені на юридичну адресу відповідача рекомендованими листами з повідомленням, проте повернуті на адресу відправника та розміщені на дошці податкових оголошень.

Згідно даних облікової картки платника, станом на 13.10.2009 р. за відповідачем обліковувалась переплата в сумі 21 грн. 71 коп., що враховано позивачем при розрахунках суми позову. Таким чином, у відповідача виник податковий борг в розмірі 923 грн. 36 коп.

Спеціальним законом який визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету є Закон України «Про податок на додану вартість» від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР (надалі за текстом Закон № 168/97-ВР).

Відповідно до статті другої цього Закону платником податку на додану вартість, зокрема, є будь-яка особа, яка здійснює або планує здійснювати господарську діяльність та реєструється за своїм добровільним рішенням як платник цього податку.

Згідно пункту 9.2. статті 9 Закону № 168/97-ВР будь-якій особі, яка реєструється як платник податку на додану вартість, присвоюється індивідуальний податковий номер, який використовується для справляння цього податку.

Свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість № 32131678 отримано відповідачем 13 квітня 2001 р. (індивідуальний податковий № 313329323016).

Пункт 1.5. статті 1 Закону № 168/97-ВР визначає з вітний (податковий) період, як період, за який платник податку зобов'язаний проводити розрахунки податку та сплачувати його до бюджету.

Підпункт 7.8.1. пункту 7.8. статті 7 Закону № 168/97-ВР передбачає, що податковим періодом є один календарний місяць, а у випадках, особливо визначених цим Законом, календарний квартал.

На підставі статті 11 Закону № 509-XII проведено перевірки, на основі яких складено акти: № 1443/15-210 від 24.02.2009 р.; № 1626/15-210 від 02.03.2009 р.; № 3128/15-210 від 27.04.2009 р.; № 3941/15-210 від 22.05.2009 р.; № 4868/15-210 від 24.06.2009 р.; № 3301/15-210 від 21.07.2009 р.; № 5999/15-210 від 28.08.2009 р.; № 7497/15-210 від 28.10.2009 р.; № 7492/15-210 від 28.10.2009 р., якими встановлено, що відповідачем не подано податкові декларації з податку на додану вартість за ІІ квартал 2008 р., ІІІ квартал 2008 р., IV квартал 2008 р., січень 2009 р., березень 2009 р., квітень 2009 р., травень 2009 р., червень 2009 р., липень 2009 р., серпень 2009 р., вересень 2009 р.

Керуючись викладеними вище положеннями Закону № 2181-III та на підставі даних актів перевірки, за неподання декларацій з податку на додану вартість, позивачем податковими повідомленнями-рішеннями № 0002921502/0 від 24.02.2009 р., № 0003051502/0 від 02.03.2009 р., № 0007081502/0 від 27.04.2009 р., № 0009751502/0 від 25.05.2009 р., № 0011201502/0 від 25.06.2009 р., № 0012551502/0 від 22.07.2009 р., № 0014351502/0 від 28.08.2009 р., № 0017801502/0 від 28.10.2009 р., № 0017851502/0 від 28.10.2009 р., відповідачу нараховані штрафи в загальному розмірі 1 870 грн.

Податкові повідомлення-рішення: № 0002921502/0, № 0003051502/0 вручені особисто директору ПП «Агротрактавтосервіс». Податкові повідомлення-рішення № 0011201502/0, № 0014351502/0, № 0017801502/0, № 0017851502/0 отримані відповідачем, відповідно 09.07.2009 р., 03.09.2009 р., 02.11.2009 р. про що свідчать повідомлення про вручення поштових відправлень. Інші податкові повідомлення-рішення направлені на юридичну адресу відповідача рекомендованими листами з повідомленням, проте повернуті на адресу відправника та розміщені на дошці податкових оголошень.

З урахуванням вищевикладеного, загальна сума недоїмки ПП «Агротрактавтосервіс» складає 2 931 грн. 03 коп.

Позивачем вживались заходи щодо примусового стягнення податкового боргу, шляхом направлення першої та другої податкових вимог, прийняття рішення про стягнення коштів та продаж інших активів платника податків в рахунок погашення його податкового боргу. Вжиті заходи не забезпечили погашення податкового боргу.

Згідно підпункту 3.1.1. пункту 3.1 статті 3 Закону № 2181-III за рішенням суду активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу.

Пункт 11 статті 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 4 грудня 1990 року № 509-XII передбачає право органів державної податкової служби застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми недоїмки, пені у випадках, порядку та розмірах, встановлених законами України.

За таких обставин суд приходить до висновку, що відповідно до п.п.3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону № 2181 у позивача є підстави для примусового стягнення за рішенням суду активів відповідача в рахунок погашення його податкового боргу 2 931 грн. 03 коп., та знаходить позов таким, що підлягає задоволенню.

Відповідно до частини четвертої статті 94 КАС України судові витрати, здійснені позивачем субєктом владних повноважень, з відповідача не стягуються.

Керуючись ст.ст. 86, 94, 159, 162 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ :

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Стягнути активи приватного підприємства «Агротрактавтосервіс» (м. Черкаси, вул. Смілянська, 130, ідентифікаційний код 31332939) в доход бюджету через державну податкову інспекцію у м. Черкаси (м. Черкаси, вул. Хрещатик, 235, ідентифікаційний код 34503595) в рахунок погашення податкового боргу в сумі 2931 (дві тисячі девятсот тридцять одна) грн. 03 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, яка може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова складена в повному обсязі 17 лютого 2010 р.

Суддя І.О.Лічевецький